Невідкладна допомога при еклампсії.

Першочерговим завданням при цій патології є зняття нападів судом та запобігання їм. Якщо судом ще немає (передсудомний період), необхідно провести інгаляцію фторотану, ввести дроперидол (2-4 мл) із сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину).

• За появи перших ознак нападу еклампсії (фібрилярні посмикування м'язів повік, обличчя, кінцівок) слід негайно розпочати інгаляцію фторотану чи ефіру.

• Вчасне застосування наркозу може запобігти прогресуванню нападу. В такому випадку інгаляцію припиняють, маску знімають, забезпечують вдихання зволоженого кисню.

• Якщо напад триває, розпочались тонічні судоми, необхідно ввести роторозширювач або вкласти між зуби шпатель, обмотаний марлею. Після введення роторозширювача язик захоплюють язикотримачем і виводять назовні для того, щоб запобігти западанню язика, корінь якого перекриває дихальні шляхи.

• Під час клонічних судом хвору необхідно захистити від падіння і ударів (ковдрами, подушками).

• Після завершення нападу судом проводять інгаляцію кисню.

• При повторних нападах еклампсії проводять повторні короткочасні інгаляції фторотану. Якщо на ФАПі немає фторотану, то до приїзду лікарської бригади слід скористатись ефірно-масковим наркозом.

• На тлі введення магнезії, дроперидолу та сибазону проводять комплексне лікування гестозу протягом 12-24 год.

Завдяки інтенсивній терапії значно підвищується ефективність лікування прееклампсії та еклампсії, знижується материнська смертність.

При відсутності ефекту від комплексного лікування гестозу протягом 12-24 год проводять розродження. Метод розродження вибирають залежно від умов. За відсутності умов для розродження через природні пологові шляхи виконують операцію кесаревого розтину.

Лекція №9

Тема. Кровотечі під час вагітності та пологів.

У практичній діяльності медичної сестри можуть трапитись випадки, коли необхідно надати невідкладну акушерську допомогу до прибуття лікаря чи акушерської бригади. До таких ситуацій належать:

• пологи поза пологовим стаціонаром;

• еклампсія;

• кровотечі у першій половині вагітності;

• загроза розриву та розрив матки під час вагітності та пологів;

• кровотечі у другій половині вагітності;

• кровотечі у третьому періоді пологів та ранньому післяпологовому періоді;

• емболія навколоплодовими водами;

• «гострий живіт» в акушерстві.

КРОВОТЕЧІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ

Передлежання плаценти (рlасепtа рrаеvіа) — патологічне розташування її в ділянці нижнього маткового сегмента, нижче від передлеглої частини плода з повним чи частковим перекриттям вічка шийки матки.

Розрізняють:

• повне передлежання плаценти — коли вона повністю перекриває внутрішнє вічко;

• неповне (бокове чи крайове) — коли плацента перекриває вічко частково.

Клінічна картина. У більшості випадків провідним симптомом передлежання плаценти є кровотеча. Вона може виникати раптово, бути помірною або сильною.

Що більший ступінь перекриття плацентою маткового вічка, то раніше розпочинається кровотеча. Зазвичай при повному передлежанні кровотеча виникає у II половині вагітності (після 28-го тижня), хоча може з'явитись і наприкінці 1-ої половини та з початком пологів.

При боковому та крайовому передлежанні плаценти кровотеча розпочинається з початком пологів.

Інтенсивність її залежить від варіанту передлежання та площі ділянки, яка відшарувалась.

При повному передлежанні плаценти спостерігається найінтенсивніша кровотеча.

Діагностика передлежання плаценти базується на підставі скарг вагітної на появу періодичних кров'янистих виділень різної інтенсивності зі статевих органів.

Часто при цьому спостерігається високе стояння передлеглої частини плода по відношенню до входу в малий таз.

Ультразвукове дослідження дозволяє своєчасно з абсолютною точністю виявити патологію розміщення плаценти. У разі відсутності ультразвукової діагностики проводиться огляд у дзеркалах, який дозволяє виявити передлежання плаценти або захворювання шийки матки, що призводять до кровотечі.

Піхвове дослідження дає найціннішу інформацію. Але при підозрі на передлежання плаценти вагінальне дослідження проводить лише лікар за наявності підготовленої операційної, маючи запас крові, кровозамінників. При піхвовому дослідженні через склепіння промацується губчаста тканина плаценти.

У пологах при розкритті шийки матки не менше ніж на 5 см розрізняють повне (центральне), бокове і крайове передлежання плаценти. Під час ва-гінального дослідження:

• при центральному передлежанні у вічку визначають лише плацентарну тканину;

• при боковому — також навколоплодові оболонки;

• при крайовому передлежанні — навколоплодові оболонки і тільки край плаценти.

• у разі низького розміщення плаценти край її розташований трохи вище від внутрішнього вічка.

Слід пам'ятати про можливість міграції плаценти зі збільшенням терміну вагітності.

Доклінічна допомога. Кровотеча, пов'язана з передлежанням плаценти, виникає переважно на тлі повного благополуччя, без пологової діяльності, часто вночі. У такому випадку медсестра повинна:

• негайно викликати лікарську акушерську бригаду. При виклику вказати вид акушерської патології;

• забезпечити хворій строгий ліжковий режим;

• налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину ЕАКК, 5% розчину глюкози, желатинолю. Ввести 2 мл 1% розчину вікасолу;

• визначити групу крові (якщо це не було зроблено раніше) і викликати донорів.

Транспортування вагітної протипоказане.

Після приїзду лікарської бригади тактика визначається залежно віл різновиду передлежання, інтенсивності кровотечі й стану жінки.

Клінічна допомога. За готовності до операції лікар проводить огляд у дзеркалах, щоб виключити можливість кровотечі з варикозно розширених вен, пухлини шийки матки тощо. Потім роблять вагінальне дослідженні (при розгорнутій операційній).

При боковому чи крайовому передлежанні плаценти розкривають плодовий міхур для самостійних пологів.

При центральному передлежанні плаценти здійснюють кесарів розтин у пристосованому приміщенні.

Незалежно від різновиду передлежання, кесарів розтин роблять при крововтраті 400 мл і більше, а також при менш значних крововтратах, якщо вони повторюються більше 2-3 разів. Після операції обов'язково компенсують крововтрату, призначають утеротонічні засоби.

Кровотеча при передчасному відшаруванні нормально розташованої плаценти трапляється до народження плода — під час вагітності чи пологів (частіше у перший їх період).

Клініка. Залежно від площі, на якій відшарувалась плацента, розрізняють:

• легку форму;

• середню форму;

• важку форму.

Легку форму діагностують лише після пологів за наявністю на плаценті вдавлення від гематоми.

При середній та важкій формах виникає біль та випинання у ділянці відшарування, при пальпації у цій ділянці матка між переймами не розслабляється. Відшарування супроводжується гіпоксією плода, а важка форма — смертю плода й ознаками внутрішньої кровотечі — падінням АТ, прискоренням пульсу, блідістю шкірних покривів.

Діагностика ґрунтується на анамнезі, клінічній картині, диференціацію потрібно проводити з передлежанням плаценти та розривом матки. Важливу інформацію дає ультразвукове дослідження.

Доклінічна допомога. При підозрі на передчасне відшарування плаценти необхідно негайно викликати акушерську бригаду.

До приїзду бригади слід:

• налагодити внутрішньовенне вливання 5% ЕАКК, желатинолю, 5% розчину глюкози;

• увести 2 мл 1% розчину вікасолу;

• увести 2 мл 50% анальгіну, 1 мл 2% димедролу;

• визначити групу крові;

• викликати донорів.

Транспортування вагітної до приїзду лікарської бригади протипоказане.

Клінічна допомога. Лікарська допомога на місці залежить від загального стану жінки та акушерської ситуації.

1. Якщо загальний стан жінки нетяжкий, необхідно розкрити плодовій міхур, спостерігати за динамікою пологів та станом жінки.

2. У випадку, коли відшарування відбулося в кінці І періоду пологів або у II періоді - необхідно негайно завершити пологи накладанням щипців, витягуванням плода за тазовий кінець чи плодоруйнівною операцією. Вручну відокремлюють плаценту, щоб зменшити можливість крововтрати і також упевнитись у цілості стінок матки. Після цього призначають утеротонічні засоби.

За важкого стану жінки і відсутності можливостей для завершення пологів за життєвими показаннями слід негайно зробити кесарів розтин (у пристосованому приміщенні або в найближчій дільничній лікарні).

Якщо з'являються ознаки ДВЗ-синдрому, необхідно зробити екстирпацію матки з одночасним вливанням теплої донорської крові, сухої замороженої плазми, кріопреципітату, контрикалу чи трасилолу.