- •Модуль 2
- •Тема 1. Авторське право та суміжні права
- •Поняття авторського права. Підстави виникнення авторського права.
- •Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •1.3. Поняття співавторства. Види співавторства
- •Строк чинності авторських прав. Перехід авторського права у спадок
- •Поняття та види суміжних прав
- •Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Строк дії суміжних прав
- •Тема 2. Право промислової власності
- •Поняття та ознаки патентного права
- •1.2 Об’єкти патентного права та умови надання правової охорони об’єктам патентного права
- •Патент. Види патентів. Строк чинності патентів
- •1.4. Порядок отримання патенту
- •1.5. Суб'єкти патентного права
- •1.6. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту. Правова охорона комерційного найменування
- •Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Право інтелектуальної власності на географічне позначення
- •Питання для самоперевірки до 2 модуля:
- •Поняття співавторства. Види співавторства.
- •Література:
1.6. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту. Правова охорона комерційного найменування
В умовах ринкової економіки, коли декілька суб'єктів господарської діяльності виробляють одну й ту саму продукцію, надають послуги одного виду, які не однакові за рівнем якості, споживачеві іноді непросто відрізнити товар або послугу однієї особи від такого ж товару (послуги), що виробляється іншим суб'єктом господарювання. І для того, щоб відрізнити один товар або учасника господарського обігу від іншого, існують засоби індивідуалізації товарів (послуг)та учасників цивільних відносин.
Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут, який називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення). До засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг належать:
комерційні найменування;
торговельні марки;
географічні зазначення походження товарів.
Комерційним (фірмовим) найменуванням визначається найменування, під яким особа здійснює свою діяльність у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників. Комерційне найменування можуть мати юридичні особи, які є підприємницькими товариствами (п. 2 ст. 90 ЦК). Не можуть виступати в цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише договором про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їх відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони виступають у цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуються її комерційним найменуванням.
Щодо фізичних осіб-підприємців, то зазвичай вони набувають і здійснюють права та обов'язки під власними іменами. Разом з тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями. Оскільки ст. 159 ГК України прямо передбачає, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я. Отже, комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реалізації товарів, надання послуг. Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функцію індивідуалізації. Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому. Таким чином, юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне найменування.
Чинне законодавство України висуває ряд вимог до комерційного найменування, а саме:
істинність комерційного найменування, тобто комерційне найменування не повинно вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи. У зв'язку з цим комерційне найменування має містити правдиві вказівки на організаційну форму підприємства (ТОВ, ПАТ), його тип (державне, приватне), профіль діяльності (виробниче, наукове, торговельне тощо), особу власника і т. ін.;
оригінальність комерційного найменування, оскільки не може дістати правову охорону найменування, яке повторює уже використане або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншими. Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке має відрізнятися від уже існуючих комерційних найменувань інших осіб;
стабільність комерційного найменування, тобто комерційне найменування може забезпечувати належний ступінь індивідуалізації учасників обороту, якщо залишається постійним протягом усього часу, поки підприємець, який користується ним, зберігає свій організаційно-правовий статус. Тому не допускають довільну та не зумовлену поважними причинами зміну комерційного найменування.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", кожна юридична особа повинна мати найменування, яке складається з двох частин — організаційно-правової форма і назва суб'єкта господарювання. Тобто найменування юридичної особи (установи) має містити інформацію про характер її діяльності. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, категорії, способу утворення, залежності юридичної особи та інші відомості, згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, встановлених Цивільним та Господарським кодексами "України та законами України.
Варто зазначити, що у найменуванні юридичної особи приватного права забороняється використання найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України. Також у назві юридичної особи не може бути використане слово "національний" у всіх відмінках, крім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи).
Щодо найменування фізичних осіб – підприємців, то здебільшого вони реєструються під власними іменами, яке відповідно до ст. 159 ГК може виступати як комерційне найменування.
В літературі виділяють дві частини комерційного найменування: основну і допоміжну.
Основна частина комерційного найменування містить дані про організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності, інші його характеристики.
Елементи допоміжної частини поділяються на два елементи: обов’язкові та факультативні.
Обов'язковим доповненням є спеціальне найменування підприємства, його номер або інше позначення, необхідне для розрізнення певного підприємства від решти.
Інші доповнення, зокрема скорочене найменування підприємства, відносяться до факультативних, їх можна вводити до комерційного найменування на розсуд власника.
В чинному законодавстві України існують колізії щодо можливості використання тотожних комерційних найменувань. Так, відповідно до ч. 4 ст. 489 ЦК особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуг, які ними надаються. А в ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" зазначено, що наявність у Єдиному державному реєстрі найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, що має зареєструватися, є підставою для відмови у державній реєстрації. Тому, виходячи з принципу співвідношення загального та спеціального законів, діє ЦК України
Чинність права на комерційне найменування припиняється одночасно з ліквідацією самої юридичної особи, а також у таких випадках:
при переході юридичної особи до нового власника, якщо умови такої передачі не передбачають збереження за особою колишнього найменування;
при реорганізації юридичної особи, у ході якої вона іноді зобов'язана змінити своє колишнє найменування;
за рішенням суб'єкта права на комерційне найменування;
за рішенням суду через невідповідність комерційного найменування вимогам чинного законодавства або у випадку порушення прав та інтересів інших осіб.
