4. Система колективних суб'єктів адміністративного права

Колективні суб’єкти – це організовані, відокремлені. самоврядні групи людей, наділені правами виступати у відносинах з іншими суб'’ктами як єдине ціле, персоніфіковано. Колектив, як правило, об’єднаний певним інтересом, метою, він функціонально диференційований, діє на законній підставі, має свої механізми управління, в ньому визначена роль кожного. Колективне утворення в адміністративно-правових відносинах, з одного боку, діє від свого імені, на нього як на певну цілісність покладаються обов’язки, йому надаються права, а з іншого – знеособлює конкретних людей, тому зміни в особовому складі колективу не впливають на його назву і правовий статус. Наприклад, особовий склад органу виконавчої влади (кафедри, підрозділу міліції) може повністю змінитися, але на його повноваженнях це не відобразиться.

В залежності від ступеня організаційної самостійності, мети та обов’язків, правового статусу в великій і складній системі колективних суб’єктів адміністративного права можна виділити чотири класи:

1) організації;

2) структурні підрозділи організацій;

3) трудові та і інші колективи організацій та їх структурних підрозділів;

4) складні організації.

Якщо за основу поділу взяти такі критерії, як форма власності__та належність до певної системи, то можна вести розмову про наступні спільності: державні, громадські, релігійні, приватні та інші (змішані, іноземні та інш.) організації та їх структурні підрозділи.

Кожна державна організація – це частина державного механізму, що має організаційну та правову самостійність, працює під керівництвом вищестоящого державного органу (крім законодавчого органа, Президента, суду). Серед інших її найважливіших ознак потрібно назвати економічне забезпечення за рахунок державної власності, правову регламентацію діяльності та структури, можливість використання правового примусу. Важливо підкреслити, що державна організація – це колектив, який здійснює не свій, а “чужий”, державний, а отже, публічний інтерес.

В залежності від мети діяльності та особливостей правового статусу в групі самостійних організацій розрізняють державні органи, підприємства, установи та інші (наприклад, військові частини) організації. Аналогічно серед громадських і релігійних організацій можна розрізняти самостійні організації, а також органи, підприємства, установи як складові елементи складних громадських і релігійних об’єднань.

Функціональна диференціація діяльності – важлива ознака організації. По мірі збільшення обсягу роботи вона забезпечується структуризацією⁶ організації, створенням у ній відокремлених, самоврядних ланок, які виконують певну частину її завдань. Вони інтегрують діяльність груп, які виникають усередині організації в зв’язку з спільністю виконуваних управлінських, (бухгалтерів, постачальників тощо) чи виробничих функцій (терапевтів, вузівських викладачів тощо), за територіальними (відділення зв’язку, аптека і т.д.), а також за іншими ознаками.

Структурний підрозділ – це елемент організації, що виконує певну частину її справ. Одночасно це організована група людей, між якими достатньо чітко розподілені обов’язки. На чолі структурної одиниці призначений або обраний керівник, у ній існують ієрархічні зв’язки, здійснюється самоврядування. І, нарешті, наявність власного найменування, юридичного акту про створення такої організаційної одиниці.

Структурні підрозділи можна класифікувати за тими ж критеріями, що й організації. Отже, можна виділити структурні підрозділи державних організацій (органів, підприємств, установ), об’єднань громадян, релігійних організацій⁷.

Трудові, територіальні та інші колективи – третій клас колективних суб’єктів адміністративного права. Вони наділені державно-правовою, адміністративною правосуб’єктністю, а також володіють нею й в інших галузях права: трудовому, кримінально-процесуальному. Особливостями колективу є:

• покликаний виражати і захищати свої інтереси;

• в ньому немає ієрархічних зв’язків, усі його члени рівні. Членство в колективі є наслідком вступу на роботу, на навчання, проживання.

В юридичних актах нічого не говориться про трудові колективи державних органів. І це не випадково. Справа в тому, що орган не має трудового колективу, але він є в державній установі. Так, суд як орган правосуддя складається з судді (суддів), народних засідателів (присяжних), він же як юридична установа включає в себе і суддів, і секретарів, і інших працівників, які утворюють його трудовий колектив.

Державне відомство, міжгалузеве об’єднання, всеукраїнська громадська організація, область та інші складні організаційні структури мають усі названі вище ознаки правосуб’єктності. Вони є цілісними, самоврядними системами, здатними самостійно взаємодіяти з навколишнім середовищем (матеріальна ознака), право визнає за ними здатність мати і своїми діями набувати права і виконувати обов’язки (формальна ознака). В якості прикладу відомої всім і давно існуючої складної організації можна назвати залізну дорогу. До її складу як комплексного об’єднання, входять відділення залізної дороги, а також можуть входити промислові, будівельні, транспортні, науково-дослідні та інші підприємства та організації, установи; освіти, охорони здоров’я та культури.

Складні організації доцільно на дві групи: державні та недержавні.