3. Проблема внутрішньолікарняних інфекцій (влі): визначення, найпоширеніші влі, контингент, який зазнає ураження, місце зараження, причини зараження, збудники, джерело збудника, шляхи передавання.

ВЛІ – це одна з причин ускладнень і тривалої госпіталізації хворих, збільшення летальності й смертності, що призводить до значних соціально-економічних втрат. Рівень захворюваності в світі на ВЛІ досяг 6 – 9 %.

- це будь-яке клінічно виражене захворювання (вірусного, бактеріального, грибкового) походження, що виникає внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні чи перебуванні в стаціонарі і після виписування з лікувального закладу впродовж місяця.

Найпоширеніші ВЛІ:

• інфекції сечової системи;

• гнійно-запальні процеси;

• інфекції дихальних шляхів;

• бактеріємія;

• інфекції шкіри.

Контингент, який вражається:

• пацієнти

• медичний персонал

Місце зараження:

• стаціонар

• поліклініка

• лабораторія

• донорський пункт

Причини зараження:

• контакт з хворими, носієм

• порушення санітарно-гігієнічного, протиепідемічного режиму

• не обеззаражений інструментарій

• некваліфікована фахова діяльність

• аварії в лабораторії

Збудники ВЛІ:

• патогенні м/о (бактерії, віруси, гриби, найпростіші)

умовно-патогенні м/о

Джерела збудників:

• самі хворі в інкубаційному періоді або хворі при нерозпізнаному, неправильно діагностованому захворюванні

• бактеріоносії

• медичний персонал

• матері.

Механізм передачі	Група інфекцій	Первинна локалізація
Фекально-оральний (харчовий, водний)	Кишкові	Травний канал
Крапельний (повітряний, пиловий)	Дихальні шляхи	Дихальні шляхи
Трансмісивний	Кров’яні	Кров
Парантеральний	Кров’яні	Кров
Контактно-побутовий	Зовнішніх покривів	Зовнішні покриви

Групи підвищеного ризику:

• новонароджені, недоношені діти,

• хворі після оперативних втручань,

• хворі, яким проводили інвазивні лікувальні й діагностичні процедури,

• хворі зі зниженою резистентністю: хворі на діабет, які одержують променеву терапію, імунодеприсанти, «опікові» хворі, особи літнього віку, хворі, яким проведена нераціональна а/б-терапія.

Вид ВЛІ:

1. екзогенна – інфекційний агент потрапляє в організм з навколишнього середовища

2. ендогенна – інфекційний агент первинно присутній в організмі

Фактори, які сприяють розповсюдженню ВЛІ:

• впровадження нових пошкоджуючи діагностичних та лікувальних маніпуляцій,

• вік (діти та люди похилого віку)

• зменшення імунного бар’єру, порушення імунологічного статусу (ВІЛ-інфекція, лікування імунодепресантами)

• хронічні захворювання

• недостатнє харчування

• порушення цілісності шкіри та нормальної мікрофлори людини

• несприятливе навколишнє середовище

• низька гігієнічна культура пацієнтів, персоналу

• неефективна дезінфекція та стерилізація.

• порушення правил асептики та санітарно-протиепідемічного режиму;

• стійкість мікрофлори до деззасобів і антисептиків.

Заходи профілактики інфекції медичного персоналу:

1. початкові і регулярні дослідження напруженості імунітету;

2. всі ушкодження закривають лейкопластирем;

3. про будь-яку аварійну ситуацію повідомляти керівника і реєструвати випадок у журналі реєстрації.

Правила для пацієнтів:

1. особи, які доглядають за хворими повинні мити рука, використовувати гумові рукавички, маски;

2. медичний персонал повинен пояснювати шляхи проникнення збудників хвороби, можливі ускладнення після лікувальних і діагностичних процедур, хірургічних втручань і засоби запобігання їм;

3. використані бинти, серветки, тампони необхідно викидати у відведене для цього місце;

4. дотримуватись чистоти в холах, палатах, їдальнях, душових;

5. ретельно доглядати за анатомічними ділянками тіла, що мають високий рівень мікробного забруднення;

6. застосовувати ефективні прийоми післяопераційного дихання і відкашлювання;

7. закінчувати курс атибактеріальної терапії;

8. негайно повідомляти про виникнення болю, почервоніння або зміну характеру виділень з рани.

Правила для відвідувачів:

1. використовувати вхід і час, призначений для відвідувачів;

2. мити руки, використовувати захисний одяг;

3. усвідомлювати ступінь ризику, на який наражаються хворі під час спілкування з відвідувачами, особливо під час епідемій;

4. пам’ятати про загрозу, яку становлять для здоров’я хворих відвідувачі у хворобливому стані.

Профілактика ВЛІ:

1. здійснення ефективного інфекційного контролю за ВЛІ;

2. ізоляція джерела інфекції;

3. переривання шляхів інфекції;

4. знищення збудників інфекції (дезінфекція, стерилізація);

5. підвищення опірності організму.

4. Загальні відомості про гепатит В (шляхи передавання вірусу гепатиту В, характерні ознаки вірусних гепатитів, групи підвищеного ризику інфікування вірусами гепатиту В та гепатиту С, профілактика вірусних гепатитів).

Вірусний гепатит В — загальне інфекційне захворюван­ня, а його збудник (вірус) надзвичайно стійкий до умов зовнішнього середовища. Механізм передачі збудника — парентеральний. Від 5 до 10% хворих стають хронічними безсимптомними носіями вірусу, що значно ускладнює боротьбу з цим захворюванням.

Вірусний гепатит С вважається найпідступнішим у світі. Близь­ко 75% його гострих форм перебігає латентно, тому гепатит С образ­но називають лагідним убивцею. Симптоми можна легко прийняти за грип. Майже у половини інфікованих осіб він переходить у хронічну форму, а через 15—20 років може розвину­тись цироз печінки, що призводить до раку печінки. За прогнозами ВООЗ у наступні 10—15 років хронічний гепатит С стане основною проблемою органів охорони здоров’я. Вакцину від гепати­ту С ще не розроблено, тому слід розраховувати лише на профілактику та лікування.