Основні напрями співробітництва партнерів

Перш ніж розглянути конкретні форми партнерських зв’язків у підприємництві, відзначимо, що все їх розмаїття групується за чотирма основними сферами підприємницької діяльності (напрямами підприємницького співробітництва):

1. співробітництво у сфері виробництва;

2. співробітництво у сфері товарообміну (товарообмінні зв’язки);

3. торгівля;

4. співробітництво в сфері фінансових відносин.

Угода вважається укладеною, коли на кожну зі сторін покладають певні права та обов’язки. Правові наслідки укладеної угоди (права та обов’язки кожної сторони) починаються відразу після підписання договору, за яким кожна зі сторін добровільно приймає на себе певні зобов’язання (поставити товар, оплатити поставку тощо). Невиконання або неналежне виконання цих зобов’язань викликає необхідність застосування до винної сторони штрафних санкцій на користь іншої сторони.

Зміст і форма договору залежать від конкретного напрямку співробітництва підприємців (наприклад, договір обміну товарами буде відрізнятися від договору про співробітництво у сфері виробництва). У цілому вибудовується такий логічний ланцюжок: спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу співробітництва з можливим партнером, потім шукає конкретну форму співробітництва, а після цього пропонує укласти договір.

3. Форми співробітництва у сфері виробництва

У цьому розділі мова йтиме про ситуацію, коли підприємці, укладаючи між собою договір (здійснюючи операцію), не розраховують на миттєву комерційну вигоду. Суть всіх форм, що лежать в основі такого співробітництва, зводиться до бажання партнерів скоординувати свої економічні інтереси, реалізація яких в умовах кооперації може обіцяти комерційну вигоду. Більш того, такі відносини можуть будуватися тільки на довгостроковій основі. Отже, то при виборі партнера підприємець повинен проявляти особливу обережність. Із різноманіття форм співробітництва слід виокремити такі.

Спільне підприємництво

Ця форма позначає організацію спільного (або змішаного) підприємства. Спільним підприємством (СП) називається таке підприємство, статутний фонд якого створений на основі пайових внесків двома або більше засновниками, один із яких - іноземна фізична або юридична особа.

При плануванні створення СП підприємець виробляє план дій. У плані передбачається:

• визначення профілю майбутнього СП;

• пошук партнера, готового до співробітництва при створенні СП;

• підписання протоколу намірів;

• підготовка варіантів можливих шляхів одержання іноземним партнером своєї частки прибутку СП;

• формування паю, внесеного при заснуванні СП;

• одержання дозволу на право бути засновником СП (якщо є потреба у такому дозволі), призначення директора (особи, відповідального за організацію СП);

• підготовка проектів документів для реєстрації СП;

• підписання договору про створення СП;

• державна реєстрація СП;

• реалізація домовленостей при створенні СП на практиці.

Протокол про наміри - це документ, що підписується сторонами про напрямок і зміст майбутнього співробітництва, який не має правової чинності, а лише свідчить про бажання сторін продовжити контакти в майбутньому. Невиконання умов протоколу не викликає ніяких правових наслідків.

Пай засновника, внесений у статутний фонд СП, може включати:

• залишкову вартість будинків, споруд, комунікацій, переданих СП;

• кадастрову оцінку землі вартість земельної ділянки), переданої у користування СП;

• грошову оцінку переданої СП технології, наукових розробок тощо (грошову оцінку інтелектуальної власності).

Кадастр - це реєстр, що містить відомості про оцінку та середню прибутковість об’єктів (землі, будинків, промислів), які використовуються для обчислення податків. У земельному кадастрі ділянки землі групуються залежно від якості, місця розташування і використання. Земельні кадастри складаються фінансовими органами та затверджуються місцевими органами влади.

Для багатьох підприємців певну складність представляє грошова оцінка інтелектуальної власності, тобто результатів розумової діяльності, здатних принести економічний ефект (наприклад, новий метод обробки сировини збільшить продуктивність праці та поліпшить якість товару, принесе сумарний грошовий ефект у розмірі 100 тис. грн.).

Відзначимо, що грошова оцінка інтелектуальної власності та ефект від неї - різні поняття. Грошова оцінка інтелектуальної власності - це її ціна. Для об’єктивного виявлення цього показника створюється експертна комісія (із представників різних сторін, а також з експертів у галузі інтелектуальної власності). Грошова оцінка проводиться з урахуванням витрат на розробку інтелектуальної власності; рідкості або унікальності предмета; ефекту, принесеного можливим використанням у виробництві інтелектуальної власності. Після цього сторони самостійно ухвалюють рішення щодо продажу (передачі) і купівлі інтелектуальної власності. Грошова оцінка такої власності може виступати як пай (частина паю) у статутному фонді СП (так само, як вартість будинків та інших матеріальних цінностей).