Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Матеріали для самостійної роботи студентів І к...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.56 Mб
Скачать

Хімічні властивості оксидів

Основні оксиди. Основні оксиди взаємодіють з кислотами і кис­лотними оксидами за звичайних умов та амфотерними оксидами і гідроксидами при сплавленні з утворенням солей:

MgO + H2SO4 = MgSO4 + H2O,

CaO + Zn(OH)2 = CaZnO2 + H2O.

Більшість основних оксидів безпосередньо з водою не взаємо­діють. Лише оксиди лужних металів, кальцію, стронцію та барію вза­ємодіють з водою, утворюючи розчинні у воді основи — луги:

Na2O + Н2O = 2NaOH,

ВаО + Н2O = Ва(ОН)2.

Кислотні оксиди. Кислотні оксиди взаємодіють з основами та основними оксидами, з амфотерними оксидами та гідроксидами з утворенням відповідних солей:

SO3 + 2NaOH = Na2SO4 + Н2O,

3SO3 + 2A1(OH)3 = A12(SO4)3 + 3H2O.

Багато кислотних оксидів безпосередньо взаємодіють з водою, утворюючи кислоти. Так, при взаємодії оксиду сульфуру(VІ) з во­дою утворюється сульфатна кислота:

SO3 + Н2O = H2SO4.

При взаємодії оксиду фосфору(V) — ортофосфатна кислота:

Р2O5 + ЗН2O = 2Н3РO4.

Деякі кислотні оксиди при взаємодії з водою утворюють дві кислоти: оксид нітрогену(IV) утворює нітритну та нітратну кислоти:

2NO2 + Н2O = HNO2 + HNO3;

Кислотні оксиди здатні взаємодіяти з кислотами з утворенням комплексних та ізополікислот:

SiO2 + 6HF = H2[SiF6] + 2Н2O,

H2CrO4 + CrO3 = H2Cr2O7.

Деякі кислотні оксиди при сплавленні з карбонатом натрію ут­ворюють солі:

SiO2 + Na2CO3 = Na2SiO3 + СO2.

Амфотерні оксиди одночасно проявляють властивості основних та кислотних оксидів. Амфотерні оксиди безпосередньо з водою не взаємодіють. Відносно кислот та кислотних оксидів амфотерні окси­ди поводять себе подібно до основних. Так, оксид алюмінію при взаємодії з сульфатною кислотою або з оксидом сульфуру(VІ) ут­ворює сульфат алюмінію:

А12O3 + 3H2SO4 = A12(SO4)3 + 3H2O,

AI2O3 + 3SO3 = A12(SO4)3.

Відносно основ та основних оксидів амфотерні оксиди пово­дять себе подібно до кислотних. При взаємодії з водними розчинами лугів або при сплавленні з оксидами та гідроксидами лужних та лужноземельних металів утворюють відповідні солі:

А12O3 + 6NaOH + ЗН20 = 2Na3[Al(OH)6],

АІ2O3 + CaO = Са(А1O2)2.

Основи

Основами називають електроліти, що дисоціюють у розчині з ут­воренням гідроксид-іонів ОН~.

NаОН → Na+ + ОН-

3 • Н2O4+ + OH-

Кількість гідроксогруп у молекулі основи визначають їх кис­лотність. Наприклад, NаОН — однокислотна основа, Мg(ОН)2 — двокислотна, Сг(ОН)3 — трикислотна.

Катіонами основ найчастіше є катіони металів, але можуть бути й катіони, які складаються з декількох атомів. Наприклад, NН4+, ВіО+, Sb+, [Zn (NН3)4]2+, [Сг(Н2O)4С12]+ тощо.

По здатності розчинятися у воді основи поділяються на роз­чинні, малорозчинні та нерозчинні. Розчинні у воді основи назива­ють лугами.

За силою (за ступенем дисоціації) основи поділяються на сильні NаОН, КОН, RbОН, СsОН, Ва(ОН)2; основи середньої сили Мg(ОН)2, Са(ОН)2, ТIOН та слабкі Sn(ОН)2, Сu(ОН)2, Ві(ОН)3 тощо.

Більшість слабких основ малорозчинні у воді. Розчинними ос­новами є LiОН, NаОН, КОН, RЬОН, СsОН, Ва(ОН)2 та основи з комплексним катіоном [Сu(NН3)4](ОН)2, [Со(NН3)6](ОН)2тощо.