
- •Лабораторна робота № 1
- •Визначення площі фітоценозу.
- •Визначення меж фітоценозу.
- •Виявлення флори фітоценозів.
- •Виявлення видового складу фітоценозу
- •Виявлення фітоценотипів рослинних угруповань.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 2
- •Окомірний метод прямого обліку
- •Метод підрахунку кількості екзамплярів за н.Ф. Комаровим
- •Шкала рясності видів рослин
- •Метод обліку трапляння за Раункієром.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 3
- •Метод визначення проективного покриття за допомогою сітки л.Г. Раменського.
- •Метод дзеркальної сіточки.
- •Метод масштабної сіточки.
- •Крапчастий метод оцінки проективного покриття
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 4
- •Лабораторна робота № 5
- •Завдання.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 7
- •Завдання.
- •Завдання:
- •Лабораторна робота № 9
- •До абіотичних факторів належать:
- •Екологічні групи рослин по відношенню до світла:
- •Екологічні групи рослин по відношенню до вологи:
- •Екологічні групи рослин за відношенням до родючості ґрунту:
- •Життєві форми рослин
- •Завдання
- •Лабораторна робота № 10
- •Завдання.
- •Водні рослини
- •Поперечний зріз стебла урути:
- •Латаття біле:
- •Частина поперечного зрізу повітряного листка стрілолисту:
- •Рослини достатнього зволоження – мезофіти.
- •Рослини посушливих місць зростання – ксерофіти.
- •Особливості будови|споруди| листя різних ярусів у|біля| таволги| в’язолистої|
- •Завдання.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 13
- •Лабораторна робота № 14
- •Приклад розрахунку ісд
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 15
- •Спостереження за фазами розвитку рослин:
- •Методика фенологічних спостережень
- •Фази розвитку дерев і чагарників.
- •Завдання.
- •Угруповання крайніх екстремальних екотопів з примітивною організацією
- •6. Asteretea tripolium Westhoff et Beeftink 1962 ap. Beeftink 1962
- •III. Трав'янисті угруповання боліт, луків та солончаків
- •5. Nardo-Callunetea Prsg. 1949
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 17
- •Зона Полісся
- •Лісостепова зона
- •Степова зона
- •Українські Карпати
- •Гірський Крим
- •Література
Завдання.
За допомогою окомірного методу прямого обліку рослин (О.Друде) визначити рясність видів на ділянці.
Визначити рясність методом підрахунку кількості екзамплярів за Н.Ф. Комаровим .
Порівняти дані досліджень за шкалою рясності видів рослин.
Визначити коефіцієнт трапляння виду за Раункієром.
Зробити висновки.
Лабораторна робота № 3
Тема: проективне покриття та методи його оцінки
Мета: навчитись визначати проективне покриття різними методами.
Обладнання: сітка Л.Г.Раменського, зеркальна сітка, масштабні вилочки, прибор для дослідження рослинності точковим методом.
Покриття є однією з характерних ознак рослинного угруповання. Воно визначає кількісні й якісні співвідношення міжвидами та загальну зімкнутість рослинності та його частин У геоботанічній практиці часто користуються терміном площа покриття, розуміючи його як площу покриту (зайняту) якимись рослинами. Воно вбирає в себе і площу листкової пластинки, площу листкової поверхні, площу зайняту пеньками на лісових ділянках, і площу стерні тощо. Якщо рослина утворює велику площу листової поверхні, то, природно, краще асимілюватиме вуглекислий газ і матиме потужніший фотосинтез, а отже, й вищу продуктивність.
14
Площею покриття буде оцінюватися й значущість виду в рослинному угрупованні, його конкурентноспроможність. Еколого-фізіологічна значущість виду зумовлена покриттям, забезпечує йому перевагу в характері та інтенсивності освітлення, поглинанні вологи з різних шарів ґрунту, забезпеченні мінеральними солями, зольними елементами тощо.
Уявлення про покриття дає така схема:
Покриття Справжнє Проективне індивідуальне
загальне ярусне часткове видове загальне
Проективне покриття - це площа проекцій надземних частин однієї рослини (або всіх рослин угруповання) по відношенню до поверхні грунту за винятком просвітів між листками та гілками. У геоботанічній літературі частіше враховують загальне і видове покриття.
Загальне проективне покриття - це сумарна площа горизонтальних проекцій окремих рослин, всієї популяції виду або всього рослинного покриву на поверхню ґрунту. Вона виражається у відсотках від поверхні дослідної ділянки.
Якщо, наприклад, зальне проективне покриття становить 100% це означає, що поверхня ґрунту повністю покрита проекціями надземних частин рослин якщо ж загальне покриття становить 80% означає, що 20% поверхні ґрунту не покрите проекціями надземних частин – листками, гілками, стовбурами.
Ступінь покриття ґрунту окремими видами характеризує участь останніх у загальному синтезі органічної речовини з вуглекислого газу, води і зольних елементів у даному рослинному угрупованні. Тому види, які дають найбільше покриття, є домінуючими, а саме поняття про ступінь покриття замінюється поняттям про ступінь домінування.
Зімкнутість крон - це проективне покриття, створене проекціями без урахування просвітів крон дерев до поверхні ґрунту. Цей показник має велике значення при дослідженні лісових ценозів, оскільки від ступеня зімкнутості крон залежить світловий режим під пологом лісу.
15
Зімкнутість крон дає уявлення про густоту чи щільність деревостану. Чим вона більша, тим більші густота і щільність стояння рослин.
Проекція крони дерев не може бути ототожнена з площею світлокористування, оскільки площа її контуру не відповідає сумарній площі всіх листків крони, тобто площі світлокористування.
Бургер (1939), обстежуючи 35-річний ялиновий ліс, на площі 1 га росло 3148 дерев, сума проекцій крон яких не перевищувала 1 га, а сумарна поверхня всієї хвої становила понад 19 га. П.Б. Раскатов у дубовому 25-річному лісі визначив площу листків дуба, у якого в сумі вона становила понад 7 га. Площа листків конюшини на ділянці 1 га в 26 разів перевищує площу зайняту нею, а люцерни – в 85 разів.
Площа проективного покриття близька до площі світлокористування чи збігається з нею в трав'янистих розеткових та низькорослих рослин.
При вивченні всіх типів рослинності в геоботаніці користуються поняттям "проективна повнота, або загальне проективне покриття", і визначають цей показник у відсотках. Основними методами визначення проективного покриття є наступні.