5.6. Форми та методи психологічної корекції віктимної і поведінки особистості

Психологічна корекція віктимної поведінки передбачає зниження соціальної ізоляції та підтримку змін; зняття дії захисних механізмів (заперечення, раціоналізація), що підтримують проблему насильстві в сім'ї, навчання усвідомленню, оцінюванню своїх вчинків, розуміння своїх установок і емоцій, що асоціюються з насильницькою й образливою поведінкою, навчання висловлюванню негативних почуттів (гніву, образи), навчання усвідомленню особистої сили, особистих потреб і прав [2; 4; 29].

Досить вдалою є модель корекції віктимної поведінки, запропонована І.Короленко, яка передбачає звернення до свідомості клієнта через об'єктивне інформування про те, що відбувається з віктимною особистістю та до яких наслідків це призводить, тобто інтеграція інформації в свідомість клієнта [9]. Також одним з напрямків роботи може бути пошук соціопсихологічних факторів, які провокують розвиток віктимної поведінки, зокрема комплекс неповноцінності, який істотною мірою визначає життєву стратегію жертви.

Згідно з цим, ключовими напрямами психокорекційних програм роботи із жінками, які зазнають насильства в сім'ї, є такі: зміна Я-концепції, розвиток статево-рольової ідентичності, формування адаптивних установок, набуття ефективних комунікативних навичок, зняття узалежненості, підвищення самооцінки.

Ефективним етапом психокорекції віктимної поведінки є також використання індивідуальних консультативних стратегій: заочне консультування (яке проходить за принципом «телефону довіри» та має на меті надати емоційну підтримку, інформацією); очне консультування (яке передбачає психотерапевтичні зміни глибшого характеру, а саме: зміна моделей поведінки, стереотипів мислення, когнітивноїпомилок, ставлення до проблеми) [19].

Ефективними методами допомоги особистостям з віктимною поведінкою є також використання різних форм групової роботи, основними завданням якої є: універсалізація переживань, міжособистісне научіння, покращення емоційного стану, модифікація дисфункціональних або деструктивних думок і вироблення нових адаптаційних моделей поведінки, розвиток навичок самопізнання, саморозуміння, рефлексії, емоційної гнучкості, покращення соціальної адаптації. Група також сприяє особистісному зростанню, що є дуже важливим для особистостей з віктимною поведінкою: тут особистість піддається саморозкриттю та самодослідженню. Підтвердженням цього є наявність психотерапевтичних факторів, важливих для членів таких груп: згуртованість, навіювання надії, віра в можливість змін, універсалізація, альтруїзм, надання інформації, перенесення досвіду, міжособистісне научіння, розвиток комунікативних навичок, наслідувальна поведінка, катарсис [25].

Зазначенні фактори зумовлюють вибір для психокорекції психологічного стану осіб з віктимною поведінкою тренінгових програм, передбачають: розвиток навичок самопізнання, саморозуміння, рефлексії; зміни у ставленні до себе й інших; вироблення навичок саморегуляції; розвиток емоційної гнучкості для покращення соціальної адаптації учасників поглиблення досвіду психологічної інтерпретації інших людей [5].

Оскільки у свідомості осіб з віктимною поведінкою закріплюються моделі невпевненої, тривожної, агресивної поведінки, то ефективним методом втручання є проведення тренінгу асертивності (впевненості в собі), ключовим поняттям якого є «асертивність» (assertiveness) як відкритість у міжособистісних стосунках. З огляду на це, основними цілями тренінгу асертивності є: підвищення поінформованості про праваособистості; формування вміння розрізняти невпевнену, впевнену та агресивну поведінки; навчання вербальним і невербальним навичкам впевненої поведінки; формування вміння розпізнавати і захищати себе від маніпуляції; приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки [22].

Обрання індивідуальної короткострокової націленої психотерапії якодного з методів психологічної корекції зумовлений такими характеристиками: короткостроковістю, спрямованістю на конкретну проблему та чітким підходом до завершення. Короткострокову психотерапію використовують під час тривожних станів, депресивних реакцій, а також у роботі з людьми, які тривалий час проживають в умовах стресу. Фокусом психологічної корекції в роботі з віктимними особистостями, були почуття провини, низька самооцінка, безпорадність, підвищена тривожність, втрата соціальних стосунків, характерні для жертв насильства, а також порушення процесу самоідентифікації, гіперконтроль, дисфункціональні думки, властиві стану спів залежності. Тому у процесі індивідуальної короткострокової психотерапії робота спрямована на: усвідомлення мотивів поведінки жертви, особливостей стосунків, емоційних і поведінкових реакцій на насильство чи образливі стосунки; усвідомлення неконструктивного характеру певних емоційних та поведінкових стереотипів; усвідомлення зв'язку між фактами насильства, віктимністю, співзалежністю та соматичними розладами; усвідомлення глибоких причин переживань і способів реагування [4].

Як зазначає В. Сатір [23], послаблення віктимної поведінки зворотно пов'язане з посиленням особистісної зрілості, при цьому можнавиокремити розбіжності в комунікативному плані між зрілою (функціональною, невіктимною) інезрілою (дисфункціональною, віктимною) особистостями (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Розбіжності між функціональною (невіктимною) та дисфункційною (віктимною) комунікацією

Ознаки функціональної комунікації	Ознаки дисфункціональної комунікації
Ясне вираження своїх думок, почуттів і бажань, увага до сигналів власного «Я»	Повідомлення про свої думки, почуття та бажання посилають на різних комунікативних рівнях з використанням різних сигналів, що призводить до суперечностей, у самосприйнятті та сприйнятті іншими людьми
Повідомлення передається завершеним, у повному вигляді	Повідомлення часткове и найчастіше незавершене, багатозначне
Здатність реалістично сприймати те, що відбувається	Нездатність здійснювати «тестування» реальності, тобто звіряти власне «сприйняття з реально існуючою ситуацією й з дум­кою з цього приводу партнера по спілкуванню
Побудова комунікації «тут і зараз»	Сприйняття сьогодення так, як воно погоджено з минулим досвідом або з очікуваннями від майбутнього
Ставлення до індивідуальних розходжень як до можливості одержання нової інформації й дослідження	Сприйнятгя розходжень як загрози або причини конфлікту

Розглянемо поведінкові методи для психокорекції посттравматичних стресових розладів осіб з віктимною поведінкою [4;30].

Занурення (в ситуацію занурення).У межах даної методики людина насамперед навчається релаксації (стабілізації емоційного стану, зменшенню фізичного напруження, зниженню внутрішньої агресії). Швидке занурення в образи може використовуватися для зменшення занепокоєння, викликаного кошмарами. Терапія занурення спирається на лікувальний вплив зіткнення в особливих, захищених умовах постраждалих з тими специфічними ситуаціями, людьми, об’єктами почуттями, які асоціативно пов’язані зі стресором і викликають нереалістично інтенсивний страх. Цього можна досягти двома способами:

-занурення в уяві, що створює емоційно насичене повторення травматичних спогадів доти, доки вони перестануть викликати високий ступінь дискомфорту;

-зануренням наяву, що передбачає створення ситуацій, які в даній момент для людини безпечні, проте вона їх уникає, оскільки ситуації асоціюються з травматичним досвідом і викликають сильний страх.

Ця методика може допомогти жертві переробити приступи тривожності, допомогти їй справитися з порушенням сну, знизити ймовірність прояву спалахів плаксивості й головного болю.

Систематична десенситизація. Систематичну десенситизацію можна застосовувати для психокорекції пацієнтів з підвищеною тривожністю й страхами. Десенситизацію можна проводити разом з когнітивної поведінковою терапією. При цьому, по-перше, жертву навчають прогресивній м'язовій релаксації. Що стосується жертв зґвалтування, інструкція не повинна давати змогу їхнім думкам обертатися навколо сцен сексуального нападу. Краще, коли жертви проінструктовані, що вони мають сфокусувати думки на приємній, щасливій сцені з їхнього життя. Потім, основна скарга потерпілих розбивається на кілька сцен, що упорядковуються ієрархічно за ступенем їх загрози для постраждалої людини. Людина застосовує метод релаксації і яскраво уявляє сцени, які травмують, переходячи від найменш небезпечної (загрозливої) до найбільш загрозливої з них.

Когнітивний підхід до корекції гострого стресового розладу внаслідок зґвалтування. Когнітивна терапія дає змогу змінити ірраціональні чи помилкові переконання, очікування, оцінки и атрибуції. Жертва зґвалтування може отримати значну користь з когнітивної терапії, основним завданням якої є формування конструктивних змін у самосприйманні людини в напрямку збільшення об'єктивності та реалістичності її світосприймання в цілому. При цьому адекватність системи когніцій та когнітивне опрацювання життєвого досвіду особистості може бути факторами подолання психотравмуючих переживань, сприяти редукції психопатологічної симптоматики (самозвинувачення, приступи тривоги, порушення сну, емоційна нестійкість, невпевненість, відчуття безпорадності).

Когнітивно-поведінкова терапія являє сбою комбінацію методів і принципів як когнітивної, так і поведінкової терапії. Когнітивне переструктурування дає змогу особам, які стали жертвами зґвалтування, навчитися відслідковувати власно дисфункціональні когнітивні процеси, більш реалістично зважувати факти «за» та «проти», виробляти погляди, поєднано з більш соціально адаптивними емоційними переживаннями.

Набуття навичок позитивного мислення та внутрішнього діалогу при передбаченні стресогенних ситуацій або при зіткненні з ними дають змогу жертвам змінювати негативно думки на більш реалістичні та демонструвати більш адаптивні форми поведінки. Жінки із травматичним досвідом навчаються прийомам саморегуляції та подолання стресу за допомогою методів керування тривогою (стрес-прищеплювальних тренінг). Такі методи включають: тренінг релаксації - навчає контролювати страх і тривогу внаслідок систематичного розслаблення основних груп м'язів та повільного неглибокого дихання; тренінг упевненості — формує у жінок навички адекватного вираження бажань, думок і почуттів без відчуження від інших людей; тренінг зупинки думок – навчає постраждалих умінню обривати думки неприємного змісту.

Загалом, тренінг асертивності є дуже корисним у робото з реакціями гніву та нападами тривоги. Його можна включити в навчальну частину групової терапії для жертв зґвалтування, в ходо якої пацієнт довідається про розвиток тривоги та страху у випадку зґвалтування. Існують пояснення, як асертивні відповідні реакції використовувалися для протистояння страху ізменшення поведінки уникання. Причина в тому, що асертивні відповідні реакції несумісні зі страхом.

Раціонально-емотивна терапія. Може бути використана жертвою для подолання почуттів про те, що вона ніколи не переживе свою трав­му і відчуття того, що кожен з довколишніх може напасти на неї. Принципи цієї методики можуть бути також застосована у тренінгу асертивності.

Групова терапія. Вплив групової терапії дуже корисний для жертв зґвалтування. Багато кризових центрів зґвалтування засновано на кризовій теорії і психотерапевтичних групах підтримки. Опорою для даного виходу є поширення інформації, активне слухання й емоційна підтримка. Група, поділяючи досвід, може впливати на нечутливість пацієнтів, ізольованість і страх зґвалтування. При цьому більшість членів групи стають помітно компетентніші у критеріях (вимірі) тривожності і стра­ху. Підтримуюча психотерапія може мостити в собі не тільки обмін почуттями, досвідом, сприйняттям і підтримкою, а й навчальну фазу. Жертвам може бути надана інформація щодо страху і тривожності. Члени груп підтримки самі обирають теми для обговорення. Часто вони включають теми страху, тривожності, реакції родини і друзів, їхню власну реакцію стосовно зґвалтування і стимулів, що нагадують для них . Також групова терапія може бути комбінована з арт-терапією. Жертви сексуального нападу зможуть перебороти свої ушкоджені, почуття за допомогою малювання обличчя, розповіді історій, виготовлення ляльок і прослуховування музики.

Екзистенціальна терапія. У психокорекції можуть застосовуватися екзистенціальної психології для того, щоб допомогти жертві в подоланні її безпорадності, почуттів утрати контролю і для знаходження сенсу життя, навіть з таким травматичним досвідом. Нечутливість пацієнта може бути зменшена через прийняття відповідальності.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст психологічної допомоги особистості, схильної додевіантної поведінки.

2.Які функції та етапи профілактики і корекції девіантної поведінки особистості ви знаєте? Дайте їх характеристику.

3. Укажіть основні підходи до надання психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою.

4. Проаналізуйте особливості профілактики девіантної поведінкиособистості дитини.

5. Які форми і методи психологічної допомоги є оптимальними щодо профілактики і корекції різних проявів девіантної поведінкиособистості? Наведіть приклади.

7. Визначте особливості взаємодії психолога з батьками щодо профілактики і корекції девіантної поведінки дитини.

8. Розкрийте роль самовиховання у профілактиці та корекції девіантної поведінки важковиховуваних дітей.

9. Укажіть основні підходи з надання психологічної допомоги особистості у профілактиці та корекції віктимної поведінки.

10. Проаналізуйте основні напрями профілактики віктимної поведінки особистості.

11. У чому полягає зміст психологічної корекції віктимної поведінки особистості?

12. Проаналізуйте напрями психокорекційних програм роботи із жінками, які зазнають насильства в сім’ї.

13. Дайте аналіз особливості індивідуального консультування осіб з віктимною поведінкою.

14.Розкрийте суть та основні завдання групової роботи в корекції віктимної поведінки особистості.

15. Проаналізуйте методи психологічної корекції посттравматичних стресових розладів осіб з віктимною поведінкою.

16. Визначте можливі фактори, які сприяли проявам девіантної поведінки в даних ситуаціях. Складіть орієнтовний план психологічної

допомоги.

Микола, учень 9-го класу. Мати авторитарна, посідає високу посаду. Батько працює звичайним службовцем, отримуючи малу зарплату. Сергійв дитинстві займався музикою, любив малювати, досить непогано вчився. Не здобувши визнання на конкурі малюнків, покинув малювати,а потім і навчатися музиці. Зараз у школі навчається не дуже добре, часто пропускає уроки, був помічений у нетверезому стані.

Дмитро, 19 років. Звернувся по консультацію до психолога із скаргою на те, що він не знає, як йому жити, все йому нецікаво. Ніде не працює, гуляє цілими днями з такими самими приятелями. Все пояснює поганим здоров'ям, через що його не взяли в армію. Палить, зловживає алкоголем, пробував вживати наркотики. У школі погано вчився, часто пропускав уроки, порушував дисципліну. 3 батьками не знаходить спільної мови. Стверджує, що вони працюють з ранку до вечора, їх цікавлять лише гроші.