6. Перегляд та недійсність міжнародних договорів.

НЕДІЙСНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ - — підстави, що випливають з дефектів формування спільної волі сторін у процесі укладання ними договору міжнародного і не породжують прав, наслідків.

До умов недійсності договору відносять: абсолютну недійсність (незначність) договору і відносну недійсність (оспоримість) договору. Абсолютна недійсність договору не залежить від волі держав-учасниць, від того, оголосили вони його недійсним або ні. Такий договір із самого початку його укладання (ad initio) є недійсним. Віденська конвенція 1969 року перераховує такі підстави, що дозволяють вважати договір недійсним: 1)якщо укладання договору явилося результатом загрози силою або її застосування в порушення принципів міжнародного права; 2)якщо в момент укладання договір суперечить основним принципам міжнародного права. У Віденській конвенції також указуються такі підстави, на які може посилатися сторона, що оспорює дійсність договору: 1)якщо держава уклала договір під впливом облудних дій іншої держави, що приймала участь в переговорах (стаття 49); 2)якщо згода держави на обов'язковість для неї договору була виражена в результаті прямого або непрямого підкупу її представника іншою державою, що приймала участь в переговорах (стаття 50); 3)якщо згода держави на обов'язковість для неї договору була виражена в результаті примусу її представника діями або загрозами, спрямованими проти нього (стаття 51); 4)якщо під час підписання договору була допущена помилка, котра стосується факту або ситуації, що, по припущенню держави, яка заявила, існували при укладанні договору і являли собою суттєву основу для її згоди на обов'язковість для неї договору (стаття 48); 5) якщо було допущене порушення положення внутрішнього права, що стосується компетенції укладати договори, за умови, що порушення було явним, об'єктивно очевидним для будь-якої держави (стаття 46). Перегляд (ревізія) договору може бути зроблений не інакше ніж за згодою всіх його учасників із метою пристосування договору до нових обставин або поліпшення договірних умов. Ревізія може бути зроблена як у рамках колишнього терміну дії договору, так і з установленням нового. Наприклад, у Договорі про Антарктику 1959 року було зазначено, що через ЗО років сторони можуть порушити питання про перегляд договору.

7. Призупинення та припинення дії міжнародних договорів.

Щоб міжнародні відносини були стабільними, договори повинні припинятися тільки відповідно до норм міжнародного права Міжнародний договір може бути припинений по взаємній згоді його учасників. Так, 1 липня 1991 р. був підписаний Протокол про припинення дії Варшавського договору про дружбу, співробітництво й взаємну допомогу 1955 р. і Протоколу про його пролонгацію від 26 квітня 1985 р. державами - учасниками даного Договору. Вихід з договору або його прекращение також можливі відповідно до положень договору. Найчастіше юридичною підставою припинення договору виступають витікання терміну дії договору або його виконання. У багатьох договорах передбачається можливість їх денонсації, тобто однобічного правомірного припинення договору на умовах, у ньому зазначених. Звичайно договори зобов'язують, щоб заява про денонсацію було спрямовано депозитарію або іншому учасникові за 6-12 місяців. Коли в договорі немає формального положення про можливість його денонсування, однак характер договору має на увазі право на це або було встановлено, що учасники мали намір допустити можливість денонсації, то в такому випадку повідомлення про денонсацію повинне бути спрямоване не менш чим за 12 місяців (ст. 56 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.). Анулювання міжнародного договору означає однобічне правомірне припинення договору на умовах, які в ньому не передбачені. Підставами для анулювання міжнародного договору є істотне порушення його положень іншими учасниками, неможливість виконання договору, корінна зміна обставин, виникнення нової імперативної норми загального міжнародного права (jus cogens). Варто підкреслити, що для анулювання міжнародного договору недостатньо простого його порушення з боку інших учасників, воно повинне бути істотним. Істотним воно буде у випадку відмови від договору, що не допускається міжнародним правом, і при порушенні положення, що має істотне значення для реалізації об'єкта й цілей договору Посилання на неможливість виконання договору буде правомірної, якщо безповоротно зник або знищений об'єкт, необхідний для виконання договору. Однак не можна посилатися на дану обставину, якщо ця неможливість з'явилася результатом порушення самим учасником договору або зобов'язань за договором, або іншого міжнародного зобов'язання, узятого їм на себе стосовно будь-якого іншого учасника договору

Міжнародні договори діють на умові rebus sic stantibus (незмінності обставин). При цьому проста зміна обставин не спричиняє правових наслідків для учасників договору. Лише корінна зміна обстоятельств і тільки за умови, що наявність таких обставин становило істотну підставу згоди учасників на обов'язковість для них договори або наслідки зміни обставин докорінно змінюють сферу дії зобов'язань, що усе ще підлягають виконанню, надає право на анулювання міжнародного договору. Однак на корінну зміну обставин не можна посилатися як на підставу припинення договору або виходу з нього, якщо договір установлює границю, або якщо така корінна зміна обставин, на яке посилається учасник, є результатом порушення їм зобов'язань за договором або іншим міжнародним зобов'язанням, узятого цим учасником на себе стосовно будь-якого іншого учасника договору З появою нової імперативної норми загального міжнародного права будь-який існуючий договір, що суперечить цій нормі, уважається недійсним і припиняється Припинення міжнародного договору звільняє його учасників від подальшого виконання зобов'язань по ньому. Однак припинення не зачіпає прав і зобов'язань, що з'явилися результатом виконання договору Призупинення міжнародного договору означає тимчасове припинення його дії й може здійснюватися як відносно всіх учасників договору, так і стосовно якогось окремого учасника відповідно до положень договору або за згодою всіх учасників. Крім того, два або трохи учасники багатостороннього договору можуть укласти угоду про призупинення дії договору у відносинах між собою, якщо таке призупинення передбачається договором або ним не забороняється, а також якщо воно не впливає на реалізацію прав і обов'язків інших учасників і не є несумісним із цілями й об'єктом договору Учасники міжнародних договорів повинні дотримуватися правила эстоппеля. Відповідно до цього правила учасник договору втрачає право посилатися на підстави припинення, призупинення або недійсності міжнародного договору. Відбувається це тоді, коли учасник договору, знаючи про наявність таких підстав, виразно або мовчазно погодився (у силу його поводження) з тим, що договір залежно від випадку дійсний, зберігає силу або залишається в дії (ст. 45 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.).

На практиці застосування Эстоппеля - складний і суперечливий процес, оскільки поняття «поводження держав» одержує досить широку інтерпретацію зацікавленими учасниками договору Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. не дає певної відповіді на питання про вплив війни на дію міжнародних договорів. У ст. 73 Конвенції говориться: «Положення справжньої Конвенції не прирікають жодного з питань, які можуть виникнути відносно договору... з початку воєнних дій між державами». Аналіз же договірної практики й звичаєвого права дозволяє зробити деякі висновки відносно порушеної проблеми. Так, двосторонні політичні договори (про дружбу й співробітництво, про ненапад, про створення союзу, про дипломатичні й консульські відносини й т.п.), що були в силі на момент початку війни, припиняють свою дію. Припиняють своя дія договори економічні й по спеціальних питаннях (про науково-технічний, культурний і інший види співробітництва). Після закінчення війни держави приймають рішення про їхнє поновлення абоприпинення Багатосторонні договори з початком війни між деякими учасниками цих договорів продовжують у цілому діяти, однак із припиненням своєїдії у взаєминах воюючих держав до закінчення війни. У взаєминах нейтральних учасників договору й воюючих учасників такі договори зберігають свою силу Ряд міжнародних договорів, укладених на випадок війни, з початком бойових дій починають застосовуватися. Насамперед це ставиться до Гаазьких конвенцій про закони й звичаї війни 1899 і 1907 р. і Женевським конвенціям про захист жертв війни 1949 г.