Тема 5. Аналіз стану і використання основних засобів
1. Значення, завдання та джерела даних аналізу.
2. Аналіз виробничих потужностей підприємства.
3. Аналіз складу, структури, технічного стану і руху основних засобів
4. Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання О.Ф.
5. Аналіз використання виробничого устаткування.
1. Значення, завдання та джерела даних аналізу Для здійснення виробничого процесу в будь- якій галузі необхідна наявність трьох видів ресурсів (засобів праці, предметів праці та живої праці), які становлять виробничий потенціал підприємства, та поєднання їх у певних пропорціях з врахуванням особливостей виробничого процесу в цій галузі.
Діяльність підприємства значною мірою залежить від його матеріально-технічної бази, тобто від оснащеності засобами праці, їх стану і ефективного використання. Разом з предметами праці вони становлять засоби виробництва, або продуктивний капітал. Частина продуктивного капіталу, втілена в будинки, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади носить назву основного капіталу (засобів). Інша частина (сировина, матеріали, енергетичні ресурси) являє собою оборотний капітал.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Кожен вид основного капіталу (засобів) має певне значення та сферу застосування. Основні засоби відрізняються за багатьма ознаками, що вимагає певної їх класифікації.
За призначенням і сферою застосування основні засоби поділяються на:
виробничі (використовуються для випуску конкретної продукції);
невиробничі (зосереджені в соціальній сфері, побутовому обслуговуванні).
Виробничі основні засоби можуть поділятися залежно від галузі діяльності підприємства. Так основні засоби промислового підприємства поділяються на:
- промислово-виробничі;
- непромислові:
а) виробничі інших галузей (сільське господарство, будівництво і т. п.);
б) невиробничі основні фонди (житлове господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, освіта, культура і т.п.)
Детальніша класифікація основних засобів будується з врахуванням їх функцій у виробництві.
В Україні прийнята типова класифікація основних засобів:
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки, споруди та передавальні пристрої;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади, інвентар (меблі);
робоча і продуктивна худоба;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.
Залежно від особливостей фірми у групі машин і обладнання виділяють:
силові машини і обладнання ;
робочі машини і обладнання та ін.
Залежно від конкретної ролі в процесі створення продукції ОПВЗ діляться на:
активну частину - безпосередньо приймають участь у виробництві (машини, обладнання);
пасивну частину - створюють умови для виробничого процесу (будинки, споруди).
Віднесення до цих груп інколи також залежить від специфіки галузі. Так в нафтодобувній та нафтопереробній галузях споруди відносять до активної частини.
Загальна величина основних засобів може бути визначена лише у вартісному вираженні, при чому в обліку використовують кілька варіантів оцінки (повна, залишкова, первинна, відновна).
Завдання аналізу основних засобів:
Аналіз наявності виробничих потужностей підприємства.
Вивчення складу, структури, динаміки і руху основних засобів, забезпеченості ними підприємства.
Оцінка технічного стану та вікового складу обладнання.
Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів.
Аналіз використання обладнання за часом і потужністю.
Розрахунок впливу факторів засобів праці на випуск продукції, виявлення резервів ефективнішого їх використання.
Найважливішими джерелами для аналізу є:
Паспорт підприємства - де узагальнено дані про виробничі потужності;
Форма № 1 "Баланс" річної фінансової звітності підприємства, ф.5 Примітки до річної фінансової звітності ч.П "Основні засоби";
Наказ про облікову політику підприємства.
інвентарні карточки обліку основних засобів, акти приймання - передачі основних засобів, накладні на внутрішнє переміщення основних засобів, акти приймання - передачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об'єктів, дані бухгалтерського обліку (журналу-ордеру 4) за відповідними рахунками 10, 13;
форма 11 – ОЗ річного статистичного звіту - "Звіт про наявність і рух основних фондів";
матеріали інветаризацій, атестації робочих місць, вибіркових спостережень за роботою обладнання тощо.
2. Аналіз виробничих потужностей. Обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Величина потужності підприємства залежить від:
кількісного складу діючого, недіючого та резервного обладнання;
ступеня прогресивності застосовуваних технічних норм (передовою вважається норма, орієнтована на найповніше використаня технічних можливостей машин, агрегатів, обладнання);
прогресивності технології та організації виробництва, які повинні забезпечити найбільшу продуктивність машин і обладнання;
режим роботи підприємства, змінність;
рівень спеціалізації підприємства та номенклатура випуску
Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні засоби, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції. Однак виробнича потужність залежить також і від:
—якості та складу сировини;
—трудової дисципліни і кваліфікації працівників;
—асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;
—рівня організації праці та управління тощо.
Треба розрізняти проектну (планову) і фактичну потужність. Остання може бути більшою за проектну у зв'язку з обставинами, зазначеними вище, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.
У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження менший за 0,5 — 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку. Більше того, резервні потужності в деяких галузях народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів. Передусім це стосується підприємств енергопостачання, зв'язку, транспорту.
Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива проблема. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, а й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі:
—неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;
—конструктивні недоліки в устаткуванні та його неякісний монтаж;
—некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);
—нестача кваліфікованої робочої сили;
—недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;
—відсутність належного обсягу попиту на ринку;
—інші неузгодження та помилки в організації та управлінні. Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою спричинене незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у спільному технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства визначається величиною «найвужчого» місця на виробництві .Виявлення та усунення таких місць — важливе завдання аналізу.
3. Аналіз складу, структури, технічного стану і руху основних засобів. Аналізуючи основні засоби, насамперед треба визначити їх середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з основними засобами. Але економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.
Співвідношенням вартості окремих видів основних засобів до загальної їх вартості визначається їх структура, питома вага активної і пасивної частини. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — мета кожного підприємства. Така тенденція характеризує прогресивність структури, ріст технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції і росту фондовіддачі, а тому заслуговує позитивної оцінки.
У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних засобів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.
Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершеного будівництва, які відображені в бухгалтерському балансі (форма № 1, рядок 020), додатково можна поцікавитися, за рахунок яких коштів воно здійснювалося і чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.
Аналізуючи стан основних засобів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнти спрацювання (зносу) основних фондів Кзн. і коефіцієнт придатності Кпр. вивчають його динаміку за ряд років.
Сума зносу
Кзн.=----------------------------
Первинна вартість
Залишкова вартість
Кпр..=------------------------------
Первинна вартість
або= 1- Кзн.
Чим нижчий Кзн., тим кращий технічний стан. Однак, слід мати на увазі, що Кз не не зовсім точно відображає реальної зношеності , а Кпр. не відображає реальної теперішньої вартості об'єкта. Це зумовлено тим, що:
справедлива вартість о.з. залежить від ряду факторів, наприклад коньнктури і може суттєво відрізнятись від оцінки, отриманої при допомозі Кпр.;
на величину зносу впливає обрана система нарахування амортизації.
При існуючій системі обліку ці коефіцієнти дають умовну оцінку стану о.з., що обмежує їхні аналітичні можливості.
Технічний стан машин і устаткування відображає ще їх його віковий склад. Діюче устаткуваня групується за видами, а в межах виду за строками експлуатації. Середній вік устаткування визначають за формулою арифметичної зваженої інтервального ряду.
Св.=--------------- або Св.=------------- , де:
100
Ti- середина і-го інтервалу;
Rі- питома вага кожної вікової групи в загальній кількості виду устаткування;
Kі- кількість одиниць устаткування кожної вікової групи;
n - кількість вікових гуп.
Співставляючи фактичні строки служби устаткування з нормативними, оцінюють технічний стан устаткування, його працездатність, розробляють заходи по оновленню і заміні застарілого устаткуваня.
Характеристику руху основних засобів дають коефіцієнти надходження (вводу), оновлення, вибуття, ліквідації.
Квв(он) показує, яку частину від наявних на кінець періоду основних засобів становлять відповідно ті, що надійшли (нові) основні засоби.
Вартість введених (нових) основних засобів
Квв(он.)= -----------------------------------------------------------;
Вартість основних засобів на кінець року
Квиб.(л) показує, яку частину від наявних на початок року становлять вибулі (ліквідовані) основні засоби через зношеність та інші причини.
Вартість вибулих (ліквідованих) оновних засобів
Квиб.(л.)=-----------------------------------------------------------;