11

Практичне заняття 1. Технологічний аспект соціальної роботи сша

1. Система соціальної роботи в сша

Система соціальної роботи в країні складалася впродовж сторіччя і бере свої витоки з часів Джейн Адамс, яка, починаю­чи з 1889 р., допомагала переселенцям, що опинилися в Аме­риці без знання мови, без житла і роботи. В даний час соціальна робота в США - це свого роду індустрія. Соціальну роботу умов­но можна розділити: за сферами діяльності соціального праців­ника; за проблемами клієнтів; за категоріями клієнтів. Сфера соціальної роботи в країні постійно розширюється, діяльність соціальних працівників розповсюджується на: різні урядові ус­танови; підприємства; офіси; школи; центри охорони здоров'я; агентства з охорони сім'ї і дитини; центри фізичного і психіч­ного здоров'я; госпіталі; психіатричні лікарні; військові підроз­діли; церкви; в'язниці.

Соціальні працівники при церкві надають допомогу прихожанам різного віку: піклуються про те, щоб бездомні могли про­вести ніч у церкві, а вранці поснідали в церковному дворі; для дітей вони організовують «живі куточки», для любителів музи­ки - концерти. В армії соціальні працівники проявляють тур­боту про сім'ї солдатів, офіцерів, допомагають вирішувати конфліктні ситуації між військовослужбовцями (завдяки ар­мійському соціальному працівникові вдається уникати нестатутних взаємин). Медичні соціальні працівники надають пси­хологічну допомогу хворим, допомагають лікареві підтримати дух хворого, сім'ї - зрозуміти, як краще поводитися з близькою людиною після виписки з госпіталю, радять, до якого фахівця звернутися для зняття стресу; працюють з безнадійно хворими людьми (зокрема з вмираючими від СНІДУ або раку). До соці­альних працівників по допомогу звертаються люди різного віку, представники всіх рас, етнічних груп, релігій, бездомні, без­робітні.

Технологію соціальної роботи з дітьми і сім'ями можна кла­сифікувати по-різному. Найпростіша полягає у виділенні двох основних напрямів: «робота в домашніх умовах» і «зовнішня робота з сім'єю».

«Робота в домашніх умовах» включає такі види послуг: фінансова допомога; соціальний захист; сімейна терапія; ден­ний догляд; послуги, пов'язані з веденням домашнього госпо­дарства. Основна допомога, що надається дітям і сім'ям, - фі­нансова. Вона не завжди розцінюється як соціальна послуга, оскільки забезпечується програмами, що не включають штат­них соціальних працівників. Федеральна програма соціально­го захисту, наприклад, забезпечує коштами сім'ї, в яких году­вальник, сплативши необхідні для соціального забезпечення по­датки, помер, став непрацездатним або припинив роботу. Інша програма, що забезпечує фінансову підтримку в домашніх умо­вах - допомога сім'ям з дітьми, що перебувають на утриманні.

Соціальний захист спрямовано на дітей, з якими погано поводяться або про яких не піклуються. Погане поводження з дитиною означає нанесення тілесних ушкоджень, опіків, зґвал­тування або непосильна праця. Відсутність турботи має на увазі зневажливе ставлення до догляду за дитиною, що включає на­гляд, годування, медичну допомогу. Служби соціального захи­сту надають послуги вдома і за межами дому, оскільки, якщо вдома дитині не можуть забезпечити необхідний рівень догля­ду, соціальний працівник може рекомендувати передачу його на виховання. Щоб допомогти дітям залишитися у власній сім'ї, працівники служб соціального захисту спочатку спостерігають за тим, що відбувається удома. Вони консультують дітей і батьків, інформують батьків про правові вимоги, надають сім'ї інформацію про інші корисні для них служби і переконують членів сім'ї використовувати їх можливості.

Сімейна терапія - це допомога, що надається в домашніх умовах, сім'ям, що перебувають у проблемних ситуаціях. Сімейний терапевт-професіонал проводить об'єктивне дослідження проблемної ситуації в сім'ї і прагне допомогти ЇЇ членам спілку­ватися один з одним конструктивнішими способами, щоб по­м'якшити гостроту міжособистісних проблем.

Ще один різновид соціальної служби вдома називається «консультуванням» або «роботою з клієнтом». Послуги пропо­нуються різними агентствами соціальної роботи, наприклад, окружними департаментами соціальних послуг, а також нада­ються в лікарнях, приватних лікарнях, притулках для осіб, які зазнали фізичних травм, в установах, які реалізовують програ­ми допомоги людям із затримками розвитку.

Догляд за дітьми є проблемою для багатьох сімей США, особ­ливо тих, де матері працюють. Денний догляд вважається соці­альною послугою, що надається вдома, навіть якщо ця послуга надана за межами дому. Денний догляд дозволяє працюючим батькам забезпечити належні умови для виховання дітей. Бага­то штатів прийняли програми, в яких денний догляд субсидуєть­ся державою, так що розмір виплат з боку батьків залежить від рівня їх доходів. Денний догляд може здійснюватися і в неве­ликих приватних будинках, і в центрах, які мають ліцензії.

Послуги, пов'язані з веденням домашнього господарства, надаються сім'ям, в яких який-небудь член сім'ї дуже хворий, дуже старий або емоційно нестабільний, для ведення домаш­нього господарства; дітям, у яких один з батьків тимчасово відсутній унаслідок фізичної або психічної хвороби. Іноді вони виявляються як тимчасова корекційна міра сім'ї, в якій батьки не піклуються про дітей. Послуги з ведення домашнього госпо­дарства можуть включати прибирання, прання, покупки, при­готування їжі. їх вартість невисока, внаслідок цього вони дос­тупні багатьом сім'ям. Дані послуги надаються державними або приватними агентствами соціальних послуг, діяльність яких часто дозволяє зберегти сім'ю в кризові періоди.

Сімейне консультування або терапія - це робота з сім'єю, зосереджена на проблемах сімейних відносин. Вона здійснюєть­ся соціальним працівником, що має ступінь магістра, отримав спеціалізацію в цій галузі. Терміни «консультування» і «тера­пія» , використовувані в даному контексті, взаємозамінні, хоча терапія вважається інтенсивнішою формою дії, ніж консультування. Головна мета фахівця з сімейної терапії полягає в тому, щоб допомогти встановити конструктивні взаємини між члена­ми сім'ї, що вимагає від фахівця нейтральної, об'єктивної по­зиції по відношенню до всіх членів сім'ї. Стратегія державної політики, направлена на урізування витрат на соціальні служ­би, привела до зниження частки професійних фахівців, зайня­тих роботою з дітьми і сім'ями, тому в деяких штатах ці функції виконують соціальні працівники, що мають ступінь бакалавра.

Іноді, незважаючи на значну допомогу сім'ї ззовні з боку служб соціального захисту, умови проживання в сім'ї продовжу­ють залишатися невідповідними для дитини. У цих випадках повинні бути мобілізовані служби, що надають послуги, - це зов­нішня соціальна робота з сім'єю за межами дома. Якщо дорос­лий член сім'ї виявляється непрацездатним, дітям потрібні замі­щаючі послуги. У випадках короткочасної непрацездатності батьків можна скористатися послугами з ведення домашнього господарства, що дозволяє дітям залишатися в своєму домі. Якщо ж дорослий непрацездатний протягом тривалого періоду, тоді до­цільно удатися до послуг, що надаються за межами дому: переда­ча дитини на виховання; усиновлення; притулки домашнього типу; інституційне піклування; передача справи до суду.

Перш, ніж передати дитину на виховання, соціальні прац­івники проводять обстеження майбутньої батьківської сім'ї і висловлюють свої рекомендації. Після ухвалення рішення про передачу дитини на виховання соціальні працівники спостері­гають за сім'єю: регулярно відвідують сім'ю, розмовляють з дітьми і дорослими, щоб переконатися в тому, що формуються конструктивні відносини. Якщо з'являється яка-небудь про­блема, соціальні працівники включаються в її вирішення. Ос­новне завдання соціальних працівників полягає в тому, щоб зробити все необхідне для забезпечення повноцінного догляду за дитиною. Деякі сім'ї, що приймають на виховання дітей, мають ліцензії на догляд за дітьми зі специфічними проблема­ми, такими, як фізичні або психічні порушення, поведінкові або емоційні розлади. Зазвичай, коли дитина передана на вихо­вання, соціальний працівник взаємодіє і з батьками, і з людь­ми, що прийняли дитину. Він надає батькам можливість підго­туватися до повернення їхньої дитини в сім'ю. Крім того, мета соціальної роботи з дітьми і сім'ями полягає в тому, щоб допо­могти членам біологічної сім'ї залишатися разом у період зрос­тання і розвитку дитини.

Усиновлення у США забезпечує постійний догляд за дітьми. Воно надає дітям і батькам, що усиновили їх, ті ж самі узако­нені права і обов'язки по відношенню один до одного, що і біо­логічним батькам і їхнім дітям. Діти можуть бути усиновлені тільки тоді, коли обидва батьки позбавлені батьківських прав. У низці випадків прав позбавляють у судовому порядку. Часто батьки самі приходять до висновку, що не можуть забезпечити дитині належного виховання.

Соціальні працівники проводять консультування людей, які вирішують складні питання: наприклад, чи віддати дити­ну на виховання, чи зберегти вагітність. У недавньому минуло­му мати-одиначка могла самостійно ухвалити рішення про при­пинення батьківських прав і передачі незаконнонародженої дитини для усиновлення, а зараз біологічний батько дитини, якщо він відомий, повинен дати письмову згоду. Іноді «біо­логічні» батьки порушують справу про опіку і добиваються її встановлення всупереч волі матери.

Притулки домашнього типу можуть бути створені держав­ними агентствами або приватними організаціями, які не мають з цього прибутку. Є різні типи таких установ, зокрема, що об­слуговують людей із затримкою розвитку, з фізичними пору­шеннями, психічно хворих. Притулки домашнього типу, що мають ліцензію, розраховані орієнтовно на 8 чоловік. У таких притулках є постійний штат молодих соціальних працівників зі ступенем бакалавра, а також працівників, які ведуть госпо­дарство, помічників і фахівців зі ступенем магістра, що кон­сультують дітей та їх сім'ї.

Мета притулків вказаного типу - створити обстановку, мак­симально наближену до сімейної. Цей тип служби корисний з низки причин: притулки є певним виходом із ситуації в тих ви­падках, коли немає можливості передати дітей на виховання в сім'ї; притулки домашнього типу більшою мірою, ніж передача на виховання, можуть задовольнити потреби дітей, молодих лю­дей у плані спілкування з однолітками; у випадках, коли ще не підтверджені права сім'ї, яка бере дитину на виховання, такий притулок може служити тимчасовим притулком для дитини.

Інституційне піклування є іншою формою допомоги не­повнолітнім. Проте воно не належить до категорії ефективних, оскільки в найменшій мірі створює «нормальне» середовище для виховання. Раніше дітей, які втратили своїх батьків, розм­іщали в притулках для сиріт, проте протягом останніх тридця­ти років більшість таких установ були закриті. Великі устано­ви (типу притулку), що збереглися, для сиріт ще функціону­ють, але тому, що забезпечують спеціалізоване лікування або короткочасний притулок для дітей, які чекають, що їх переда­дуть на виховання або відправлять у невеликі притулки домаш­нього типу.

Деякі діти залишаються на рік або більш в установі, відомій як місцевий лікувальний центр. Ці діти зазвичай мають серй­озні емоційні порушення і направляються сюди судами для кон­сультування і терапії. Центри надають широкий перелік по­слуг, що включає програми корекції протиправної поведінки, програми індивідуального консультування, сімейної терапії і ін. Сімейне консультування і терапія використовуються з ме­тою поліпшення міжособистісних відносин між членами сім'ї. У соціальній роботі з сім'єю приділяється увага не тільки взає­минам у сім'ї, але і питанням взаємодії сім'ї з її соціальним оточенням.