Суб’єкти підприємницької активності
Основним суб’єктом підприємницької активності є підприємець. Однак підприємець – не єдиний суб’єкт, і він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним контрагентом, а також із державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічником, так і супротивником. І споживач, і держава також відносяться до суб’єктів підприємницької активності, як і найманий робітник (якщо, звичайно, підприємець не працює один), і партнери по бізнесу (якщо виробництво не носить ізольованого характеру від суспільних зв’язків – див. рис. 1.1).
Рис. 1.1. Суб’єкти підприємницької діяльності
Об’єкт підприємницької активності
При вивченні теорії та практики підприємництва важливе значення має категорія “об’єкт підприємницької діяльності”, тому що саме з об’єктом пов’язана підприємницька ідея (але вона може бути спрямована на організацію або управління виробничим процесом, пошук нових, нетрадиційних методів або ринків збуту). Об’єкт підприємницької активності – це товар, продукт, послуга, тобто те, що може задовольнити потребу і пропонується на ринку для придбання, використання та споживання.
Відособлена цілісність, що характеризується такими показниками, як кількість, ціна, зовнішній вигляд тощо, називається товарною одиницею. Професійний підхід підприємця до своєї діяльності вимагає, насамперед, уваги до якості, споживчих властивостей, цін, зовнішнього вигляду, дизайну, упакування товару тощо.
Мета підприємницької активності
Метою підприємницької активності є виробництво та постачання на ринок такого товару, на який є попит і який приносить підприємцю прибуток. Прибуток – це перевищення доходів над витратами, що формується у результаті реалізації підприємницького рішення з виробництва та постачання на ринок товару, у відношенні якого підприємцем виявлено незадоволений або прихований попит.
Під витратами розуміється все те, що підприємець витрачає на виробництво товару, тобто всі його видатки (звичайно, в грошовій формі).
Доход – це надходження на рахунок або в касу підприємця як оплата за певні дії підприємця або за передачу товарів, майна іншій особі, що здійснює платіж на рахунок підприємця. Доход необхідно відрізняти від позикових коштів, що надходять на адресу підприємця на якийсь певний час і мають бути повернуті в майбутньому.
Наприклад, на банківський рахунок підприємця Іванова Г.В. надійшло 300 тис. грн. від ТОВ “Марія” у якості платежу за поставлені товари, виробництво яких обійшлося йому в 200 тис. грн. У такому випадку, 300 тис. грн. - це доход, а прибуток становитиме 100 тис. грн.
Підприємницький доход
Однак одержання прибутку властиво не тільки підприємницькій, але і будь-якій іншій формі ділової активності. У цьому зв’язку важливо звернути увагу на таку економічну категорію, як підприємницький доход. Часто доходи від інноваційної діяльності, тобто від введення нових методів і прийомів організації виробництва, і становлять підприємницький доход. Таким чином, під підприємницьким доходом слід розуміти додатковий доход, доход від управління, надлишок, одержуваний підприємцем завдяки його природним якостям або особливому вмінню аналізувати та по-новому комбінувати фактори виробництва, залежно від зовнішніх умов.
Інакше кажучи, доход підприємця (якщо мова йде дійсно про підприємця, а не про звичайну ділову людину) складається з двох елементів:
звичайний доходом ділової людини;
надлишок над звичайним доходом ділової людини.
Другий елемент і є підприємницьким доходом, тобто формою винагороди за проявлений інноваційний підхід, новаторство у виробництві.
Припустимо, доход підприємця тримався на стабільному рівні - 10 тис. грн. щомісяця. Але він вирішив змінити систему організації виробничого процесу, у результаті чого зросла ефективність виробництва і прибуток збільшився до 15 тис. грн. на місяць. У цьому випадку 5 тис. грн. - підприємницький доход.
Отже, підприємець є діловою людиною, але не всяка ділова людина може бути віднесена до категорії підприємців, якщо мова йде про феномен підприємця.