Амфора X ст. З написом. Гньоздово.

При цьому часто посилалися на те, що зброя дружинників, насамперед мечі, нібито є скандинавські. Насправді ж такі мечі були тоді, загальноєвропейськими і поширені навіть у тих країнах, де варягів-норманів ніколи не було, наприклад у Чехії та Югославії. Тепер встановлено також, що мечі гньоздовських курганів виготовлені в Смоленську з місцевого сиродутного заліза.

З усього цього випливає, що дружинні поховання в курганах IX–X ст. іа землях східних слов’ян належали представникам місцевої давньоруської феодальної знаті, яка стала на чолі молодої феодальної держави східних слов’ян – Київської Русі. Що ж до окремих поховань воїнів-скандинавів у дружинних могильниках, то вони належать варягам-норманам, які були на військовій службі в давньоруських князівських дружинах. Але таких норманів-найманців ніколи не було багато і вони не відігравали помітної ролі в політичному житті східних слов’ян і Київської Русі.

Лекція 10. АРХЕОЛОГІЯ СХІДНОЇ ТА ПІВДЕННОЇ АЗІЇ І АФРИКИ

План:

1.Археологія Східної Азії. Культура дзьомон.

2. Археологія Китаю

3. Археологія Південної Азії. Хараппська цивілізація.

4. Археологія Африки.

5. Перші хлібороби в долині Нілу

Література:

Алиман А., Доисторическая Африка, пер. с франц., М., 1960.

3амятнин С.Н., О возникновении локальных различий в культуре палеолитического периода, в кн.: Происхождение человека и древнее расселение человечества, М., 1951.

Wulsin F. R., The prehistoric archaeology of North-West Africa, Camb., 1941.

История Китая / под ред. А.В. Меликсетова. –М.: Изд. Московского Университета, 2002. – С. 8-16. // http://yakovkrotov.info/Opis_A/20001/20072_Kitay_2002.pdf

(http://www.history-house.ru/istorija-kitaju/172/935-arxeologiya-pro-peredistoriyu-kitayu)

Всемирная история: В 10-ти томах: Т.1. – М: Гос. издат. полит л-ры, 1955. – С. 230-232.

1. Археологія Східної Азії. Культура дзьомон.

Археологія Східної Азії – наука, яка бурхливо розвивається. Спочатку інтерес до минулого, втілений в матеріальних залишках, виглядав як збирання стародавніх речей. У Китаї під час правління династії Сун (960–1279) багато уваги приділялося пам’яткам минулого, зокрема, виробам, виготовленим із бронзи і яшми.

Перші розкопки в Японії датуються 1692 р., коли якийсь місцевий правитель почав розкопки могильного кургану. У 1748 р. у Кореї були початі розкопки шести поховань такого типу. Ці дослідження дали матеріал, що викликав інтерес до вивчення мистецтва минулого. Знайдені пам’ятки інтерпретували різними способами, в основному звертаючись до релігійних уявлень. Поліровані кам’яні сокири й наконечники стріл, які знаходили на японських островах, вважалися зброєю грому.

На зміну антикварному інтересу прийшли підходи, ініційовані західними дослідниками наприкінці ХІХ ст., незабаром після встановлення методів археологічних досліджень у Європі й Північній Америці. Перші дослідження, метою яких було вивчення минулого, були розпочаті Едвардом Морзе під час розкопок черепашкових куп Оморі біля Йокогами.

Найдавніше населення Східної Азії. Шведові І.Г.Андерсону належить честь відкриття найдавнішої людини в Китаї в печері Чжоу-коудянь на південь від Пекіна. Після знахідок кам’яних знарядь в 1929 р. Пей Веньчжун виявив тут перший череп Sinantropus рekinensis. Доля цих знахідок сумна: вони пропали наприкінці війни. Синантроп – перший представник Homo еrectus у Східній Азії, з ним пов’язана проблема еволюції людини в цьому регіоні. Протягом останніх десятиліть знайдено багато нових місцезнаходжень залишків гомінідів. Зараз вік пекінської людини визначають приблизно в 500 тис. років. Настільки ранніх слідів людини не виявлено ні в Японії, ні в Кореї.

Ранні хлібороби й осілі збирачі. Знайдений в купах черепашок Оморі глиняний посуд Едвард Морзе назвав шнуровим через відбитки шнура, що наносилися на його поверхню. Японська назва такого орнаменту, дзьомон, стала назвою однієї із найтриваліших доісторичних культурних традицій голоцену (епохи післяльодовикового періоду). Кераміку дзьомон вивчали протягом першої половини ХХ ст., була розроблена детальна відносна хронологія, основою якої послужило зіставлення стилів кераміки й особливостей поселень. Великий резонанс мали розкопки в печері Фукуї на північному заході острова Кюсю в 1960-х роках. Датування, отримані радіовуглецевими і радіометричними методами, показали, що фрагменти знайдених тут глиняних посудин належать виробам, вік яких – 12 тис. років. Багато інших датувань підтвердили, що на островах Японії керамічні посудини стали використовувати ще 10 тис. років тому. Ця кераміка була попередницею однієї із найбільш яскравих і тривалих керамічних традицій, що досягла розквіту під час існування посудин незвичайних форм зі скульптурними віночками у вигляді полум’я. Такий посуд робили в Центральній Японії близько 4 тис. років тому.

Перші ознаки землеробства в Східній Азії відносяться приблизно до VІІ тис. до н.е. На півночі Китаю на лесових землях у долині Жовтої ріки вирощували просо. На вологих землях у дельті річки Янцзи в V тис. до н.е. вирощували зернові. У Хемуду, виявлено добре збережені сліди дерев’яних конструкцій будинків, у яких проживали землероби. У цей час з’являються постійні поселення, подібні до Баньпо біля сучасного Сіаня. Села були оточені ровами, житлові будинки розташовувалися окремо від некрополя. Близько 3500 р. до н.е. у Китаї з’явилися більш розвинені культури. На північному сході в Хуаншані існувала культура із традицією виготовлення різноманітних прикрас із нефриту й спорудження складних ритуальних центрів. У Нюхелані, наприклад, у храмовій споруді були знайдені керамічні статуї з обпаленої глини висотою більше людського росту, можливо, пов’язані з культом богині-матері. Чудові речі з нефриту виготовляли на північному сході (культура давенькоу) і в дельті Янцзи (культура лянчжу). Існування прекрасної кераміки різноманітних форм, у тому числі тонкостінної чорної, свідчить про спеціалізоване виробництво. Можливо, досвід цих майстрів з високотемпературного випалу сприяв виникненню металургії бронзи.

На Корейському півострові і Японському архіпелазі головними джерелами продуктів харчування залишалися збиральництво, рибальство й полювання. Велике значення мав збір молюсків. Величезні купи черепашок знаходять по всій території регіону, особливо вздовж тихоокеанського узбережжя Японії. Збирачі створили складноструктуровані спільноти, а багаті природні ресурси лісів і узбереж в умовах помірного клімату дозволяли їм жити на одному місці протягом багатьох поколінь. Прикладом може бути поселення Саннай Маруяма на півночі Хонсю, яке заселяли близько 1000 років. Тут знайдені залишки декількох сотень жител. Стиль керамічного посуду і наявність напівкоштовних мінералів на цьому поселенні свідчать про його перебування в центрі широких суспільних і економічних зв’язків, що охоплювали південь Хоккайдо й значну частину півночі Хонсю.

Виникнення металургії. У Японії завершився довгий період дзьомон, на зміну рибальству, збиральництву й полюванню прийшло землеробство, що утвердилося на заході Японії в ІV ст. до н.е. У цей же час стала поширюватися металургія. В І ст. до н.е. з’явилися перші укріплені поселення, які розташовувались на вершинах пагорбів, що свідчать про суперництво вождів. Одним із найбільших із цих укріплених поселень було Єсіногарі на заході Кюсю, де виявлені сотні будівель, некрополь, квартал знаті, сховища й, можливо, вежі для спостереження. Період з 300 р. до н.е. по 300 р. н.е. у Японії називається яей, за місцезнаходженням в Токіо. Під час періоду кофун, або курганного (300–700 н.е.), на Японському архіпелазі формувалися державні утворення. На Корейському півострові протягом декількох сторіч існували держави, у зв’язку із чим виділяється період трьох царств, коли півострів був поділений між Кегуре на півночі, Пекче на південно-заході й Сілла на південному сході. Про них збереглися відомості в більш пізніх хроніках, а також у даних, почерпнутих під час розкопок поховань під земляними пагорбами. Тільки в Японії періоду кофун до цього часу відносять більше 100 тис. поховань. Найбільші з них перебувають неподалік від сучасних Осаки й Нарі.

Період кофун завершився в VІІІ ст. В 668 р. Держава Сілла поширилося на весь Корейський півострів. Багато явищ китайської цивілізації стали надбанням всієї Східної Азії.