7. Оцінка достовірності результатів статистичного дослідження.Основи доказової медицини.

 

Для визначення достовірності різниці між показниками обчислюємо t (критерій достовірності, т.зв. критерій Ст’юдента):

 

 

Різниця між результатом вибіркового і суцільного дослідження називається похибкою вибіркового дослідження (m). Вона повинна знаходитись в певних межах, щоб можна було вважати результат вибіркового дослідження достовірним.

Основою для визначення достовірності результату вибіркового дослідження або його похибки є закон великих чисел.

Його визначення таке: результат вибіркового дослідження тим ближче стоїть до результату суцільного дослідження, чим більшою є вибірка і чим меншим є альтернативний розподіл ознак або варіабельність (розсіювання) окремих варіант навколо пересічної величини.

Математичним виразом цього закону для альтернативних явищ, тобто тих, що характеризуються відносними величинами є формула:

m_p= ±t, де

t – критерій достовірності (Стьюдента)

р – відносна величина (захворюваність, смертність, тощо)

q – альтернатива відносної величини, тобто 1-р, 100-р

n – число одиниць спостереження.

Найбільшою похибка буде тоді, коли альтернатива дорівнює 0,5 на 0,5 або 50 на 50. В усіх інших випадках вона буде меншою і тим значніше, чим менший буде показник (р).

Повернемось до нашого прикладу. Замість 200 тисяч нами відібрано 200 мешканців міста. У них виявлено 150 захворювань. Отже, захворюваність (р) буде дорівнювати:

; q=100-75=25%

Визначимо (m) за умови різного критерію достовірності (t).

Якщо t=1, то згідно закону великих чисел в 68,3 % випадків результат, отриманий при вибірковому дослідженні (Р_виб) буде на величину ± m відрізнятися від результату суцільного дослідження (Р_ген).

Отже, в 68,3% Р_ген буде дорівнювати 75%±3,1%.

Якщо t=2, то результат Р_ген в 95,5% випадків відрізнятиметься від Р_виб на 2m, тобто він дорівнюватиме 75%±6,2%. Цей результат вважається прийнятним для статистичних досліджень в охороні здоров’я.

Якщо t=3, то результат Р_ген в 99,7% випадків відрізнятиметься від Р_виб на 3m, тобто він дорівнюватиме 75%±9,3%.

Звідси випливають 2 висновки:

1)     Результат вибіркового дослідження буде достовірним, якщо частка від ділення цього результату на його похибку дорівнює 2 і більше;

2)     Можна визначити необхідне число спостережень для отримання достовірного результату за формулою:

 

Оцінка достовірності статистичних досліджень базується на основних принципах доказової медицини.

Не так багато часу минуло з дня публікації хрестоматийної праці D.L. Sackett та співавторів Evidence based medicine. How to practice and teach EBM, а нова методологія роботи з джерелами біомедичної інформації вже завоювала прихильників по всьому світу.

Доказова (науково обгрунтована) медицина – свідоме, точне використання кращих доказів при прийнятті рішення про лікування конкретного пацієнта. Практика науково-обгрунтованої медицини являє собою сполучення індивідуального клінічного досвіду з кращими достовірними фактами, підтвердженими систематичними клінічними дослідженнями. Практикою доказової медицини зараз має володіти кожний лікар. На жаль за даними багатьох досліджень практикуючі лікарі недостатньо уваги приділяють активному вивченню спеціальної літератури. З багатьох визначень доказової медицини найбільш влучним є таке: