2.Правила ведення робочої карти.

Обмеженість часу і мінімальні зручності примушують кожного офіцера завчасно підготувати карту для роботи в будь-яких умовах.

Перш за все, доцільно мати підкладку під карту (планшет або картон), підібрати і правильно заточити кольо­рові олівці. Потрібно уникати довгої або дуже короткої заточки, довжина вільного від дерева графіту повинна бути не більше 0,5 см.

Для роботи потрібно мати по два олівці основних кольорів (червоний, чорний, синій), командирську лінійку, гумку, ніж, курвіметр.

Кожен офіцер повинен вести свою робочу карту так, щоб відображена на ній обстановка була зрозуміла для будь-якого іншого офіцера (старших начальників або підлеглих), тому обстановку потрібно наносити охайно,тонкими лініями, встановленими умовними знаками, причому, розміри їх повинні відповідати масштабу карти і бути узгодженими з розміром військових одиниць що наносяться. Обстановка повинна бути нанесена встановленими умовними знаками визначеного кольору.

Загальні правила ведення робочих карт.

1) обстановка на карту наноситься встановленими знаками олівцями різних кольорів:

- червоним кольором показують положення, задачі і дії своїх механізованих, танкових, повітрянодесантних і авіаційних підрозділів, їх пункти управління і тили, розмежувальні лінії;

- чорним кольором показують положення, задачі і дії своїх ракетних, артилерійських, зенітних, інженерних, хімічних, підрозділів зв'язку, їх тили, а також, підписи, які відносяться до своїх військ;

- синім кольором відображаються усі війська противника, а також, підписи і цифрові позначення, які відносяться до нього;

2) дані обстановки потрібно наносити охайно тонкими лініями, не затемнюючи топографічну основу карти і написи на ній, причому, розміри їх повинні узгоджуватися з масштабом карти і величиною військових одиниць;

3) умовні знаки військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносити на карту у відповідності з дійсним положенням їх на місцевості і розміщувати по напрямку дій або ведення вогню;

4) при нанесенні на карту кількох положень підрозділів в різний час, умовні знаки доповнюють штрихами, точками, підтушуванням;

5) контурні і лінійні умовні знаки при нанесенні на карту потрібно узгодити по обрисам з рельєфом місцевості і контурами місцевих предметів, вздовж яких вони розміщені. Умовні знаки похідних колон потрібно наносити поряд з умовними знаками доріг з їх південної або східної сторони на відстані 2-3 мм від дороги;

6) розміщення і дії своїх військ і противника наносяться суцільними лініями, а запропоновані або заплановані – перервними;

7) відомості, які потребують перевірки, відрізняти знаком питання червоного кольору;

8) джерела розвідувальних даних про противника позначати чорним кольором початковими літерами назви джерела, наприклад:

С - спостереження; П - показання полонених, ВР - військова розвідка, А - повітряна розвідка і т. д.;

9) підписи, які відносяться до тактичної обстановки, слід розміщувати паралельно північній (південній) стороні рамки карти, порівнюючи їх розміри з масштабом карти, величиною і значенням об'єктів, до яких вони відносяться. Застосовується прямий і похилий креслярський шрифт. Прямий шрифт застосовується для оформлення службового заголовка і підпису посадової особи, яка веде карту, а в решті випадках застосовується похилий шрифт;

10) щоб не перенавантажувати карту, потрібно наносити на неї лише головне і основне, а другорядні ж і швидкозмінні дані слід запам'ятовувати або записувати на по­лях або вільному місці карти, а застарілі відомості вити­рати гумкою.