4. Поняття та види суміжних прав

Сприйняття твору автора іншими особами може здійсню­ватись за допомогою третіх осіб, які хоча і не створюють об'єкт авторського права, але своєю творчою працею у процесі вико­нання допомагають донести і розкрити суть та задум автора Співак сам не бере участі в написанні пісні, але від його май­стерності та оригінальності виконання залежить можливість того, щоб слухачі "почули" та сприйняли музичний твір. Ак­тори, музиканти, співаки та інші творчі працівники викорис­товують у своїй діяльності об'єкти авторського права, але й самі мають пов'язані з такими об'єктами права, які тому і на­зиваються суміжними.

З розвитком технічних засобів виникла нова можливість сприйняття творів практично необмеженим колом осіб протя­гом тривалого часу. Концерт можна транслювати за допомо­гою радіо та телебачення, записати його на магнітні носії, і таким чином відбувається більш широка реалізація прав ав­тора. Організації, що використовують технічні засоби для по­ширення творів автора, також самі не створюють нових об'єктів авторського права, але мають пов'язані з ними пра­ва, які охороняються нормами суміжного права. Такі органі­зації вкладають значні кошти та творчий потенціал у ство­рення програм, вироблення фонограм, і тому держава пови­нна створювати умови, щоб треті особи не порушували їх прав на такі продукти.

Суміжні права мають у своїй основі використання чужих авторських прав. Безумовно, що використання у власній твор­чій діяльності виконавцями, виробниками фонограм та орга­нізаціями мовлення творів літератури та мистецтва має відбу­ватись з дозволу та з дотриманням прав авторів та інших суб'єктів авторського права, а також прав суб'єктів суміжних прав. Так, виробники фонограм та відеограм повинні дотриму­ватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Органі­зації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів автор­ського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Отже, суміжні права – це права на результати творчої ді­яльності виконавців, виробників фонограм, організацій мов­лення, які утворюються внаслідок використання ними об'єк­тів авторського права (твори літератури та мистецтва) на за­конних підставах.

Суміжне право виникає із факту виконання твору, вироб­ництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Дотримання будь-яких фор­мальностей для виникнення суміжних прав, реєстрація об'єк­тів суміжних прав за законодавством не вимагаються. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення, а на передачу (програму) організації мовлення з моменту її пер­шого здійснення.

Особа, яка має суміжне право, для сповіщення інших осіб про свої права може використову­вати спеціальний знак, встановлений законом. Цей знак скла­дається з таких елементів: 1) латинська літера "Р", обведена колом; 2) імена (назви) осіб, які мають щодо цих фоно­грам (відеограм) суміжні права; 3) рік першої публікації фоно­грами (відеограми).

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми може проставляти такий знак на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на закон­них підставах, або їх упаковках. Це дозволяє третім особам зна­ти, кому належать суміжні права, і уникати їх порушення. За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.