Модуль 2

Тема 1. Авторське право та суміжні права

1. Поняття авторського права. Підстави виникнення авторського права;

2. Об’єкти та суб’єкти авторського права;

3. Поняття співавторства. Види співавторства;

4. Строк чинності авторських прав. Перехід авторського права у спадок;

5. Поняття та види суміжних прав;

6. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Строк дії суміжних прав.

1. Поняття авторського права. Підстави виникнення авторського права.

Особливість авторського права, яка визнається всіма зарубіжними правовими системами є нематеріальний характер його об’єктів, які є результатом інтелектуальної творчої діяльності.

Завданням авторського права є встановлення найсприятливіших правових умов для охорони результатів літературно-художньої діяльності.

Авторське право можна розглядати в об'єктивному та суб'єктивному зна­ченнях. Авторське право в об'єктивному значенні – це сукуп­ність правових норм, які регулюють суспільні відносини в процесі створення, використання, охорони творів науки, літе­ратури та мистецтва.

У суб'єктивному значенні авторське пра­во – це право суб'єктів авторського права на володіння, ко­ристування, розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності у духовній сфері, які належать йому на від­повідних правових підставах.

Специфіка авторського права полягає в тому, що воно виникає з моменту створення твору і без виконання будь-яких формальностей та реєстрації твору. Нія­ких правоохоронних документів від державних органів для виникнення авторського права отримувати не потрібно. Хоча за бажанням автора в Державній службі інтелектуальної влас­ності він може отримати свідоцтво, за видачу якого стягується державний збір.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак охорони автор­ського права, встановлений законом. Це так званий знак копірайту, який складається з наступних елементів: 1) латинська літера "с" обведена колом – ©; 2) ім'я особи, яка має автор­ське право; 3) рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

2. Об’єкти та суб’єкти авторського права

Відповідно до ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є твори.

Авторське право розрізняє такі види творів залежно від га­лузі: твори науки, літератури і мистецтва. Законодавством як у ЦК України, так і в Законі України "Про авторське право і суміжні права" міститься перелік таких об'єктів, але необхід­но пам'ятати, що він є невичерпним.

Отже, об'єктами авторського права є твори, а саме:

1. літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори;лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореогра­фічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори образотворчого мисте­цтва, зокрема: скульптура, картина, малюнок, графіка, гра­вюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну; твори архітектури (твори у галузі мистецтва спору­дження будівель і ландшафтних утворень, зокрема: креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо); фотографічні твори; твори ужитко­вого мистецтва(твори мистецтва, в тому числі твір художнього промислу, створені ручним або промисловим способом для ко­ристування у побуті або перенесені на предмети такого корис­тування ); ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літера­турних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за до­бором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2. комп'ютерні програми (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);

3. компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складо­вих частин є результатом інтелектуальної діяльності, тобто сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної ін­формації у довільній формі, в тому числі в електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої є доступни­ми індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеці­альної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів;

4. інші твори.

Для того, щоб результат інтелектуальної діяльності у духовній сфері отри­мував правову оборону, він повинен бути новим, носити твор­чий характер та бути вираженим в об'єктивній формі. Охороні підлягають твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені. Призначення, жанр, обсяг, мета твору, цінність, спосіб чи форми його вираження для на­дання йому правового захисту значення не мають.

Правова охорона поширюється тільки на форму виражен­ня твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції (в тому числі математичні), відкриття, навіть якщо вони вира­жені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Тобто автор винаходу для належної правової охорони своїх прав має отримати патент на винахід і тільки після цього роз­кривати його ідею у літературній формі. У разі недотримання такої вимоги особа, яка не є автором винаходу, отримає патент і матиме всі права на винахід.

Слід зазначити, що авторське право надає правову охорону частині твору, яка може використовуватися самостійно (ст.9 Закон України "Про авторське право і суміжні права"). Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можна використовувати самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права лише в тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора та є оригінальними (п.18 Постанови Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 4 червня 2010 р.).

Комп'ютерним програмам надається правова охорона як літературним творам. Компіляції даних (бази даних) або ін­шого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширю­ється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське пра­во на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

Також розрізняють первинні і похідні твори. Первинні не мають у своїй основі іншого твору, а похідні є творчою переробкою іншого існуючого твору. Головна вимога, щоб похідний твір не завдавав шкоди охороні первинного. Прикладами по­хідного твору є анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору чи його творчий переклад на іншу мову. При цьому аранжування, переклад або переробка твору можуть здійснювати різні особи незалежно одна від од­ної. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів.

Законодавець виділяє як самостійний об'єкт авторського права і складені твори, які об'єднують у собі інші самостійні твори. Наприклад, збірник статей складається із кількох ста­тей, кожна з яких є самостійним об'єктом. Упорядник такої збірки має авторське право на збірник в цілому як сукупності упорядкованих за певним принципом статей, а кожен з авто­рів статті зберігає авторське право на свою статтю.

Необхідно розрізняти твір та примірник твору. Хоча твір і може бути пов'язаний з матеріальним носієм, але його немож­ливо ототожнювати з ним. Примірник твору – копія твору, ви­конана у будь-якій матеріальній формі. Продаж носія твору не спричиняє переходу права власності на сам твір так само як і навпаки – перехід права власності на твір не спричиняє пере­ходу права власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір. Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригі­нал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозво­ляється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріа­лів, витрачених на його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матері­ального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен до­зволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди, то фотографії твору.

Не є об'єктами авторського права:

1. акти органів державної влади та органів місцевого само­врядування (закони, укази, постанови, рішення, у тому числі рішення судових інстанцій, державні стандарти тощо), а також їх офіційні переклади;

2. державні символи України, державні нагороди, грошові знаки, емблеми, затверджені органами державної влади, в тому числі символи і знаки органів державної влади, Зброй­ них Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, уста­нов та організацій;

3. повідомлення про новини дня, поточні події або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4. твори народної творчості (фольклор);

5. розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право suі-gеnеrіs (своєрідне право особливого роду);

6. інші твори, встановлені законом.

В окремих випадках зазначені об'єкти можуть отримувати правову охорону нормами авторського права, якщо буде наяв­ним елемент творчості. Наприклад, програма телевізійних пе­редач не є об'єктом авторського права. Проте, якщо розклад телепрограм буде супроводжено авторськими коментарями та анонсами, відповідними малюнками та зображеннями, такий об'єкт в цілому буде відноситись до кола об'єктів авторського права, оскільки в такому випадку наявні ознаки творчості. Це ж стосується і аранжування народних пісень. Якщо хтось збе­ре та упорядкує народні прислів'я, то збірник в цілому є об'єктом авторського права, хоча його складові такими і не є.

Крім того, проекти офіційних символів і знаків, грошових знаків до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до норм законодавства про автор­ське право.

Суб'єкти авторського права поділяються на первинних та похідних суб'єктів. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору – фізична особа, творчою працею якої створено об'єкт авторського права. При цьому вік для визнання особи автором значення не має. Об'єкти авторського права можуть створюватись як однією, так і декількома особами. В остан­ньому випадку йдеться про співавторство. Праця таких осіб повинна бути творчою, оскільки особи, які надавали лише технічну або фінансові допомогу, не можуть вважатись співавторами. Авторське право на твір, створений шляхом спільної праці, належить всім авторам спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.

Відповідно до законодавства, в Україні, як і в багатьох кра­нах, діє презумпція авторства. Це означає, що фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або при­мірнику твору, за відсутності доказів іншого вважається авто­ром твору. Та особа, яка вважає, що відбувся плагиат, має звернутись до суду і там доводити, що автором твору є вона, а не особа, зазначена як така на екземплярі твору. Тільки після рішення суду можна встановити факт порушення прав автора.

Похідними суб'єктами авторського права є також інші фі­зичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону, тобто правонаступники. Такими є спадкоємці, роботодавці, виробники аудіовізуального твору, замовники, особи, які отримали ліцензію на використання твору або іншим чином отримала виняткові майнові права, особа, яка випускає у світ періодичні видання.

Особливим суб'єктом авторського права є організації ко­лективного управління майновими правами авторів творів, тобто організація, що управляє на колективній основі майно­вими правами суб'єктів авторського права і не має на меті одержання прибутку. Такі організації створюються суб'єк­тами авторського права для захисту та управління майновими правами авторів на колективній основі і є юридичними особа­ми. Окрім державної реєстрації, вони повинні стояти на облі­ку у Державній службі інтелектуальної власності України. Таким організаціям надано право укладати угоди на право ре­алізації виняткових майнових прав, збирати грошову винаго­роду, подавати відповідні позови у разі виявлення порушень прав авторів. Всі отримані кошти за вирахуванням коштів, необхідних для забезпечення їх діяльності, вони перераховують автору. Відносини між автором та організацією регулюється автором.

На обліку в Державній службі інтелектуальної власності України перебувають 12 організацій колективного управлін­ня, серед яких авторськими правами, у відповідній сфері, практично займаються наступні організації: 1. ДП "Україн­ське агентство з авторських та суміжних прав", 2. Громадська організація "Об'єднання правовласників у сфері образотвор­чого мистецтва та архітектурної діяльності "Статус", 3. Всеу­країнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", 4. Всеукраїнська громадська організація Гільдія кі­норежисерів "24/1", 5. Асоціація "Дім авторів музики в Укра­їні", 6. Всеукраїнська громадська організація "Автор", 7. Все­українська громадська організація "Українська Авторська Спілка" 8. Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїн­ське Агентство з авторських та суміжних прав".