5. Сутність податків та їх класифікація.

Податки є фінансовими регуляторами державної політики і забезпечують вилучення та перерозподіл створеного внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу (п. 6.1 ст. 6 ПКУ).

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (п. 6.2 ст. 6 ПКУ).

Відповідно до ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

-платники податку;

-об'єкт оподаткування;

-база оподаткування;

-ставка податку;

-порядок обчислення податку;

-податковий період;

-строк та порядок сплати податку;

-строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Призначення податків проявляється у функціях, які вони виконують. Виділяють, зокрема, такі функції податків:

1) фіскальна функція — згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства;

2) регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, рівень прибутковості та інше, а також у регулюванні споживання (наприклад, непрямими податками – ПДВ, акцизним податком);

3) контрольна функція — виявляється у забезпеченні нагляду та контролю за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні;

4) розподільча функція — виявляється у тому, що зібрані до бюджету кошти потім перерозподіляються (наприклад, на користь незаможних громадян);

5) стимулююча (дестимулююча) функція — виявляється у створенні орієнтирів для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Класифікація податків та зборів здійснюється в залежності від рівня і компетенції державних структур, які їх встановлюють, та території, на якій вони стягуються; за формою оподаткування; за економічним змістом об'єкта оподат­кування тощо.

Так, в залежності від рівня і компетенції державних структур, які їх встановлюють, та території, на якій вони стягуються, податки поділяються на:

1) загальнодержавні податки та збори;

2) місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. плата за користування надрами;

9. плата за землю;

10. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

11. збір за спеціальне використання води;

12. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

13. фіксований сільськогосподарський податок;

14. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

15. мито;

16. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих належать такі податки та збори:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. збір за місця для паркування транспортних засобів;

5. туристичний збір.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов'язку сплати податку на іншу особу — на спо­живача продукції.

Прямі податки встановлюються відносно платників, їх розмір залежить від розміру об'єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові по­датки (наприклад, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, плата (податок) за землю, тощо).

Непрямі податки встановлюються на окремі товари (роботи, послуги) і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непря­мих податків є споживачі товарів (робіт, послуг), а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на них. Непрямі подат­ки ще називають податками на споживання. Оскільки платника­ми непрямих податків є споживачі (покупці) і самі податки вклю­чаються до ціни товарів (робіт, послуг), то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна. До непрямих податків належать податок на додану вартість та акцизний податок.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки по­діляються на: прибуткові податки; майнові податки; податки на споживання; податки на різні дії.

Прибуткові податки стягуються з доходів (прибутків) фізич­них та юридичних осіб.

Майнові податки застосовуються при оподаткуванні рухомо­го та нерухомого майна, а також на використання різних ресурсів — землі, води, корисних копалин тощо.

Податки на споживання сплачуються не при одержанні дохо­дів (прибутку), а при їх використанні.

Податки на різні дії стягуються за оформлення юридичних чи господарських актів, з фінансових операцій, реалізації продукції тощо.

За джерелом сплати податки поділяються на ті, які сплачу­ються за рахунок собівартості, ціни, доходу, прибутку.