Гіпотонічні кровотечі

Гіпотонія матки — стан, при якому знижується тонус мускулатури матки, її здатність до скорочення. Цей стан хоч і патологічний, проте оборотний, який можна перевести у нормальний, фізіологічний. На відміну від цього, атонія — повна втрата здатності матки до відновлення тонусу.

Атонія матки трапляється надзвичайно рідко.

Клінічно гіпотонія матки проявляється сильною кровотечею за відсутності розривів родового каналу та при цілому посліді. Кров, що витікає з матки, утворює згортки. Матка розслаблена, велика, але у відповідь на подразнення відповідає скороченням, хоча не завжди повноцінним. Іноді зовнішня кровотеча буває незначною, кров накопичується у порожнині матки, розтягуючи її. В обох випадках швидко наростають ознаки крововтрати: блідість, падіння АТ, прискорюється пульс, розширюються зіниці, породілля зіває.

Догляд та лікування полягають у негайній зупинці кровотечі. Лише чітке виконання всіх необхідних заходів у певній послідовності дає можливість врятувати породіллю.

У тому випадку, коли кровотеча триває, а ознак відокремлення плаценти немає, слід зробити ручне відшарування плаценти і масаж матки на кулаці (під знеболюванням). Одночасно вводять утеротонічні засоби (внутрішньовенно або внутрішньом'язово 1 мл метилергометрину чи окситоцину). Знеболювання в цих умовах можна провести шляхом уведення 2 мл 50% розчину анальгіну разом із 2 мл 1% розчину димедролу та 1 мл 1% розчину промедолу.

Бажано додатково зробити венопункцію і налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину глюкози, поліглюкіну чи реополіглюкіну. Якщо кровотеча триває, необхідно, очікуючи приїзду акушерської бригади, притиснути аорту до хребта пальцями чи кулаком. Одночасно слід викликати донорів (залучивши до цього санітарку, родичів).

Геморагічний шок в акушерстві

Терміном геморагічний шок в акушерстві прийнято називати стан, зумовлений гострою масивною крововтратою під час вагітності, в пологах чи післяпологовому періоді, який характеризується різким зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) і кровопостачання тканин. Розвиток геморагічного шоку є наслідком декомпенсації захисних сил організму. Порушення гемодинаміки, як відповідь організму на крововтрату, залежить не лише від об'єму крововтрати, а й від вихідного стану організму.

Фізіологічною вважають крововтрату, що не перевищує 0,5% маси тіла. Патологічна крововтрата може бути компенсованою і декомпенсованою. Декомпенсована крововтрата проявляється різкою блідістю шкірних покривів, прискоренням пульсу, зниженням АТ, запамороченням. Шкірні покриви блідо-ціанотичні, іноді навіть «мармурового» кольору, вологі на дотик. Розвивається задишка.

У клініці розрізняють чотири ступені тяжкості шоку:

• компенсований;

• субкомпенсований;

• некомпенсований;

• необоротний.

Принципи надання невідкладної допомоги та догляд за хворими:

• негайна зупинка кровотечі консервативними або хірургічними методами, залежності від причини розвитку;

• відновлення ОЦК;

• забезпечення адекватного газообміну;

• лікування органної дисфункції та профілактика поліорганної недостатності;

• корекція метаболічних порушень.

Першочергові дії медсестри при виникненні геморагічного шоку:

• оцінює життєво важливі функції (пульс, артеріальний тиск, частоту та характер дихання, психічний статус);

• повідомляє відповідального чергового лікаря акушера-гінеколога про виникнення кровотечі та розвиток геморагічного шоку;

• піднімає ноги або ножний кінець ліжка (положення Тренделенбурга) для підвищення венозного оберту до серця;

• повертає вагітну на лівий бік для запобігання розвитку аорто-кавального синдрому, зменшення ризику аспірації при блюванні та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів;

• катетеризує одну-дві периферичні вени катетерами великого діаметру;

• набирає 10 мл крові для визначення групової та резус належності, перехресної сумісності, вміст гемоглобіну та гематокриту.

Лікування геморагічного шоку є ефективнішим за умови початку ін-фузійної терапії якомога раніше, не пізніше 30 хв. від розвитку перших проявів шоку. Необхідно зігрівати жінку, але не перегрівати її, оскільки при цьому поліпшується периферична мікроциркуляція, а це може спричинити зменшення кровопостачання у життєво важливих органах. Враховуючи великий обсяг розчинів, які вводяться, їх також підігрівають до 36°С. Катетеризують сечовий міхур.