Капіталовкладення і строк окупності проекту

Кожна технологія вимагає власного матеріального забезпечення. Підприємець розглядає разом проблеми технології та її матеріального забезпечення. Він виконує такі розрахунки: використання технології зумовлює витрати в такому-то обсязі, а придбання всього необхідного для організації виробництва на основі цієї технології потребує загальних капіталовкладень у такому-то обсязі.

Підприємець при осмисленні проблеми вибору технологій використовує показник фондовіддачі - економічний показник, що характеризує обсяг валової або товарної продукції у розрахунку на одиницю вартості основних і оборотних виробничих фондів, використаних для виробництва такої продукції.

Розрахунок фондовіддачі важливий не тільки при виборі технології, але й при виборі інвестиційної можливості, хоча в останньому випадку особливе значення має строк окупності проекту.

Розрахунок фондовіддачі грає важливу роль у вирішенні: що краще - побудувати новий цех або залучити додаткову робочу силу та організувати двозмінну роботу. У другому випадку зросте фондовіддача, але виникне небезпека швидкого зносу обладнання.

4. Підприємницький капітал, способи його формування

Реалізація підприємницької ідеї, вибір технології та її матеріальне забезпечення - стає можливим тільки тоді, коли у підприємця з’являється можливість використовувати ще один, четвертий фактор підприємницької діяльності - капітал у необхідній формі (матеріальній або грошовій) і достатньому обсязі.

Ефективність і обсяг капіталу - різні поняття. Результат може бути значним при невеликих витратах капіталу, наприклад комерціалізація нової ідеї, принципово нове технічне відкриття, винахід (інновація).

Без володіння капіталом не може бути підприємництва. Чим ефективніше капітал у розпорядженні підприємця, тим значніше результат його діяльності, тим більший обсяг суспільних потреб він може задовольнити. Суспільство з розумною організацією не може протидіяти прагненню підприємця до володіння все зростаючим капіталом, тому що саме сумарний обсяг підприємницького капіталу в значній мірі визначає рівень національного багатства. Завданням держави є регулювання соціально-економічних процесів з метою створення для підприємницького капіталу не тільки можливості до самозростання, але й економічні умови для його функціонування, які змушують підприємця діяти для всього суспільства.

Цікаво, що магістральним засобом досягнення такої гармонізації є політика держави, що зводиться до наступного:

• підтримки новостворених підприємницьких структур;

• фінансової допомоги;

• організаційного зміцнення.

Здійснення цих заходів пов’язано з такими наслідками:

• ускладнення підприємницьких структур;

• підвищення рівня конкуренції серед підприємців;

• скорочення (ліквідації) товарного дефіциту, росту кількості і якості товарів;

• зміни цін або грошових доходів.

Капітал – це не тільки речовинні об’єкти власності. Капітал може існувати в матеріалізованій або нематеріальній формі (знання, навички, уміння, таланти, здатності, професійні секрети, тобто ноу-хау також розцінюється як товар і капітал).

Капітал - це матеріальні або фінансові кошти, а також інтелектуальні наробітки та організаторські навички, які використовуються в процесі виробництва, слугують засобами для отримання прибутку.

Інакше кажучи, капіталом є: 1) усі технічні засоби виробництва (будинки, споруди, устаткування, верстати, транспорт, інструменти та інше), застосовуються підприємцем на законних підставах (не обов’язково як власність, можливо на правах оренди, лізингу, тимчасового користування); 2) матеріальні елементи оборотного капталу (сировина, матеріали, пристрої, інструменти); 3) оборотні кошти (у грошовій формі - кошти на придбання сировини, необхідні для організації виробництва); 4) інтелектуальна власність - це підприємницька ідея, спосіб виробництва товару, спосіб надання товару нових властивостей або нових якісних характеристик, новий спосіб виробництва, тобто має відношення до поняття “інновація”.

Таким чином, підприємницький капітал (К_п) можна представити формулою (3.1):

Кп=Те+ОК+Ів,

(3.1)

де Т_е- технічні елементи виробництва;

О_к - оборотні кошти;

І_в- інтелектуальна власність.