Завдання:

1. У рослинних угрупованнях своєї місцевості визначити та дати характеристику наступним типам змін:

а) добові,

б) сезонні,

41

в) щорічні або різнорічні (флуктуаційні),

г) вікові,

2. Дати відповіді на питання:

• Назвати періоди циклу розвитку рослин.

• Що таке фенологія ?

• Що таке аспект?

• Охарактеризуйте ендодинамічні зміни.

• Дайте визначення флуктуаціям.

3. Зробити висновки.

Лабораторна робота № 9

Тема: екологічна структура рослинних угруповань.

Мета: визначити екологічну структуру рослинних угруповань.

Обладнання: описи рослинних угрупонь, база даних, калькулятор.

Середовище кожного організму складається з компонентів органічної та неорганічної природи, кожен з яких має своє значення для організму. На рослину одночасно діють численні екологічні фактори, протe серед них виділяються близькі за природою і дією чинники, що визначають зв'язок рослин із середовищем зростання

Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на дві великі групи – абіотичні (гр. а – заперечна частка і bios – життя) і біотичні.

До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних – вплив живої природи, а також людини ( деякі вчені виділяють антропогенний факторв окрему категорію). Існує також історичний фактор – геологічне минуле того чи іншого місцезростання. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.

До абіотичних факторів належать:

1. Кліматичні – світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух);

2. Едафічні, або ґрунтові (гр. edaphos – грунт) – механічний і хімічний склад, вологість, аерація, забарвлення;

42

3. Орографічні (гр.oros – гора, grapho - пишу) – рельєф, експозиція;

4. Гідрологічні – кількість, прозорість, температура води.

Екологічні групи рослин по відношенню до світла:

- світлолюбні (геліофіти)— рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (сосна, модрина, береза, пшениця).

- тіньолюбні (сціофіти)— рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиваються лише в затінених місцях (напр., квасениця, пшінка).

- тіньовитривалі — рослини, що можуть нормально розвиватись при значному затіненні (напр., копитняк, пшінка та ін.).

Екологічні групи рослин по відношенню до вологи:

- гігрофіти — рослини, пристосовані до життя в умовах надмірного зволоження ґрунту (напр., калюжниця болотна, ситник мілководний, частуха подорожникова та ін.).

В залежності в яких місцях зростають гігрофіти їх поділяють на дві групи:

1. гідатофіти— рослини, які цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Серед гідатофітів одні не прикріплені коренями до ґрунту (ряска), інші — прикріплені (латаття).

2. гідрофіти — рослини, що прикріплені до ґрунту і нижньою частиною занурені у воду (напр., стрілолист, комиш, очерет та ін.).

- мезофіти — рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження (напр., конюшина лучна, тимофіївка лучна, костриця лучна та ін.). В цю групу входять різноманітні рослин, які займають проміжні по вологості місцезростання між гігрофітами і ксерофітами. Більшість же рослин являються типовими мезофітами. До них відносять більшість рослин наших лук, лісів. Культурні рослини також є мезофітами. Особливе місце серед мезофітів займають ефемери та ефемероїди.

1. ефемери – це однорічні рослини з коротким циклом розвитку, що триває кілька тижнівю За перілдом розвитку розрізняють весняні на осінні ефимери.

2. ефемероїди – це багаторічні трав’янисті рослини, наземні частини яких живуть лише протягом кількох тижнів, а решту року перебувають в стані спокою у вигляді бульб, цибулин, кореневищ.

43

- ксерофіти— рослини, що ростуть в посушливих умовах. Вони переважають в евроазіатських степах і пустинях, на південному березі Криму, по берегах Середземного моря, в степах і пустинях Африки, Австралії, Північної та Південної Америки.

За характером пристосування ксерофіти поділяються на два основних типи:

1. сукуленти – багаторічні рослини посушливих місць зростання, що здатні нагромаджувати воду у своїх органах(наприклад, кактуси, алое, молочаї, агава)

2. склерофіти – мають ряд пристосувань до меншого випаровування води (наприклад, ковила, сосна, ялівець, верес).

- тропофіти— рослини, що пристосувалися в процесі еволюції до життя в умовах з чергуванням вологої й посушливої пір року (напр. листяні дерева, багато надгрунтових лишайників).