2. Вимоги до змісту та оформлення структурних елементів дипломної роботи
Оформлення та обсяг дипломної роботи
Рівень (якість) оформлення дипломної роботи має важливе значення, оскільки в процесі виконання цього завдання розвиваються як необхідні навички з написання наукових праць, так і вміння представити отримані результати. Дипломну наукову працю слід оформляти відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Дипломну роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера (принтера) на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) півтора міжрядкових інтервали (в комп'ютерному варіанті використовують редактор Word). На сторінці допускається 28-32 рядки. Мінімальна висота шрифту має становити 1,8 мм (у комп'ютерному варіанті шрифт 14 редактора Word ). Можна також використовувати папір формату АЗ для таблиць, ілюстрацій або графіків. Щільність тексту дипломної роботи повинна бути однаковою. Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору та середньої жирності.
Текст дослідження необхідно друкувати, залишаючи береги (поля) таких розмірів: лівий – 3 см, правий – 1 см, верхній – 2 см, нижній – 2 см.
Дипломну роботу подають у вигляді спеціально роздрукованого рукопису в твердому вертикальному переплетенні.
Загальний обсяг наукової праці, як правило, становить 70-90 сторінок – дипломна робота, 80-100 – магістерська дипломна робота – машинописного чи комп'ютерного тексту. Обсяг додатків не обмежується. До загального обсягу роботи не зараховуються сторінки, на котрих подано список використаної літератури та додатки. Проте всі сторінки зазначених елементів дослідження підлягають нумерації на загальних засадах.
Нумерація сторінок здійснюється у правому верхньому куті аркуша.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам (1,25).
Роботу зшивають за такою послідовністю : 1. Титульна сторінка (нумерація не ставиться) (Див. Додаток А); 2. Завдання (нумерація не ставиться) (Див. Додаток Б); 3. Анотація (нумерація не ставиться) (Див. Додаток В); 4. Зміст (нумерація не ставиться); 5. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби) (нумерація не ставиться); 6. Вступ (перша сторінка вступу теж не нумеруються), нумерація вперше починається з другої сторінки вступу і являється сторінкою 5 ; 7. РОЗДІЛ 1 ; РОЗДІЛ 2 ; РОЗДІЛ 3; після закінчення кожного розділу, на тій самій сторінці, обов’язково пишуть: Висновки до розділу 1; Висновки до розділу 2; Висновки до розділу 3; (все нумерується далі наскрізною нумерацією); 8. ВИСНОВКИ з нової сторінки (це загальні висновки до всієї роботи) нумерація продовжується; 9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (з нової сторінки) нумерація продовжується; 10. ДОДАТКИ починаються з титульної сторінки додатків (Див. Додаток Ж). На титульній сторінці додатків номер сторінки не ставиться, далі (з додатку А) продовжується наскрізна нумерація. |
Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який ураховують у загальній нумерації сторінок, проте номера не ставлять. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.
Титульний аркуш (Додаток А) має бути оформлений відповідно до наявних правил і містити найменування міністерства, якому підпорядкований вищий навчальний заклад; найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, де виконано дипломну роботу; прізвище, ім'я, по батькові автора; тему дипломної роботи, написану великими літерами; шифр і найменування спеціальності; освітньо-кваліфікаційний рівень («спеціаліст», «магістр»); шифр групи, прізвище, ініціали та підпис студента; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали і підпис наукового керівника, а також консультанта (за наявності); відмітку про допуск до захисту, дату, прізвище, ініціали та підпис завідувача спеціалізованої кафедри; місто, рік (Додаток А ).
ЗАВДАННЯ (Додаток Б) заповнюється студентом самостійно, примітки заповнює науковий керівник. Усі дати, що вказуються у завдання слід уточнити на кафедрі.
Анотація (Додаток В) виконується українською й англійською мовами і містить відомості про автора; назву теми дипломної роботи; освітньо-кваліфікаційний рівень і спеціальність, за якими вона виконується; місце і рік захисту; стислий (до 1 сторінки) виклад змісту та результатів дослідження (Додаток В). Слово «АНОТАЦІЯ» пишеться по центру напівжирними великими літерами, без крапки наприкінці.
Зміст оформлюється за зразком поданим у Додатку Г. Слово «ЗМІСТ» пишеться по центру напівжирними великими літерами, без крапки (Додаток Г). Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх складових: вступу, розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), висновків, списку використаних джерел, додатків тощо. У змісті кожний структурний елемент дипломної роботи супроводжується номером сторінки, з якої він розпочинається (Додаток Г).
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (пишеться по центру напівжирними великими літерами без крапки наприкінці, як показано на прикладі нижче).
Приклад:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ
|
Усі прийняті у науці малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Незалежно від цього, за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку.
Перелік
друкують двома колонками в яких зліва
за абеткою наводять, наприклад, скорочення,
справа – їх детальну розшифровку. Якщо
в роботі спеціальні терміни, скорочення
символи, позначення тощо повторюються
менше трьох разів, перелік не складають,
а їх розшифровку наводять у тексті при
першому згадуванні.
Вступ до дипломної роботи за ОКР «спеціаліст» це відповідальна частина роботи, у якій коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи практично розв'язані та нерозв'язані задачі, наукові підходи, що існують у даній галузі, провідних вчених і фахівців, тенденції розв'язання поставлених задач, обґрунтування доцільності проведення наукових досліджень. Обов’язковими елементами вступу дипломної роботи є: актуальність обраної теми; мета і завдання дослідження; об'єкт і предмет дослідження; обрані методи дослідження; наукова новизна і практична значущість отриманих результатів; інформація про апробацію результатів роботи та публікації. Слово «ВСТУП» пишеться по центру напівжирними великими літерами без крапки наприкінці. Зразок вступу наведено нижче:
Приклад:
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Необхідність комплексного науково-теоретичного дослідження юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю, їх захисту і охорони зумовлена рядом економічних, політичних та організаційно-правових чинників. Інформаційна орієнтація розвитку суспільства та економіки, інформатизація та інтелектуалізація суспільного виробництва і підприємництва, посилення конкуренції, поширення на національному та міжнародному рівнях окремих форм недобросовісної конкуренції, зокрема, комерційного шпигунства у його різних формах, активізація економічної розвідки зумовлюють зростання уваги та посилення практичного інтересу до комерційної таємниці як одного з найдієвіших заходів інформаційної безпеки, котрим відповідно до Концепції Національної програми інформатизації надаються першочергові пріоритети. Мета дослідження. Мета дипломної роботи – провести комплексний науково-теоретичний аналіз юридичної природи прав на комерційну таємницю та отримати об’єктивні дані, необхідні для формулювання наукових висновків та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення українського законодавства про комерційну таємницю та правозастосовчої практики у сфері набуття, здійснення та охорони прав на комерційну таємницю. Виходячи з мети дослідження, його завданнями є: – аналіз загальнотеоретичної і спеціальної юридичної, економічної та історичної літератури з обраної теми дипломної роботи; – дослідження розвитку категорії комерційної таємниці в цивілістичній доктрині України, а також комплексний аналіз джерельної бази регулювання суспільних відносин, пов’язаних з комерційною таємницею; – дослідження правової природи комерційної таємниці як об’єкта цивільних прав, виявлення, встановлення юридичного значення та класифікація її ознак, вдосконалення визначення поняття комерційної таємниці. Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, в яких реалізуються суб’єктивні права на комерційну таємницю. Предмет дослідження складають суб’єктивні права на комерційну таємницю як елемент правовідносин, правові норми, що містяться у вітчизняних та міжнародних нормативно-правових актах та регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу набуття і здійснення суб’єктивних прав на комерційну таємницю, а також українська та зарубіжна правозастосовча практика та доктринальні положення з проблематики теми. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи пізнання правових явищ: діалектичний, історичний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, формально-логічний, метод системного аналізу і синтезу, – а також властиві теорії права спеціально-наукові методи, а саме: порівняльно-правовий та метод тлумачення правових норм. Комплексне застосування різних методів наукового пізнання спрямоване на забезпечення обґрунтованості висновків та аргументованості пропозицій, зроблених в результаті виконання дипломної роботи. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання положень проведеного дослідження у процесі вдосконалення цивільного, господарського, трудового та інформаційного законодавства України, спрямованого на регулювання суспільних відносин, які складаються з приводу комерційної таємниці; у правозастосовчій практиці – з метою забезпечення єдності розуміння, правильного та однокового застосування норм чинного законодавства про комерційну таємницю, а також при реалізації та захисті суб’єктивних прав на комерційну таємницю. Структура дипломної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
|
РОЗДІЛИ.
Заголовки структурних частин роботи – «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» – друкують великими літерами по центру до тексту. Заголовки підрозділів подаються малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Назви та порядковий номер розділів і підрозділів друкують жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. По основному тексту роботи нічого не підкреслюється і не виділяється.
Приклад: (назва розділу пишеться по центру, великими напівжирними літерами без крапки в кінці); (назва підрозділу пишеться з абзацу, маленькими буквами, крім першої великої.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА ПРАВА Н КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
1.1. Поняття і ознаки комерційної таємниці як об’єкта цивільних прав
Дослідження юридичної природи прав на комерційну таємницю потребує аналізу правовідносин, в яких такі права реалізуються і, щонайперше, об’єкта таких правовідносин – комерційної таємниці, адже розкриття поняття та ознак комерційної таємниці має важливе методологічне значення ………..
1.2. Поняття, зміст і юридична природа прав на комерційну таємницю
Юридична категорія комерційної таємниці в правовій системі України є новою, відтак не тільки саме явище комерційної таємниці, а й система правових зв’язків, які з приводу неї виникають в суспільстві, є нерозробленими.
Висновки до розділу 1
З викладеного аналізу можна зробити висновок, що комерційна таємниця як оборотоздатний об’єкт цивільних прав бере участь в цивільному обороті у формі обігу майнових прав на неї.
|
По основному тексту відстані наступні:
- між заголовком розділу та підрозділу – один «Enter» (1,5 інтервали) пропускається, в наступному пишемо (як на прикладі вище);
- між заголовком підрозділу та основним текстом – один «Enter» (1,5 інтервали) пропускається, в наступному пишемо;
- по закінченню тексту підрозділу (1.1.; 1.2.) пропускаємо два «Enter» і починаємо наступний підрозділ, чи висновок до розділу.
Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розмежовують крапкою. Кожну структурну частину роботи (кожен розділ) треба починати з нової сторінки (це не стосується підрозділів і пунктів)
Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не більше ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті (1,5 інтервали). Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.
Приклад:
РОЗДІЛ 3.
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ОХОРОНИ СУБ’ЄКТИВНИХ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
|
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу ставлять крапку, наприклад 1.1., 1.2. і т. д.
Приклад:
РОЗДІЛ 3.
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ОХОРОНИ СУБ’ЄКТИВНИХ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
3.1. Юридичні гарантії реалізації прав на комерційну таємницю
|
Подання текстового матеріалу.
Текстовий матеріал дипломної роботи подається у різних формах. До нього (окрім розглянутих, вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування і т. ін., тобто те, що при оформленні потребує знання особливих техніко-орфографічних правил. Тут, як правило, використовується цифрова та словесно-цифрова форма запису інформації.
Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ять випадків, п'ять підприємств). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац. Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 грн.). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри. Числівники, які входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрою (наприклад, 30-відсотковий обсяг).
У дипломних роботах часто використовуються скорочення, зокрема: літерні абревіатури; складноскорочені слова; умовні скорочення за початковими літерами слів; умовні скорочення за частинами слів та початковими літерами.
Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер повних найменувань (наприклад, США, СОТ, ЄС тощо). Якщо використовуються не загальноприйняті абревіатури, а запропоновані автором, при першому згадуванні вони вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки, або подаються у переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів перед вступом.
Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються з усічених та повних слів (наприклад, профспілка, райдержадміністрація тощо).
Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються при оформленні дипломної роботи:
а) після перерахування (та ін.; і т.д.; і т.п.);
б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);
в) при позначенні цифрами століть і років (ст., р., рр.).
У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. У дипломній роботі повинна бути створена така система, коли одному літерному позначенню відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується одним літерним позначенням.
Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього її тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Ілюстрації й таблиці, розмішені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.
Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки (це не стосується підрозділів і пунктів).
Основна частина роботи – це її головна структурна складова, яка містить викладення відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розроблення, котрі є необхідними і достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис методології дослідження, характеристик і/або властивостей об'єкта дослідження, основних принципових рішень та механізмів, що забезпечують їх реалізацію) та її результатів. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. У розділах основної частини детально розглядаються методика і техніка дослідження, узагальнюються його результати. Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі роботи, її меті та завданням. Основна частина повинна складатися не менше як із трьох розділів, кожний розділ вміщує не менше двох підрозділів. Кожний розділ основної частини завершується висновками, які містять стислий виклад одержаних результатів (1 сторінка). Висновки до розділу пишуть одразу після тексту розділу, відступаючи лише два Enter.
Приклад:
Висновки до розділу 2
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суб’єктами прав на комерційну таємницю в Україні можуть бути всі учасники цивільних відносин, названі у ст. 2 ЦК України, а саме: фізичні та юридичні особи (в т.ч. й іноземні або апатриди)…….. |
ВИСНОВКИ загальні (до усієї дипломної / магістерської роботи) розміщують безпосередньо після основної частини, починаючи з нової сторінки. У них наводять отримані автором особисто основні наукові результати, які розкривають ступінь досягнення мети та завдань дипломної роботи, їх наукову, економічну і соціальну значущість, відзначають позитивні та негативні сторони запропонованих рішень, порівняння з відомими розв'язками, формулюють рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. Текст висновків доцільно поділяти на пункти. Рекомендований обсяг висновків до дипломної роботи складає 2-3 сторінки.
Приклад:
ВИСНОВКИ
Проведене комплексне наукове дослідження юридичної природи цивільних прав на комерційну таємницю в Україні дозволяє сформулювати узагальнені теоретичні висновки та внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм діючого законодавства України в даній сфері. 1. В Україні легальне поняття комерційної таємниці міститься у ст. 505 ЦК України. Саме це поняття комерційної таємниці, яке міститься в ЦК України, має пріоритетне значення порівняно з усіма іншими легальними дефініціями даного виду конфіденційної інформації, які є застарілими, однак досі зберігаються в діючому законодавстві України. зазначене визначення має міжгалузеве значення в системі законодавства України та підлягає застосуванню під час з’ясування змісту і кваліфікації не тільки цивільних, а й трудових, адміністративно-правових, кримінально-правових, процесуальних та інших правовідносин. 2. Встановлення змісту поняття комерційної таємниці дозволяє відокремити її від близької правової категорії ноу-хау…… |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (Додаток Д) містить перелік джерел, з яких у роботі використано матеріали і на які є посилання у тексті. Цей перелік починають з нової сторінки, подаючи бібліографічні описи в алфавітному порядку з їх наскрізною нумерацією. Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (Додаток Д та приклад).
Приклад:
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
|
ДОДАТКИ вміщують матеріал, який:
а) є необхідним повного висвітлення теми, але включення його до основної частини може порушити впорядкований й логічний виклад тексту роботи;
б) не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;
в) підтверджує апробацію та впровадження результатів досліджень.
У додатки можуть бути включені додаткові ілюстрації або таблиці, а також матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, проміжні математичні докази, формули, розрахунки; інструкції, методики, опис комп'ютерних програм, первинні документи або їх копії тощо). Бажаним є розміщення в додатках Фінансової звітності та Балансу досліджуваного підприємства.
Додатки оформляють як окрему частину роботи, тому вони обов’язково мають титульний аркуш (Додаток Ж)
Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Крім цього, він повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами (крім першої великої) по правому краю сторінки відносно тексту. Малими літерами (крім першої великої) потрібно зазначити слово «Додаток » і велику літеру для його позначення (наприклад, «Додаток А»).
Приклад:
Додаток А
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч і Ь (наприклад, додаток А, додаток Б і т. д.). Один додаток позначається як додаток А. Додатки повинні мати спільну з попереднім текстом наскрізну нумерацію сторінок.
Оформлення цитат і посилань на джерела та літературу.
Дипломну роботу як кваліфікаційну працю оцінюють також за рівнем використання автором бібліографічних джерел. Цитати слід використовувати для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного тексту може викривити зміст, закладений автором. Крім тексту до цитат відносяться запозичені таблиці, схеми, діаграми, формули тощо.
Загальні вимоги до цитування такі:
1. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться дослівно, тобто у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.
2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів і речень у цитаті допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками.
3. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.
4. При непрямому цитуванні (переказі, викладанні думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним і коректним, посилатись на джерело.
Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1-7]». При цитуванні або використанні цифрового чи іншого матеріалу в посиланні крім порядкового номера джерела через кому вказують сторінку [7, 18]. При посиланні на декілька джерел між їх номерами ставиться крапка з комою [15, 145-146; 34, 321].
Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за списком використаних джерел із зазначенням номера.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «...дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1...», «... на рис. 1.3 ...», або «...на рисунку 1.3 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. табл. 3.2) ...», «...за формулою (3.1)...», «... у рівняннях (1. 2) - (1.5)...», «... у додатку Б...».
У додатках К – Н подано взірці оформлення документів, які подаються при захисті дипломної та магістерської роботи:
1. Додаток К – зразок відзиву наукового керівника.
2. Додаток Л – зразок рецензії.
3. Додаток М – зразок довідки про замовлення виконання дипломної роботи.
4. Додаток Н – зразок довідки про впровадження окремих результатів та рекомендацій дипломної роботи.
ДОДАТКИ
Додаток А
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний економічний університет
Вінницький інститут економіки