3. Психологічна діагностика особистості з віктимною поведінкою

Вивчення будь-яких психологічних проявів людини закономірно призводить до необхідності розглядати їх щодо до тих складних систем, у яких людина живе та які утворюють її світ. Згідно із системним підходом [2], будь-яке явище виникає й існує в межах певної системи. Причому зв'язки між явищами, що належать до даної системи, не є епізодичними та випадковими, а виступають суттєвими умовами виникнення, існування та розвитку кожного з них і системи в цілому.

Розкриття психологічних особливостей прояву віктимної поведінки особистості передбачає психологічну діагностику, що має на меті розкриття соціально-психологічних та індивідуально-особистісних індикаторів підвищеної уразливості потенційних жертв. Ідея про взаємозв'язок віктимності з певними характерологічними патернами не суперечить більшості описаних теорій віктимної поведінки. Таким чином, методологічною основою психологічної діагностики є підхід, за яким віктимна поведінка особистості постає в сукупності внутрішніх умов, опосередкованих зовнішніми впливами.

Для виявлення осіб з віктимною поведінкою доцільно використовувати психодіагностичну методику «Схильність до віктимної поведінки» Малкіної-Пих [17] (див. с. 179). Опитувальник призначений дія психодіагностики осіб старшого підліткового та юнацького віку. Методика являє собою набір спеціалізованих психодіагностичних шкал, спрямованих на вимірювання схильності до реалізації окремих форм віктимної поведінки.

Шкала реалізованої віктимності. Якщо показники за даною шкалою нижчі за норму (1—3 стен), очевидно, що досліджуваний нечасто потрапляє у критичні ситуації або у нього вже встиг виробитися захисний спосіб поведінки, що дає змогу уникати небезпечних ситуація. Проте внутрішня готовність до віктимного способу поведінки присутня. Відчуваючи внутрішній рівень напруження, досліджуваний прагне взагалі уникати ситуацій конфлікту. Показники, вищі за норму (8-9 стен) означають, що досліджуваний достатньо часто потрапляє в неприємні й небезпечні для здоров'я та життя ситуації. Причиною цього є внутрішня схильність і готовність особистості діяти визначеними в індивідуальному профілі способами. Найчастіше це - прагнення до агресивної, необдуманої дії спонтанного характеру.

Шкала схильності до агресивної віктимної поведінки (модель агресивної віктимної поведінки). До даної групи (вище за норму, 8-10 стен) належать досліджувані, схильні потрапляти в неприємні та небезпечні для життя й здоров'я ситуації в результаті проявленої агресії у формі нападу або іншої провокуючої поведінки (образа, наклеп, знущання і т. ін.). Для них характерне навмисне створення або провокація конфліктної ситуації. Їх поведінка може бути реалізацією типової для них антигромадської спрямованості особистості, в рамках якої агресивність виявляється щодо певних осіб і в певних ситуаціях (вибірково), але може бути й «розмитою», неперсоніфікованою стосовно об'єкта. Спостерігається схильність до антигромадської поведінки, порушення соціальних норм, правил і етичних цінностей, якими часто суб'єкт нехтує. Такі люди легко піддаються емоціям, особливо негативного характеру, яскраво їх виражають, домінантні, нетерплячі, запальні. При всіх відмінностях у мотивації поведінки характерна наявність насильницької антигромадської установки особистості. З урахуванням мотиваційної та поведінкової характеристик можуть бути представлені такі типи (або підтипи), як «корисливий», «сексуальний» (статева розбещеність), пов'язаний з побутовими конфліктами («скандаліст», «сімейний деспот»), «алкоголік», «негативний месник», «психічно хвора особа» тощо. Для осіб даного типу (нижче за норму 1-3 стени) є характерним зниження мотивації досягнення, спонтанності. Можлива висока образливість, самоконтроль, прагнення дотримуватися прийнятих норм і пра­вил, стабільність установок, інтересів і цілей.

Шкала схильності до саморуйнівної, такої, що завдає шкоди само­му собі, поведінки (модель активної віктимної поведінки). Жертовність (вищеза норму, 8-10 стен) пов'язана з активною поведінкою людини, що провокує ситуацію віктимності своїм проханням або зверненням. По суті, для активних потерпілих характерна поведінка двох видів: що провокує, коли для спричинення шкоди притягується інша особа, і що самозаподіює, властива особам, які характеризуються схильністю до ризику, необдуманої поведінки, часто небезпечної для самої людини. Вони можуть не усвідомлювати наслідків своїх дій або не надавати їм значення, сподіваючись, що все обійдеться. З урахуванням специфіки поведінки та відношення до віктимних наслідків у рамках цього типу представлені: «свідомий підбурювач» (що поводиться з проханням про спричинення йому шкоди), «необережний підбурювач» (провокація злочинця на спричинення шкоди, але сам потерпілий цього належною мірою не усвідомлює), «свідомий самоспричинювач» (особа, що навмисне заподіює собі фізичну або майнову шкоду), «необережний самоспричинювач» (шкода, спричинена власними необережними діями у процесі скоєння іншого навмисного або необережного злочину). Дослі­джувані, що належать до групи з показниками нижче за норму (1-3 стени), характеризуються підвищеною турботою про власну безпеку, прагнення захистити себе від помилок, неприємностей, що може призводити до пасивності особи за принципом «краще нічого не робити, ніж помилятися». Такі люди характеризуються підвищеною тривожністю, недовірливістю, схильністю до страхів.

Шкала схильності до гіперсоціальної віктимної поведінки (модель ініціативної віктимної поведінки). Жертовна поведінка (вища за норму, 8-10 стен), що соціально схвалюється і часто очікується. Це людина, позитивна поведінка якої накликає злочинні дії агресора. Людина, яка демонструє позитивну поведінку в ситуаціях конфлікту або постійно, або внаслідок посадового становища. Люди цього типу вважають неприпустимим ухилення від втручання у конфлікт, навіть якщо це може коштувати їм здоров'я або життя. Наслідки таких вчинків усвідомлюється не завжди. Сміливий, рішучий, чуйний, принциповий, щирий, добрий, вимогливий, готовий ризикувати може бути зайве самовпевнений. Нетерпимий до поведінки, що порушує громадський порядок Самооцінка найчастіше завищена. Поведінка має позитивні мотиви. Досліджувані, що належать до групи з показниками, нижчі за норму (1-3 степи), характеризуються пасивністю, байдужістю до тих явищ, які відбуваються навколо. Діють за принципом «моя хата з краю», що може бути наслідком як образи на зовнішній світ, так і відчуття нерозуміння ізольованості від світу, відсутності відчуття соціальної підтримки і включення в соціум.

Шкала схильності до залежної і безпорадної поведінки (модель пасивної віктимної поведінки). Досліджувані, що належать до групи з показниками, вищі за норму (8-10 стен), не чинять опору, протидій злочинцеві з різних причин: через вік, фізичну слабкість, безпорадний стан (стабільного або тимчасового), боязкість, через побоювання відповідальності за власні протиправні або аморальні дії тощо. Можуть мати установку на безпорадність, небажання робити щось самому, без допомоги інших, низьку самооцінку. Постійно потрапляють у кризові ситуації з метою отримання співчуття та підтримки довколишніх людей. Перебувають у рольовій позиції жертви. Така людина боязка, скромна, має високу навіюваність, конформна. Можливий також варіант «навченої безпорадності» внаслідок неодноразового потрапляння в ситуації насильства. Схильна до залежної поведінки, поступлива, виправдовує чужу агресію, схильна всіх прощати. Досліджувані з показниками нижчі за норму (1-3 стени) виявляють схильність до незалежності відособленості. Завжди прагнуть виділитися з групи однолітків, мають на все свою точку зору, можуть бути непримиренними до думки інших, авторитарними, конфліктними, мати підвищений скептицизм. Можлива внутрішня ранимість, що призводить до підвищеного бажання відокремитися від довколишніх.

Шкала схильності до некритичної поведінки (модель некритичної віктимної поведінки). До цієї групи належать особи (вище за норму, 8-10 стен), що демонструють необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації. Некритичність може виявитися як на базі негативних особистісних рис (пожадливість, користолюбство тощо.), так і позитивних (щедрість, доброта, чуйність, сміливість та ін.),а крім того,через невисокий інтелектуальний рівень. Ці особи демонструють необережність, необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації внаслідок якихось особистісних або ситуативних чинників: емоційний стан, вік, рівень інтелекту, захворювання. Особа некритичного типу виявляє схильність до спиртного, нерозбірливість в знайомствах, довірливість, легковажність. Схильні до ідеалізації людей, виправданню негативної поведінки інших, не помічають небезпеки. Нижче за норму (1-3 стени) - вдумливість, обережність, прагнення передбачати можливі наслідки своїх учинків, які іноді призводять до пасивності, страхів. Самореалізація в цьому випадку значно утруднена, може з'являтися соціальна пасивність, що призводить до незадоволеності своїми досягненнями, до відчуття досади, заздрості.

Під час проведення психологічної діагностики віктимної поведінки особистості часто використовують опитувальник міжособистісної залежності Б. Уайнхолда, адаптований В.С. Фроловою (див. с. 184). Опитувальник складається з 20 пунктів, які містять опис патернів поведінки й емоційних проявів, що характеризують міжособистісну залежність. Досліджуваний оцінює кожне твердження від «ніколи» до «майже завжди». За набраними балами досліджувані вибірки дихотомічно поділялися на «залежних» і «незалежних» [32].

Для вивчення типу орієнтації на міжособистісні стосунки, властивого обстежуваним, до психодіагностичного блоку обстеження також доцільно включити методику діагностики міжособистісних відносин (ДМВ) Т. Лірі (див. с.186) [29]. Принцип застосування методики ДМВ полягає в тому, що відповідаючи на 128 запитань, обстежуваний має оцінити себе, власне актуальне «Я» на момент обстеження та внести свої відповіді у сітку реєстраційного листа. Після того, як обстежувані оцінили себе і заповнили сітку реєстраційного листа, бали підраховуються за вісьмома варіантами міжособистісної взаємодії Для цього використовувався «ключ», за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів, які утворюють вісім октант методики. Кількість перекреслених обстежуваних номерів у кожному блоці виносяться у таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанта, що відображав той чи інший варіант взаємодії.

І октант — владно-лідируючий тип міжособистісних стосунків, Помірні показники (до восьми балів включно), виявляють упевненість у собі, вміння бути хорошим наставником і організатором, властивості керівника. При вищих балах (9-12) - нетерплячість до критики, переоцінка власних можливостей, вище 12 балів - дидактичний стиль висловлювань, імперативна потреба керувати іншими, риси деспотизму.

Досліджувані, в яких за даними ДМВ переважає владно-лідируючий тип міжособистісних стосунків, характеризуються оптимістичністю, швидкою реакцією, високою активністю, вираженою мотивацією досягнення, тенденцією до домінування, підвищеним рівнем домагань, легкістю і швидкістю у прийнятті рішень, орієнтацією в основному на власну думку, мінімальною залежністю від зовнішніх, середовищних факторів, екстравертованістю. Вчинки й висловлювання часто не продумані. Спостерігається виражена тенденція до спонтанної самореалізації, активний вплив на оточення, войовнича позиція, прагнення вести за собою підкоряти власній волі інших. Таким чином, I октант виявляє характерний тип міжособистісних стосунків для стенічної, домінантної особистості, що проявляється на рівні соціальної активності у вигляді лідерських тенденцій. За індивідуально-типологічними особливостями I октант відповідає професійно (рольовій) віктимності, яка зумовлена виконанням деяких соціальних функцій, характеристикою соціальної ролі людини (працівники правоохоронних органів, інкасатори,охоронці, касирі, водії таксі, що працюють вночі тощо).

ІІ октант - незалежний-домінуючий тип міжособистісних стосунків. Виявляє стиль міжособистісних стосунків від упевненого, незалежного, здатного до суперництва (до восьми балів включно), самовдоволеного, нарцисичного, з вираженим почуттям власної зверхності над довколишніми (9-12 балів), із тенденцією мати особливу думку, відмінну від думки більшості, та займати відокремлену позицію у групі (більше за 12 балів).

У досліджуваних, у яких цей октант переважає над іншими, виявлено виражену близькість до таких особистісних характеристик, як риси самовдоволення (або самозакоханості), дистантність, егоцентричність, завищений рівень домагань, виражене почуття суперництва, що проявляється у прагненні зайняти відособлену позицію у групі. Домінантність тут меншою мірою звернена на спільне з групою інтереси і не проявляється прагненням вести людей за собою. Стиль мислення нешаблонний, творчий. Екстравертованість дещо менше виражена, ніж уI варіанті. Думку довколишніх сприймає критично, власна думка підноситься у ранг догми або досить категорично відстоюється. Емоціям не вистачає тепла, вчинкам - конформності. Висока пошукова активність поєднується з розсудливістю. Низька покірність. Високі бали даного октанта позитивно корелюють (як і при домінуючому I октанті) з характеристиками стенічного типу реагування, однак тут більше звучать ознаки індивідуалістичності, імпульсивності, відокремленості, некомформності. Досліджувані з провідним II октантом за типологічними характеристиками наближаються до спонтанних, експансивних і неконформних особистостей, емоційно-динамічний патерн яких зумовлюється вищим типом нервової системи з переважанням сильних характеристик і динамічності процесів збудження у поєднанні з нестійкістю, сензитивністю.

ІІІ октант - прямолінійно-агресивний тип міжособистісних стосунків. Залежно від ступеня вираженості показників, цей октант виявляє щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети (до восьми балів) або надмірну впертість, недоброзичливість, нестримність і запальність (більше за 8 балів).

У досліджуваних, у яких цей октант переважає над іншими, виявлено виражену близькість до таких особистісних характеристик, як ригідність установок, що поєднуються з високою спонтанністю, наполегливістю у досягненні мети, практичністю при недостатньому досвіді у стані емоційної захопленості, підвищене почуття справедливості, поєднане з впевненістю у власній правоті, почуття ворожості, що легко спалахує при протидії і критиці на свою адресу, безпосередність і прямолінійність у висловлюваннях і вчинках, підвищена образливість, що легко вгасає у комфортній ситуації, що не посягає на престиж особистості обстежуваного. Переважання ІІІ октанта властиве людям із прямолінійно-агресивним стилем міжособистісної поведінки. Тип вищої нервової діяльності таких обстежуваних перебуває на межі між сильним і слабким типом, що сприяє деякій нестійкості нервових процесів, властивості яких коливаються між динамічністю збудження та інертністю. Високі бали ІІІ октанта (12-16) виявляються в осіб, акцентуйованих за експлозивним типом.

IV октант — недовірливо-скептичний стиль міжособистісної поведінки. При переважанні цього октанта для обстежуваних характерна реалістичність бази міркувань і вчинків, скептицизм і некомформність (при показниках до 8 балів), що переростають у крайній образливий і недовірливий модус ставлення до довколишніх із вираженою схильністю до критицизму, невдоволення іншими и підозрілістю (при показниках 12-16 балів). Тип міжособистісних стосунків проявляється такими особистісними характеристиками, як відокремленість, замкнутість, ригідність установок, критичний настрій до будь-яких думок, крім власної, невдоволеність своєю позицією у мікрогрупі, підозрілість, надчутливість до критичних зауважень на свою адресу, неконформність суджень і вчинків, схильність до побудови ригідних і надцінних умовиводів, пов'язаних з переконаністю у недоброзичливості довколишніх, випереджаюча ворожість у висловлюваннях і поведінці, яка виправдовується апріорною впевненістю у людській не доброті; системне мислення, що спирається на конкретний досвід, практичність, реалістичність, схильність до іронії; висока конфліктність, яка може бути не настільки явною (якщо порівнювати з типом ІІІ) і акумулюватися, створюючи тим самим підвищене напруження) сприяючи зростаючій відокремленості.

V октант - покірливо-сором'язливий тип міжособистісних стосунків. Відображає такі особливості міжособистісних стосунків, як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки. При високих балах - повна покірність, підвищене почуття провини, самозневаги.

Цей тип міжособистісних стосунків є переважальним у особистостей хворобливо сором'язливих, інтровертовних, пасивних, досить скрупульозних у питаннях моралі и совісті, покірних, невпевнених у собі, і підвищеною схильністю до рефлексії, помітним переважанням мотивації уникнення невдачі та низькою мотивацією досягнення, заниженою самооцінкою. Він характерний для тривожних особистостей, із підвищеним почуттям відповідальності, незадоволених собою, схильних звинувачувати себе у невдачах, таких, які легко впадають у стан смутку песимістично оцінюють свої перспективи, охайні та старанні у роботі, уникають широких контактів ісоціальних ролей, в яких вони могли б звернути на себе увагу довколишніх, вразливі, хворобливо зосереджені на своїх недоліках і проблемах. Психофізіологічною базою даного типу реагування є слабкий тип вищої нервової діяльності (ВНД), а властивості нервової системи характеризуються поєднанням інертності з динамічністю процесів гальмування.

VI октант - залежно-слухняний тип міжособистісних стосунків. При помірних балах (до 8 балів) виявляється потреба в допомозі та довірі з боку довколишніх, їх визнання. При високих показниках - надконформність, повна залежність від думки довколишніх.

Для досліджуваних із переважанням показників VI октанта характерна висока тривожність, підвищена чутливість до впливу середовища, тенденція до вираженої залежності мотиваційної спрямованості від стосунків, що складаються з іншими поважними особами, а власної думки – від думки довколишніх людей. Потреба у прихильності и теплих стосунках є провідною. Невпевненість у собі тісно пов'язана з нестійкою самооцінкою. Відповідальність на роботі створює їм добру репутацію у колективі, однак інертність у прийнятті рішень, конформність установок і невпевненість у собі не сприяє їх просуванню на роль лідера. Підвищена недовірливість, чутливість до неуваги і грубості довколишніх, не завжди явна для довколишніх надмірна самокритичність, побоювання невдачі як основа мотиваційної спрямованості формують канву конформної поведінки. Цей октант зіставляється із слабким типом ВНД і характеризується переважанням динамічності нервових процесів щодо гальмування.

VII октант – співпрацюючий - конвенційний тип міжособистісних стосунків. Виявляє стиль міжособистісних стосунків, властивий особам, які прагнуть до тісної співпраці з референтною групою, доброзичливих стосунків з довколишніми. Надмірність вираження даного стилю проявляється у компромісній поведінці, нестриманості у виявленнях своєї доброзичливості стосовно довколишніх, прагненні підкреслити свою причетність до інтересів більшості. Для людей з таким типом міжособистісних стосунків характерна емоційна нестійкість, високий рівень тривожності й низький рівень агресивності, підвищена готовність відгукнутися на вплив середовища, залежність самооцінки від думки інших поважних осіб, прагнення відповідати очікуванням групи, схильність до співробітництва. Спостерігається екзальтація, потреба у виявленні доброзичливості іншим, пошук визнання у найавторитетніших особистостей групи. Властиве прагнення досягти спільності з іншими, ентузіазм, піддатливість до емоційного настрою групи, широке коло інтересів та деяка поверховість. Тип ВНД - змішаний, з переважанням слабких характеристик, властивості нервової системи відрізняються поєднанням гальмівних рис із лабільністю.

VIII октант - відповідально-великодушний тип міжособистісних стосунків. Цей варіант міжособистісної поведінки проявляється вираженою готовністю допомагати довколишнім, розвинутим почуттям відповідальності (до восьми балів). Високі бали виявляють м'якосердя, надобов'язковість, гіперсоціальність установок, підкреслений альтруїзм. Для людей із таким типом міжособистісної взаємодії властива виражена потреба відповідати соціальним нормам поведінки, схильність до ідеалізації гармонії міжособистісних стосунків, екзальтація у виявах своїх переконань, виражена емоційна залученість, яка може носити більш поверхневий характер, ніж це декларується; художній тип сприйняття й опрацювання інформації, цілісний і образний стиль мислення. Легке вживання в різні соціальні ролі, гнучкість у контактах, комунікабельність, доброзичливість, жертовність; прагнення до діяльності, корисної для всіх людей; прояв милосердя, благопристойність, артистичність, потреба справляти приємне враження, подобатися довколишнім. Існує проблема пригніченої (або витісненої) ворожості, що викликає підвищену напруженість, соматизацію тривоги, схильність до психосоматичних захворювань. Таким чином, соціально-поведінковому патерну відповідально-великодушного стилю міжособистісних стосунків відповідають характеристики емоційно-лабільної особистості з рисами демонстративності, змішаним типом реагування, в якому переважають характеристики більшої, порівняно з VII октантом, стенічності. Високі бали відповідають істероїдній акцентуації і психосоматичному варіанту дезадаптації. Тип вищої нервової діяльності, що лежить в основі темпераменту, є змішаний, з переважанням властивостей сильного типу ВНД. Організація нервових процесів характеризується лабільністю.

Загалом, якщо говорити про аналіз результат обстеження за допомогою ДМВ, характеристики, що не виходять за межі восьми балів, властиві гармонійним особистостям. Показники, що перевищують вісім балів (до 12), свідчать про акцентуацію властивостей, що виявляються даним октантом. Бали, які сягають рівня 14-16, свідчать про виражені труднощі соціальної адаптації. Низькі показники за всіма октантами (0-3 бали) можуть бути результатом скритності та нещирості досліджуваного. Якщо у психограмі немає октантів, вищих за 4 чотирьох бали, то ці дані є сумнівними щодо їх достовірності (обстежуваний не захотів оцінити себе відверто). Перші чотири типи міжособистісних стосунків - I, II, III і IV характеризуються переважанням некомформних тенденцій, з них III, IV - схильністю до конфліктних проявів, а I і II - більшою незалежністю поглядів, наполегливістю у відстоюванні власної точки зору, тенденцією до лідерства і домінування, інші чотири октанти - V, VI, VII і VIII являють собою протилежну картину: підлеглість, невпевненість у собі й конформність (V і VI), схильність до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з довколишніми (VII і VIII). Проводячи інтерпретацію даних ДМВ, слід орієнтуватися на переважання одних показників над іншими і меншою мірою - на абсолютні величини [1; 3; 4].

Також необхідно досліджувати низку соціальних показників, а саме: система ставлення досліджуваного до різних соціальних груп (батьків, учителів, друзів, однокласників), стиль батьківського виховання в сім'ї.

Так, наприклад, за допомогою проективної методики А. Пейна «Незавершені речення» [19] можна вивчати характер сімейних стосунків досліджуваних, їхні взаємини з учителями, однолітками, наявність і почуття провини, ставлення до самого себе (див. с. 193). Для кількісного аналізу результатів, отриманих за цією методикою, кожне речення, в якому чітко було виражене позитивне ставлення, оцінюється в 1 бал. Якщо висловлювання мало негативний відтінок, його оцінка становить (-1 бал). Нейтральне речення оцінюється в 0 балів. Обмежена кількість часу, що відводиться на продовження речень (20-25 хв), дає можливість з'ясувати, наскільки проблеми, що визначаються за допомогою методики, хвилюють кожного окремого досліджуваного, якою мірою вони усвідомлені ними, виважені та включені до процесу самопізнання. Категоричні та яскраві негативні відповіді можуть свідчити про наявність внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту та вказують на соціальну дезадаптацію особистості досліджуваного.

Аналіз психомалюнків дає можливість вивчати ставлення до довколишніх людей, явищ, виявити причини страхів, зорієнтуватися в наявності людей, яких людина боїться, фактів кривдження і спрогнозувати можливі негативні прояви у поведінці особистості. Для виявлення неблагополучної атмосфери в сім'ї, прояву насильства можливо застосувати проективну методику «Моя сім'я», (див. с. 195) [16]. Психомалюнок дає суб'єктивну інформацію про сім'ю особливості дитини, можливість з'ясувати, які стосунки існують між її членами, які конфліктні ситуації відбуваються, чи благополучна сім'я, яку роль відіграє дитина для членів своєї родини, що вона відчуває, як їй в ній живеться, почуття дискомфорту дитини у стосунках з близькими людьми, наявність чужої волі, почуття самотності тощо. Результати аналізу психомалюнка дають можливість з'ясувати в зображеннях напруження, страх, втому, агресію, безнадійність, почуття приниженості, малоцінності (табл. 4.1).