Санітарно-протиепідемічні заходи у родопомічних закладах.

В умовах лікарні формуються госпітальні штами збудників, що стійкі до антибактерійних препаратів і дезінфектантів.

Внутрішньолікарняну інфекцію Комітет експертів ВООЗ визначає як захворювання мікробного походження, що виникли внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні або перебуванні в лікарні та розвинулись як у стаціонарі, так і протягом 6 місяців після виписування з лікарняного закладу.

Особливе значення має проблема ВЛІ для родопомічних установ внаслідок перебуванні в них найбільш вразливого до інфекції контингенту: новонароджених та вагітних жінок.

Серед причин ВЛІ у породілей та новонароджених переважне значення мають:

• патологічні пологи;

• гіпоксія;

• передчасні пологи;

• інтенсивна терапія з інструментальним втручанням;

• відсутність материнського молока та догляду;

• застосування антибіотиків з профілактичною метою;

• носійство медичним персоналом патогенної та умовно-патогенної мікрофлори;

• порушення протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах;

• тривале перебування новонароджених та породілей у родопомічних установах (понад 5 днів).

До основних збудників ВЛІ належать: стафілококи, сальмонели, шигели, кишкові палички, клебсієли, ентеробактери, протеї, синьогнійні палички, стрептококи, ентерококи, гриби роду Кандіда, віруси.

Госпітальні штами формуються в стаціонарі протягом багатомісячної послідовної селекції мікроорганізмів, які набувають нових властивостей, що підсилюють їх патогенний потенціал (адгезивність, токсигенність, гемолітична активність).

Госпітальні штами набувають високої вірулентності, здатні до виживання та накопичення в розчинах, у вологих субстанціях (ганчірки, пелюшки, щітки), можуть зберігатися в дезінфікувальних розчинах за зниженої концентрації у разі порушення правил приготування та зберігання.

Госпітальні штами грампозитивних бактерій набувають стійкості до висушування.

Головним резервуаром госпітальних штамів мікроорганізмів є новонароджені діти, матері та медичний персонал.

Механізми поширення інфекції:

1. Контактний (руки медичного персоналу, медична апаратура, предмети догляду за немовлятами).

2. Фекально-оральний (молоко, розчини для пиття, зонди, катетери).

3. Повітряно-крапельний (за наявності збудників інфекції в повітрі пологових зал, операційних).

4. Трансфузійний (переливання інфікованих розчинів).

У розвитку інфекції виділяють такі етапи:

1. Контамінація — контакт новонародженого з мікрофлорою під час пологів, первинної обробки, заходів реанімації в пологовій залі тощо. Контамінація характеризується невисоким рівнем висіву бактерій (100-1000 КУО/г), виділенням двох або трьох різних штамів бактерій, вона не спричиняє розвитку інфекції, але може призводити до колонізації.

2. Колонізація — процес заселення шкіри, носоглотки, дихальних шляхів, травного каналу бактеріями матері та навколишнього середовища. Колонізація, рівень якої перевищує 106 КУО та характеризується переважанням умовно-патогенних бактерій або грибків і дефіцитом біфідобактерій, є патологічною, значно підвищує ризик розвитку інфекційно-запальних захворювань, особливо у новонароджених з перинатальною патологією та недоношених дітей.

3. Клінічна маніфестація інфекції— поява ознак захворювання.

Найпоширеніші нозологічні форми ВЛІ:

1. Локальні: омфаліт, кон'юнктивіт, піодермія, абсцес, флегмона, пневмонія, отит, мастит, гострі кишкові інфекції, ендометрит, післяопераційна інфекція.

2. Генералізовані: сепсис (септицемія, септикопіємія).

3. Інші інфекції: краснуха, кір, вірусний гепатит тощо.