Етапи розвитку тактики

Визначальний вплив на розвиток тактики надає удосконалення зброї і військової техніки і зміна якості особового складу військ.

Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного руху військ на полі бою і рукопашній сутичці воїнів. Розвиток тактики в цей період йшов в напрямку удосконалювання бойових порядків і маневрування ними на полі бою. Після бою при ЛЕВКТРАХ у 371 р. до н.е. став застосовуватися принцип нерівномірного розподілу сил і засобів по фронті з метою зосередження основних зусиль у вирішальному місці.

Подальше удосконалювання зброї привело до появи різних видів піхоти і кавалерії. У війнах феодалізму зміст тактики визначався уже пануванням на полях бою лицарської кінноти. Бій зводився в основному до суми двобоїв лицарів.

Корінний переворот у тактиці відбувся в XVII столітті у зв’язку з прийняттям на озброєння в арміях європейських держав вогнепальної зброї. Глибока побудова бойових порядків, змінилася поступово лінійною тактикою, що остаточно затвердилася в ході Тридцятирічної війни 1618-1648 р.

Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX століття, подальше удосконалювання зброї привели до появи тактики колони і розсипного ладу, класичним образом якого, є Бородінська битва 1812 р. Однак така тактика уже в той час приводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї, особливо з появою у другій половині XIX століття нарізної зброї.

У ході Кримської війни 1853-1856 р. починає зароджуватися тактика стрілецьких цепів, що остаточно затвердилася в ході російсько-японської війни 1904-1905 рр.

Перша світова війна 1914-1918 рр. характеризувалася масовим застосуванням кулеметів, скорострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби: авіації, танків, отруйних речовин та інш. До кінця війни з’явилася тактика групового бою, що полягала в тім, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, зброї супроводу, важких кулеметів.

Розвиток оборони йшов від осередкової, котра була неглибокою, до підготовленої в інженерному відношенні позиційнійної оборони.

Тактика радянських військ складалася в роки громадянської війни і військової інтервенції в Росії 1918-1920 рр. Її особливості були обумовлені революційним духом бійців і командирів армії нового типу. В ході війни здійснювався перехід до дій ударними угрупованнями з зосередженням сил і засобів на головних напрямках. У ході прориву будувалися глибокі бойові порядки. У розвиток тактики великий внесок у цей період внесли М.Н.Тухачевский, А.Н.Егоров, И.Л.Уборевич та ін. радянські военоначальники.

У міжвоєнний період розвиток тактики визначався широким упровадженням нової військової техніки і моторизації Збройних Сил.

В середині 30-х років була розроблена теорія глибокого наступального бою як складова частина глибокої операції, сутність якої складалася в одночасному впливі авіації, артилерії, танків, наступаючих військ на всю тактичну глибину оборони противника, в прориві її на обраному напрямку, з подальшим розвитком тактичного успіху в оперативний.

У роки Великої вітчизняної війни тактика одержала широкий і всебічний розвиток, вона характеризувалася гнучкістю, своєчасною зміною бойових порядків військ і способів їхніх дій з урахуванням змін, що відбувалися в оснащенні зброєю і технікою своїх військ і військ супротивника. Були розроблені ефективні способи прориву глибоко ешелонованої оборони, подолання з ходу проміжних оборонних рубежів, ведення зустрічного бою, переслідування супротивника, що відходить. Широке застосування одержали нічні дії, удосконалювалися способи форсування водних перешкод, оточення і знищення оточеного супротивника, ведення активної оборони. Уміло здійснювався окритий маневр і наносилися раптові удари.

В післявоєнний період до початку 50-х років тактика розвивалась на основі досвіду Великої Вітчизняної війни з урахуванням надходження у війська нової техніки та озброєння.

Корінні зміни в теорії тактики відбулися в середині 50-х років в зв’язку з оснащенням Збройних Сил ядерною зброєю, упровадженням електроніки, а у 80-ті роки з появою високоточної зброї в арміях країн НАТО, суттєво змінившими зміст бою, основу якого стали складати ядерні і вогневі удари в поєднанні з маневром і атаками військ.

Важливішою особливістю загальновійськового бою в сучасних умовах стала його динамічність. У зв’язку великою потужністю ядерної зброї виникла необхідність розосередження сил і засобів на полі бою, щоб уникнути масових втрат.

В умовах застосування ядерної зброї основним способом наступу на противника, що обороняється, став наступ з ходу з висуванням військ із глибини.

З упровадженням ядерної зброї зазнала значних змін і тактика оборонного бою. У військ, що обороняються, появилась можливість не тільки відбити наступ противника, но і зірвати його. Велика насищеність військ броньованою технікою і засобами механізації інженерних робіт дозволяє підрозділам, частинам і з’єднанням в короткі терміни підготувати глибокоешелоновану оборону, здатну успішно протистояти наступу противника, оснащеного сучасними засобами боротьби.

Сучасна тактика - це теорія і практика підготовки і ведення бою з застосуванням усіх, у т.ч. новітніх засобів збройної боротьби.

На жаль, сьогодні доводиться констатувати пев­ний застій у галузі розвитку теорії тактики та її застосування під час бойової підготов­ки військ.

Ми повинні зрозуміти, що жити за ста­рими мірками, не вивчаючи та не узагаль­нюючи все нове, що відбувається протягом останніх десятиліть, - це означає втратити провідну роль у теорії тактики і військовій практиці.

Теорія тактики має бути індикатором усього нового й прогресивного, а без неї - практика приречена. З цього випливає, що у системі бойових дій у воєнних конфліктах тактика була і є основою досягнення опе­ративної мети і складовою частиною воєнного мистецтва.

Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.

Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначений прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.

Насамперед хотілося б відзначити, що в системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, чим це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій. Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, по розрахунках, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових кампаніях — 75%. З цього випливає, що тактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Значення тактичної підготовки в навчанні підрозділів (військ).

Тактична підготовка - це навчання особового складу підрозділів, частин і з’єднань, а також їхніх органів управління підготовці і веденню бою, а у вищих командних інститутах, крім того, навчання студентів організації бою і керуванню підрозділами в ході його ведення.

Тактична підготовка є одним з найважливіших предметів бойової підготовки військ і ведучою дисципліною навчання на кафедрі, оскільки вона найбільшою мірою забезпечує підготовку студентів до практичних дій у сучасному бою, їх високу польову виучку.

Тактичній підготовці підлегле вивчення інших дисциплін, тому що вона з’єднує в єдиний комплекс знання, уміння і навички, придбані особовим складом у процесі занять з вогневої, технічної, інженерної, стройової підготовки й іншим предметам навчання. Вона є основою польової виучки військ.

Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і офіцерів.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкої й активної оборони.

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

Головну увагу в навчанні військ тактичній підготовці зосередити на підготовці до ведення високоманеврових, активних, тривалих бойових дій, у складній, швидкозмінній обстановці, в умовах широкого застосування ВТО, авіації, бойових вертольотів, масованого вогневого, радіоелектронного і морально-психологічного впливу, руйнування об'єктів хімічної промисловості й атомної енергетики. Вчити війська скритності підготовки бойових дій і виконанням заходів щодо маскування, дезінформації і введенню противника в оману.

При навчанні оборонним діям особливу увагу приділити створенню нездоланної оборони за рахунок умілої побудови бойового порядку організації системи вогню, ефективного сполучення вогню, ударів і маневру силами і засобами, міцного утримання займаних рубежів, широкого використання контратак, Особливу увагу приділити на повне і якісне виконання на кожнім навчанні робіт з фортифікаційного обладнанню позицій, рубежів, пунктів управління і т.д.

При навчанні наступальним діям особливу увагу приділяти способу переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником, швидкого і окритого проведення перегрупування; надійного вогневого враження противника, проведення наступу високими темпами, безупинно вдень і вночі та швидким перенесенням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень і обходів противника, розчленовування його і знищення вроздріб.

Міністр Оборони вимагає по тактичній підготовці мати високий рівень підготовки, твердо знати і уміло виконувати свої обов'язки по організації бою і веденню його танковим взводом, уміло застосовувати штатні озброєння і бойову техніку, домагатися твердого і безперервного управління підрозділами.

Щоб виконати ці вимоги і стати гарним офіцером у ході повсякденного навчання необхідно:

- ретельно готуватися до кожного заняття, вести і мати гарні, повні конспекти, вивчити рекомендовану викладачем літературу, періодично переглядати додаткову і військово-закордонну літературу;

- постійно удосконалювати свої практичні і командні навички, виробляти командирську мову, виховувати в собі високі морально-бойові і психологічні якості;

- на заняттях по тактичній підготовці розвивати ініціативу, творчість, спостережливість і кмітливість, виховувати в собі, своїх підлеглих любов до Вітчизни, ненависть до ворога, впевненість у перемозі і правоті нашої справи;

- учитися працювати з картою на місцевості, вести її чітко, повно й акуратно, дотримуючи високу штабну культуру, підтримувати в робочому стані необхідні приналежності для роботи в польових умовах;

- учитися планувати свою роботу в суворо відведений для цього час, уміти його розподілити, навчитися його правильно і доцільно використовувати в повсякденному житті і при організації бою;

- суворо виконувати вимоги Міністра оборони по дотриманню Військової присяги, збереженню військової і державної таємниці і секретного діловодства;

- на заняттях по тактичній підготовці і при практичних заняттях на техніці суворо виконувати встановлені міри безпеки, уміти користатися імітаційними засобами;

- суворо дотримувати форму одягу, бути завжди чистим, акуратно одягненим, підтягнутим, мати молодецький вид, стежити за екіпіруванням на заняттях.

Друге навчальне питання: "Основний зміст і порядок вивчення предмету "Тактика" на кафедрі".

Головна мета вивчення предмету "Тактика" - підготувати офіце­ра-запасу, який :

- має глибокі військові знання з основ теорії застосування підроз­ділів у сучасному загальновійськовому бою;

- знає найновіші досягнення військової науки;

- вміє творчо застосовувати теоретичні положення бойових статутів;

- здібний вводити в практику все нове і передове;

- має організаторські здібності, ініціативу і самостійне мислення.

В результаті вивчення предмету навчання “Тактика” студенти повинні:

Знати:

- основи сучасного загальновійськового бою;

- організаційну структуру, можливості, тактику дій механізованого (танкового) взводу і роти в різноманітних видах бойових дій;

- порядок і зміст роботи командира взводу та роти з організації бою і управління підрозділом в бою;

- бойові статути і настанови з організації і ведення бойових дій в різноманітних умовах;

- основи взаємодії та організації всебічного забезпечення бою;

- організацію, бойові можливості та основи ведення бойових дій підрозділів (частин) армій провідних країн світу;

- методику проведення занять з особовим складом з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки;

Вміти:

- командувати взводом в бою, застосовувати зброю та бойову техніку взводу і наданих йому вогневих засобів, організувати і вести розвідку в різноманітних видах бою;

- підтримувати боєздатність підрозділу, організувати бій на місцевості, взаємодію і всебічне забезпечення бою;

- проводити заняття з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки з підлеглим особовим складом.

Бути ознайомленими:

- з призначенням, задачами, бойовими можливостями і загальними принципами бойового застосування підрозділів Сухопутних військ;

Для ВОС 021000, ВОС 021100

За змістом предмет «Тактика» включає чотири розділи, які формують 12 тем:

1. Розділ 1. Введення в військову спеціальність.

- Тема 1: "Основи сучасного загальновійськового бою";

- Тема 2: "Бойове застосування приданих і підтримуючих підрозділів".

2. Розділ 2. Основи бойових дій танка (відділення).

- Тема 4: "Танк (відділення) в обороні";

- Тема 5: "Танк (відділення) в наступі";

- Тема 6: "Танк (відділення) на марші, в похідній охороні та в сторожовій охороні";

3. Розділ 3 Основи бойових дій взводу.

- Тема 7: "Взвод в обороні";

- Тема 8: "Взвод у наступі";

- Тема 9: "Взвод на марші";

- Тема 10: "Взвод у розвідці";

- Тема 11: "Розташування на місці та сторожова охорона".

4. Розділ 4. Основи бойових дій роти.

- Тема 12: "Механізована (танкова) рота в основних видах бою та на марші";

5. Навчальний збір.

Для ВОС 340002, 340004

За змістом предмет «Загальна тактика» включає чотири розділи, які формують 12 тем:

1. Розділ 1. Введення в військову спеціальність.

- Тема 1: "Основи сучасного загальновійськового бою";

2. Розділ 2. Основи бойових дій механізованого відділення.

- Тема 3: "Механізоване відділення восновних видах бою";

3. Розділ 3 Основи бойових дій взводу.

- Тема 4: "Взвод в обороні";

- Тема 5: "Взвод у наступі";

- Тема 6: "Взвод на марші";

4. Розділ 4. Основи бойових дій роти.

- Тема 7: "Механізована (танкова) рота в основних видах бою та на марші";