Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модуль 2.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
230.4 Кб
Скачать

1.6. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту. Правова охорона комерційного найменування

В умовах ринкової економіки, коли декілька суб'єктів гос­подарської діяльності виробляють одну й ту саму продукцію, надають послуги одного виду, які не однакові за рівнем якос­ті, споживачеві іноді непросто відрізнити товар або послугу однієї особи від такого ж товару (послуги), що виробляється іншим суб'єктом господарювання. І для того, щоб відрізнити один товар або учасника господарського обігу від іншого, існу­ють засоби індивідуалізації товарів (послуг)та учасників ци­вільних відносин.

Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут, який називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення). До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг належать:

  • комерційні найменування;

  • торго­вельні марки;

  • географічні зазначення походження товарів.

Комерційним (фірмовим) найменуванням визначається на­йменування, під яким особа здійснює свою діяльність у ци­вільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників. Комерційне найменування можуть мати юри­дичні особи, які є підприємницькими товариствами (п. 2 ст. 90 ЦК). Не можуть виступати в цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише договором про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їх відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони виступають у цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуються її комерційним найменуванням.

Щодо фізичних осіб-підприємців, то зазвичай вони набува­ють і здійснюють права та обов'язки під власними іменами. Разом з тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємця­ми. Оскільки ст. 159 ГК України прямо передбачає, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найме­нування своє прізвище або ім'я. Отже, комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реаліза­ції товарів, надання послуг. Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функ­цію індивідуалізації. Однак, якщо перша індивідуалізує това­ри та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому. Таким чином, юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різ­них видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне на­йменування.

Чинне законодавство України висуває ряд вимог до комер­ційного найменування, а саме:

  • істинність комерційного найменування, тобто комерційне найменування не повинно вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи. У зв'язку з цим комерцій­не найменування має містити правдиві вказівки на організа­ційну форму підприємства (ТОВ, ПАТ), його тип (державне, приватне), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговель­не тощо), особу власника і т. ін.;

  • оригінальність комерційного найменування, оскільки не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використане або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншими. Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізня­тися від уже існуючих комерційних найменувань інших осіб;

  • стабільність комерційного найменування, тобто комер­ційне найменування може забезпечувати належний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишається постій­ним протягом усього часу, поки підприємець, який користу­ється ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними причина­ми зміну комерційного найменування.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", кож­на юридична особа повинна мати найменування, яке склада­ється з двох частин — організаційно-правової форма і назва суб'єкта господарювання. Тобто найменування юридичної осо­би (установи) має містити інформацію про характер її діяль­ності. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети ді­яльності, виду, категорії, способу утворення, залежності юри­дичної особи та інші відомості, згідно з вимогами до наймену­вання окремих організаційно-правових форм суб'єктів госпо­дарювання, встановлених Цивільним та Господарським ко­дексами "України та законами України.

Варто зазначити, що у найменуванні юридичної особи при­ватного права забороняється використання найменувань орга­нів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких установлюється Кабі­нетом Міністрів України. Також у назві юридичної особи не може бути використане слово "національний" у всіх відмін­ках, крім закладів (установ), які набувають статусу націо­нального закладу (установи).

Щодо найменування фізичних осіб – підприємців, то зде­більшого вони реєструються під власними іменами, яке відповід­но до ст. 159 ГК може виступати як комерційне найменування.

В літературі виділяють дві частини комерційного наймену­вання: основну і допоміжну.

Основна частина комерційного найменування містить дані про організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності, інші його характеристики.

Елементи допоміжної частини поділяються на два елементи: обов’язкові та факультативні.

Обов'язковим доповненням є спеціальне найменування підприємства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти.

Інші доповнення, зокрема скорочене найменування підпри­ємства, відносяться до факультативних, їх можна вводити до комерційного найменування на розсуд власника.

В чинному законодавстві України існують колізії щодо можливості використання тотожних комерційних наймену­вань. Так, відповідно до ч. 4 ст. 489 ЦК особи можуть мати од­накові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалі­зують, та послуг, які ними надаються. А в ст. 27 Закону Украї­ни "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" зазначено, що наявність у Єдиному державно­му реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридич­ної особи, що має зареєструватися, є підставою для відмови у державній реєстрації. Тому, виходячи з принципу співвідно­шення загального та спеціального законів, діє ЦК України

Чинність права на комерційне найменування припиняєть­ся одночасно з ліквідацією самої юридичної особи, а також у таких випадках:

  • при переході юридичної особи до нового власника, якщо умови такої передачі не передбачають збереження за особою колишнього найменування;

  • при реорганізації юридичної особи, у ході якої вона іноді зобов'язана змінити своє колишнє найменування;

  • за рішенням суб'єкта права на комерційне наймену­вання;

  • за рішенням суду через невідповідність комерційного найменування вимогам чинного законодавства або у випадку порушення прав та інтересів інших осіб.