Основний і допоміжний види підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність у сфері виробництва товарів може носити основний або допоміжний характер. До основної діяльності відносяться такі види підприємницької активності, результатом яких є виробництво товару, готового до споживання (виробничого або індивідуального).

Допоміжними є види підприємницької, ціль яких зводиться до розробки та передачі товаровиробникам інновацій – способів, методів, прийомів, застосування яких у процесі виробництва впливає на підвищення якісних характеристик товару. Результатом інноваційної діяльності є розробка і передача товаровиробникам нової техніки і технологій. До допоміжної відносяться також такі види підприємницької діяльності як інжинірингова, конструкторська, консультаційна, маркетингова, лізингова діяльність.

3. Посередницька підприємницька діяльність

Ринок, як відомо, являє собою місце зустрічі двох основних суб’єктів економічних відносин. Отже, на ринку мають бути присутнім або самі виробник і споживач, або їх представники.

Особи (юридичні або фізичні), що представляють інтереси виробника або споживача (часто діють від їх імені), але самі не є такими, називаються посередниками.

Підприємницька активність у сфері посередництва дозволяє поєднати у стислі строки економічні інтереси виробника та споживача. Посередництво підвищує ступінь ефективності роботи виробника, оскільки дає можливість зосередити свою активність тільки на виробництві, передати посереднику функції з просування товару. Крім того, включення посередника у відносини між виробником і споживачем істотно скорочує строк оборотності капіталу, тим самим підвищує прибутковість виробництва.

Канали розподілу товарів

Співпраця з посередниками пояснюється високою ефективністю їх роботи, чого виробнику товару домогтися неможливо або доведеться міняти профіль, тобто ставати посередником. Завдяки включенню посередника в ланцюжок взаємин “виробник-споживач” забезпечується доступність товару для всіх (або майже всіх) споживачів. Інша сторона цієї проблеми зводиться до здатності посередника ефективно довести товар до цільових ринків. Посередник звичайно пропонує виробнику значно більше того, що може здійснити сам виробник. З точки зору споживача, посередництво дозволяє повніше та значно швидше задовольнити існуючі потреби за рахунок створення більш ефективного каналу розподілу.

Канал розподілу – це шлях, яким рухаються товари від виробника до споживача (покупця). Канали розподілу усувають досить тривалі розриви або в часі, або між місцем виробництва і місцем споживання, а також між правами власності на товари та правами на користування ними. Отже, канали розподілу найбільш ефективні, коли базуються не на прямих зв’язках, а на основі включення посередника.

Прямі зв’язки – це договірні відносини, що встановлюються між виробником товару (послуги) і споживачем.

Припустимо, є три виробника різних товарів і три споживача кожного із цих товарів. Канал розподілу, що базується на таких прямих зв’язках, буде містити в собі 9 контактних ліній (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема контактних ліній “виробники-споживачі”

(без включення посередника)

Включення посередника скорочує число каналів розподілу до шести (рис. 2.2).

Рис 2.2. Схема контактних ліній “виробники-споживачі”

(із включенням посередника)