
- •Лабораторна робота № 1
- •Визначення площі фітоценозу.
- •Визначення меж фітоценозу.
- •Виявлення флори фітоценозів.
- •Виявлення видового складу фітоценозу
- •Виявлення фітоценотипів рослинних угруповань.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 2
- •Окомірний метод прямого обліку
- •Метод підрахунку кількості екзамплярів за н.Ф. Комаровим
- •Шкала рясності видів рослин
- •Метод обліку трапляння за Раункієром.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 3
- •Метод визначення проективного покриття за допомогою сітки л.Г. Раменського.
- •Метод дзеркальної сіточки.
- •Метод масштабної сіточки.
- •Крапчастий метод оцінки проективного покриття
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 4
- •Лабораторна робота № 5
- •Завдання.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 7
- •Завдання.
- •Завдання:
- •Лабораторна робота № 9
- •До абіотичних факторів належать:
- •Екологічні групи рослин по відношенню до світла:
- •Екологічні групи рослин по відношенню до вологи:
- •Екологічні групи рослин за відношенням до родючості ґрунту:
- •Життєві форми рослин
- •Завдання
- •Лабораторна робота № 10
- •Завдання.
- •Водні рослини
- •Поперечний зріз стебла урути:
- •Латаття біле:
- •Частина поперечного зрізу повітряного листка стрілолисту:
- •Рослини достатнього зволоження – мезофіти.
- •Рослини посушливих місць зростання – ксерофіти.
- •Особливості будови|споруди| листя різних ярусів у|біля| таволги| в’язолистої|
- •Завдання.
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 13
- •Лабораторна робота № 14
- •Приклад розрахунку ісд
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 15
- •Спостереження за фазами розвитку рослин:
- •Методика фенологічних спостережень
- •Фази розвитку дерев і чагарників.
- •Завдання.
- •Угруповання крайніх екстремальних екотопів з примітивною організацією
- •6. Asteretea tripolium Westhoff et Beeftink 1962 ap. Beeftink 1962
- •III. Трав'янисті угруповання боліт, луків та солончаків
- •5. Nardo-Callunetea Prsg. 1949
- •Завдання.
- •Лабораторна робота № 17
- •Зона Полісся
- •Лісостепова зона
- •Степова зона
- •Українські Карпати
- •Гірський Крим
- •Література
Завдання:
1. У рослинних угрупованнях своєї місцевості визначити та дати характеристику наступним типам змін:
а) добові,
б) сезонні,
41
в) щорічні або різнорічні (флуктуаційні),
г) вікові,
2. Дати відповіді на питання:
Назвати періоди циклу розвитку рослин.
Що таке фенологія ?
Що таке аспект?
Охарактеризуйте ендодинамічні зміни.
Дайте визначення флуктуаціям.
Зробити висновки.
Лабораторна робота № 9
Тема: екологічна структура рослинних угруповань.
Мета: визначити екологічну структуру рослинних угруповань.
Обладнання: описи рослинних угрупонь, база даних, калькулятор.
Середовище кожного організму складається з компонентів органічної та неорганічної природи, кожен з яких має своє значення для організму. На рослину одночасно діють численні екологічні фактори, протe серед них виділяються близькі за природою і дією чинники, що визначають зв'язок рослин із середовищем зростання
Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на дві великі групи – абіотичні (гр. а – заперечна частка і bios – життя) і біотичні.
До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних – вплив живої природи, а також людини ( деякі вчені виділяють антропогенний факторв окрему категорію). Існує також історичний фактор – геологічне минуле того чи іншого місцезростання. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.
До абіотичних факторів належать:
1. Кліматичні – світло, тепло, волога, повітря (його склад і рух);
2. Едафічні, або ґрунтові (гр. edaphos – грунт) – механічний і хімічний склад, вологість, аерація, забарвлення;
42
3. Орографічні (гр.oros – гора, grapho - пишу) – рельєф, експозиція;
4. Гідрологічні – кількість, прозорість, температура води.
Екологічні групи рослин по відношенню до світла:
- світлолюбні (геліофіти)— рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (сосна, модрина, береза, пшениця).
- тіньолюбні (сціофіти)— рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиваються лише в затінених місцях (напр., квасениця, пшінка).
- тіньовитривалі — рослини, що можуть нормально розвиватись при значному затіненні (напр., копитняк, пшінка та ін.).
Екологічні групи рослин по відношенню до вологи:
- гігрофіти — рослини, пристосовані до життя в умовах надмірного зволоження ґрунту (напр., калюжниця болотна, ситник мілководний, частуха подорожникова та ін.).
В залежності в яких місцях зростають гігрофіти їх поділяють на дві групи:
гідатофіти— рослини, які цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Серед гідатофітів одні не прикріплені коренями до ґрунту (ряска), інші — прикріплені (латаття).
гідрофіти — рослини, що прикріплені до ґрунту і нижньою частиною занурені у воду (напр., стрілолист, комиш, очерет та ін.).
- мезофіти — рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження (напр., конюшина лучна, тимофіївка лучна, костриця лучна та ін.). В цю групу входять різноманітні рослин, які займають проміжні по вологості місцезростання між гігрофітами і ксерофітами. Більшість же рослин являються типовими мезофітами. До них відносять більшість рослин наших лук, лісів. Культурні рослини також є мезофітами. Особливе місце серед мезофітів займають ефемери та ефемероїди.
1. ефемери – це однорічні рослини з коротким циклом розвитку, що триває кілька тижнівю За перілдом розвитку розрізняють весняні на осінні ефимери.
2. ефемероїди – це багаторічні трав’янисті рослини, наземні частини яких живуть лише протягом кількох тижнів, а решту року перебувають в стані спокою у вигляді бульб, цибулин, кореневищ.
43
- ксерофіти— рослини, що ростуть в посушливих умовах. Вони переважають в евроазіатських степах і пустинях, на південному березі Криму, по берегах Середземного моря, в степах і пустинях Африки, Австралії, Північної та Південної Америки.
За характером пристосування ксерофіти поділяються на два основних типи:
сукуленти – багаторічні рослини посушливих місць зростання, що здатні нагромаджувати воду у своїх органах(наприклад, кактуси, алое, молочаї, агава)
склерофіти – мають ряд пристосувань до меншого випаровування води (наприклад, ковила, сосна, ялівець, верес).
- тропофіти— рослини, що пристосувалися в процесі еволюції до життя в умовах з чергуванням вологої й посушливої пір року (напр. листяні дерева, багато надгрунтових лишайників).