2. Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності.

Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної влас­ності здійснюється статтями 176, 177, 229, 231, 232 Кримінального кодексу України. Стаття 176 КК України присвяче­на захисту авторського права і суміжних прав. Вона має назву "Порушення авторського права і суміжних прав", до яких належать:

• незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних;

• незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо-та відеокасетах, дискетах, інших носіях, інформації;

• інше незаконне використання чужих творів, комп'ю­терних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб), які мають авторське право або суміжні права.

Відповідальність за наведене кримінальні правопорушення настає за наявності таких умов:

1. об'єкт авторського права чи суміжних прав, на який було звернуто посягання, охороняються законом;

2. якщо зазначені дії завдали матеріальної шкоди суб'єк­тові авторського права чи суміжних прав у значному, велико­му або в особливо великому розмірі.

Об'єктом злочину є право громадян, юридичних осіб на ав­торські права і суміжні права.

Об'єктивна сторона злочину полягає в умисному порушен­ні авторського права і суміжних прав.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років, в тому числі і службова особа чи один із співвласників, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні твору нау­ки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних, виконання, фонограми чи програми мовлення.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Статтею 177 КК України "Порушення прав на винахід, ко­рисну модель промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію" ви­значені такі види порушень:

• незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції;

• привласнення авторства на зазначені об'єкти інтелекту­альної власності;

• інше умисне порушення права на ці об'єкти.

Об'єктом злочину є право громадян, юридичних осіб на ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інте­гральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропо­зицію.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні права на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію ін­тегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську про­позицію в т. ч. привласнення авторства на них або інше умис­не порушення права на ці об'єкти.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років, в тому числі і службова особа чи один із співвласників, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні даного об'єкта.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Статтею 229 "Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару" встановлені такі види правопорушень:

• незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походжен­ня товару;

• інше умисне порушення права на ці об'єкти. Об'єктом злочину є інститут вільної конкуренції як один з основних інститутів функціонування ринкової системи госпо­дарювання.

З об'єктивної сторони незаконними є використання товар­ного знака, фірмового найменування та ін. без дозволу його власника. Це може відбутися шляхом виготовлення, застосування, пропозиції до продажу та ін. Варто враховувати, що чу­жим є товарний знак, фірмове найменування та ін., які зареє­стровані на ім'я іншої особи і не відступлені за договором щодо всіх або частини товарів/послуг, або право на їх вико­ристання не надано власником іншій особі.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років, в тому числі і службова.

Такий злочин може бути вчинений тільки з прямим умис­лом.

Відповідальність за кримінальні правопорушення, перед­бачені ст. ст. 176, 177, 229 КК настає за умови, якщо це завда­ло матеріальної шкоди у значному, великому або в особливо великому розмірі.

Шкода, передбачена ст. ст. 176, 177,229 КК України вва­жається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двад­цять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів особа чи один із співвласників, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні даного об'єкта.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Статтею 229 "Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару" встановлені такі види правопорушень:

— незаконне використання знака для товарів і послуг, фір­ мового найменування, кваліфікованого зазначення походжен­ ня товару,

— інше умисне порушення права на ці об'єкти. Об'єктом злочину є інститут вільної конкуренції як один з

основних інститутів функціонування ринкової системи госпо­дарювання.

З об'єктивної сторони незаконними є використання товар­ного знака, фірмового найменування та ін. без дозволу його пласника. Це може відбутися шляхом виготовлення, застосу-иання, пропозиції до продажу та ін. Варто враховувати, що чу­жим є товарний знак, фірмове найменування та ін., які зареє­стровані на ім'я іншої особи і пе відступлені за договором щодо всіх або частини товарів/послуг, або право на їх вико­ристання не надано власником іншій особі.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років, в тому числі і службова.

Такий злочин може бути вчинений тільки з прямим умис­лом.

Відповідальність за кримінальні правопорушення, перед­бачені ст. ст. 176, 177, 229 КК настає за умови, якщо це завда­ло матеріальної шкоди у значному, великому або в особливо великому розмірі.

Шкода, передбачена ст. ст. 176, 177,229 КК України вва­жається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двад­цять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів особа чи один із співвласників, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні даного об'єкта.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Статтею 229 "Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару" встановлені такі види правопорушень:

• незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походжен­ня товару;

• інше умисне порушення права на ці об'єкти. Об'єктом злочину є інститут вільної конкуренції як один з основних інститутів функціонування ринкової системи госпо­дарювання.

З об'єктивної сторони незаконними є використання товар­ного знака, фірмового найменування та ін. без дозволу його власника. Це може відбутися шляхом виготовлення, застосування, пропозиції до продажу та ін. Варто враховувати, що чу­жим є товарний знак, фірмове найменування та ін., які зареє­стровані на ім'я іншої особи і не відступлені за договором щодо всіх або частини товарів/послуг, або право на їх вико­ристання не надано власником іншій особі.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16 років, в тому числі і службова.

Такий злочин може бути вчинений тільки з прямим умис­лом.

Відповідальність за кримінальні правопорушення, перед­бачені ст. ст. 176, 177, 229 КК настає за умови, якщо це завда­ло матеріальної шкоди у значному, великому або в особливо великому розмірі.

Шкода, передбачена ст. ст. 176, 177,229 КК України вва­жається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двад­цять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Статтею 231 "Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю" встановлені наступні види правопору­шень:

• умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що яв­ляють собою комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей;

• незаконне використання таких відомостей.

Об'єктом цього злочину є встановлений порядок здійснен­ня господарської діяльності як у цілому, так і по окремих на­прямках, наприклад, торговельна та інші напрямки господар­ської діяльності.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діяння­ми, спрямованими на отримання відомостей, що являють со­бою комерційну таємницю з метою розголошення або іншого використання; б) незаконне використання відомостей, що яв­ляють собою комерційну таємницю.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб'єктом даного злочину може бути будь-яка фізична осудна особа з 16-ти років.

Статтею 232 "Розголошення комерційної або банківської таємниці" передбачене наступне правопорушення:

• умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з профе­сійною або службовою діяльністю.

Об'єктом цього злочину є встановлений порядок здійснен­ня господарської діяльності як у цілому, так і по окремих на­прямках, наприклад, торговельна та інші напрямки господар­ської діяльності.

Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному розго­лошенні комерційної таємниці. Незаконне розголошення – це надання розголосу цих відомостей, у результаті вони ста­ють відомі особі, які не мають права на ознайомлення з ними, або стороннім особам.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб'єктом цього злочину є особа, якій комерційна таємни­ця відома у зв'язку із професійною або службовою діяльністю

Відповідальність за кримінальні правопорушення, перед­бачені ст. ст. 231, 232 КК, настає за умови, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту господарювання.

Шкода, передбачена ст. ст. 231, 233 КК, вважається істот­ною, якщо вона в п'ятсот і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян.

Підсумовуючи, можна констатувати, що на сьогодні в Укра­їні вже сформовані законодавча й організаційна системи, які забезпечують захист прав у сфері інтелектуальної власності.