15.Роль і значення образу-символу Інтернету як явища сучасного мобільного світу (на прикладі вивчених творів кінця XX – початку xxі століття) (на матеріалі творчості конкретного письменника).

Сучасний Інтернет є універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання. За допомогою Інтернету стало можливо робити покупки та оплачувати послуги. Для багатьох людей Інтернет — це спосіб заробітку. А в цілому Інтернет — це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття.

Інтернет і постмодернізм

а) аксіологічний плюралізм, змішання різних традицій і норм, свідоме зміна і трансформація граничних полюсів, які задають звичні орієнтири в житті людини,

б) кліповість (фрагментарність і принцип монтажу),

в) інтертекстуальність і цитатність,

г) стильовий синкретизм, змішування жанрів - високого і низького,

д) невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків, пародійність,

е) мовна гра і т.д.

Інтернет - це епоха постмодерну, втілена в кремнії і «цифрі». 

Тема Інтернету як невід'ємної частини сучасного життя не нова (в У. Еко є робота з назвою "Від Інтернету до Гуттенберга", у М. Павича — збірка "Скляний равлик"— це оповідання з мережі Інтернет), але лише Я.Л. Вишневському вдалося відобразити справжню Мережу, останнім часом переповнену емоціями та переживаннями.

Однак "нова епоха" шаленої швидкості, спілкування без просторово часових обмежень, божевільний рух подій, ситуацій, думок, вражень тощо відчувається в кожному авторському слові.

Інтернет в романі «Самотність у мережі» стає образом-символом, адже за допомогою інтернет- мережі знайомляться двоє молодих, успішних, але самотніх людей, які шукають спілкування, взаєморозуміння саме через інтернет. Герої мають змогу ділитися емоціями, радощами та невдачами саме через інтернет. Вони закохуються, зустрічаються саме за допомогою інтернету. Герої зайшли надто далеко у віртуальному світі, і почали жити в ньому як в реальному. Головний герой роману Якуб тікає від реального життя, не наважується зробити рішучий крок на зустріч коханій людині, а продовжує ховатись від своєї самотності в Інтернеті.

«Самотність у мережі» роман присвячений людській самотності, зі сторінок роману ми дізнаємось про двох успішних, але дуже самотніх людей, які знайомляться за допомогою інтернет мережі. Вони починають спілкування, що закінчується закоханістю, зустріччю та розлукою.

Особливістю зображення кохання в романі є по-перше зображення віртуального кохання (адже книга побудована на листах і можемо простежити переписку героїв в інтернеті). Іншою особливістю кохання є випадкове знайомство, ( Якуба як з Наталією так і з іншою героїнею). Перед нами постає кохання, якому не вистачає ласки, уваги, тепла від люблячої людини.( Вона пише Якубу: Я все еще немного влюблена, еще полна остатками безсмисленой любви и мне так грусно, что захотелось кому-нибуть рассказать об етом.)

Слід виділити такі проблеми кохання в романі як: нерішучість зробити вирішальний крок на зустріч коханій людині; боязнь відійти від віртуального світу в світ реальний( Якуб продовжує писати листи їй в інтернеті, хоч і без відповіді.) Хоча звичайно слід зазнати, що герої зайшли далеко у віртуальному світі і почали жити, як в реальному.

Перед нами постає правдива життєва кінцівка, адже в житті зазвичай так і відбувається, як це зображено в романі «Самотність у мережі».

Знаковим для постмодернізму стала образ-модель лабіринту, що став компонентом цікавого символічного трикутника («Лабіринт», — «Всесвіт» — Бібліотека) у творчості видатного аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса («Дім Астерюна»).

Для епохи Постмодерна лабіринт - це різома. Входів або виходів - безкінечне число, центру може зовсім не бути, або їх може бути необмежена кількість; "будь-яка точка різоми може і має бути пов'язана з будь-якою іншою її крапкою". Графічно цю схему можна позначити як сітку. Модерн поста втілює абсолютно нетрадиційний прнцип впорядкованості - не відміняючий хаос, а що виражає себе зсередини хаосу або через хаос.

У епоху постмодернізму лабіринт - один з ключових символів. Правда, він розтратив майже всі свої колишні сенси, залишивши мало не одну діаграматичну форму, але, завдяки своїй архетипічній суті не зник зовсім, тоді, коли багато колишніх символів і образи перетворювалися на симулякри, а став обростати новими сенсами.

Всяка метафізика вигнана карнавалізацією, вертикально повержена горизонтальним, долаються принципи причинності і слідства, інформація цінується вище, ніж матеріальні об'єкти, а лабіринт проголошується символом епохи і стає об'єктом пильної уваги (Еко, Борхес, Корнель, Ліотар). І природа, і культура розглядаються як текст, текст уподібнюється корневищу-ризомі, яка суть лабіринт.

Причому допускаються найрізноманітніші варіанти його трактувань і втілень. Лабіринти-атракціони співіснують з новими містеріальними лабіринтами (А.Кострома. Інсталяція "Спіраль пінгвінів", Р.Смітсона "спіраль-горб" і "спіраль-гребля"). Всі нині існуючі віртуальні простори об'єднує їх схожість (якщо не ізоморфность). Подібне породжує подібне.

Для того, щоб зберігати координацію руху, необхідно добре представляти загальну структуру простору. У лабіринті, унаслідок абсолютної хаотичності системи поворотів, це не можливо. Зрештою, блукаючий по лабіринту, нехай навіть і в реальному світі, рухається не у фізичному просторі, а, швидше, в своїй власній виставі, в просторі умовності. Що і робить його подорож віртуальною.

У лабіринті рефлексія вибору перед кожним поворотом безглузда. Зрештою, той, хто йде, втомився орієнтуватися по уяві, здійснює свій вибір випадково. Приблизно, так само випадково відбувається клацання мишкою на чергове зустрінуту ссилку.

Подібне ж відчуття передане в розповіді Ф.Кафки "Нора" про крота, що риє нору: "Тисячі і тисячі разів, дні і ночі безперервно я повинен був битися лобом об землю, і я був щасливий, коли з'являлася кров, оскільки це говорило про те, що стіни починають тверднути".