Гаметогенез

Гаметогенез — процес розвитку статевих клітин. Статеві клітини формуються і дозрівають у статевих залозах: сперматозоїди — у яєчках, яйцеклітини — у яєчниках.

Гаметогенез у чоловіків і жінок має низку спільних стадій:

1) утворення первинних статевих клітин;

2) розмноження статевих клітин у гонадах ;

3) ріст статевих клітин;

4) мейоз;

5) дозрівання.

Сперматогенез — розвиток чоловічих статевих клітин — сперматозоїдів. З мільйонів сперматозоїдів лише одиниці досягають своєї мети і запліднюють яйцеклітину.

Зрілий сперматозоїд людини завдовжки до 50—60 мкм, складається з головки, шийки і хвоста.

Головка овальна, сплюснута, містить ущільнене гаплоїдне ядро, акросому (секреторний міхурець, що включає гідролітичні ферменти, які дають змогу сперматозоїду проникати крізь оболонки яйцеклітини).

Шийка містить проксимальну центріоль, що сприяє процесу дроблення заплідненої яйцеклітини.

Частина хвоста оточена мітохондріями, які постачають енергію, тобто синтезують аденозинтрифосфорну кислоту, або аденозинтрифосфат (АТФ). Джгутик (осьова нитка, аксонема чи осьовий пучок) складається з двох центральних мікротрубок, оточених рівновіддаленими дублетами мікротрубок, навколо яких розміщені зовнішні щільні волокна. Щільні волокна жорсткі, сприяють енергійним рухам джгутика. Хвіст закінчується тонкою хвостовою ниткою.

Зрілі сперматозоїди мають від'ємний заряд, тому їх зіткнення та аглютинація відбуваються тільки в кислому середовищі. Швидкість руху становить 3 мм/хв. У піхві вони зберігають рухомість протягом 1—2 год (у кис-

лому середовищі гинуть швидше), у слизу шийки матки — 38—48 год. Сперматозоїди здатні до запліднення за температури від 0 до 40 °С.

Розвиток сперматозоїда проходить кілька стадій. Сперматогенез починається з моменту статевого дозрівання і триває безперервно в сім'яних ка-нальцях яєчка.

Яйцеклітина — жіноча статева гамета з діаметром майже 100 мкм та зі специфічною структурою.

Променистий вінець (соrоnа гаdіаtа) — це сукупність фолікулярних клітин, що прилягають до яйцеклітини. Клітини, розташовані дифузніше, називаються яйценосним горбком.

Блискуча оболонка прилягає до плазматичної мембрани і складається з глікопротеїнів, два з яких є рецепторами для спермія. Плазматична мембрана пристосована до запліднення. Кіркова речовина цитоплазми має досить упорядковану будову і включає мікрофіламенти, потрібні для поділу.

Кортикальні гранули (приблизно 15 000 шт.) є гомологічними до акросо-ми, містять протеолітичні ферменти, мукополісахариди, білок гіалінового шару і, таким чином, виконують функцію блокади поліспермії та зчеплення ранніх еластомерів.

Адаптація організму матері до вагітності.

З моменту запліднення організм матері, плацента і плід починають функціонувати як єдиний комплекс. З прогресуванням вагітності більшість органів та систем зазнають певних фізіологічних змін, спрямованих на створення оптимальних умов для розвитку ембріона.

Нервова система. Формується домінанта вагітності. Гальмівні процеси переважають, збудливість ЦНС знижується. У вагітних з'являється сонливість, емоційна неврівноваженість. Зміни у вегетативній нервовій системі спричиняють нудоту, блювання, зміну смакових та нюхових відчуттів.

Серцево-судинна система. Збільшується об'єм циркулюючої крові (ОЦК) на 30-50%, до того ж відбувається цей процес більше за рахунок зростання об'єму циркулюючої плазми. Кількість еритроцитів зростає незначно, тому у вагітних на ґрунті фізіологічної гіперволемії (гемодилюції — розведення крові) виникає фізіологічна анемія, яка часто переходить у патологічну.

Частота серцевих скорочень може незначно збільшуватись. Артеріальний тиск у перші місяці вагітності має тенденцію до зниження на 5-15 мм рт. ст. за рахунок зниження периферичного опору судин. Максимальне зниження спостерігається у термін вагітності 24-28 тижнів, до пологів АТ повертається до вихідного рівня (за умови нормального перебігу вагітності). У положенні вагітної на спині нижня порожниста вена стискається вагітною маткою, виникає брадикардія, зниження АТ (синдром нижньої порожнистої вени), жінка скаржиться на запаморочення, тому тривалого перебування вагітних у такому положенні (при УЗД, КТГ-дослідженні) слід уникати, а за появи симптомів — покласти жінку на бік.

Склад крові. Знижується гематокритне число до 0,33-0,35 за рахунок гемодилюції. Кількість еритроцитів відносно знижується, гемоглобін досягає рівня 110-120 г/л. Число лейкоцитів може коливатися від 5x10⁹ до 12х10⁹/л. Лейкоцитоз може спостерігатися у перші 3 доби після пологів, надалі кількість лейкоцитів нормалізується. ШОЕ у вагітних зростає, досягаючи 40-50 мм/год.

Перед пологами підвищуються коагуляційні властивості крові, що має адаптаційно-пристосувальний характер для зменшення крововтрати в послідовому та ранньому післяпологовому періоді.

Дихальна система. При прогресуванні вагітності плоду потрібна щоразу більша кількість кисню, тому легені вагітної працюють у режимі гіпер-вентиляції. Виникає збільшення дихального об'єму та частоти дихальних рухів.

Травна система. На початку вагітності можуть виникати нудота, зміни смаку та пов'язане з цим зниження апетиту. Збільшується навантаження на печінку, активізується її антитоксична дія, адже необхідно знешкоджувати метаболіти обміну не лише матері, а й плода. У вагітних може виникати печія, що пов'язано зі зниженням тонусу кардіального відділу шлунка. Часто вагітні скаржаться на сповільнення евакуації вмісту товстої кишки. Це наслідок блокуючої дії прогестерону на тонус кишечника. Сечовидільна система. Нирки працюють з великим навантаженням. Розширюються і подовжуються сечоводи і мисочки нирок, виникає везико-уретральний рефлюкс. Це сприяє застою та інфікуванню сечі, розвитку гес-таційного пієлонефриту. У перші місяці вагітності жінки часто скаржаться на часте сечовипускання, бо матка, збільшуючись, тисне на сечовий міхур.

Кровопостачання нирок посилюється. Фільтрація на початку вагітності зростає, наприкінці дещо зменшується, що може спричинити затримку рідини в організмі вагітної й появу набряків.

Опорно-руховий апарат. Унаслідок збільшення вагітної матки для утримання рівноваги виникає компенсаторний поперековий лордоз. Розм'якшуються та стають гідрофільними зв'язки таза та лобковий симфіз, що полегшує просування плода родовими шляхами.

Шкіра. Вже на початку вагітності на шкірі з'являється пігментація, особливо часто на обличчі, по білій лінії живота, в ділянці ареол. На шкірі молочних залоз, живота, стегон виникають рожеві або червоні смуги — striaе gravidarum, після пологів вони набувають білуватого або сріблястого кольору, проте не зникають.

Молочні залози протягом вагітності збільшуються. Трубчасті частинки перетворюються в альвеолярні. Починається продукція молозива. Після пологів ініціюється секреція молока.

Ендокринна система. У перші тижні гестації в передній частці гіпофіза збільшується кількість клітин, що продукують пролактин, — так званих клітин вагітності. Пролактин стимулює функцію жовтого тіла, припиняє фолікулогенез, готує молочні залози до лактації.

Статева система. З початком гестаційного процесу циклічні зміни в яєчниках і матці припиняються. Жовте тіло вагітності продукує прогестерон та естрогенні гормони, які створюють умови для нормального розвитку ембріона. Надалі ці функції перебирає плацента. Виникає гіпертрофія та гіперплазія м'язових волокон, що забезпечує збільшення матки. Маса матки з 50-100 г зростає на кінець вагітності до 1000-1500 г, потовщується її стінка. З 24-25 тижня збільшення матки відбувається не завдяки гіпертрофії волокон, як у перші місяці, а внаслідок розтягнення її стінок плодом та водами.

Прогестерон знижує збудливість матки (прогестероновий блок) та забезпечує її «м'язовий спокій». Піхва та шийка матки завдяки гідрофільності тканин, притаманній вагітним, розм'якшуються, зростає кількість еластичних волокон, унаслідок розширення мережі вен і застою крові в них шийка матки та піхва набувають синюшного відтінку.

Обмін речовин. В організмі вагітної активізується обмін вуглеводів, жирів, води та електролітів, дещо менших змін зазнає білковий обмін.

Вуглеводний обмін. Глюкоза є основним субстратом для забезпечення енергетичних потреб плода, а також для створення енергетичних резервів у тканинах материнського організму у вигляді глікогену.

Естрогени, гіпофізарний лактоген є гіперглікемічними гормонами, тобто забезпечують високий рівень глюкози в крові матері, а оскільки глюкоза переноситься через плаценту шляхом полегшеної дифузії, то і в організмі плода. Для відновлення динамічної рівноваги збільшується продукція гіпоглікемічного гормону — інсуліну — у матері, а з 10-11 тижнів гестації і в плода. Тому рівень глюкози в крові вагітної залишається в межах норми, а плід отримує достатнє живлення. Вплив інсуліну у більшості вагітних стимулює апетит і споживання їжі, а його анаболічний ефект сприяє відкладанню запасів глікогену та жирів, тому часто маса тіла жінки за термін вагітності збільшується на 8-12 кг.

Жировий обмін. Посилюється синтез жирних кислот з глюкози, що супроводжується відкладанням ліпідів у жировій тканині материнського організму у перші 30 тижнів, в останні 10 тижнів вагітності жирові відкладення утворюються у тканинах плода.

Білковий обмін. Уміст білків у сироватці крові вагітної дещо знижується за рахунок альбумінів. Відбувається накопичення азоту в організмі матері й плода.

Водно-електролітний обмін. Загальна кількість води в організмі вагітної досягає 7 л, з них 2 л припадає на позаклітинну рідину. Зростає об'єм циркулюючої плазми.

Відбувається нагромадження неорганічних речовин, що витрачаються на формування скелета та тканин плода:

• фосфору — для формування нервової системи та кісток плода;

• кальцію — для побудови скелета плода та забезпечення лактації у матері;

• заліза — для синтезу фетального гемоглобіну.

Достатня кількість мінералів (калію, натрію, магнію, хлору, кобальту, міді та ін. мікроелементів) має значення не лише для плода, а й для матері, зокрема для підготовки до пологів і лактації.

Імунна система. Плід для матері є антигенно стороннім тілом. Під час вагітності відбувається деяке пригнічення клітинного імунітету, що трактують як фізіологічну гестаційну імуносупресію. Розвиток децидуальної тканини зменшує ступінь імунологічної несумісності матері й плода. Плацента та плодові оболонки поряд з децидуальною тканиною забезпечують захист плода від прямого імунного контакту з матір'ю і розвиток вагітності аж до закінчення гестаційного періоду, коли плід досягає імунологічної зрілості та інформує про це організм матері — тоді настають пологи.

Отже, фізіологічної перебудови під час вагітності зазнають практично всі органи та системи жінки, більшість яких працює з великим навантаженням. У здорової жінки нормальний перебіг вагітності сприяє розквіту сили та здоров'я. Проте у жінок з хронічними недугами вагітність може поглибити ці патологічні процеси, і сприятливий перебіг гестаційного процесу, а також народження здорової дитини можливі лише за умови вчасної діагностики вагітності, ретельного обстеження та ефективного лікування майбутньої матері.