Навчальні питання та розрахунок часу

№ з/п	Навчальні питання	Час (хв)
1.	Вступна частина	10
2.	Основна частина	75
	Навчальні питання:
	Реферат: “Використання танкових та мотопіхотних підрозділів в ході першої операції в Іраку «Буря в пустелі».”	10
2.1.	Зміст основних тактичних понять, визначень і термінів.	20
2.2.	Організаційна структура Збройних Сил України. Види ЗС України, їх склад і призначення.	25
2.3	Організаційно – штатна структура механізованої (танкової) роти.	10
2.4.	Організаційно – штатна структура мотопіхотної (танкової) роти армій провідних країн світу.	10
3.	Заключна частина	5

Заняття 7

“Загальновійськовий бій”

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

2 Години Навчально-матеріальне забезпечення

1. Література:

- Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІ,ІІІ, Київ, 1998 р.

- Тактика (батальйон, рота) Москва, ВИ, 1986 р.

- Тактика, Бібліотека офіцера –Москва, ВИ, 1984 р.

- Тактика танкових підрозділів, Москва, ВИ, 1970

- Тактика загальновійськових підрозділів, Київ, НАОУ, 1998 р.

2. Наочні посібники:

- слайди за темою

3. Технічні засоби навчання :

- проектор “Acer”, слайдпроектор “Київ”

Навчальні питання та розрахунок часу

№ з/п	Навчальні питання	Час (хв)
1.	Вступна частина	10
2.	Основна частина	75
	Навчальні питання:
2.1.	Сутність сучасного загальновійськового бою	10
2.2.	Характерні риси та основні принципи ведення бою	40
2.3.	Види загальновійськового бою та їх характеристика	25
3.	Заключна частина	5

Перше навчальне питання: "Сутність сучасного загальновійськового бою".

Єдиним засобом досягнення перемоги частинами й підрозділами в збройній сутичці з противником є бій.

Бій - основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані й узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським.

Під сутністю сучасного загальновійськового бою необхідно розуміти його значення, те головне, що відрізняє його від інших явищ і процесів озброєної боротьби, і перш за все від боїв, які велися в минулі війни. По суті бою закладено його внутрішній зміст, що виражається в єдності всіх його складових частин, елементів.

Із стародавніх часів і до появи вогнепальної зброї сутныстю бою була рукопашна сутичка воїнів, озброєних холодною зброєю.

З розвитком і вдосконаленням вогнепальної зброї найважливішим істотним елементом бою стає вогонь, який дозволив вести протиборство воюючих сторін на відстані, не вступаючи в безпосередній контакт ( але не виключає його), і, таким чином, збільшився просторовий розмах бою, що також було істотним для того періоду розвитку суспільства і військової справи.

Масове ознащение військ артилерією, кулеметами, застосування танків і авіації привели до того, що успіх на полі бою став досягатися злагодженими зусиллями підрозділів, частин і з’єднань всіх родів військ, що беруть участь в ньому. Бій став набувати риси загальновоскового бою, просторовий розмах його ще більше збільшився. Сутність його полягало в нанесенні вогневого ураження противнику і прориві його позиційної оборони з подальшим розвитком успіху головним чином за рахунок введення кінноти (в наступі) або в нанесенні вогневого ураженні противнику, що наступає, в поєднанні з міцним утримання займаних позицій (в обороні).

Розроблена в 30-е роки теорія глибокого наступального бою лягла в основу тактики Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни, сутність якої полягало в одночасній дії авіації, артилерія, танків, що наступають на всю тактичну глибину оборони противника, в прориві її на вибраному напрямі з подальшим розвитком тактичного успіху в оперативний.

У 50-е роки з прийняттям на озброєння у ряді держав ядерної зброї, а потім і ракет характер загальновійськового бою значно змінився. Він став більш динамічним, маневреним, ще більш збільшився його просторовий розмах, в значній мірі підвищилися вимоги до морально-психологічних і фізичних якостей особового складу. Висока насиченість військ технікою і зброєю підвищила вимоги до організації взаємодії між силами і засобами, що беруть участь в бою, а також до управління.

Мета бою - розгром противника й перемога в бою, що досягається потужними ударами усіх видів зброї, своєчасним використанням їх результатів, активними й рішучими діями військ.

Сучасний бій Сухопутних військ є загальновійськовим, оскільки ведеться об’єднаними зусиллями підрозділів, частин і з’днань усіх родів військ і спеціальних військ, які беруть в ньому участь, з широким застосуванням танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та іншої бойової техніки та озброєння. На приморських напрямках у бою можуть брати участь і кораблі Військово-Морських Сил.

Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

Друге навчальне питання: "Характерні риси та основні принципи ведення бою".

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є:

- рішучість мети;

- висока напруженість,

- швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вплив на всю глибину побудови сторін,

- застосування різноманітних способів виконання бойових завдань,

- швидкий перехід від одних видів дій до інших,

- складна радіоелектронна обстановка.

Принципи сучасного загальновійськового бою — це основні керівні положення, найважливіші рекомендації щодо організації та ведення бою в цілому, що становлять фундаментальну базу для прийняття правильного рішення на бій. Проте принципи — це не саме рішення, тому що у цьому випадку вони можуть перетворитися на шаблон і безпідставні рецепти перемоги. Тому не можна їх розглядати ізольовано один від одного. Для досягнення успіху потрібне уміле використання всіх принципів з урахуванням обстановки.

Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

• Постійна бойова готовність підрозділів;

• рішучість, активність і безперервність ведення бою;

• узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними;

• раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника);

• рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент;

• маневр підрозділами, ударами та вогнем;

• своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

• повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

• тверде і безперервне управління підрозділами.

Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їхній здатності в будь-який час організовано, у встановлені терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є:

- знання завдань, що будуть стояти, і своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання;

- чітке несення бойового чергування;

- висока бойова виучка;

- підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах;

- постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності;

- високий морально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, нав’язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вночі та у будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведене до кінця.

Найсуровішого засудження заслуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними є однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно досягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом і способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань механізованими і танковими підрозділами.

Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника) дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами й створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно:

- зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього;

- наносити удар там, де противник його не чекає, або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефективної протидії;

- випереджати противника в діях, раптово відкривати вогонь по ньому;

- стрімко й швидко виконувати поставлені завдання;

- застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою;

- широко використовувати ніч для ведення бойових дій;

- майстерно здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника;

- суворо виконувати вимоги скритого управління військами, безпеки зв’язку та режиму секретності.

До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здатність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі (обман противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Обманні дії повинні бути простими за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитися переконливо і своєчасно.

Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхідно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ураження та сміливо маневрувати ними.

Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

Маневр підрозділами (охоплення, обхід і відхід) здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, в тому числі й у повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташовані в нашій глибині. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, потай і раптово для противника. В його основі повинно лежати своєчасне й найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.

Охоплення - маневр, здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противника.

Обхід – більш глибокий маневр, який проводиться підрозділами для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється в тісній тактичній та вогневій взаємодії, обхід – у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки за дозволом або за наказом старшого командира.

Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масуванні (зосередженні) по найважливіших об’єктах противника або в розподілі (розосередженні) для ураження декілької об’єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об’єкти.

Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження (відновлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає:

- відновлення управління, яке було порушене;

- виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою;

- виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність;

- відновлення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами;

- підтримання високого морально-психологічного стану особового складу.

У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою поділяється на бойове, технічне і тилове. Воно організується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-психологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, поєднувати високу вимогливість з турботою про них, підтримувати у підрозділі високий рівеньвійськової дисципліни та здатність протистояти ідеологічному і психологічному впливу противника.

Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим втіленням його в життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань; чіткою організацією й забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.

Третє навчальне питання: "Види загальновійськового бою та їх характеристика".

Приступаючи до відпрацювання питання викладач оголошує його, роз’яснює, відповідає на запитання студентів, добивається єдиного їх зрозуміння поставленої мети.

Викладаючи матеріал використовувати ілюстраційний матеріал. Доведення матеріалу навчального питання проводити з використанням опорних конспектів, створенням проблемних ситуацій та інших методичних прийомів, які стимулюють підвищену зацікавленість студентів до вивчення навчального матеріалу.

В ході доведення питання основні положення дати під запис. Постійно підтримувати зв’язок з аудиторією.

По закінченню викладання матеріалу питання викликати 2-3 студентів для контролю засвоєння даного питання.

Основними видами загальновійськового бою є:

- наступ;

- оборона.

На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою:

- відбити наступ переважаючих сил противника:

- завдати йому максимальних втрат;

- утримати важливі райони (об’єкти місцевості:

- і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути:

- позиційною:

- та маневренною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

Вона може підготовлятися:

- завчасно до початку бойових дій;

- або організовуватися під час бою.

Перехід до оборони може здійснюватися:

- в умовах відсутності зіткнення з противником;

- або безпосереднього зіткнення з ним.

Оборона повинна бути:

- стійкою й активною;

- здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків і піхоти противника;

- вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами;

- протитанковою, протиповітряною і протидесантною;

- глибокоешелонованою;

- і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником ЗМУ, ВТЗ та засобів радіоелектронної боротьби.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника, який протистоїть, та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) досягаються:

- вмілим застосуванням усіх засобів ураження;

- швидким використанням результатів ударів авіації і вогню артилерії;

- своєчасним нарощуванням зусиль в глибину;

- широким застосуванням охоплень, обходів і проведення атак у фланг і в тил противнику.

Наступ може вестися: на противника, який обороняється:

- з положення безпосереднього зіткнення з ним;

- або з ходу.

на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

на противника, що відходить шляхом його переслідування.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ.

Підрозділи повинні вміло використовувати місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги і в тил противнику, проведення рішучих атак, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.