- •Матеріали для самостійної роботи студентів і курсу відділення “Фармація” з дисципліни “Неорганічна хімія”
- •1 Тема «Вступ. Основні поняття та закони хімії.»
- •Основні поняття та закони хімії Атомно-молекулярна теорія
- •Основні поняття хімії
- •Відносні атомні та молекулярні маси. Моль, молярна маса
- •Основні закони хімії Закон збереження маси речовин
- •Закон сталості складу
- •Закон кратних відношень
- •Закон еквівалентів
- •Закон об’ємних відношень
- •Закон Авогадро та його наслідки
- •2 Тема «Класи неорганічних сполук»
- •Номенклатура оксидів
- •Одержання оксидів
- •Хімічні властивості оксидів
- •Номенклатура основ
- •Одержання гідроксидів
- •Хімічні властивості основ
- •Амфотерні гідроксиди
- •Кислота
- •Номенклатура солей
- •Традиційні та систематичні назви аніонів кислот
- •Методи одержання солей
- •Хімічні властивості солей
- •3 Тема “Номенклатура неорганічних сполук”
- •4 Тема “Періодичний закон д.І. Менделєєва та його тлумачення на основі електронної будови атомів” (3 г.)
- •Періодичний закон д. І. Менделєєва
- •Описання періодичної системи
- •Періодичний закон д. І. Менделєєва на основі теорії будови атома
- •5 Тема “Хімічний зв’язок”
- •Хімічний зв’язок і будова молекул
- •Основні параметри хімічного зв’язку
- •Ковалентний зв’язок
- •Властивості ковалентного зв’язку
- •Напрямленість ковалентного зв’язку
- •Теорія гібридизації
- •Полярність
- •Металічний зв’язок
- •6 Тема “ Будова молекул”
- •Міжмолекулярна взаємодія
- •Водневий зв’язок
- •7 Тема “ Швидкість хімічної реакції.”
- •Хімічна кінетика. Хімічна рівновага
- •Швидкість хімічної реакції
- •Залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин
- •Вплив температури на швидкість реакції
- •Каталіз
- •8 Тема “ Швидкість хімічної реакції.”
- •Хімічна рівновага
- •Зміщення хімічної рівноваги. Принцип Ле Шательє
- •9 Тема “ Вода”
- •10 Тема “ Розчини”
- •Основні параметри стану розчину — це температура, тиск та концентрація.
- •11 Тема “ Властивості розчинів електролітів ”
- •Теорія електролітичної дисоціації
- •Внаслідок дії розчинника
- •Дисоціація кислот, основ, солей.
- •Ступінь та константа дисоціації
- •Іонні рівняння реакцій
- •12 Тема “ Окисно-відновні реакції ”
- •Окиснювально-відновні реакції
- •Ступінь (стан) окиснення елементів
- •13 Тема “ Окисно-відновні реакції ”
- •Окиснювально-відновні властивості простих речовин та сполук елементів
- •14 Тема “ Комплексні сполуки.”
- •Основні положення координаційної теорії
- •Хімічний зв’язок у комплексних сполуках
- •15 Тема “ Комплексні сполуки.” (2 г.)
- •16 Тема “ Елементи VII – а групи”
- •Поширення в природі. Одержання
- •Фізичні та хімічні властивості хлору
- •17 Тема “Елементи VII – а групи” (2 г.)
- •18 Тема “ Елементи VI а групи ”
- •Загальна характеристика
- •Оксиген
- •Біологічна роль та використання Оксигену в медицині
- •19 Тема “ Елементи VI а групи ”
- •Поширення в природі та одержання сірки
- •Біологічна роль і використання в медицині сполук сірки
- •20 Тема “ Елементи V а групи ”
- •Загальна характеристика елементів vа групи
- •Нітроген
- •Поширення в природі та одержання азоту
- •Фізичні та хімічні властивості
- •Водневі сполуки Нітрогену
- •Оксиди Нітрогену
- •21 Тема “ Елементи V а групи ”
- •Природні сполуки та одержання фосфору
- •Фізичні та хімічні властивості фосфору
- •Арсен, Стибій, Вісмут
- •Природні сполуки і одержання
- •Прості речовини. Фізичні та хімічні властивості
- •Сполуки Арсену, Стибію і Вісмуту
- •22 Тема “ Елементи-неметали IV та ііі а групи”
- •Загальна характеристика елементів iva групи
- •Карбон Поширення в природі
- •Алотропні видозміни і фізичні властивості вуглецю
- •Активоване вугілля
- •Кисневі сполуки Карбону
- •23 Тема “ Елементи – метали іv а та ііі а груп”
- •Фізичні та хімічні властивості
- •Біологічна роль і застосування у медицині сполук елементів іvа групи
- •24 Тема “ Елементи vі в групи”
- •Загальна характеристика d-елементів
- •Загальна характеристика елементів vів групи
- •Біологічне значення елементів vів групи
- •25 Тема “ Елементи viі в групи”
- •Загальна характеристика елементів vіів групи
- •Біологічне значення і використання в медицині сполук Мангану
- •26 Тема “ Елементи viіі в групи”
- •Загальна характеристика елементів vііів групи
- •Характеристика елементів тріади Феруму
- •Біологічна роль і використання в медицині сполук Феруму, Кобальту та Ніколю
- •27 Тема “ Елементи і в та іі в груп”
- •Загальна характеристика елементів ів групи
- •Поширення в природі та одержання металів підгрупи Купруму
- •Біологічна роль та використання в медицині сполук Купруму, Аргентуму і Ауруму
- •Загальна характеристика елементів іів групи
- •Поширення в природі і одержання металів підгрупи Цинку
- •Сполуки Цинку та Кадмію
Номенклатура оксидів
До складу оксидів входить умовний оксид-іон О2-. Назва оксидів складається із слова «оксид» та назви елемента в родовому відмінку. Якщо елемент утворює декілька оксидів, то ступінь окиснення елемента позначають у дужках римською цифрою (номенклатура за Штоком). Використовують також метод числових префіксів,які показують кількість атомів Оксигену, що припадає на один атом іншого елемента. При цьому на перше місце ставлять слово «оксид» з відповідним числовим префіксом грецького походження (моно-, ди-, три-, тетра-, пента-, гекса-, гепта-), на друге - назву відповідного елемента у родовому відмінку. Наприклад:
Формула оксиду |
Метод Штока |
Метод числових префіксів |
N2O NO Fe2O3 SnO2 N2O5 CrO3 Cl2O7 OsO4 |
оксид нітрогену(І) оксид нітрогену(ІІ) оксид феруму(ІІІ) оксид стануму(ІV) оксид нітрогену(V) оксид хрому(VІ) оксид хлору(VІІ) оксид осмію(VІІІ)
|
оксид динітрогену монооксид нітрогену триоксид диферуму диоксид стануму пентаоксид динітрогену триоксид хрому гептаоксид дихлору тетроксид осмію |
Якщо елемент утворює один оксид, то числовий префікс не ставлять: ВеО — оксид берилію, MgO — оксид магнію, СаО — оксид кальцію, А1203 — оксид алюмінію. У тому випадку, коли елемент утворює два оксиди типу ЕО та Е02, перший називають оксидом, а другий — діоксидом. Наприклад, СО — оксид карбону, С02 — діоксид карбону.
Оксиди, які містять невизначену кількість молекул води, називають полігідратами оксидів:
SiO2 • nН2O — полігідрат діоксиду силіцію;
Fe2O3 • nН2O — полігідрат оксиду феруму(ІІІ).
Якщо оксиди гідратовані визначеною кількістю молекул води, то кількість останніх вказують відповідним грецьким числівником, а потім називають оксид: А1203 · 2Н20 дигідрат оксиду алюмінію; S03- Н20 - моногідрат оксиду сульфуру(УІ); Sn02- 2Н20 - дигідрат оксиду стануму(ГУ).
Існують оксиди, до складу яких входять два різних металічних елемента. Такі оксиди називають подвійними. В формулах подвійних оксидів катіони виділяють круглими дужками, а в їх систематичних назвах металічні елементи вказують через дефіс. Наприклад:
(ВеА12)O4 — тетраоксид діалюмінію-берилію;
(K6Mg)O4 — тетраоксид магнію-гексакалію;
(MgAl2)O4 — тетраоксид діалюмінію-магнію.
Ряд подвійних оксидів мають склад (МпМ2ш)04 або (M2"M'V)04. Групова назва цих оксидів — шпінелі. У систематичних назвах шпінелів кількість атомів Оксигену не вказують, якщо оксид записують у вигляді солі. Вживають також назви цих оксидів з використанням числових префіксів. Наприклад:
(Fe II Fe2III)O4 — оксид диферуму(ІІІ)-феруму(ІІ) або за складом
Fе304 тетраоксид триферуму;
(РЬ2IIРЬ1У)O4 — оксид плюмбуму(ІУ)-диплюмбуму(ІІ) або тетра-
РЬ3O4 оксид триплюмбуму.
Одержання оксидів
Оксиди утворюються при нагріванні простих речовин (металів, неметалів) на повітрі або з киснем:
4А1 + 3O2 = 2А12O3,
Р4 + 5O2 = 2Р2O5.
При горінні гідрогеновмісних неорганічних та органічних сполук в атмосфері кисню або на повітрі:
2Н2S + 3O2 = 2Н2O + 2SO2,
4NН3 + 5O2 = 4NO + 6Н2O,
При термічному розкладанні основ, оксигеновмісних кислот та їх солей:
2Cu(NO3)2 = 2СиО + 4NO2 + O2,
(NН4)2Сг2O7 = Сг2O3 + N2 + 4Н2O.
При взаємодії кислот-окисників з металами та неметалами:
3Сu + 8НКO3(розв) = 3Си(NO3)2 + 2NО + 4Н2O,
С + 2Н2SO4(конц) = СO2 + 2SO2 + 2Н2O.
При випалюванні сульфідів:
4FеS2 + 11O2 = 2Fе2O3 + 8SO2,
2ZnS + 3O2 = 2ZnO + 2SO2.
При розкладанні та відновленні пероксидів:
2Н2О2 = 2Н2О + O2,
N2O3 + 2Na = 2Nа2O2