Кровотечі в пологах

Розрив матки.

Причини його виникнення різноманітні. Існують дві теорії, які пояснюють механізм розвитку цієї патології. Згідно з механічною теорією Бандля, розрив матки спричиняється невідповідністю розмірів плода і таза жінки; теорія патологічних змін матки (Вербов) пояснює виникнення розриву матки неповноцінністю міометрія внаслідок рубцевих, запальних, дегенеративних, пухлинних процесів. Останнім часом ці теорії об'єднують.

За клінічним перебігом розрізняють:

• загрозу розриву матки;

• розрив, що починається;

• розрив, що відбувся.

При загрозі розриву матки клінічна картина характеризується такими ознаками:

• пологова діяльність дуже сильна, перейми різко болючі, але непродуктивні;

• нижній сегмент матки перерозтягнений, болючий при пальпації;

• тривале високе стояння голівки над входом до таза;

• контракційне кільце піднімається високо, може досягти рівня пупка і розташовується косо;

• непродуктивні потуги при повному розкритті вічка матки і розташуванні голівки над входом до таза;

• симптоми стиснення м'яких тканин.

Розрив матки, що починається, проявляється такими симптомами:

• наростанням сили перейм і слабкості потуг;

• збудженням жінки, виникненням у неї відчуття страху;

• сукровичними виділеннями зі статевих шляхів, появою домішок крові в сечі, погіршенням стану плода (розвиваються ознаки асфіксії).

Якщо жінці вчасно не надати допомогу, то відбувається розрив матки:

• на висоті болючих переймів виникає різкий біль, жінка може короткочасно знепритомніти;

• спостерігаються холодний піт, тахікардія, падіння артеріального тиску, нудота, блювання - розвиваються ознаки внутрішньої кровотечі;

• припиняється пологова діяльність, плід цілком або частково виходить у черевну порожнину, він мертвий.

• зовнішня кровотеча незначна, інколи відсутня.

Дуже важливо запобігти розриву матки за наявності неповноцінного рубця (після ендометриту, при гарячковому перебігу післяопераційного періоду). Симптоми розриву матки, що починається, при цьому стерті Відзначаються лише наростання болючості в ділянці післяопераційного рубця (він втягується), погіршення скоротливої активності матки.

За патологічних змін у стінці матки розрив може відбутися при вагітності поступово, болю може не бути, але розвиваються шок й інтенсивна внутрішня кровотеча.

Лікування. При виникненні симптомів загрози розриву матки необхідно припинити чи послабити пологову діяльність за допомогою глибокого наркозу (ефіром, фторотаном) і негайно закінчити пологи оперативним шляхом (проводять операцію кесаревого розтину із зашиванням чи видаленням матки). У зв'язку з розвитком шокового стану і значною крововтратою необхідно до і під час операції переливати кровозамінники, еритромасу, вводити протишокові розчини, серцеві препарати тощо.

Усіх жінок, у яких можливий розрив матки, госпіталізують за 2-3 тижні до пологів і планують ведення пологів.

Невідкладна допомога при загрозі розриву матки. За появи ознак загрози розриву матки необхідно:

• дати ефірний масковий наркоз до повного припинення пологової діяльності;

• негайно викликати лікарську бригаду.

Після прибуття лікарсько-хірургічної бригади допомогу надають під глибоким наркозом у такому обсязі:

• піхвове дослідження і з'ясування акушерської ситуації;

• транспортування хворої у найближчу лікарню;

• залежно від акушерської ситуації—негайне розродження (якщо живий плід і наявні умови — можливий кесарів розтин, при мертвому — плодоруйнівна операція).

Накладати акушерські щипці й робити поворот не можна.

Після розродження через природні пологові шляхи слід провести ручне обстеження порожнини матки.

Невідкладна допомога при розриві матки, що відбувся.

Доклінічна допомога. Єдиним заходом, що може врятувати життя роділлі, є операція. Слід негайно викликати акушерську хірургічну бригаду. Тим часом необхідно налагодити внутрішньовенне введення кровозамінників. Хвора з розривом матки нетранспортабельна.

Клінічна допомога. Після прибуття лікарської бригади допомогу надають у три етапи:

• реанімаційні заходи одночасно з лапаротомією, при якій здійснюють тимчасовий гемостаз, накладаючи затискачі або перев'язуючи магістральні судини;

• операційна пауза для виведення хворої зі стану шоку;

• завершення операції у необхідному обсязі (зашивання, ампутація чи екстирпація матки).