2. Задишка
Задишка — зміна частоти, ритму, глибини дихання, що супроводжується суб'єктивним відчуттям нестачі повітря (стиснення в грудях, неможливість глибоко вдихнути чи звільнити грудну клітку від повітря при видиху).
Розрізняють суб'єктивну і об'єктивну задишку.
Якщо про задишку можна довідатись лише зі скарг хворого, то це суб'єктивна задишка. При виявленні зміни частоти, ритму дихання, коли в диханні беруть участь додаткові м'язи, виявляється ціаноз — це об'єктивна задишка.
Найчастіше виявляється одночасно суб'єктивна і об'єктивна задишка. Суб'єктивною може бути задишка у невропатів при істерії. Об'єктивною — у хворих з емфіземою, облітерацією плеври.
Задишка може супроводжуватися різким прискоренням дихання (тахіпное), і його уповільненням (брадипное) аж до повної зупинки дихання (апное).
Крім цього слід розрізняти задишку фізіологічну, яка виникає при фізичному навантаженні і задишку патологічну, яка виникає при різних патологічних станах.
Залежно від того, яка фаза дихання порушена, розрізняють: інспіраторну — при якій утруднений вдих, експіраторну — при якій утруднений видих, змішану — при якій утруднені обидві фази.
Інспіраторна задишка проявляється відчуттям утруднення чи перешкоди вдихові. Вона спостерігається при набряку голосових зв'язок, при стисканні трахеї чи гортані пухлиною, при попаданні сторонніх тіл, при паралічі дихальних м'язів. При сильному звуженні трахеї вдих здійснюється з шумом — це стридорозне дихання.
Експіраторна задишка — це відчуття утрудненого видиху. Типовою є така задишка при спазмі дрібних бронхіол, що має місце при бронхіальній астмі. Іноді задишка виникає раптово. Напад задишки може бути легким, ледь відчутним, у інших випадках він може бути вкрай важким і супроводитися відчуттям неможливості вдихнути чи видихнути повітря. Така задишка називається ядухою. Вона може бути при бронхіолітах, фібриноїдному бронхіті, бронхіальній астмі.
У хворих можуть виникати особливі види задишки, які названі за іменами авторів, що їх уперше описали: дихання Куссмауля, дихання Чейна-Стокса, дихання Біота.
Дихання Куссмауля - дуже сповільнене і глибоке дихання з голосним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого настає пауза. Воно може виявлятися при діабетичній комі, азотемічній уремії.
Чейна-Стокса дихання — через декілька дихальних рухів настає пауза від 1/4 до 1 хвилини, під час якої хворий не дихає. Після паузи виникає нечасте поверхневе дихання, яке з кожним рухом стає глибше і частіше, досягає максимуму і знову стає нечастим і поверхневим до виникнення наступної паузи. Періоди дихання змінюються періодами апное. Іноді під час апное хворий втрачає свідомість. Пояснюють це порушенням мозкового кровообігу, в тому числі в ділянці дихального центру (крововиливи в мозок, важка гіпертензія, пухлини головного мозку, отруєння морфієм). Це дихання має погане прогностичне значення.
Дихання Біота — рівномірні дихальні рухи час від часу перериваються паузами від декількох до 30 секунд. Паузи ці можуть виникати через рівні або різні проміжки часу. Найчастіше виявляється при менінгітах, в агональному стані.
Дихання Грокко-Фругоні дещо нагадує дихання Чейна-Стокса, але відрізняється тим, що тут замість дихальної паузи є слабке поверхневе дихання з поступовим збільшенням глибини дихальних рухів і подальшим зменшенням. Таке дихання може відзначатись у хворих з деякими абсцесами головного мозку, у хворих на базальний менінгіт, іноді в період агонії.
В разі появи у пацієнта патологічного дихання медична сестра повинна негайно повідомити лікаря.
Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах: надати хворому підвищеного положення за допомогою функціонального ліжка або підручних засобів, обкладання хворого подушками, звільнити грудну клітку від тісного одягу, забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню, створити хворому повний фізичний і психічний спокій, негайно викликати лікаря. Медична сестра забезпечує проведення призначеного лікарем лікування киснем, який хворий вдихає з кисневої подушки, а зволожений кисень — з кисневого балона або в кисневому наметі. Ядуху усувають за допомогою дібраних лікарем бронхолітичних засобів. Останніми роками багато хворих з цією метою використовують "кишенькові інгалятори" ("Астмопент", "Сальбутамол").
Догляд за хворими з ядухою передбачає постійний контроль за частотою, ритмом і глибиною дихання.