23.Назвіть роди паличкоподібних молочнокислих бактерій і надайте характеристику їх основних морфологічних, фізіологічних та біохімічних властивостей.

Паличкоподібні бактерії (застаріле — бацили від лат. bacilli — «палички») — бактерії паличкоподібної форми. Нині назва «бацили» використовується для означення представників роду Bacillus. Морфологічно виділяють ще так звані коккобацили — округліші клітини, довжина яких ще помітно перевищує ширину (як наприклад у Bacteroides fragilis, Yersinia pestis,Bordetella bronchiseptica, Haemophilus influenzae). Паличкоподібна форма зустрічається у більшості видів бактерій, як грам-негативних, так і грам-позитивних.Паличкова форма є самою численною і різноманітною групою бактерій.

Клітинна стінка паличкоподібних бактерій являє собою тверду, нееластичну трубку. Тому вони ростуть переважно в довжину, а коливання товщини відносно невеликі (переважно в межах 0,5-1 мкм). По довжині паличкові поділяють на дрібні (до 1 мкм), середні (2-4 мкм), великі (більш ніж 4 мкм). За товщиною паличкові бактерії поділяють на тонкі (до 1 мкм) і товсті (>1 мкм). Форма кінців у паличкових буває закруглена, загострена, обрубана. На форму клітин значно впливає склад середовища та умови культивування. Утворення подовжених паличкоподібних клітин спостерігається при розвитку в середовищах, що містять етиловий спирт, з високою активною кислотністю, в середовищах з нестачею вітаміну В₁₂ під дією іонізуючих випромінювань.

По здатності до спороутворення паличкоподібні форми бактерій підрозділяються на три роди: *р.Bacterium (бактерії), р.Bacillus (бацили), p.Clostridium (клостридії).

• p.Bacterium – це паличкоподібні бактерії, що, як правило, не утворюють спор. Типовим представником є кишкова паличка (Escherichia coli), яка завжди міститься в кишечнику людини та тварин.

• p.Bacillus – це споротворні паличкоподібні бактерії. Діаметр спор не перевищує у них поперечного розтину палички тому спороутворення у бацил не призводить до зміни форми клітини. За типом дихання бацили, як правило, відносяться до аеробів (потребують кисень для свого розвитку). Прикладом сапрофітних форм бацил є Bacillus subtilis (“сінна” паличка), Bacillus licheniformis (“картопляна” паличка).

• p.Clostridium – це споротворні паличкоподібні бактерії, у яких спора за своїм розміром перевищує поперечний розтин палички. При цьому змінюється зовнішня форма палички і вона може нагадувати веретено або ракетку. За типом дихання відносяться, як правило, до облігатних анаеробів.

За взаємним розташуванням паличкові розподіляються на три підгрупи:

• а) поодинокі палички – розміщуються хаотично. Така форма взаємного розташування клітин характерна для переважної більшості паличкових.

• б) диплобактерії – клітини бактерій розташовані попарно.

• в) стрептобактерії – клітини бактерій утворюють ланцюжки різної довжини.

24. Назвіть форми спокою еубактерій та охарактеризуйте процес утворення ними ендоспор, промислове значення цього процесу.

Неактивними формами еубактерій є : ендоспори, екзоспори та цисти. Спороутворення у бактерій відбувається в декілька етапів.

На 1-му етапі відбувається зміна морфології ядерної речовини вегетативної клітини. Утворюється осьовий тяж, з’єднаний через мезосому з ЦПМ.

На 2-й стадії приблизно 1/3 осьового тяжа відділяється й переходить у ділянку майбутньої спори. Паралельно з цим відбувається інвагінація ЦПМ.

3-я стадія утворення проспори

На 4-й стадії відбувається утворення кортексу. Кортекс формується між мембранами проспори з пептидоглікану певної структури.

5-а стадія. Майже одночасно з формуванням кортексу відбувається формування біл­кових оболонок із зовнішньої сторони ЦПМ

6-а стадія характеризується завершенням формування всіх структур – дозріванням спори. Після того як спора сформувалась, відбувається лізис клітинної стінки й спора звільняється

Промислове значення.Ендоспори — жорсткі структури, що формуються деякими видами бактерій типу Firmicutes. Первинна функція ендоспор — гарантувати виживання бактерії протягом періодів несприятливих екологічних умов. Тому вони стійкі до ультрафіолетової радіації і гамма-випромінювання, висушування, літичних ферментів, нагрівання, голоду, детергентів і дезинфікуючих засобів. Ендоспори зазвичай знаходяться в ґрунті і воді, де вони можуть виживати протягом довгих періодів часу. Деякі бактерії виробляють екзоспори або цисти замість ендоспор.Трудомістка та дорога техніка стери­лізації (знезараження) розрахована на знищення спор. З іншо­го боку, терморезнстентність спор є своєрідною можливістю вибір­кового збагачення культур спороутворювальних форм. Ґрунт чи інший матеріал (мул, сіно, вода) прогрівають упродовж 10 хв при 80 *С. Така операція призводить до загибелі вегетативних клітин, і тільки терморезнстентні спори залишаються життє­здатними і проростають у відповідному поживному середовищі.Крім ендоспор у деяких бактерій спостерігається утворен­ня інших форм спокою —екзоспор і цист. Екзоспори знач­но менш термостійкі, ніж ендоспори але стійкіші до висушу­вання, ультрафіолетового опромінення, ніж вегетативні кліти­ни, погано фарбуються різними барвниками.Деякі бактерії утворюють кулеподібні товстостінні кліти­ни — цисти. Цисти містять цитоплазму з нуклеоїдом, оточену цитоплазматичною мембраною та двома оболонками. Виникають у старих культурах за відсутності поживних ресур­сів, при цьому в цисту перетворюється вся клітина. На відміну від вегетативних клітин, цисти містять багато ліпідів. Артроспори фор­муються виннкнениям поперечних перетинок у гіфах з відді­ленням сегментів так, що утворюється ланцюжок спор. Конідіс­спори утворюються на поверхні особливих гіфів конідієносців. або конідієфорів.Спорангіоспори — спори, що формуються в спорангіях. Оскільки споранпоспори утворюються всередині спо­рангіїв, їх називають ендогенними. Спорангії утворюються на гіфах — спорангіофорах.