2. Організація власного підприємства Вибір типу підприємства

При організації нового підприємства виникає проблема вибору типу підприємства. Розрізняють два типи підприємств:

1. самокерована фірма;

2. підприємницька фірма.

Самокеровані фірми представляють собою такий тип виробничих структур, у яких рішення стосовно діяльності підприємства приймаються на колективній основі. До складу правління такої фірми входять представники колективу працюючих. Цей тип підприємств характерний для скандинавських країн.

Підприємницькі фірми являють собою такі виробничі структури, у яких підприємець бере на себе функцію одноособового прийняття рішень.

Відзначимо, що мова йде про тип підприємств і мається на увазі спосіб прийняття рішень, а не форма власності. Підприємство може повністю належати одній особі, але бути самокерованою структурою. Ще одна важлива обставина: історично першими виникли підприємницькі фірми. Довгий час це був єдиний тип виробничих структур у ринковій економіці. Самокеровані структури з’явилися значно пізніше, коли економічне і підприємницьке середовище зробили можливим реалізацію принципу економічної свободи.

Діяльність підприємця з організації нового підприємства регламентується законодавчо. Законодавча база дозволяє підприємцю обрати будь-яку організаційно-правову форму підприємства, що утворюється.

Особливо зазначимо, що підприємницька діяльність сучасних умовах може здійснюватися і без набуття статусу юридичної особи, тобто без створення підприємства. Однак така форма підприємницької діяльності вимагає обов’язкової реєстрації в місцевих органах влади як індивідуальна трудова діяльність.

Організація нового підприємства і державна реєстрація

До установчих документів відносяться:

а) Статут підприємства (при заснуванні підприємства будь-якої форми власності);

б) договір засновників (якщо в число засновників входять дві особи та більше) або рішення засновника про створення підприємства (якщо засновником є одна особа);

в) заява засновника або особи, уповноваженої засновниками для здійснення державної реєстрації.

Підготовка установчих документів є першим практичним кроком підприємця-новачка. Звичайно, можна звернутися до юриста, і така послуга буде платною. Можна самостійно підготувати документи, але ця робота вимагає детального ознайомлення із чинним законодавством. Перелік та зміст установчих документів залежить від обраної підприємцем організаційно-правової форми майбутнього підприємства. Особа, яка прийняла рішення про створення індивідуального (сімейного) підприємства, має оформити своє рішення документально.

Для державної реєстрації підприємства в місцеві органи влади представляється рішення про створення підприємства і його статут. При цьому до рішення прирівнюється заява засновника із проханням зареєструвати підприємство. Рішення приймається на зборах засновників і фіксується протоколом. У протоколі зборів необхідно вказати прізвище, ім’я, по-батькові кожного засновника, присутнього на зборах. Як правило, на зборах засновників розглядаються три основні питання:

1. про організацію підприємства і його найменування;

2. про прийняття статуту підприємства;

3. про призначення людини на посаду директора підприємства.

У протоколі слід висвітлити пропозиції засновників з обговорюваних питань, а в заключній частині зазначити результати голосування. Протокол підписується засновниками підприємства.

Статут є важливим юридичним документом, і до його складання варто ставитися дуже уважно. При розробці статуту потрібно виходити із законодавчих вимог, якими визначаються права власності, а також права та обов’язки підприємств у процесі господарської діяльності.

У статуті приватного підприємства мають бути такі положення:

• найменування підприємства із вказівкою організаційно-правової форми, прізвища власника майна й назви підприємства.

• інформація про засновника (засновників), якщо в створенні підприємства брали участь кілька членів родини - їх прізвища, імена, по-батькові, місце проживання;

• адреса підприємства;

• предмет і види діяльності;

• порядок створення майна, у тому числі право власності на майно підприємства;

• порядок розподілу прибутку і покриття збитків;

• структура управління підприємством;

• умови ліквідації та реорганізації підприємства.

У статуті необхідно зазначити відповідальність засновника (засновників) щодо зобов’язань підприємства. На титульному аркуші статуту в верхньому куті проставляється дата його затвердження та підпис засновника. Якщо статут затверджено рішенням зборів засновників, вказується його дата й номер протоколу.