8.2. Конструктивні рішення приміщень з високою вологістю

Оскільки виробничі приміщення внаслідок виробничих процесів, що відбуваються в них, і зв'язаних з ними операцій, а також внаслідок руху транспортних засобів піддаються різним впливам, представляється доцільним наступне розділення будівельних конструкцій, що огороджують, і їхелементів по зонах впливів: площина підлоги, включаючи ділянки стін, що примикають до неї, на висоту до 25 см; зона стін, починаючи з висоти 25 см до 2 м над площиною підлоги; інша поверхня стін до стелі і поверхня перекриття приміщення (стеля). На зону підлоги впливають переважно транспортні засоби (штабелери, візки, ємності для молока) , кислоти, що утворюються в ході виробничого процесу (жирні і молочні кислоти), вода, яка використовується для миття і дезінфекції; стіни, крім того, ушкоджуються в зв'язку з поштовхами й ударами, на перекриття (стелі) впливають високі температури, водяна пара і димові гази (гарячий і холодний дим). Ці впливи повинні враховуватися як при виборі матеріалу для поверхонь підлог, стін і перекриттів, так і при конструюванні і призначенні структури шарів будівельних елементів.

8.2.1. Конструкція промислових підлог.

Головним елементом конструкції промислової підлоги є бетонна основа, що розподіляє навантаження на грунт. При цьому поверхня плити повинна бути першочергово гладкою. Плита ллється один раз, в крайньому випадку в два прийоми, товщина другого шару повинна бути не менше 100 мм.

В разі необхідності по основі влаштовується гідроізоляція, а зверху по ній вкладається бетона плита товщиною не менш 100 мм. ( в крайньому випадку – 80 мм.). На неї наноситься захисне покриття. За певних обставин додатково можуть укладатись теплоізоляційні,звукоізоляційні, пароізоляційні, капіляроперериваючий та дренуючий шари. Тип покриття підлоги слід визначати в залежності від виду та інтенсивності механічних, хімічних, вологістних і температурних впливів. В основному покриття наносять по бетонній плиті або бетонній стяжці (прошарку), яка вкладається на бетону плиту або асфальтове покриття. Якістьбетонної плити підлоги і стан грунтової основи під нею, в тому випадку коли конструкція розташовується в підземній частині будівлі або на поверхні землі, мають першочергове значення.

Бетонна поверхня підлоги повинна бути гладкою, міцною , чистою, вологою або сухою, в залежності від застосованого матеріалу покриття, з необхідною кількістю швів і т.п. Вона повинна мати необхідні проектні ухили. Для додаткового захисту на поверхню бетону наносять спеціальні сухі зміцнюючі суміші,полімер-бетонні, чисто полімерні покриття або спеціальні герметики для підвищення експлуатаційних якостей бетонної поверхні.

За даними Європейського стандарту, в цілях поверхневого захисту бетона можуть використовуватись різні матеріали (див. табл. 6)Вони повинні відповідати проектним вимогам і бути сумісними з бетоном плити підлоги.

Проектування конструкції промислових підлог проводиться відповідно СНиП 2.03.13-88 .Можливо, а інколи краще, користуватися нормативами США, Німеччини та EN. Вони висвітлюють питання проектування з урахуванням сучасного рівня розвитку технології та будівельної хімії

Табл. 6 Матеріали для поверхневого захисту бетону

Позначення	Рекомендовані значення мінімальної товщини шару	Основні групи в'яжучих
Гідрофобна пропитка	-	Силан, силоксан, сіліконова смола
Герметизація поверхонь, що не підлягають навантаженням від руху транспорту	50 мкм	Акрілова смола
Герметизація поверхонь, що підлягають навантаженням від руху транспортних засобів	50 мкм	Епоксидна смола, акрілати
Герметизація поверхонь, що не підлягають навантаженням від руху транспортних засобів	80 мкм	Акрілати, епоксидні, поліуретанові смоли
Герметизація поверхонь, що не підлягають навантаженням від руху транспортних засобів,що мають хоча б невелику спроможність заробляти тріщини	а)300 мкм б)2000 мкм	а) дісперсія акрілату, сополімерна дісперсія; б) полімер-цементні суміші; в) епоксидні або поліурітанові смоли
Хімічно стійке покриття для поверхонь,що підлягають низьким механічним навантаженням	500 мкм	Епоксидні смоли, поліурітанові смоли
Покриття під шарами бітумної гідроізоляції на мостах і подібних спорудах	1 мм	Епоксидні смоли
Хімічно стійке покриття для поверхонь ,що підлягають навантаженням від руху транспортних засобів і значним механічним навантаженням	1 мм	Епоксидні смоли, поліурітанові смоли або спеціальні суміші на цементній основі
Покриття для поверхонь, що не підлягають навантаженням від руху транспортних засобів,що мають здатність як мінімум підвищеною здатністю до зароблення тріщин	1мм	Поліурітан
Покриття, що виконують функцію ізоляційного шару під бітумними або іншими захисними верхніми шарами,що мають ,що мають підвищену здатність до зароблення тріщин	2 мм	Поліурітан
Покриття для поверхонь, що підлягають навантаженням від руху транспортних засобів, що мають як мінімум підвищеною здатністю до зароблення тріщин	3-5 мм	Епоксидні смоли, поліурітанові смоли або сухі зміцнюючі суміші на цементній основі
Покриття з полімербетоном або розчином,що твердіє в холодному стані, для поверхонь,що підлягають навантаженням від руху транспортних засобів і сприймають значні механічні навантаження	5 мм	Епоксидні смоли, полімербетон

Особливо сильно впливам піддаються підлоги в приміщеннях з високою вологістю, у морозильних і холодильних камерах, а також у тих приміщеннях, де зберігаються хімікати і солі або де працюють з цими речовинами. Підлоги, стійкі до впливів хімікатів, влаштовуються відповідно до спеціальних вимог. Верхній шар покриття таких підлог влаштовується з керамічної плитки, клінкерних або кам'яних плит, покладених на кислотостойкому розчині або з епоксидних смол. Плитки і плити варто укладати в постіль з розчину без порожнеч і порожнин у ній.

Зупинимося на питаннях конструювання підлог у приміщеннях з високим вологим навантаженням. Ці підлоги складаються з основи і верхнього шару покриття (рис. 115) .

Рис. 115. Конструктивні вирішенняня підлог:а - підлоги з покриттям із пластбетону; 6 - підлоги з покриттям з полімерної мастики; в - підлоги з покриттям з клінкерних плит, що примикають до стіни; г - підлоги з покриттям плитами з природного каменю; 1 - пластбетони; 2 - бетон з ухилом; 3 - гідроізоляція з двох наклеєних шарів пергаміна: 4 - бетонна підготовка з вирівнюючим бетонним шаром, 5 - гравій, накритий одним шаром пергаміну; 6 - полімерна мастика; 7 - вирівнювальний шар полімерцементного розчину; 8 - грунтування ; 9 - плити з природного каменю; 10 - вирівнюючий шар полімерного розчину; 11 - захисний шар бетону;12 - синтетична плівка по вирівнюючому шару цемента

Незалежно від верхнього шару покриття, основа має, як правило, однакову послідовність розташування шарів. По шару гравію або щебеню, що перешкоджає сходженню вологи ґрунту і проникненню її в конструкцію підлоги, укладається бетонна підготовка. Шар гідроізоляції захищає бетон, що укладається вище. Далі покриття підлоги конструюється в залежності від обраного верхнього шару;в якості верхнього шару покриття можуть служити плити з природного каменю (граніт) і клінкерні; керамічні плитки; полімерна мастика; пластбетон. Плити і плитки укладаються на цементному розчині з малим вмістом вапна. При застосуванні покриття з полімерного розчину необхідно приділяти велику увагу попередній обробці бетонної поверхні, що підлягає захисту. Для забезпечення гарного зчеплення основа повинна бути чистою, сухою, рівною, міцною і не мати тріщин. До нанесення покриття варто зробити фарбування поверхні бетону, що служить для передачі зусиль зчеплення.

Рис. 115. Різні види промислових підлог

З точки зору виробництва робіт по нанесенню покриттів підлог – їх можна поділяти на просочувані та затирочні ( служать для зміцнення бетонних підлог ), а також на самоневілюючі (наливні) , високонаповнені, монтуємі ( наприклад керамічна плитка).За ступенем проникнення пари води матеріали поділяються на проникні ( в основному це мінеральні) і непроникні покриття. До останніх, як правило відносять полімерні покриття ( епоксидні, поліурітанові, метил-метакрилатні). Треба відмітити , що полімерні матеріали останнього покоління мають достатньо високу паронепроникність.

Мінеральні покриття мають однакову з бетоном природу, тому вони мають високу температурну стійкість. При порушенні технологій нанесення мінеральні покриття можуть відшаровуватись від основи.

Мінеральні покриття не рекомендується застосововувати при наявності активної хімічних експлуатаційних механічних навантажень. Вони погано миються, не витримують значних механічних навантажень,всмоктують різні речовини (сіль, масло, жир і т.п.). Мінеральні покриття промислових підлог часто отримують шляхом затирки поверхні свіжоукладеного бетону.

Для влаштування цементно-полімерних самоневілюючих покриттів використовують суміш портландцементу або глиноземистого цементу з фракційованим кварцевим піском, полімерними добавками, поверхнево-активними речовинами і пігментами.

Середня товщина цементно-полімерного шару 6-8 мм.

Цементно-полімерні підлоги використовуються при реконструкції діючих виробництв, коли заміна бетону є недоцільною або вкрай важкою.

Ці покриття рекомендується застосовувати в сухих приміщеннях з будь-якими механічними навантаженнями як основу для полімерних або плиточних покриттів, коли заміна бетону неможлива.

Не допускається застосування цементно-полімерних покриттів в прміщеннях з особливо жорсткими вимогами до чистоти, у «вологих» виробництвах і в приміщеннях, вяких підлоги підлягають впливу агресивних середовищ.

Для задач, які неможливо вирішити за допомогою зміцнюючих засобів для бетонних підлог і цементно-полімерних покриттів, використовують полімерні наливні композиції, які мають широкий діапазон властивостей і задовольняють будь які вимоги до промислових підлог: висока стійкість до абразивного зношення; висока міцність, гігієнічність, широкий діапазон температури експлуатації (від -30 до +50°С) та ін.

Полімерні покриття легко очищуються, мають високу хімічну стійкість в різних активних середовищах. Подібні покриття легко ремонтуються.Довговічність полімерних складів досягає 10-15 років.

В якості недоліку полімерних покриттів можна відмітити їх високу вартість.

По товщині і ступеню наповнення полімерні системи поділяються на:

• тонкошарові (товщиною до 0,5 мм),

• самоневілюючі (т.з. “наливні” – товщина до 4 мм,ступень наповнення за вагою – до 40%),

• високонаповнені (товщина, 4 - 8 мм (максимум до 20 мм), ступінь наповнення за вагою – до 90%).

Боротьба з брудом вимагає професійного підходу, тобто застосування брудозатримуючої напольної системи, що враховує особливості експлуатації конкретних приміщень.

Трьохступінчаста система захисту від бруду розроблена європейськими і американськими спеціалістами.

Особливою її перевагою є затримка бруду при вході і унеможливлення її розповсюдження в приміщенні, де першим рівнем затримування є крупнокоміркові покриття, другим-дрібнокоміркові покриття, а третім-ворсові килими.

8.2.2. Конструктивне рішення стін

Найбільш підпадає під зовнішні впливи зона стін, що захищається облицюванням із клінкерних плит, плиток типу "кабанчик" з кислото- і лугостійкою глазурованою поверхнею, з кислотостойких керамічних плиток або ж з кам'яних плит. Це облицювання виконується на цементному розчині, шви заповнюються кислотостійкою мастикою.

Зовнішні стіни. Зовнішні стіни приміщень з високо вологим режимом варто конструювати так, щоб необхідний мікроклімат був забезпечений з мінімальними витратами і щоб була відвернена поява поталої води. З цією метою необхідно передбачити достатню теплоізоляцію стін, виключити проникнення водяної пари в чуттєві до вологи будівельні матеріали за допомогою влаштування пароізоляції і відводення з приміщення вологу, що виникає в ході виробничого процесу. Якщо прості цегляні або бетонні стіни неефективні в теплотехнічному відношенні, то варто застосовувати багатошарові конструкції (рис. 117).

Рис. 117 . Багатошарова конструкція зовнішньої стіни: а - традиційне конструктивне рішення стіни мокрого приміщення; 1 - захисна оболонка з керамічних плиток та цегли, б - схема конструктивного вирішення стіни мокрого приміщення, що піддається сильним вологісним впливам; 1 - стіна з суцільної цегли; 2 – щільне внутрішнє оздоблення, 3 - теплоізоляційний шар з малим опором дифузії, 4 - вітрозахисний шар або герметизація пор, 5 – «холодний» фасад; в - стіна мокрого приміщення з" холодним "фасадом: 1 - зовнішня оболонка (кладка в пів цеглини, якщо це необхідно); 2 - шар пароізоляції, 3 - стіна зі звичайного бетону; 4 - теплоізоляційний шар із замкнутими порами; 5 - потік повітря; 6 - "холодний" фасад; г - двошарова стіна вологого приміщення з "холодним" фасадом; 1 - обли цювання плитками; 2 - стіна зі звичайного бетону, 3 - теплоізоляційний шар; 4 - шар герметизації пор; 5 - повітряний потік; 6 - лист хвилястою асбофанерою; 7 - антикорозійне забарвлення (якщо фасад виконаний з листового металу); 8 - імпрегнірованна деревина, 9 - контррейки, що служать для забезпечення необхідної дистанції (зазору)

Якщо потрібно поліпшити теплотехнічні показники цегляної стіни, то можна на її внутрішній стороні розташувати теплоізоляційний шар, захищений від вологи шаром пароізоляції. Однак більш ефективним представляється дотримання стандарту, відповідно до якого теплоізоляцію варто розміщати на холодній стороні конструкції, тобто зовні. У цьому випадку доцільно захистити теплоізоляційний шар від зовнішніх впливів шляхом влаштування провітрюваної захисної оболонки "на відносі". Наступна можливість конструктивного рішення зовнішніх стін складається в застосуванні складених багатошарових стінових елементів (рис. 118), що поєднують у собі функції захисту від атмосферних впливів, тепло- і пароізоляції. Заповнені пінопластами й облицьовані

Рис. 118 Конструктивне рішення зовнішньої стіни із застосуванням багатошарових панелей а: 1 - швелер, 2 - покриття з листового алюмінію, 3 - пінополіуретан; 6: 1 - опорний елемент (ядро панелі), 2 - зіставний алюмініевий профіль; 3 - притискна плита, 4 - болт, 5 - поліуретанові теплоізоляційні смужки; 6 - алюмінієвий кутовий профіль; 7 - гумове ущільнення; 8 - горизонтальний розріз, нормальний шов; 9 - шви в кутовій частині споруди; в: 1 - внутрішнє облицювання рейками; 2 - теплоізоляційний шар; 3 - зовнішня металева облицювання, 4 - повітряний потік

листовою сталлю, листовим алюмінієм або азбестоцементними листами елементи підвішуються перед несучою конструкцією будівлі. При цьому особливу увагу варто приділяти конструкції швів і кутових примикань. Застосування стінових елементів із провітрюваним прошарком за листовим алюмінієм дає можливість виходу водяної пари з теплоізоляційного шару й одночасно знижує силу впливу інсоляції на стіну.

а)

б)

Рис. 119 Внутрішні бетонні стіни

а - розріз, б - план; 1 - позначка чистої підлоги; 2 - ригель, 3 - стойка, 4 – зварне з’єднання;5 - сталеві елементи несучого каркаса; 6 - стінова панель

Внутрішні стіни. Внутрішні стіни в приміщеннях з високою вологістю зводяться здебільшого з цегли й облицьовуються керамічною плиткою. Як правило, при будівництві будівель підприємств харчової промисловості застосовуються збірні каркасні залізобетонні конструкції. Застосовують залізобетонні збірні елементи (панелі); багатошарові панелі з ядром з пінопластів і алюмінієвих лицювальних шарів; для влаштування стін на висоті більш 2 м над рівнем підлоги — багатошарові панелі з алюмінієвими й азбестоцементними лицювальними шарами; світлові пояси з комірчастого або профільного скла (рис. 120). Залізобетонні стінові панелі придатні для влаштування внутрішніх стін (по всій висоті).

Рис. 120 Скляні внутрішні стіни і перегородки

a — розріз; 1 — болти; 2 — опори; 3 — фасад; 4 — верхня панель ; б -можливе рішення верхньої плити, що перекриває, 1 -склопрофіліт; 2 - замазка; 3 - пластмасовий профіль; 4 - спеціальний пластмасовий профіль; 5 - опорна пластмасова стрічка; 6 - сталева стойка (колона); 7 - ущільнення — грибоподібний профіль; 8 — примикання до стіни; в— способи установки склопрофіліта; 1 — послідовно один профіль за іншим, усі профілі розкриті в один бік; 2 — профілі вводяться один в іншій, відкриті то в оидн, то в іншийбік; 3 — профілі вводяться один в одний, закриті по обидва боки, шви примикання посередині; 4 — профілі закриті з усіх боків, усі шви сконцентровані в одному вузлі (для чотирьох профілів); г, д — 1 — стеклоблоки; 2 — фасонний елемент; 3 — м'який теплоізоляційний матеріал; 4 — замазка; 5 — сталевий профіль; 6 — прокладки з м'якого волокна