1.2.Поняття та ознаки наукового відкриття

Відповідно до ст. 457 ЦК України, науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих за­кономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Проте, закономірність, властивість чи явище можуть бути визнані відкриття лише за умови, що зазначені закономірності, влас­тивості та явища не були відомі раніше, вони виявлені вперше у світі. Наукове відкриття повинно мати світову новизну.

Слід зазначити, що наукове відкриття є результатом вияв­лення безпосередньо суттєвих, необхідних зв’язків матеріаль­ного світу, а не встановлення яких-небудь раніше не відомих матеріальних об’єктів. Тому правова охорона не поширюється на географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, а та­кож відкриття корисних копалин. Не отримують у даному ви­падку охорони також відкриття у сфері суспільних наук.

Закономірність як об'єкт відкриття – це прояв дії об'єк­тивного закону. Зазначена закономірність в природі існувала, існує і буде існувати завжди. Об'єктом відкриття вона стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина дізналась, встановила її, виявила об'єктивне існування. Зазначена законо­мірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано. Отже, закономірність як об'єкт відкриття – це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, істотний і стійкий зв’язок між явищами або властивостями матеріального світу.

Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття – це невідома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Кожний об'єкт має багато різноманітних властивостей як істотних, так і неістотних. Сукупність істот­них властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від іншого об'єкта.

Явище матеріального світу як об'єкт відкриття – це неві­дома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта мате­ріального світу (природи). Явище і сутність знаходяться в ор­ганічній єдності. Проте єдність сутності і явища не означає їх співпадіння, сутність за звичай приховано за явищем. У ре­зультаті розкриття сутності стає можливим наукове пояснен­ня самого явища. Сутність і явища об'єктивні, тобто вони іс­нують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявлялася зовні і була б невпізнаною, як нема і явища, яке б не мало у своєму складі яку-небудь ін­формацію про сутність.

Ознаки наукового відкриття:

• самостійний об'єкт права інтелектуальної власності;

• існує в природі об'єктивно, людиною не створюється, а лише нею пізнається;

• здійснює істотні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому;

• \є для автора теоретичною передумовою створення певного винаходу чи іншого об'єкта промислової власності.

Наукове відкриття має відповідати таким вимогам:

• новизна наукового відкриття. Новизною визнають абсо­лютну світову новизну наукового положення, заявленого як відкриття;

• масштабність наукового відкриття. Відкриття має бути не рядовим науковим положенням, а таким, яке докорінно змінює рівень пізнання;

• достовірність відкриття. Закон вимагає. Щоб наукове положення, яке реєструється як відкриття, відповідало дійсності. Існування закономірності, властивості або явища матеріального світу має бути не просто констатовано автором, а й доведено ним теоретично або експериментально;

• споживча вартість наукових відкриттів, які є результа­тами творчої праці вчених, постає як можливість задовольни­ ти нові нагальні потреби суспільства, забезпечити більш висо­ку ефективність виробництва завдяки зниженню його затрат, тобто обумовити економію праці.

Суб'єктами права на наукове відкриття є:

1. автор (співавтори). За українським законодавством авто­ рами відкриття можуть бути лише фізичні особи незалежно від віку та стану дієздатності. За співавторства відкриття здій­снюється в результаті творчої діяльності кількох осіб;

2. спадкоємці, після смерті автора до них переходять майнові права на відкриття за законом або за заповітом. Але вони також можуть захищати особисті немайнові права авторів відкриттів;

3. суб'єктами наукового відкриття може бути наукова установа, якщо відкриття здійснене у порядку виконання службового завдання у цій установі. У такому випадку устано­ві видається свідоцтво, яке засвідчує, що відкриття зроблено саме в цій установі.

Права суб'єктів на наукове відкриття щодо результатів їх­ньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об'єктом право­вої охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охорон­ного документа – диплома. Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленої пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об'єкт правової охорони. Пра­ва, визначені охоронним документом, виникають у його власни­ка саме від дати публікації про видачу охоронного документа.

Видається, що автору чи авторам відкриття мають належа­ти певні майнові права за умови, що вони визначені чинним законодавством тієї чи іншої держави. Автор відкриття може мати право на заохочувальну премію, на додаткову житлову площу та інші пільги. Але автор відкриття не повинен мати права на винагороду за використання його відкриття. Держа­ва може встановлювати й інші права і пільги для авторів від­криттів за заслуги в розвитку науки.