4. Нижній палеоліт. Ашель. Клектон

Краще інших відома культура (індустрія) нижнього палеоліту Європи, названа ашельською за епонімною пам’яткою у Франції. Вона широко поширена на заході й півдні Європи. У центральній частині Європи (Німеччина, Чехія) також зустрічаються ашельські пам’ятки.

Характерними знаряддями ашелю були ручні рубала й клівери (,,колуни”).

Ручні рубала – знаряддя універсального призначення, зроблені з ядрища шляхом двосторонньої обробки. Вони досить масивні, досягаючи довжини 35 см, мають овально-мигдалеподібну форму, два поздовжніх леза й один загострений кінець. Клівери характеризуються поперечним лезом і симетрично оббитими краями.

Пам’ятки архаїчного ашелю, які на думку вчених є африканського походження, зосереджені лише в Південно-Західний Європі й Південно-Західній Азії.

До архаїчного ашелю відносяться Амброна (Іспанія), Терра Амата (Франція), Альпіарка (Португалія).

Більшість ашельських пам’яток Англії й найбагатші французькі, відносяться до другої половини міндель-ріського межльодовиків’я

У пізній період ріського заледеніння ашельські пам’ятки концентруються у печерах півдня Франції й Італії. Існували базові, більш-менш довгострокові табірні стоянки зі слідами різного роду господарської діяльності, у тому числі й виготовлення знарядь праці. Зустрічаються й короткочасні табори (стійбища) на місцях полювання на великих тваринах і майстерні для видобутку й обробки сировини.

Один з ашельских таборів розкопаний у Терра Амата (Франція). Знайдено залишки 21 сезонного стійбища. В одному з них відкрита овальна огорожа з каменів. Довжина її 8-16 м, ширина – 4-6,5 м. Ця споруда інтерпретується як основа легкого житла, найдавнішого зі знайдених у Європі. Усередині житла знаходилися вогнища й місця виготовлення знарядь. Архантропи жили тут наприкінці весни – початку літа й займалися полюванням на травоїдних, збором морської риби, молюсків і черепах.

Базовий табір ашельських людей відкритий поблизу, у печері Ле Лазарі. Усередині печери був споруджений притулок (11 x 3,5 м). Ряди каменів і ямки, можливо від опорних стовпчиків, дозволяють реконструювати його нижню частину. На опорах могли бути укріплені завіси або дах зі шкір. Реконструюються вхід, внутрішні перегородки, два вогнища в більшому приміщенні й мале приміщення без вогнищ. Відновлюються навіть місця для сну, свого роду постелі з вовчих, рисячих, лисих шкір і водоростей. Терра Амата й Ле Лазарі (близько 150 тис. років тому) свідчать, що архантропи Європи вже влаштовували на стоянках споруди з каменю й дерева, користувалися справжніми вогнищами, мали постійні місця для сну й для виготовлення знарядь.

Основна галузь ашельської економіки – полювання на різних, переважно великих, тварин. У Торральбе (Іспанія) люди займалися полюванням на вимерлі тепер види слонів, коней, оленів, биків, носорогів.

Інша пам’ятка іспанського ашелю, Амброна, ‒ полювання на один вид тварин – на слона. У нижньому горизонті цієї стоянки відкриті кості 30-35 особин слона. Великі травоїдні були тут основним джерелом м’ясної їжі. Крім них, в Амброні полювали на вовка, зайця, мавп, птахів.

Крім ашельських пам’яток у нижньому й середньому плейстоцені Європи були поширені пам’ятки клектон, для якого характерні біконічні нуклеуси, численні знаряддя типу чопперів, товсті відщепи з особливими характерними рисами, відщепи з виїмками.

Його пам’ятки знаходять у Західній і Центральній Європі, в основному на північ й, схід від ашельського ареалу.

В Англії вони лежать на Британській низовині, на крейдяних пагорбах; у континентальній Європі – на південних окраїнах Середньоєвропейської рівнини; у Чехії – у басейні верхньої Лаби й на північних припливах Дунаю.