Виробнича кооперація

Виробничою кооперацією є така форма співробітництва, при якій кожен із партнерів виконує свою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу (циклу); дохід, одержуваний по закінченні виробничого циклу та реалізації товару, ділиться між партнерами у точній відповідності до внеску кожного партнера у загальний обсяг робіт. Розглянемо приклад єдиного виробничого процесу - виробництво меблів. У циклі задіяні два партнери, кожен із яких виконує свою частку робіт (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Єдиний виробничий цикл (виробництво меблів)

1 стадія - виробництво напівфабрикатів для меблів (партнер А).

2 стадія - виробництво меблів з отриманих напівфабрикатів (партнер Б).

3 стадія - реалізація готових меблів (партнер В).

Важливою складовою частиною цієї форми відносин є не продаж напівфабрикатів партнером А партнеру Б, а передача напівфабрикатів з метою їх подальшої обробки та доведення до повної готовності для споживання (реалізації). Розрахунки між партнерами здійснюються після реалізації партнером Б готового до споживання товару. Щоб уникнути непорозумінь сторони на початку домовляються про частку кожного партнера в загальному обсязі робіт, пов’язаних із виробництвом товару, що становить предмет договору. Помітимо, що ніхто не зможе точно визначити внесок кожної сторони в загальний обсяг робіт. Ці величини завжди договірні, проте передбачається, що в їх основі лежать об’єктивні фактори. Мінімально припустимий розмір частки кожного з партнерів визначається на основі підприємницьких розрахунків. За результатами такої домовленості грошовий ефект, одержуваний партнером Б після реалізації товару на ринку, ділиться між партнерами.

Так, Ви зі своїм партнером домовилися, що будете разом виробляти меблі (на умовах кооперації). При цьому Ваш обов’язок буде зводитися до обробки сировини та виробництва напівфабрикатів, а обов’язок Вашого партнера - виробництво меблів (тобто товару, готового до споживання) із Ваших напівфабрикатів. Ви також домовилися, що Ваша частка у загальних витратах і обсязі робіт - 40%, а частка партнера - 60%. Партнер, зробивши товар, продає його на ринку, а грошовий ефект, тобто отриману суму, він розділить у пропорції: 40% - Вам, 60% - собі.

Така система партнерських зв’язків відрізняється високою ефективністю, оскільки веде до збігу економічних інтересів партнерів. Обидва партнери розуміють, що 40 % або 60% від 20 тис. грн., більше 40 або 60% від 10 тис. грн. Тому партнери будуть діяти таким чином, щоб товари реалізовувалися по якомога більшій ціні, також в їх інтересах - піклуватися про якість та інші показники, важливі для ринку.

Лізинг

Лізинг - це особливий вид оренди, орендних відносин (найчастіше застосовується у випадках, коли об’єктом оренди виступає устаткування).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальним ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб’єктами лізингу можуть бути [6]:

• лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

• лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Використання лізингу має значні переваги. При організації виробництва (або при його перебудові) немає потреби в значних інвестиціях, якщо устаткування отримується на умовах лізингу. Більш того, при лізингу використовується товарна форма орендних платежів (поставки товару, що виробляється на орендованому устаткуванні). Це класичний лізинг. Існує сучасна форма лізингу, коли орендні платежі вносяться в грошовій (а не в товарній) формі. Така форма взаємин партнерів має іншу назву - фінансова оренда, або фінансовий лізинг.

Лізинг слід відрізняти від подібних, на перший погляд, форм фінансування. Лізинг припускає не тільки можливість використання позикових коштів, але й особливі майнові відносини. Таким чином, лізинг являє собою особливу форму майнових відносин, що передбачає не тільки передачу устаткування в тимчасове користування, але й можливість продажу устаткування користувачу після закінчення строку договору.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відзначимо, що по закінченню виплати (у формі орендних платежів) повної (залишкової) вартості орендованого устаткування право власності переходить від одного партнера до іншого (до того, хто орендував і сплачував орендні платежі). Ця обставина найчастіше і виступає як найбільш привабливий момент таких відносин.

Історичне коріння виникнення лізингу походить ще до середніх століть. Так, венеціанські купці вже у XI ст. використовували цю форму відносин, коли здавали в оренду морські якорі. Існує також думка про зародження такого роду відносин в часи давньої держави Шумер. Однак, тільки з 1877 р., коли телефонна компанія “Bell” започаткувала не продавати, а здавати в оренду свої телефонні апарати, поняття “лізинг” стало використовуватися в діловому світі.

Першою компанією, для якої лізинг став предметом основної діяльності, була “Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн”, створена у 1952 р. у Сан-Франциско. Сьогодні лізинг широко застосовується в усьому світі.