Лісостепова зона

Лісостеп простягається із заходу на схід більш, як на 1 000 км, а з півночі на південь понад 500 км.

Клімат неоднорідний: середньорічна температура повітря на заході становить 7-8° С, середньорічна сума опадів - близько 700 мм, на сході - відповідно 6° С і 350-450 мм. Грунти чорноземні та сірі опідзолені, що сформувалися на карбонатному лесі та лесових породах.

Лісостеп займає проміжне положення між Поліссям та Степом і це позначилося на характері його природної рослинності.

Лісова рослинність у структурі рослинності Лісостепу стано­вить 24,9%. У її складі переважають діброви, менше - суборів, борів та інших типів лісу.

Характерна ознака лісостепового ландшафту - діброви, які вкривають схили ярів і підвищення з еродованими чорноземними грунтами. Сучасні діброви в Україні займають понад 50%. Вони представлені чисто дубовими і змішаними грабово-дубовими (на Правобережжі) та дубовими і дубово-кленово-липовими (на Лівобережжі) лісами. На Правобережжі перший ярус утворюють дуб звичайний (Quercus robus), ясен високий (Eraxinus excelsion), явір (Асеr pseudoplatanus), а другий - граб (Carpinus betulus), клен гостролистий (Асеr platanoides), на Лівобережжі - відповідно дуб (Quercus robus) і клен гостролистий (А. platanoides) та липа серцелиста Tilia cordata). У підліску ростуть ліщина (Corylus avellana), бруслина (Euonymus), часом терен (Prunus spinosa). Трав'яний ярус добре розвинений і різноманітний за видовим складом. Тут ростуть копитняк (Asarum europaeum), купина (Polygonatum), зірочник лісовий (Stellariaholostea), осока волосиста (Carex pillosa), підмаренник запапашний (Galium odoratum).

Обмежене поширення мають чисті діброви.

Букові ліси характерні для рослинності Карпат, але трапля­ються островами і просуваються на схід до Збруча і далі заходячи в західні райони Північного Лісостепу.

107

Лісостепу властиві лучні степи, які поєднують ознаки лук і степів. Тому тут часто трапляються різнотравно-ковилові, різнотравно-типчаково-ковилові, типчаково-тонконогові, різнотравно-куничниково-стоколосові угруповання, в яких домінують ковила волосиста (Stipa capillata),

к. пірчаста (S. Pennata) і к. вузьколиста (S. tirsa), типчак (Festuca rupicola), північностепове різнотрав'я гадючник (Filipendula), шавлія лучна (Salvia pratensis) і ш. поникла (S. nutans), шолудивник чубатий (Pedicularis comosa).

Лучна рослинність трапляється на пони­женнях терас великих і середніх річок. Це низинні мітлицеві, кострицеві та покісницеві луки, які розвиваються на прісних і засолених карбонатних грунтах.

У заплавах Дніпра, Ворскли, Росі, Псла та інших річок поширені заплавні луки. Тут в умовах перемінного водного режиму в прирусловій частині розвиваються вузьколистотонконогові та ранньоосокові остепнені луки, в центральній - високопродуктивні лучнокострицеві, повзучопирійні, учнолисохвостові справжні луки, а на притерасі – воднолепешняков, лисячоосокові й гостроосокові болотисті відміни.

Болота в Лісостепу займають лише 230 000 га. Типові низинні болота, які за геоморфологічною приуроченістю належать до староруслових, прируслових, притерасних і долинних. В умовах близького залягання вапнякових і лесових карбонатних порід виникають алкалітрофні болота, покриті трав'яними, трав'яно-гіпновими ценозами, а в притерассі - вільховими У моховому покриві домінують гіпнові види Drepanocladus sendneri, D. aduncus, Calliergonella cuspidata, Calliergon giganteum. На пониженнях других терас Дніпра розвиваються перехідні трав'яно-мохові болота. На низинних болотах типовими є трав'янисті осокові, осоково-різнотравні, осоково-гіпнові та високотравні очеретові, рідше рогозові, угруповання.

Водна рослинність властива природним і штучним водоймам. Типовими гідрофітами є стрілолист (Sagittaria), очерет (Phragmites), латаття жовте (Numphaea luteum), рдесник (Potamogeton), які є домінантами одноіменних гідрофільних фітоценозів, котрі, починаючи від корінного берега, утворюють окремі стадії екологічного ряда.