1.3. Поняття співавторства. Види співавторства

Об'єкт інтелектуальної власності може створюватися де­кількома фізичними особами (співавторами). Головна вимога – всі вони повинні здійснювати творчу діяльність спільно та на добровільній основі. Особа, яка надавала технічну допомо­гу автору у проведенні розрахунків, виготовляла креслення, здійснювала редагування тексту або його технічний набор, не може вважатись співавтором. Це стосується і надання необ­хідних для здійснення творчої діяльності або впровадження в життя результатів творчої діяльності грошових коштів. Спі­вавторство може відбуватись тільки на основі вільного волеви­явлення і добровільного поєднання творчих зусиль.

Співавторство буває двох видів:

1. роздільне;

2. нероз­дільне.

В першому випадку особи створюють об'єкт, який складається з кількох самостійних об'єктів, що в сукупності утворюють новий об'єкт інтелектуальної власності. Наприклад, декілька авторів пишуть коментар до ЦК України і ко­жен з них самостійно коментує свій розділ. Тут чітко можна встановити, хто і яку частину створив. Щодо результату в ці­лому всі такі автори є співавторами, а щодо створеної кожним з них своєї частини — кожен зберігає право авторства на неї. В другому – неможливо чітко встановити хто є автором якої частини результату як, наприклад, у карикатурах Кукриніксів, де троє осіб спільно створювали такі малюнки спільною творчою працею.

В будь-якому випадку, незалежно вид виду співавторства, право інтелектуальної власності на створений ними об'єкт буде належати кільком творцям одночасно.

Право інтелектуальної власності, яке належить кількома особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У такому договорі автори можуть передбачити порядок, який задовольняє інтереси кожного з них. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кіль­ком особам, здійснюється спільно. Тут можна казати про ана­логію із спільною сумісною власністю, де всі співвласники ре­алізують свої права за взаємною згодою між ними. Проте необ­хідно враховувати, що при роздільному співавторстві кожен із співавторів не позбавляється можливості вільно, без пого­дження з іншими співавторами використовувати свою части­ну твору. Він лише не може використовувати спільний резуль­тат інтелектуальної діяльності без отримання їх згоди.

За використання об'єкта інтелектуальної власності співав­тори мають право отримати винагороду, яка за загальним пра­вилом розподіляється між ними в рівних частках. Інший по­рядок розподілу винагороди, з відступом від принципу рівно­сті, сторони можуть передбачити у договорі про спільну діяль­ність.

4. Строк чинності авторських прав. Перехід авторського права у спадок

Майнові права автора починають перебіг від дня створення твору і діють протягом його життя та 70 років після його смер­ті. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, відлік яким ведеться з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдо­нім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор­ство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, роз­кривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується загальний строк.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. У разі, коли весь твір публікується (оприлюдню­ється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, ви­пусками, серіями тощо, строк дії авторського права визнача­ється окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) части­ни твору. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірно­го опублікування.

Після закінчення строку чинності майнових прав інтелек­туальної власності на твір він може вільно та безоплатно вико­ристовуватися будь-якою особою, за винятками, встановлени­ми законом. При цьому, особа яка здійснює таке використання, повинна дотримуватись та не порушувати особисті немайнові права автора, оскільки вони діють безстроково.

Перехід авторського права у спадок. У спадщину можуть переходити тільки майнові права ав­торів та інших осіб, які мають виняткове авторське право. Право на опублікування твору в разі смерті автора його право­наступники мають тільки якщо це не суперечить волі автора. Переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців у спадщину і право автора на частку від суми про­дажу оригіналу твору, яке діє до спливу строку чинності май­нових прав інтелектуальної власності на твір.

Особисті немайнові права автора не переходять у спадщи­ну. Проте це не означає, що особисті немайнові права автора після його смерті не підлягають захисту, оскільки вони діють безстроково. Так, у разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За від­сутності такого уповноваження недоторканність твору охоро­няється спадкоємцями автора, а також іншими зацікавлени­ми особами. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Тобто, такі твори будь-яка особа має право вільно, без виплати авторської винагороди ви­користовувати у власних цілях. На таку особу покладається обов'язок дотримання особистих немайнових прав автора.