Льон олійний

Систематика й морфологія

Льон звичайний культурний — Ііпит ийіаііштит Ь. — відно­ситься до родини лляні — Еіпасеае.

Льон звичайний поділяють на п'ять підвидів, з яких найбільш розповсюджені й мають значення три підвиди:

1. Середньоземноморський (крупнонасіннєвий) — зиЬзр. тейііеггапеит Уа\\ є! ЕН. — рослини низькорослі (до 50 см). Кві­тки, коробочки, насіння крупне. Маса 1000 насінин 10—13 г. Вирощується в середньоземноморських країнах.

2. Проміжний (середньонасіннєвий; транзиториум) — шЬзр. ігапзііогіит Еїї. — рослини середньої висоти — 50—60 см. Квітки, коробочки, насіння середнього розміру. Маса 1000 насінин 6— 9 г. Розповсюджений як олійна культура на півдні України, у Криму, Закавказзі, Казахстані,

3. Євразійський (дрібнонасіннєвий) — зиЬзр. еигазіаіісит Уау. еї ЕИ. — за висотою та розгалуженням рослини дуже різні. Квіт­ки, коробочки, насіння дрібні. Маса 1000 насінин 3—5 г. Най­більш розповсюджений у культурі підвид. Вирощується в Європі та Азії.

За морфологічними ознаками (висота рослин, форма куща), вегетаційним періодом Євразійський підвид поділяється на чо­тири групи:

162

льон-довгунець — еіощаїа;

• льон-межеумок або льон-проміжний — V. іпіегтеШа;

• льон-кудряш або льон кучерявий, або рогач — у. ЬгеуітиШ-саиііа;

• льон сланкий — V. ргозігаШ.

Олійний льон охоплює дві групи— льон-межеумок і льон-кудряш.

Льон-межеумок— висота рослин цієї групи змінюється до­сить сильно. Але співвідношення між висотою рослин різних груп межеумку при вирощуванні їх поряд зберігається.

Висота рослин коливається від 25 до 75 см (український ме-жеумок) і від 28 до 80 см (казахстанський межеумок).

Серед цієї групи мають перевагу одностеблові рослини.

Ступінь розгалуження рослин залежить від погодних та агро­технічних умов. Рослини добре облистковані. Кількість коробо­чок на рослині від 14 до 41. Колір насіння коричневий.

Вирощується переважно для отримання олії, рідше — для отри­мання олії та волокна в Центрально-Чорноземній зоні Росії, на Північному Кавказі, в Україні та Казахстані.

Льон-кудряш — форми цієї групи за висотою рослин, кількіс­тю стебел на рослині, гіллястістю, кількістю, формою та розмі­ром коробочок дуже різноманітні. Висота рослин в умовах сухо­долу коливається в межах від 13 до 55 см. На зрошенні та при вирощуванні в районах достатнього зволоження рослини дося­гають висоти 70 см. Низькорослий кудряш зустрічається у висо­когірних районах Таджикистану та в Узбекистані.

Під впливом агроприйомів висота рослин досить істотно змі­нюється. При збільшенні площі живлення гіллястість рослин стає сильнішою.

Зустрічаються форми, які сприяють створенню від 14 до 27 стебел на рослині. Карликові високогірні одностеблові рослини на поливі досягають середньої висоти й мають на одній рослині по 3—4 стебла. Найрозповсюдженіший колір квітки блакитний, фіолетово-блакитний, а для окремих географічних груп білий. Багатокоробочкові рослини компактні, багатогіллясті, цінні для селекції. Рослини густо облистковані. Листки ланцетної форми. Колір насіння світло-бурий, бурий, темно-бурий, блідо-жовтий, жовтий, темно-жовтий. У білоквіткових форм насіння (світле та темно-жовте) міститься більше олії, ніж у коричневого. Коефі­цієнт кореляції становить: г=+0,727+0,03. Вирощується для отри­мання олії.

163

Льон -довгунець — високорослі (60-120 см і більше) одностеб-лові рослини, розгалужуються тільки у верхній частині стебла. Стебло зелене, сизо-зелене. Листки ланцетні. Квітки правильні, з блакитними, рожевими або білими пелюстками. Плід — п'яти-гніздна коробочка. Насіння пласке, яйцеподібної форми, буре або коричневе. На одній рослині від 2-3 до 8-10 насіннєвих коробочок. Коренева система розвинена слабко. Вона складає­ться з головного стрижневого кореня й дрібних нижніх бокових коренів.

Вирощується в районах помірно теплого та вологого клімату.

Льон сланкий — густооблисткована рослина зі слабким бага-тостебловим кущем. Квітки блакитні, середньої величини. Ко­робочки дрібні. Насіння буре, дрібне. Морозостійкий. Цікавий для селекції при схрещуванні його з межеумком та довгунцем.

За результатами вивчення, в свою чергу, льон олійний умов­но поділяють на 12 груп.

1. Південноукраїнська — середньорання за тривалістю вегета­ційного періоду. Маса 1000 насінин 4,0-5,2 г. Насіння дрібне, коричневе. Вміст олії в насінні 33,5-45,6%.

Райони розповсюдження: Донецька, Луганська, Дніпропет­ровська, Миколаївська, Одеська області України.

2. Кримська — включає низькорослі середньостиглі форми. Ма­са 1000 насінин 4,9—5,1 г. Насіння середньої величини, корич­неве. Вміст олії в абсолютно сухому насінні 38,6-49,3%- Ураже­ність хворобами слабка.

Льон цієї групи розповсюджений в Криму.

3. Північно-Кавказька степова група — висота рослин 43—69 см, в основному рослини мають одне стебло. Коробочки дрібні. Ма­са 1000 насінин 4,6-5.5 г. Середньоранній. Вміст олії 33,2-46,5%. Рослини слабо уражуються грибними хворобами, стійкі до по­сухи.

Льон цієї групи вирощують у Ставропольському краї, Рос­товській, Волгоградській областях Росії.

4. Передгірна азербайджано-дагестанська група— рослини заввишки близько 80 см, одностеблові, густооблистковані. На­сіння крупне, коричневе. Маса 1000 насінин 5,7—7,6 г. Група середньостигла. Вміст олії в насінні під 35,4 до 44,3%.

Розповсюджений на невеликих площах Азербайджану та Да­гестану.

5. Карабахська вузьколисткова група — рослини висотою 32— 43 см, на зрошенні — до 59 см. Облисткованість середня. Лист-

164

ки світло-зелені, вузькі. Насіння світло-буре. Маса 1000 насінин

5,4 г. Рослини середньостиглі. Вміст олії в насінні 38,6—42,7%.

Розповсюдження рослин цієї групи — Нагорний Карабах.

6. Казахстанська група— рослини переважно одностеблові, заввишки 50—67 см, облисткованість середня. Насіння дрібне, буре. Маса 1000 насінин 4,6 г. Рослини ранньостиглі. Вміст олії ії насінні 34—46%.

Вирощується в Казахстані, Мордовії та Самарській області (Росія).

7. Вірмено-грузинська група — рослини заввишки 45—60 см. Гіллястість слабка. На суходолі рослини одностеблові, з невели­кою кількістю коробочок. Облисткованість густа. Насіння дріб­не, світло-бурого кольору. Маса 1000 насінин 5,4 г. Є форми ранньо- та середньостиглі. Вміст олії в абсолютно сухому насін­ні 40—43%. Рослини стійкі проти ураження грибними захворю­ваннями, посухостійкі.

Група розповсюджена у Вірменії та Грузії.

8. Дагестанська високогірна група — рослини висотою 56—86 см. У розгалужених багатокоробочкових форм на окремих рослинах є від 100 до 150 коробочок. Насіння середньої величини, буре. Маса 1000 насінин 5—6 г. Вміст олії в абсолютно сухому насінні 39,1%. Напівозимий, стійкий проти грибних захворювань.

Розповсюджений у Дагестані (Росія) на висоті 600—2000 м над рівнем моря.

9. Астрахань-Базарська група — рослини заввишки на суходо­лі 48 см, головним чином одностеблові, різностиглі. Насіння се­реднє, буре. Маса 1000 насінин 4,7-6,5 г. Вміст олії в насінні від 35,7 до 44,3%.

Рослини посухостійкі.

10. Таджикська група — рослини мають велику' розгалуженість, середньостиглі. Насіння дрібне, коричневе. Маса 1000 насінин 4,7 г. Олійність 32,3-46,7%. Ураженість грибними захворюван­нями слабка. Рослини посухостійкі.

Впрошується в передгірних районах Таджикистану, Узбекис­тану, Киргизстану.

11. Середньоазійська високогірна карликова група— рослини на суходолі одностеблові, з малою кількістю коробочок. Квітки блакитні, дрібні. Коробочки дрібні. Маса 1000 насінин 4,3 г. Зустрічаються ранньо- і середньостиглі форми. Вміст олії в на­сінні 33,7-43,0%. Льон цієї групи стійкий проти ураження гриб­ними захворюваннями, посухи.

165

Розповсюджений в Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані в районах, що розташовані на висоті від 900 до 2000 м над рів­нем моря.

12. Хорезмська група— рослини добре розгалужені. Маса 1000 насінин 4,2—5,1 г. Льон різностиглий. Олійність 37,0—41,5%. Ро­слини вологолюбні. Слабко уражаються грибними захворюван­нями.

Вирощується в Хорезмському регіоні Узбекистану.

Квітки льону одноденні — вранці розкриваються й близько полудня опадають. Час розкривання й відцвітання їх залежить від температури й вологості повітря. Запилення відбувається під час розкривання квітки. Коробочка льону містить 10 насінин.

Льон — самозапилювач. Пиляки, які щільно туляться до приймочки, розтріскуються, висипаючи пилок. Проте льон не тільки самозапилювач. Для нього цілком можливе запилення по­бічним пилком. Комахи, головними чином бджоли, сприяють перенесенню пилку. Менше значення має вітрозапилення, бо пилок льону вологий і досить важкий.

Народногосподарське значення

Льон — дуже давня культурна рослина, супутник людини з доісторичного часу. Так, в останках свайних будівель у Швейца­рії, котрі відносяться до кам'яного віку, знайдено стебла льону з коробочками й насінням, залишки тканин з льону, ниток, моту­зок.

За 5 тисяч років до нашої ери в Єгипті культура льону була добре розвинута — мумії загорталися в полотно з льону. В Укра­їні льон почали сіяти в VI ст.

Льон вирощують для отримання волокна й насіння, з якого добувають олію. Натомість існує дві основні групи льону — льон-довгунець і льон олійний.

Льон-довгунець культивують у більш північних районах в ос­новному для одержання волокна, а олійний — у південних і цен­тральних районах, в основному для отримання олії.

Посівна площа льону олійного в світі становить 3 мли. 510 тис. га. Найбільше його сіють в Індії —920 тис. га, Канаді — 820, Китаї — 620 тис. га. В Україні сіють льон на плоші близько 21 тис. га.

Середня врожайність льону олійного 7,5 ц/га. Найвищий рі­вень урожайності досягає в Канаді— 13,2 ц/га, США— 12,9, країнах СНД — 10,5 ц/га. У науково-дослідних установах у роки

166

Розповсюджений в Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані в районах, що розташовані на висоті від 900 до 2000 м над рів­нем моря.

12. Хорезмська група— рослини добре розгалужені. Маса 1000 насінин 4,2—5,1 г. Льон різностиглий. Олійність 37,0—41,5%. Ро­слини вологолюбні. Слабко уражаються грибними захворюван­нями.

Вирощується в Хорезмському регіоні Узбекистану.

Квітки льону одноденні — вранці розкриваються й близько полудня опадають. Час розкривання й відцвітання їх залежить від температури й вологості повітря. Запилення відбувається під час розкривання квітки. Коробочка льону містить 10 насінин.

Льон — самозапилювач. Пиляки, які щільно туляться до приймочки, розтріскуються, висипаючи пилок. Проте льон не тільки самозапилювач. Для нього цілком можливе запилення по­бічним пилком. Комахи, головними чином бджоли, сприяють перенесенню пилку. Менше значення має вітрозапилення, бо пилок льону вологий і досить важкий.

Народногосподарське значення

Льон — дуже давня культурна рослина, супутник людини з доісторичного часу. Так, в останках свайних будівель у Швейца­рії, котрі відносяться до кам'яного віку, знайдено стебла льону з коробочками й насінням, залишки тканин з льону, ниток, моту­зок.

За 5 тисяч років до нашої ери в Єгипті культура льону була добре розвинута — мумії загорталися в полотно з льону. В Укра­їні льон почали сіяти в VI ст.

Льон вирощують для отримання волокна й насіння, з якого добувають олію. Натомість існує дві основні групи льону — льон-довгунець і льон олійний.

Льон-довгунець культивують у більш північних районах в ос­новному для одержання волокна, а олійний — у південних і цен­тральних районах, в основному для отримання олії.

Посівна площа льону олійного в світі становить 3 мли. 510 тис. га. Найбільше його сіють в Індії —920 тис. га, Канаді — 820, Китаї — 620 тис. га. В Україні сіють льон на плоші близько 21 тис. га.

Середня врожайність льону олійного 7,5 ц/га. Найвищий рі­вень урожайності досягає в Канаді— 13,2 ц/га, США— 12,9, країнах СНД — 10,5 ц/га. У науково-дослідних установах у роки 166

із сприятливими погодними умовами врожайність льону олій­ного досягає 20—22 ц/га.

Насіння льону містить до 50% жиру, який швидко висихає (йодне число 175—200 одиниць), утворюючи тонку гладеньку бли­скучу плівку.

Жирнокислотний склад олії льону олійного такий: лінолено­ва кислота (48—63%), лінольова (10-20%), олеїнова (15—21%), пальмітинова (6—8%), стеаринова (4—6%). Найбільша кількість — ліноленової кислоти, яка забезпечує високе йодне число (здат­ність до висихання).

Олія, яку отримують із насіння льону, використовується як харчовий продукт, а також у ряді галузей промисловості: лако­фарбовій для виготовлення натуральної високоякісної оліфи, ла­ків, емалей; електротехнічній; авіаційній; автомобільній; судно­будівній; ливарній; металообробній.

Раніше обсяги площ льону олійного були значно більшими, оскільки в господарстві використовували лише натуральну олі­фу переважно з насіння льону. З розвитком хімічної промисло­вості почали виготовляти штучну оліфу, яка поступається за які­стю лляній, але значно дешевша.

Льон олійний має велику кормову цінність: в 1 кг насіння міс­титься 1,8 кормових одиниць, а в 1 кг макухи— 1,2 кормових одиниць. Макуха, що містить 33,5% білка, близько 9 жиру, 31% безазотистих речовин (головним чином крохмалю), за кормови­ми якостями переважає макухи інших олійних культур, оскільки легко засвоюється тваринами. Від поїдання її коровами збільшу­ється надій і жирність молока, молодняк на відгодівлі значно збільшує приріст маси. Відвар насіння льону використовують при лікуванні телят після відлучення їх від корів та в інших ме­дичних цілях.

У стеблах льону олійного міститься 10—15% волокна, прида­тного для виготовлення грубих тканин (мішковини), шпагату, мотузок. Крім того, із соломки льону олійного, що містить до 50% целюлози, виготовляють папір (письмовий, цигарковий), картон, з відходів стебла (костриці) — плити, які використову­ють у будівництві.

Сорти

Південна ніч — висота рослин 52—55 см. Тривалість вегета­ційного періоду 84—86 днів. Квітка синя, велика. Насіння корич­неве. Маса 1000 насінин 7,9 г. Вміст олії в насінні 44,8—47,0%.

167

Урожайність насіння 16,7—20,1 ід/га. ВисокостійкиЙ до посухи. Стійкий до вилягання рослин. Характеризується високою по­тенційною продуктивністю. Рекомендовано для вирощування в степовій зоні України.

Дебют — рослини сорту заввишки 57—58 см. Технічна дов­жина стебла 46—48 см. Тривалість вегетаційного періоду 85—87 днів. Куш компактний, стебло розгалужене. Квітки середньої величини, світло-фіолетові. Насіння яскраво-коричневе. Маса 1000 насінин 7,8 г. Вміст олії в насінні 45,5-47,0%. Урожайність 15,4—20,0 ц/га. Стійкий до вилягання рослин та висипання на­сіння.

Рекомендовано для вирощування в степовій зоні України.

Айсберг— рослини заввишки 54—57 см. Тривалість вегетацій­ного періоду 86—88 днів. Квітка біта, зіркоподібна. Насіння тем­но-коричневе. Маса 1000 насінин 7,7 г. Вміст олії в насінні 46,5-49,5%. Урожайність 14,8—21,1 ц/га. Вирізняється високим йод­ним числом олії та стійкістю проти фузаріозного в'янення. Стійкий до вилягання.

Рекомендовано для вирощування в Запорізькій, Дніпропет­ровській, Херсонській областях України.

Усі сорти створено в Інституті олійних культур УААН. Крім них, тут виведено ще два декоративних сорти льону — Марс та Іній.

Марс — рослини з прямим розгалуженим стеблом висотою до 60 см. Має від 5 до 15 бокових стебел з 10-20 квітками на кож­ному з них. Листки зворотнояйцепобідні, світло-зелені. Великі квітки зібрані у волотєподібні суцвіття. Віночок яскраво-червоний з темним центром та з двома білими смугами в нижній частині кожної пелюстки. Цвіте рясно й довго — з червня до вересня. Світлолюбна, посухостійка рослина. Сорт створено на базі ди­кого виду /,. §гстсІі/!огит Ве$[.

Іній— сорт має прямостояче стебло до 60 см заввишки, роз­галужене. Листки лінійно-ланцетні. Квітки на тонких квітко­ніжках у китицеподібних завійках, зібраних у китицеподібне су­цвіття. Квітконіжки нахилені в один бік. Цвіте в червні — серп­ні. Білі квітки діаметром до 2 см розкриваються з першими променями сонця, а в середині дня віночок опадає. У кінці пері­оду цвітіння віночок може мати блідо-блакитний колір.

Сорт створено методом добору з природної популяції багато­річного виду /.. аіШгіасшп Ь. Рекомендується для групових на­саджень при оформленні квітників.

168

Технологія вирощування, післязбиральна доробка та зберігання насіння

Місце в сівозміні. Кращими попередниками льону олійного при вирощуванні на насіння є озима пшениця, зернобобові, баш­танні культури (коли поле після баштанних залишається чистим від бур'янів).

Не допускається висівання льону після соняшнику й рицини. У сівозміні льон можна повертати на те саме поле не раніше як через 6—8 років, щоб запобігти захворюванню фузаріозом та ін­шими хворобами. Льон олійний — добрий попередник для ози­мих та ярих культур.

Добрива. Льон олійний добре реагує на внесення добрив. Фос­форні мінеральні добрива в поєднанні з калійними сприяють збільшенню олійності. Надмірне використання азотних добрив знижує олійність насіння.

Найбільшу кількість азоту льон олійний засвоює з початку фази з'явлення сходів до цвітіння. Фосфор у легкодоступній формі необхідний рослинам протягом усього періоду вегетації. Потре­ба в калійних добривах збільшується в період бутонізації, цвітін­ня та утворення насіння.

На врожай льону олійного дуже впливає післядія органічних добрив.

Під льон вносять ЇЧ₄₅Р₆₀К₄₅. На чорноземних та каштанових грунтах південного Степу України калійні добрива не застосову­ють.

Мінеральні добрива найкраще вносити з осені під оранку. У разі підживлення посівів льону фосфорними добривами під оран­ку застосовують Р₄₅, а у фазі ялинки здійснюють підживлення суперфосфатом Р_|5.

Основний обробіток ґрунту здійснюють з урахуванням попе­редників, засміченості й вологості грунту, часу та строків вико­нання агроприйомів.

На засмічених однорічними бур'янами полях виконують піс­лязбиральне лущення стерні на глибину 6—8 см та ранню оранку плугами з передплужниками. Глибина оранки 28—30 см.

На полях, що засмічені коренепаростковими бур'янами (осот, молочай, берізка), слідом за збиранням попередника застосову­ють систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту. Глибина оранки 28—30 см.

169

Високу ефективність боротьби з бур'янами забезпечує засто­сування напівпарового обробітку грунту.

У боротьбі з бур'янами доцільним є поєднання механічного обробітку грунту з внесенням гербіцидів.

Зяб восени боронують, а при з'явленні бур'янів після оранки та боронування культивують.

Передпосівний обробіток грунту. Рано весною, коли грунт до­стигне, проводять передпосівну культивацію з боронуванням. Гли­бина передпосівної культивації 6—8 см.

Якшо зяб погано вирівняний з осені, ранньовесняний обро­біток грунту починають зі шлейфування поля, а потім викону­ють культивацію. При необхідності культивують у два сліди. При всіх умовах слідом за культивацією грунт боронують.

Обробляти навесні грунт треба впоперек ріллі культиватора­ми, які обладнані розпушувальними лапами, й одночасним бо­ронуванням.

Якщо верхній шар грунту швидко висушується, опади відсут­ні або оранка за зиму не досить ущільнилась і навесні залиши­лась розпушеною, то перед посівом грунт коткують кільчастими котками.

Сівба. Особливе значення для одержання високого врожаю насіння льону має правильна підготовка насіння до висівання.

На сівбу беруть чисте від бур'янів, відсортоване, не заражене хворобами насіння, що має високі масу 1000 насінин і схожість. Забороняється висівати насіння, яке заражене повитицею. У по­сівному матеріалі льону не допускається насіння карантинних бур'янів, а також живих шкідників та їх личинок.

Щоб не допустити зараження посівів фузаріозом та іншими хворобами, за 2—3 дні до сівби посівний матеріал протруюють. Після протруєння насіння зберігають у сухому приміщенні.

Для кращого використання осінньо-зимової вологи ґрунту льон сіють у ранні строки, разом з ярими колосовими культура­ми. Ранні посіви льону дають більш високі врожаї, запобігасться або значно зменшується ушкодження сходів лляними блішками. На ранніх посівах рослини встигають зміцніти до появи більшо­сті шкідників і тому краще протистоять їм.

Але в роки з дуже раннім початком весни, коли є загроза приморозків, з сівбою треба почекати, бо зниження температу­ри нижче -4°С призводить до пошкодження сходів.

При ефективному пригніченні бур'янів, внесенні гербіцидів, в окультурений грунт льон сіють з шириною міжряддя 15 см.

170

Якщо восени та в ранньовесняний період не вдалося ефективно пригнітити бур'яни, льон сіють з шириною міжряддя 45 см.

Норма висіву схожого насіння становить для районів з недо­статнім зволоженням 30—35 кг/га, для районів з достатнім зво­ложенням — 40—50 кг/га.

Використання для сівби насіння більш крупних фракцій сприяє підвищенню їхньої польової схожості. Для підвищення останньої насіння льону обігрівають активним вентилюванням підігрітим повітрям {близько ЗО—35°С) або на сонці. Не проводиться повіт­ряно-теплова обробка насіння, що протруєне хімікатами.

Глибина загортання насіння 3—4 см. У разі пересихання верх­нього посівного шару грунту глибина заробки насіння збільшу­ється до 5 см з одночасним збільшенням норми висіву.

Посіви льону негайно коткують у роки з сухою весною, а у вологі роки — боронують.

Догляд за посівами. За сприятливих погодних умов сходи льо­ну з'являються, як правило, на 6—10-й день після сівби. При створенні ґрунтової кірки до появи сходів посіви боронують, щоб зруйнувати її, Розпушують грунт у стислі строки, для запо­бігання його пересиханню й ущільненню. За період вегетації на широкорядних посівах проводять 2—3 розпушення міжрядь.

У перші 20—25 днів після сходів льон розвивається слабко, бур'яни ростуть інтенсивніше, пригнічуючи рослини льону. При сильній засміченості насіннєвих посівів їх старанно прополю­ють не менше 2—3 разів. Перше прополювання здійснюють при появі сходів бур'янів, друге та третє — до появи бутонів у рослин льону.

Найбільш злісний бур'ян у посівах льону олійного — повити­ця лляна. Вона присмоктується до рослин льону й виснажує їх. У період догляду за посівами рослини льону з повитицею випо­люють і спалюють.

У перший період росту посівам льону найбільшої шкоди завдає лляна блоха. Посіви льону ушкоджують також люцернова совка, лляний трипс, совка-гамма. Проти шкідників застосовують об­прискування посівів хімічними препаратами.

Збирання льону. Льон олійний збирають двофазним способом. Косити у валки починають за 8—10 днів до повного достигання льону при вологості насіння 25%. Ознаки початку збирання такі: 50—75% коробочок льону побуріли, насіння набирає типового коричнево-бурого забарвлення й починає відставати від перегоро­док коробочок. При струшуванні коробочок насіння торохтить.

171

б) оригінатори сортів передають, на підставі договорів, насін­ня супереліти, еліти іншим науково-дослідним установам (науково-дослідним інститутам, дослідним станціям), учбово-дослідним господарствам сільськогосподарських вищих навчаль­них закладів для розмноження й організації виробництва насін­ня сортів у регіонах їхнього знаходження;

в) науково-дослідні установи, учбово-дослідні господарства вирощують елітне насіння, насіння І репродукції в розмірах, що задовольняють потреби сільськогосподарських підприємств у на­сінні І репродукції для проведення сортооновлення й сортоза-міни;

г) сільськогосподарські підприємства на насінницьких ділян­ках розмножують отримане насіння для повного забезпечення насінням льону олійного потреб господарств у наступні 2—3 ро­ки для виробничих посівів.

У науково-дослідних установах застосовується схема первин­ного насінництва льону олійного, яка включає розсадники: від­бору маточних рослин, перевірки маточної еліти, маточної еліти першої генерації, маточної еліти другої генерації.

При формуванні нових партій насіння маточної еліти в роз­саднику маточних рослин застосовують індивідуальний відбір.

У розсаднику перевірки маточної еліти виконують перевірку потомств за родинами.

Типові для даного сорту потомства об'єднують і розмножу­ють у розріджених посівах розсадників маточної еліти першої та другої генерації.

Протягом вирощування оригінального насіння в період веге­тації здійснюють видові та сортові прочистки, вилучаючи нети­пові, уражені шкідниками та хворобами, слаборозвинені рос­лини.

Здійснюють у період вегетації дві сортові прочистки: першу в період цвітіння, коли за кольором квітки можна відрізняти до­мішки в основному сорті, і другу — у фазі ранньої жовтої стиг­лості. При проведенні другої сортової прочистки беруть до уваги також висоту рослин, форму куща, врожайність.

У розсадниках льон збирають на низькому зрізі з обов'зко-вим в'язанням рослин у снопи.

Насіння маточної еліти другої генерації використовують для розмноження й виробництва насіння супереліти, а потім — еліти.

Всеросійський інститут льону рекомендує схему прискорено­го розмноження нових сортів льону. У розсаднику розмноження

174

оригінального насіння здійснюють масовий негативний відбір, вилучаючи хворі, слаборозвинені, нетипові рослини. Після цьо­го відбирають декілька тисяч найбільш типових маточних рос­лин. Отримане насіння с маточна еліта, яка наступного року в розсаднику проходить перевірку по родинах за господарсько-цінними ознаками. З найтиповіших родин формують вихідну партію оновленого маточного елітного насіння. Насіння маточ­ної еліти висівають для отримання насіння супереліти, а далі — еліти.

На посівах супереліти, еліти виконують повторні масові від­бори з вилученням менш типових, хворих, слаборозвинених ро­слин.

При збиранні врожаю супереліти також формують з найбільш вирівняних ділянок партію насіння маточної еліти першої гене­рації, з іншої площі — другої генерації. Оригінальне насіння ін­тенсивно розмножують і отримують насіння оригінальної еліти.

Апробація сортових посівів і грунтконтроль

При проведенні апробації звертають увагу на просторову ізо­ляцію. Сортові посіви повинні бути розмішені з просторовою ізоляцією від інших сортів не менш як за 100 м.

Належність посівів льону до визначеного сорту перед прове­денням апробації встановлюють за сортовими документами.

Апробують сортові посіви льону олійного у фазі ранньої жов­тої стиглості рослин. Апробацію здійснюють по діагоналі поля. З площі до 100 га відбирають 300 рослин (у 20 пунктах по 15 рослин), з яких складають апробаційний сніп. Останній розби­рають для установлення домішок інших сортів. З кожної росли­ни обмолочують по 1—3 коробочки й переглядають насіння, яке за формою, кольором, розміром відповідає певному сорту.

При визначенні типу льону беруть до уваги розмір коробочок (дрібні, середні, крупні), розмір насіння, їх колір. Для місцевих сортів льону враховують висоту рослин (щоб виявити домішок довгунцевих форм), розмір коробочок, розмір та забарвлення насіння.

Під час аналізу встановлюють кількість домішок (%) в основ­ному сорті Інших форм, ураженість посівів фузаріозом і засміче­ність гірчаком рожевим і гумаєм. При наявності цих бур'янів понад 3% посіви визнаються непридатними на насіннєвий мате­ріал.

При виявленні в посівах повитиці потрібно негайно здійсни-

175

ти ретельну очистку від неї. Уражені частини посіву льону вико­шують до збирання й усю масу спалюють разом з льоном. При масовому ураженні льону повитицею скошують усю уражену ді­лянку й використовують на технічні цілі. Уражені посіви пови­тицею вказують в акті апробації.

В елітних посівах не допускається засміченість їх повитицею, ураження фузаріозом. Насіння з посівів, які були уражені пови­тицею, ретельно очищають і окремо зберігають.

Насіння еліти, супереліти, першої репродукції супроводжує­ться актом апробації та атестатом на насіння.

Для того, щоб більш точно визначити чистосортність еліти або репродукції, насіння сортів льону передають на грунтконт-роль. Його здійснюють у науково-дослідних установах в умовах штучного клімату (фітотрон, теплиці), або наступного року в польових умовах. Засівають дві повторності насінням еліти або репродукції з таким розрахунком, щоб у кожній повторності бу­ло по 500 рослин.

Сортові ознаки визначають у фазі цвітіння та господарської стиглості насіння, Оцінка посівів сорту в грунтконтролі прово­диться за тими самими ознаками, що й при апробації.

Грунтконтроль дає змогу оцінити фактичну чистосортність еліти чи репродукції сорту.