Виробнича та посередницька підприємницька діяльність

Підприємництво як форма ініціативної діяльності, спрямована на одержання прибутку (підприємницького доходу), відбувається через:

1. здійснення виробничих функцій, тобто виробництво товару або надання послуги (наприклад, машинобудівний завод, туристична компанія, інжинірингова фірма або конструкторське бюро);

2. виконання посередницьких функцій, тобто надання послуг, пов’язаних із просуванням товару на ринок і його передачу у належному (суспільно прийнятному) виді від виробника до споживача.

Чи існує принципова різниця між цими двома типами підприємницької діяльності, а якщо існує, то яка? Відповідь на це питання може бути надана із двох позицій - з погляду суспільства та з погляду підприємця. Суспільне розуміння проблеми зводиться до того, що, з одного боку, пріоритетне значення має перший тип підприємницької діяльності, так як суспільне багатство (рівень і якість життя громадян) залежить від стану справ саме в сфері матеріального виробництва, науково-технічних і сервісних послуг. З іншого боку, такі суспільні відносини цього типу підприємництва на практиці не мають дійсно пріоритетного характеру - суспільство сприяє розвитку іншого типу підприємницької діяльності, тобто посередництва. Чому? Насамперед тому, що рівень життя, зручність і комфорт кожного члена суспільства у великому ступені залежать від розвитку посередництва (організація торгівлі, реклама, доставка товарів додому, замовлення товару поштою, за телефоном, через інтернет).

Але суспільне сприйняття посередницької діяльності є неоднозначним. Головне полягає в іншому - посередницька підприємницька діяльність, її розвиток у межах розумного веде до:

1. зростання продуктивності праці виробників товарів на основі поглиблення спеціалізації;

2. прискорення темпів оборотності капіталу;

3. насичення товарних ринків і функціонування товаровиробників відповідно до інтересів споживачів (посередник спеціалізується на вивченні споживчого попиту та замовленні або придбанні тільки такої продукції, до якої виявлено споживчий інтерес).

Товаровиробник та посередник: логіка партнерства

У цьому зв’язку слід зазначити, що логіка підприємницької діяльності виробника товарів зводиться до того, що замість самостійного вивчення ринку він може одержати експертну оцінку підприємницької ідеї, звернувшись до посередника. Із цієї причини найчастіше між цими двома суб’єктами встановлюються партнерські відносини, засновані на взаємній передачі необхідної інформації, і кожен з них розуміє, що досягнення мети (одержання підприємницького доходу) залежить від взаємних дій.

Отже, тип підприємницької діяльності визначається тим місцем, яке займає підприємець в процесі задоволення споживчого інтересу.

2. Форми виробничої підприємницької діяльності

Стосовно кожного типу підприємницької діяльності існує можливість і необхідність спеціалізації підприємця. Звернемося до загальної схеми підприємницької діяльності, що відображує протистояння двох суб’єктів економічних відносин.

Підприємець ↔ Споживач

Два можливих способи дій підприємця щодо споживача

Варто підкреслити, що таке протистояння не носить гострого антагоністичного характеру. Навпаки, протистояння відбувається тільки через пошук взаємоприйнятого компромісу (обидва суб’єкти - підприємець і споживач - усвідомлюють, що жоден із них не може існувати без іншого). У такому протистоянні активна роль зберігається за підприємцем, який може діяти відносно споживача одним із двох способів.

Спосіб 1. Виявлення інтересу споживача – це результат вивчення підприємцем очевидних, але незадоволених (або незадоволених повністю) потреб споживача, які можна задовольнити шляхом розвитку підприємницької активності (наприклад, мало виробляється цукерок або не виробляються дієтичні цукерки). Такий підхід є можливим в умовах товарного дефіциту і характерний для суспільства з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

Спосіб 2. Інтерес, що нав’язується споживачу – це результат підприємницького рішення з виявлення неусвідомленого інтересу споживача. В основному така підприємницька активність пов’язана з рішенням (і готовністю) підприємця виробляти нові товари, нетрадиційні для ринку.

Традиційне та інноваційне підприємництво

Підприємницька діяльність у сфері виробництва товарів може носити:

1. традиційний характер (традиційне підприємництво);

2. інноваційний характер (інноваційна підприємницька діяльність, інноваційне підприємництво).

Інновація (нововведення) – це відновлення основного капіталу (виробничих фондів) або продукції на основі впровадження досягнень науки, техніки, технології. Це закономірний, об’єктивний процес розвитку суспільного виробництва.

Підприємництво в сфері виробництва товарів може орієнтуватися на виробництво й постачання на ринок традиційних або інноваційних товарів. Практика підприємницької діяльності в будь-якій її формі містить у собі інноваційний процес. Типологія підприємницької діяльності ґрунтується на переконанні, що виробництво та постачання традиційних товарів також здійснюється із використанням нових методів або прийомів організації виробництва, технічних елементів виробництва або змінами якісних характеристик товару. У цьому випадку можна говорити про виробництво традиційних товарів із привнесенням часткової інновації. У випадку, коли виробництво не частково, а повністю ґрунтується на інновації, результатом організації є новий (неіснуючий раніше) товар або товар із принципово новими характеристиками, властивостями або навіть сферами використання.