6. Основні вимоги до гігієни тіла пацієнта.

Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чисто­та. Виділення з потових і сальних залоз, змішані з часточками епідермісу та пилом, постійно відкладаються на поверхні шкіри та перешкоджають нормальному перебігу фізіологічних процесів.

Забрудненість шкіри призводить до розмноження мікробів, у тому числі й хвороботворних. Значне виділення шкірного жиру та поту призводить до забруднення шкіри, до закупорювання її пор, що порушує дихальну функцію і терморегуляцію. Виникає свербіж шкіри, що призводить до утворення розчухувань, які є вхідними во­ротами для шкірної інфекції. Шкіра фізіологічних складок додатко­во забруднюється секретом апокринних залоз, шкіра промежини — виділеннями статевих органів та кишок.

• Догляд за шкірою, природними складками.

Хворі, які перебувають на загальному режимі, за відсут­ності протипоказань (порушення цілості шкірних покривів) можуть приймати ванну або душ щоденно.

Тяжкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сест­ри вранці і ввечері. Протирають шкіру рушником або бавовняною серветкою, зволоженими теплою водою або теплим розчином оцту (одна столова ложка 9 % розчину оцту на склянку води) у такій послідовності: обличчя, за вухами, шию, передню і бокові частини грудної клітки, живіт, руки, спину, стегна, гомілки, ступні. Серветку періо­дично прополіскують у чистій воді. У разі потреби використовують мило, 40 % етиловий спирт, одеколон. Особливу увагу звертають на складки шкіри, ділянки посиленого потовиділення, статеві органи, ділянку шкіри навколо відхідника.

Обмивання шкіри здійснюють послідовно й одразу її ретельно притирають чистим сухим рушником, щоб хворий не змерзнув.

Умивання тяжкохворих проводять не рідше 2 разів на добу. Обличчя протирають зволоженою марлевою або бавовняною серветкою чи м’яким рушником. Потім обличчя ви­тирають сухим рушником.

Миття рук тяжкохворим. Руки у тяжкохворих миють не рід­ше 3 разів на добу, а у разі потреби і частіше. Для цього біля хворого ставлять миску, зливають воду хворому на руки. Якщо потрібно, ви­користовують мило.

Миття ніг тяжкохворим здійснює медична сестра. На ниж­ню частину постелі застеляють клейонку, зверху клейонки став­лять миску з теплою водою і занурюють у неї ноги хворого. Якщо сітка ліжка дуже прогинається під хворим, то відгортають нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставлять миску з теплою водою, намиленою губкою ретельно протирають міжфалангові проміжки, а також інші ділянки ніг, промивають чистою водою; висушують чистим рушником. Ноги тяжкохворим миють 2—3 рази на тиж­день.

Перед тим, як потрібно зрізати нігті на ногах пацієнтам похилого і старечого віку, ноги відпарюють у теплій воді протягом 20—30 хв. Нігтьові пластинки стають м’якшими. Підрізають нігті ножицями обережно, щоб не травмувати навколонігтьові валики.

• Пролежні: основні причини та фактори ризику їх виникнення.

Пролежні (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, вираз­кові, некротичні зміни шкіри, підшкірної жирової клітковини і на­віть окістя, що розвиваються внаслідок порушення місцевого кровопостачання та іннервації.

Основні чинники, які при­зводять до утворення пролежнів: тиск, зміщувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбуваються здавлення тканин, розвивається ішемія і як наслідок — загибель тканин.

Зміщувальна сила. Непрямий тиск також може призвести до ме­ханічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тканин може відбуватися тоді, коли пацієнт “з’їжджає” на постелі вниз або підтягується до узголів’я. Мікроциркуляція в таких тканинах пору­шується і тканина гине від кисневого голоду. Можливе розривання лімфатичних судин і м’язових волокон, внаслідок чого через 1—2 тиж утворюються глибокі пролежні.

Тертя. Спричинює відшарування рогового шару шкіри і приз­водить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Глибокі порушення обмінних процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушен­ня мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спинного мозку).

До утворення пролежнів призводить по­ганий догляд за тяжкохворим, зокрема за шкірними покривами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня активність пацієнта.

Може розвинутись змертвіння не тільки м’яких тканин, але й хрящів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести до сепсису і смерті хворого. Важливо відразу виявити хворих, в яких і схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів до запобігання розвитку пролежнів.

• Оцінювання стану пацієнта за шкалою Norton.

За чотирибальною шкалою Norton оцінюють стан пацієнта за п’ятьма критеріями.

Оцінювання дає можливість визначати схильність хворого до роз­витку пролежнів.

Пацієнтів з оцінкою 4 бали і нижче відносять до категорії підвищеного ризику і до них слід здійснювати комплексні профілактичні заходи.

• Ділянки утворення пролежнів, ступені тяжкості, комплексна профілактика, догляд за шкірою за наявності пролежнів, лікування.

Ділянки найчастішого виникнення пролежнів. Коли тяжкохво­рий лежить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці по­тилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п’яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки ве­ликих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілки.

Пролежні класифікуються залежно від ступеня пошкодження тканин.

1. ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стій­ка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

2. ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Збері­гається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

IIIступінь. Повне руйнування шкірного покриву аж до м’язового шару з проникненням у м’язи.

IVступінь. Пошкодження всіх м’язів, тканин, утворення порож­нин з проникненням у них прилеглих тканин (сухожилки, кістки).

Лікування. Пролежні І ступеня лікують консервативно. Процес реепітелізації відбувається, якщо некротизується тільки епідерміс. У разі почервоніння шкіри періодично розтирають її сухим рушни­ком для поліпшення кровообігу та обробляють 5 % розчином калію перманганату. Початкові пролежні в стадії мацерації обливають хо­лодною перевареною водою з милом, висушують, протирають 70% етиловим спиртом і припудрюють тальком. Пухирі змащують 1% розчином брильянтового зеленого, потім накладають суху асептич­ну пов’язку.

У разі пролежнів II ступеня видаляють змертвілий шар, III і IV ступенів вдаються до хірургічного втручання з наступною дезінфек­цією і видаленням змертвілих тканин. Як правило, пролежні інфіку­ються мікроорганізмами, які присутні в нормі на шкірі і в кишках.

Найефективнішим методом зменшення кількості бактерій в рані є зрошення її великою кількістю ізотонічного розчину натрію хлориду.

За наявністю неприємного запаху рекомендують накладати на рани пов’язки з порошком активованого вугілля або дезодоранта­ми, до складу яких входить хлорофіл. Після видалення відшаро­ваної некротизованої маси застосовують ліки для ферментативно­го очищення ран (іруксол). Для покращення обмінних процесів внутрішньом’язово або внутрішньовенно вводять солкосерил. Для прискорення регенерації тканин місцево застосовують солкосерил у вигляді желе до утворення грануляцій, потім мазь — до завершаль­ної кінцевої епіталізації.

ПРОФІЛАКТИКА ПРОЛЕЖНІВ

• Змінюють положення хворого кожні 2 год., щоразу пере­віряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.

• Двічі на день здійснюють часткове оброблення шкіри.

• Стежать за білизною хворого. Білизна повинна бути чистою, су­хою, без складок і крихт.

• Надають хворому такого положення, щоб маса тіла була рівно­мірно розподілена. Для цього слід використати спеціальні пристосування і ліжка з надувними матрацами, протипролежневі установки або звичайні подушки. Під головний кінець кладуть одну плоску подушку, другу подушку під кутом 45° кладуть на першу. З боків під лікті кладуть та­кож подушки. Під кисті рук і під ноги кладуть маленькі подушечки.

• Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладають бавовняний круг, наповнений просом.

• Стежать за регулярністю випорожнень хворого, запобігають і лікують нетримання сечі і калу.

• Забезпечують збалансоване харчування хворого. Їжа повинна містити вітаміни групи В, С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які пози­тивно впливають на кровообіг.

• Розвивають у хворого навички самодопомоги, заохочують його до самостійних дій, використовуючи перекладини над ліжком або поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положення в ліжку, а за можливості підніматись і вставати.

• Навчають родичів і людей, які доглядають за хворим, елементам правильного догляду.

• Місце можливого утворення пролежнів інтенсивно протирають тампоном або серветкою, змоченою одним із наведених розчинів: 10% розчином камфорного спирту, 1% розчином саліцилового спирту, слабким розчином оцтової кислоти (1 столова ложка столо­вого оцту на 1 склянку води).

• При нетриманні сечі у чоловіків використовують сечоприймачі або на статевий член частково надягають презерватив чи закріплюють гумову рукавичку; відрізають кінці напальників або вирізають отвір у презервативі; ставлять між ногами скляний сечоприймач і опускають у нього кінець презерватива або напальники гумової ру­кавички.

• При нетриманні сечі і калу в жінки або калу в чоловіка всере­дину бавовняного кола, заповненого просом, ставлять круглу плоску посудину. Для цього згинають ноги хворого у колінних і кульшових суглобах і розводять їх у боки, розв’язують краї тасьми, краї кола трохи відводять у сторону і ставлять пусту або забирають заповнену плоску посудину.

• Догляд за шкірними складками з метою профілактики попрілостей.

За наявності попрілостей протирають її обережно м’яким тампоном, зволоженим блідо-рожевим розчином перманганату калію, висушують шкіру, промокаючи її серветкою і припудрюють дитячою присипкою або тальком. Ці ділянки можна змазувати 1% розчином брильянтового зеленого, потім припудрювати.