3.Взаємовплив елiтарної та масової культури (на матеріалі творчості конкретного письменника).

Звісно, не все, що сьогодні пропонує величезний ринок культури, має належну якість, не все можна віднести до справжньої творчості, та не можна погодитися й з тим, що масовість і низька якість — це синоніми.

У ході розвитку літературного процесу розрив між елітарною і поп-культурою став надто глибоким, з'явився феномен «твору для філологів», для прочитання і розуміння якого потрібно мати дуже ґрунтовну філологічну освіту. Постмодернізм став реакцією на цей розкол, поєднавши обидві сфери багатошаровістю твору. Наприклад, «Парфумер» Зюскінда може бути прочитаний як детектив, а може — як філософський роман, що розкриває питання геніальності, митця і мистецтва.

Поділ на масову і елітарну культуру в цілому виникає тоді, коли грамотність перестає бути привілеєм якогось вузького класу суспільства (наприклад, україномовної інтелігенції). Все залежить від того, якого змісту надавати цим словам. Масова культура зрозуміла широким верствам населенням, в той час як елітарна потребує певних знань для її розуміння.

Масова культура ніколи не була і не є конкурентом відносно елітарної і навпаки. Вони співіснують і скоріш за все – це симбіоз. Культура офіційно розділилась на масову та елітарну у середині ХХ ст., але в принципі розподіл існував і раніше. Уявлення про високе та низьке в різні часи різне. Це пояснює той факт, що твори діячів мистецтва залежно від епохи можуть належати або до масової, або до елітарної культури. Рабле, наприклад, колись був вибухом низького стилю й смаку, проте зараз його б віднесли швидше до елітарної літератури поряд з Данте та Петраркою.

Можна сказати, що масова культура виникла не тільки завдяки розвитку техніки, що призвів до такої величезної кількості джерел інформації, але і завдяки розвитку і зміцненню політичних демократій. Відомо, що найбільш розвиненою є масова культура в найбільш розвиненому демократичному суспільстві - в Америці з її Голівудом, цим символом всевладдя масової культури.

Постмодернізм реабілітував і навіть зробив об’єктом своєї пильної уваги те, що пов’язане з життєвим світом звичайної людини. Існування масового мистецтва в ситуації постмодерну дало йому (як культурі загалом) змогу вийти за межі традиційних і звичних визначень та існувати в ширших життєвих контекстах. Так, набувають статусу масового мистецтва види діяльності, що тільки імітують або пародіюють художню діяльність.

Особливістю масової культури за доби постмодерну є її зрощування з безпосередніми формами життя. Насамперед, ідеться про дизайн, моду, рекламу, дозвілля і спорт. У цих сферах широко використовуються художні засоби та прийоми виконавчої майстерності «високого» мистецтва, але тільки для вирішення завдання естетизації різних форм повсякденності. Вкорінення художніх засобів у повсяк- дення принципово змінює якість життя широких демократичних кіл суспільства і підносить його загальний культурний рівень.

Метафора запаху як ключове поняття в романі «Запахи». Зюскінд створив роман, варіюючи тему вічну як світ: тему злої, згубної геніальності. Серцевина ідеї, її зерно - метафора запаху, аромату як загального зв'язку. Свідомо чи ні, але сама техніка письма Зюскінда виявилася зорієнтованою на центральну метафору і збіглася з технологією парфумерного справи: роман, як хороші парфуми, зроблений на гармонії контрастів - аромат і сморід, життя і смерть, все і ніщо. Метафорами такого масштабу можуть похвалитися далеко не всі твори. І тому цілком зрозуміла настільки рідкісна унікальність роману навіть у творчості свого творця.