6. Навчальний збір.

Для ВОС 420200

Виходячи з специфіки вивчення предмету, основними видами занять є:

- лекції,

- семінари,

- групові заняття, що проводяться з використанням класно-лабораторної бази

- групові впра­ви,

- тактичні (тактико-стройові) заняття

Лекції складають основу теоретичної підготовки студентів. Вони ма­ють за мету дати основи знань з тактики, розкрити стан і перспективи розвитку військової науки, зосередити увагу на найбільш складних та вузлових питаннях. Лекції повинні стимулювати активну пізнавальну діяль­ність студентів, сприяти формуванню творчого мислення.

Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань тематики навчальної програми. Вони мають за мету поглибити та закріпити знан­ня, одержані на лекціях та в процесі роботи над навчальною та науковою літерату­рою, прищепити навички пошуку і викладання навчального матеріалу. На деяких семінарах студенти повинні навчатися вести дискусію, полеміку, обґрунтовувати і відстоювати свої переконання, відвертати помилкові погляди своїх товаришів, вести наукову суперечку. До таких форм проведення семінарів відносяться "військова гра" і "дискусія".

Групові заняття - це форма навчального заняття, при якій викладач пояснювально-лекційним методом знайомить студентів з новим навчальним матеріалом, контролює засвоєння студентами раніш вивченого матеріалу, прагне до закріплення знань, методом творчих рекомендацій спрямовує самостійну роботу студентів.

Групові вправи проводяться з метою прищеплення студентам практич­них навичок з організації бою, його забезпечення і управління підроз­ділами. Вони проводяться на картах (схемах, макетах місцевості), в класах і на місцевості. На групових вправах всі студенти, як правило, виконують функції однієї посадової особи. Викладач діє на посаді старшого командира (начальника). Групові вправи в класах проводяться з метою навчання студентів оцінювати обстановку, приймати рішення та графічно його оформлювати. На цих заняттях заслуховуються та аналізу­ються прийняті студентами під час самостійної роботи рішення та їх обґрунтування. У ході заняття викладач заслуховує по кожному учбовому пи­танню 2-3-х студентів, після чого проводить частковий аналіз, вказує на недоліки їх доповідей як за змістом, так і за викладенням, а при необ­хідності дає зразкове формулювання доповіді.

Тактичні (тактико-стройові) заняття мають за мету формування та удосконалення вмінь та навичок студентів з організації та забезпечення бойових дій та управління підрозділами (взводом, ротою) в бою. Вони проводяться, як правило, на місцевості. Студенти виконують на заняттях обов'язки командирів підрозділів та інших посадових осіб відповідно до задуму заняття.

Тактичні (тактико-стройові) заняття є етапом, який завершує підготовку студентів за програмою офіцерів запасу, та проводяться під час навчальних зборів, як правило, з комплексних тем. їх метою є закріплення та удосконалення знань, навичок та вмінь студентів з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки та інших дисциплін в умовах, максимально наближених до бойових дій, а також дати студентам практику в командуванні підрозділами.

Поточний контроль засвоєння вивченого матеріалу здійснюється на кожному занятті шляхом проведення усного і письмового опитування, під час виконання контрольних робіт а також за практичні дії. Він призначений для перевірки якості засвоєння навчального матеріалу, стимулювання навчальної роботи студентів та вдосконалення методики проведення занять.

Підсумковий контроль проводиться з метою перевірки рівня та якості підготовки студентів, їх відповідності освітньо-кваліфікаційними характеристикам. Він здійснюється у формі екзамену (заліку) методом роздільної перевірки рівня теоретичних знань, а також якості практичної підготовки.

Третє навчальне питання: "Основний зміст і порядок вивчення предмету "Тактика" на кафедрі".

Військова термінологія - сукупність військових термінів-слів і словосполучень, описуючих визначені військові поняття, основну частину військової лексики. Військова термінологія відповідає досягнутому рівню розвитку військових знань та відтворює багатообразність специфічних понять, закріплених відповідними статутами, настановами та іншими офіційними документами, охоплюючи всі галузі військової справи. Вони поповнюються за рахунок слів загальнолюдської мови, запозичених з інших галузей знань та інших мов. (слайд)

Бій, наступ, оборона, марш, зустрічний бій, переслідування.

Бій - основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань у обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути:

- загальновійськовим,

- протиповітряним,

- повітряним

- і морським.

Складовими частинами загальновійськового бою є удар, вогонь і маневр.

Удар - одночасне ураження угрупувань військ та об'єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма наявними засобами або військами.

Удари можуть бути:

- за масштабами – тактичні;

- в залежностівід засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, - ядерні, вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами;

- за кількістю засобів, які беруть участь, та об’єктів по яких наносяться удари, - масовані, групові й одиночні.

Основними видами загальновійськового бою є:

- оборона

- наступ.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою - відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити спиятливі умови для переходу в наступ. Оборона широко застосовуватиметься як на початку, так і у ході війни. Але тільки обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, із положення оборони.

Бойове завдання - завдання, що поставлене вищестоящим командиром (начальником) підрозділу, частині, з’єднанню для досягнення поставленої мети в бою до встановленого терміну. Зміст бойового завдання залежить від чисельності, боєздатності та бойових можливостей своїх військ та противника.

При виконанні бойового завдання підрозділи, частини та з’єднання залежно від обстановки можуть діяти у похідному, передбойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок - шикування підрозділів, частин, з’єднань з їх засобами підсилення для здійснення маршу (маневру), тобто скритого пересування військ своїм ходом на бойовій техніці або у пішому порядку. Похідний порядок підрозділів - колона. (слайд)

Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника; підтримання стійкого управління підрозділами.

Передбойовий порядок - шикування частин, підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Застосовується при підході до поля бою та в наступі в глибині оборони противника з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, найменшій вразливості військ від ЗМУ, вогню артилерії та ударів авіації, швидкого маневру, подолання у високому темпі зон зараження, руйнувань, завалів та пожеж. Передбойовий порядок підрозділів може бути вишикуваним в лінію, уступом праворуч або уступом ліворуч, кутом вперед або назад. (слайд)

Бойовий порядок - це шикування з’єднань, частин і підрозділів з їх засобами підсилення для ведення бою. Бойовий порядок залежить від завдання, що виконується, дій противника, наявності сил і засобів та характеру місцевості. Застосовується з метою кращого використання сил, що є в наявності, засобів, та умов місцевості. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ведення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження противника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї противника; підтримання безперервної взаємодії та управління підрозділами.

З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим підрозділам придаються або виділяються для підтримки підрозділи інших родів військ і спеціальних військ.

Придані підрозділи повністю підпорядковуються загальновійськовому командиру й виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються у підпорядкуванні старшого командира (начальника) й виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поставив командир підтримуючого підрозділу в межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Зброя (ядерна, звичайна, запалювальна).

Зброя - пристрої та засоби, що призначені для ураження противника у збройній боротьбі. Звичайно складається з засобів пораження та засобів їх доставки до цілі.

Сучасний бій може вестися з використанням ядерної зброї та інших засобів ураження або з використанням тільки звичайної зброї.

Ядерна зброя – різновид зброї масового пораження, що при вибуху використовує внутрішню ядерну енергію боєзаряду. Вона включає різноманітні ядерні боєприпаси, засоби доставки їх до цілі (носії) та засоби управління.

Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси й суміші. У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої належать розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (коректовані) й самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску) за будь-яких умов обстановки, погоди та пори року і доби.

Запалювальні боєприпаси й суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або у фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів.

Високоточна зброя - зброя, що дозволяє уражати цілі, як правило з першого пострілу в любий час доби, при любих метеоумовах та сильній протидії противника. До високоточної зброї відносяться: керовані балістичні ракети, крилаті ракети, керовані авіаційні ракети, касети, бомби, артилерійські снаряди, міни, ЗРК, ПТКР, а також розвідувально ударні комплекси (РУК): ПЛСС, "Джісак" та інші.

Вогонь (по окремим цілям, зосереджений, нерухомий загороджувальний, рухомий загороджувальний, фронтальний, фланговий, перехресний, кинджальний).

Як нам відомо розгром противника у бою досягається вогнем усіх видів зброї.

Вогонь - один з основних способів ураження противника в бою.

Вогонь – стрільба з різних видів зброї на ураження; один з основних засобів ураження противника в бою на суші, морі та в повітрі. Розрізняють артилерійський вогонь, вогонь танків, бойових машин піхоти, стрілецької зброї, авіаційного стрiлецько-гарматного озброєння та інших видів зброї. До сучасного поняття вогонь належить також стрільба (пуски) ракетами у звичайному спорядженні.

Вогонь розрізняється:

за тактичними завданнями, що вирішуються:

- на знищення,

- подавлення,

- виснаження,

- зруйнування,

- задимлювання (засліплювання),

- освітлення та інші,

за видами зброї: вогонь стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші;

за способами ведення:

- прямою наводкою,

- напівпрямою наводкою,

- із закритих вогневих позицій та інші;

за напруженістю стрільби:

для автоматичної стрілецької зброї:

- одиничними пострілами,

- короткими чергами,

- довгими чергами,

- кинджальним безперервним;

для артилерії та танків:

- одиночним,

- збіглим (постріли слідують один за другим з максимальним темпом, не в ущерб точності наводки),

- методичний ( кожний наступний постріл проводиться через рівний проміжок часу),

- залповий (постріли з декількох гармат проводяться одночасно або в найкоротший проміжок часу);

за напрямком стрільби:

- фронтальний,

- фланговий,

- перехресний;

Фронтальний вогонь - вогонь гармат або стрілецької зброї, що спрямовується перпендикулярно фронту цілі (бойового порядку противника). Найбільш ефективний по окремим цілям.

Фланговий вогонь - вогонь з гармат або стрілецької зброї, спрямований у фланг цілі (бойового порядку противника). Найбільш ефективний для пораження цілей, які розташовані по площі.

Перехресний вогонь - вогонь, що ведеться по одній цілі не менш ніж з двох напрямків. Він найбільш ефективний по цілях, що викриваються раптово. При перехресному вогні значно підвищується щільність вогню та підсилюється моральний вплив на противника.

Кинджальний вогонь - вогонь з кулеметів і автоматів по цілях, що викриваються раптово з близьких відстаней в одному напрямку. Він ведеться на відстанях, що не перевищують дальність пострілу по грудній фігурі.

за способами стрільби:

- з місця,

- з ходу,

- з коротких зупинок;

за видами вогню:

- по окремим цілям,

- зосереджений,

- загороджувальний.

а для артилерії ще додатково:

- рухомий загороджувальний,

- нерухомий загороджувальний,

- послідовне зосередження вогню,

- вогневий вал,

- масовий та ін.

Зосереджений вогонь (ЗВ) - вид вогню, який ведеться одночасно декількома вогневими засобами по одній або декільком групам цілей. Зосереджений вогонь зі стрілецької зброї ведеться вогневими засобами або підрозділами по одній цілі (групі цілей).

Загороджувальний вогонь – вид артилерійського вогню - цільна вогнева завіса на шляху руху атакуючих танків та піхоти противника або нерухома вогнева завіса на шляху польоту повітряного противника. Поділяється на рухомий та нерухомий.

Вогонь на пораження повітряних цілей ведуть зенітні ракетні підрозділи, та зенітні кулемети.

Засоби протиповітряної оборони застосовують зосереджений вогонь по окремій цілі або розподіляють його по декільком цілям.

Зенітна артилерія та зенітні кулемети також використовують загороджувальний вогонь.

Ефективність вогню досягається високою точністю, щільністю, раптовістю відкриття, масуванням по важливим об'єктам (цілям), широким маневром та умілим управлінням вогнем.

Маневр (охоплення, обхід, відхід, маневр ударами й вогнем).

Маневр - організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника.

Видами маневру є:

- охоплення,

- обхід,

- відхід

- маневр вогнем

Маневр силами і засобами (охоплення, обхід і відхід) проводмться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника.

Охоплення - маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділам з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід - в тактичній взаємодії з підрозділами, кі діють з фронту, а іноді і з тактичним повітряним десантом.

Відхід - маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із-під удару противника, виграшу часу і заняття більш вигідного положення. Відхід проводиться тільки за дозволом або за наказом старшого командира.

Маневр повинен бути простим за замислом, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проиіжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню підрозділу по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню підрозділом одночасно по декількох цілях.

Фронт, фланг, стик, проміжок.

Бойовий порядок підрозділу складається з елементів та має фронт, фланги та тил. Між підрозділами та частинами в бойовому порядку є стики та інтервали (проміжки).

Фронт - сторона бойового порядку підрозділів, звернена до противника.

Тил - сторона бойового порядку, протилежна фронту.

Фланг - права і ліва сторони бойового порядку підрозділів. Фланг є, як правило, найбільш вразливою частиною бойового порядку, тому забезпечення флангів при веденні бою - найважливіший обов’язок командирів усіх ступенів.

Стик - місце поєднання флангів або проміжок (інтервал) між флангами сусідніх підрозділів у їхньому бойовому порядку. Стики, як і фланги, найбільш вразливі місця для удару противника. Тому при організації бою передбачаються заходи щодо забезпечення флангів та стиків.

Проміжок (інтервал) - відстань по фронту між бойовими порядками підрозділів.

Успішне виконання бойової задачі в сучасному бою в значній мірі залежить не тільки від умілого шикування сил та засобів і грамотних в тактичному відношенні дій всього особового складу підрозділу, але і від ретельного організованого бойового, тилового та технічного забезпечення.

Успіх сучасного загальновійськового бою значною мірою залежить від його ретельно організованого бойового забезпечення.

Під бойовим забезпеченням розуміють комплекс заходів, які проводять командири і штаби всіх ступенів з метою недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по підрозділах, створення їм сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій і успішного його ведення.

Технічне та тилове забезпечення включає в себе комплекс заходів, що направлені на підтримання підрозділів у боєздатному стані, бойової готовності та боєздатності підрозділів шляхом укомплектування їх озброєнням та технікою; забезпечення ракетами, боєприпасами всіх видів та військово-технічним майном; підтриманні їх у справному стані та в постійній готовності до бойового застосування; відновлення пошкоджених (несправних) озброєння і техніки та своєчасного повернення їх до строю.