Сорти ріпаку Ярий ріпак

Аріон— рослини мають висоту 120—140 см, сходи зелені з восковим нальотом. Кущ напівзімкнений. Насіння темно-буре, округле, маса 1000 насінин 3,0—3,5 г. Вміст олії в насінні 42%, ерукової кислоти 0%, глюкозинолатів до 15 мкмоль/г. Чутливий до внесення добрив. Урожай насіння 20,0—25,0 ц/га. Створено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Микитинецький — двонульовий сорт, придатний для виготов­лення високоякісної харчової олії та білкових кормів. Рослини заввишки 100-130 см. Кущ зімкнений, без антоціанового за­барвлення. Квітки лимонно-жовтого кольору. Китиця видовже­на, пухка. Маса 1000 насінин 3,9 г. Олійність насіння 41—43%,

149

вміст ерукової кислоти 0, глкжозинолатів 0,5%. Урожай насіння 22—26 ц/га. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Отаман — високоврожайний сорт ярого ріпаку. Рослини заввишки 95 см. Тривалість вегетаційного періоду 91 день. Сте­бло округле, товщиною 10 мм, розгалужене. Насіння дрібне, окру­глої форми, чорно-коричневого кольору. Маса 1000 насінин 3,3 г. Урожай 18,6—24,5 ц/га. Вміст олії в насінні близько 45%. Еруко-ва кислота відсутня. Глюкозинолатів у насінні 18—25 мкмоль/г. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Має середню стійкість проти хвороб і шкідників. Рекомендовано для вирощування у степовій зоні України. Створено в Інституті олій­них культур УААН.

Титан— рослини заввишки 120 см. Сорт має округле розга­лужене стебло, товщиною 12 мм. Стручок завдовжки 6—7 см. Насіння дрібне, округлої форми, чорно-коричневого кольору, маса 1000 насінин 3,0—3,3 г. Урожай сорту 19,3-24,0 ц/га. Вміст олії в насінні 44—46% , глюкозинолатів 18,0—25,0 мкмоль/г, еру-кова кислота відсутня. Сорт стійкий до вилягання рослин та оси­пання насіння. Має середню стійкість проти хвороб та шкідників. Виведено в Інституті олійних культур УААН.

Усього на 2001 р. занесено до Реєстру сортів рослин України 23 сорти ярого ріпаку.

Озимий ріпак

Атлант — високоврожайний сорт з високою компенсаційною властивістю. Стебло пряме, округле, розгалужене. Насіння дрібне. Урожай 26,2 ц/га. Вміст олії в насінні 45%, глюкозинолатів в олії 22,6 мкмоль/г. Ерукова кислота відсутня. Сорт стійкий до виля­гання рослин та осипання насіння. Середньостійкий проти хво­роб та шкідників. Зимостійкість за п'ятибальною шкалою 4,5 бала. Рекомендовано для вирощування в районах з м'якими зи­мами та значним сніговим покривом. Створено в Інституті олій­них культур УААН.

Тисменицький — середньостиглий, зерновий. Вміст олії в насінні 44—45%, ерукової кислоти 0,00—0,03, глюкозинолатів 0,8%.Маса 1000 насінин 4,2—4,5 г. Має високу зимостійкість, стійкий до вилягання рослин. Урожай — 30—35 ц/га. Впрошує­ться на насіння й корм у Степу, Лісостепу, Поліссі. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Света— сорт олійного напряму. Рослини невисокі — до 135 см, компактні, стебло міцне. Насіння темно-коричневе, олійність

150

44—46%, вміст ерукової кислоти до 0,15, глюкозинолатів до 15— 18 мкмоль/г. Макуху й шрот можна використовувати для годівлі худоби, птиці. Придатний для вирощування в усіх природно-кліматичних зонах України. Виведено в Івано-Франківському інституті АПВ.

Світоч — двонульовий, зернового й кормового використан­ня. Середньостиглий. Зимостійкість висока. Вміст олії 43—45% , ерукової кислоти 0,0—0,7, глюкозинолатів 1,5%. Урожай насіння 37,8 ц/га. Рекомендований для вирощування в Лісостепу й Поліссі. Створено на Вінницькій обласній сільськогосподарсь­кій дослідній станції УААН.

Ксаверівський — середньостиглий, кормовий. Вміст олії в насінні 41%, ерукової кислоти 5,9, глюкозинолатів 3,6%. Уро­жай насіння 20,6 ц/га. Зимостійкість середня. Рекомендовано для вирощування в районах з м'якими зимами. Виведено в На­ціональному аграрному університеті.

Усього до Реєстру сортів рослин України на 2001 р. занесено 27 сортів озимого ріпаку.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Ріпак потребує родючих грунтів, неважких за механічним скла­дом, з доброю теплопровідністю, з нейтральною або кислою ре­акцією ґрунтового розчину. Для ріпаку більш сприятливі чорно­земи, опідзолені, темно-сірі, сірі лісові грунти. Менш сприят­ливі для росту та розвитку ріпаку грунти з важким механічним складом, водонепроникним підорним шаром. При вирощуванні ріпаку в таких умовах необхідно здійснювати глибоке розпушу­вання ґрунту. Але навіть такий захід не завжди створює сприят­ливі агрофізичні якості грунту для росту озимого ріпаку, особ­ливо в роки з надмірним випадінням дощу.

Місце в сівозміні. У великих господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні ріпаку й він займає значні площі, найдоцільніше створити ріпаково-зернові сівозміни з максимальним насичен­ням ріпаком та зерновими культурами. Це дає змогу виключити ріпак із сівозмін, де вирощують цукрові та кормові буряки, які мають з ріпаком одного спільного ворога— один і той самий штам нематоди. З іншого боку, вирощування ріпаку й зернових культур в одній сівозміні сприяє поліпшенню фітосанітарного стану грунту.

За відсутністю таких сівозмін не треба розмішувати в одній

151

сівозміні ріпак з цукровими буряками, або висівати ріпак у по­льовій сівозміні, де вирощують буряки з таким розрахунком, щоб розрив між ріпаком та буряками становив не менше 5—6 років.

При розміщенні насіннєвих посівів малоерукових сортів у сівозміні потрібно дотримуватися значного інтервалу між наступ­ним поверненням їх на попереднє місце через 5—6 років, а без-ерукові сорти слід сіяти через 10 років.

Для визначення місця ріпаку в сівозміні обов'язково треба урахувати те, що він може перехресно запилюватися. Потрібна просторова ізоляція від інших капустяних культур або сортів ріпаку з великим вмістом ерукової кислоти — не менше 500 м. При складанні сівозмін з ріпаком особливу увагу звертають на спроможність попередників очистити поле від бур'янів, на відсутність збудників хвороб та шкідників. Кращими попере­дниками ярого ріпаку є чорний пар, зайнятий пар, горох, зер­нові культури, картопля, однорічні та багаторічні трави. Кращі попередники озимого ріпаку — люцерна, конюшина після пер­шого укосу, чорні та зайняті пари; добрі— рання картопля, го­рох, зернобобові, суміш на зелену масу; задовільні — зернові куль­тури. Не можна сіяти ярий та озимий ріпак після капустяних культур, соняшнику, льону, буряків, проса.

Сам ріпак цінний як попередник для озимих зернових куль­тур.

Добрива. Для реалізації потенційних можливостей ріпак по­требує значної кількості поживних речовин. При вирощуванні ярого та озимого ріпаку органічні добрива вносять у дозі 20— 30 т/га під попередню культуру. У степовій зоні при вирощу­ванні ярого ріпаку доза внесення мінеральних добрив М₄₀Р₆₀. Мінеральні добрива вносять під оранку. При вирощуванні ози­мого ріпаку доза мінеральних добрив Г^₉₀Р₉₀. Мінеральні добри­ва вносять одноразово під оранку або під передпосівну культи­вацію.

У Лісостепу та на Поліссі доза мінеральних добрив при виро­щуванні ярого ріпаку залежить від попередника. Після однорічних та багаторічних трав — Т^₈₀Р₅₀К_І()0; при розміщенні ріпаку по па-РУ ~ ^₆₀Р₃₀К₆₀; зернобобових— ^_6ОР_5ОК_1ОО; зернових —

Азотні добрива вносять одноразово під передпосівну культи­вацію. 2/3 дози фосфорних добрив у вигляді суперфосфату вно­сять під зяб. Решту добрив вносять під передпосівну культи-

152

ваііію. Калійні добрива вносять весною під передпосівну куль­тивацію.

На лісових і піщаних ґрунтах треба вносити сірку, бор, молібден.

При вирощуванні озимого ріпаку в Лісостепу та на Поліссі азотні добрива в дозі М₅₀ вносять під передпосівну культивацію, а К₉₀ — рано весною в підживлення посівів. Фосфорні й калійні добрива вносять у дозах Р₉₀К₉₀ одноразово під оранку або під передпосівну культивацію. При вирощуванні озимого ріпаку та­кож необхідно вносити сірку, бор, молібден.

Основний і передпосівний обробіток грунту при вирощуванні ярого ріпаку. Система обробітку грунту під ярий ріпак здійснюється з урахуванням особливостей конкретних умов ґрунтово-кліматич­них зон, де вирощується ріпак.

У степовій зоні в системі основного обробітку грунту засто­совують поліпшений зяб. Глибина оранки становить 20—22 см, При засміченості поля багаторічними коренепаростковими бу­р'янами застосовують систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту, оранку виконують на глибину 27—30 см.

У Лісостепу, Поліссі після збирання попередника своєчасно здійснюють лущення поля на глибину 6—8 см, далі — оранку на глибину 20—22, а на забур'янених полях— на 27—30 см.

Засмічені багаторічними бур'янами поля готують за систе­мою поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту. Для цього здійснюють такі агроприйоми: післязбиральне лущення стерні на глибину 6—8 см дисковими лущильниками; лемішне лущення на глибину 12—14 см (після відростання бур'янів); поверхневий обробіток дисковими знаряддями на глибину 8—10 см; глибока оранка на глибину 27—30 см.

Для більш ефективного пригнічення коренепаросткових та кореневищних бур'янів у всіх ґрунтово-кліматичних зонах ме­ханічні прийоми боротьби з бур'янами поєднують з хімічними методами, які передбачають внесення гербіцидів восени по веге-туючих бур'янах.

Особливу увагу необхідно приділяти вирівнюванню зябу во­сени, тому після проведення оранки поле культивують.

Однією з головних умов отримання високого врожаю насіння ярого ріпаку є ретельне проведення передпосівного обробітку грунту. По вирівняному зябу навесні при дозріванні грунту про­водять передпосівну культивацію культиваторами УСМК-5,4Б-03; УКР-5,6; УКР-4,2 (аналог УСМК); КГ-4 (аналог КПС-4) на гли-

153

бину 4-5 см. Якщо грунт сильно розпушений і передпосівна культивація не може бути виконана на цю глибину, а виконуєть­ся глибше, то після культивації поле коткують кільчастими кот­ками. Обов'язково необхідно проводити коткування перед сівбою, незалежно від глибини передпосівної культивації в сухий весня­ний період, коли поверхневий шар грунту швидко пересихає під впливом зовнішніх метеорологічних чинників. Культиватори в період проведення передпосівної культивації обладнують спіраль­ними роторами.

По невирівняному восени зябу навесні при дозріванні грунту здійснюють боронування важкими (БЗТС-1,0) або середніми бо­ронами (БЗСС-1,0). Після боронування виконують передпосівну культивацію на глибину 4-5 см. Залежно від стану підготовки посівного шару до сівби проводять коткування грунту кільчастими котками.

Враховуючи, що в перші фази свого розвитку ярий ріпак ро­сте дуже повільно і його можуть пригнітити бур'яни, обов'язко­вим елементом передпосівного обробітку грунту є внесення гербіцидів під передпосівну культивацію. Це гербіциди — треф-лан (4-6 л/га), лассо (5 л/га), бутизан (1,5-2,0 л/га).

Сіють ярий ріпак насінням зі схожістю не нижче 85% . Перед сівбою його протруюють проти хвороб і шкідників. Для цього використовують вітавакс 200, Космос 500, Офтанол Т, Ровраль ФЛО, Хинуфур. Для економії наступних затрат у період веге­тації ефективним заходом у боротьбі з блішками є використання інсектицидних протруювачів насіння, які захищають сходи ріпаку від блішки, а також після її появи на поверхні грунту протягом 25—30 днів.

Спосіб сівби ріпаку на насіння — з шириною міжряддя 45-70 см. Норма висіву — 4—6 кг/га, щоб кількість сходів рослин на 1 м² становила 120—140 шт. Глибина заробки насіння в степовій зоні 2-3 см, у Лісостепу 1,5-2,0 см. При небезпеці пересихання верхнього посівного шару грунту глибина заробки насіння в Степу становить 4-5 см, а в Лісостепу та Поліссі — 3-4 см. Потрібно, щоб насіння лягло у вологий шар грунту й дало дружні сходи. При збільшенні глибини заробки насіння норму висіву збільшують на 5-10%.

Рекомендують ранні строки сівби, які співпадають зі стро­ками ярих ранніх культур. При сівбі в ранні строки рослини ярого ріпаку краще використовують весняну вологу грунту, роз­вивають могутню кореневу систему, більш стійко переносять

154

посуху в період вегетації, зменшується масове ураження шкід­никами.

При вирощуванні ярого ріпаку слід ураховувати, що для ньо­го дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка утворюється на важ­ких за механічним складом грунтах під час весняних дощів, сніговиці. Тому на важких ґрунтах краще утримуватися від над­ранніх строків сівби.

Після сівби посіви ріпаку негайно коткують кільчастими кот­ками, а при перезволоженні поверхневого шару грунту замість коткування застосовують боронування.

Для знищення ґрунтової кірки, яка утворилася після прове­дення сівби, проводять боронування.

Догляд за посівами ярого ріпаку. У перші фази розвитку найбільшої шкоди ярому ріпаку завдають хрестоцвіті блішки. Як­що в осінньо-ранньовесняний період не вдалося ефективно пригнітити бур'яни, то шкоду ріпакові завдають і бур'яни.

На полях, де поширені ромашки й осот, у фазі розетки ріпаку застосовують гербіцид лонтрел у дозі 0,4 л/га, а при поширенні однорічних злакових бур'янів використовують фюзилад — 1,0-1,5 л/га.

Коли насіння висіяне без обробки, необхідно стежити за за­селенням шкідників. Посіви обприскують децисом, карате або аналогічними препаратами. При необхідності посіви обробля­ють 2 або 3 рази.

У фазі бутонізації велику шкоду посівам ріпаку завдає квіткоїд. Проти нього використовують ті самі препарати. Обробки посівів проти квіткоїда здійснюють на початку бутонізації. На пізніших фазах розвитку ріпаку в окремі роки шкоду завдає попелиця, проти якої використовують препарат Бі-58 або аналогічний йому інший препарат.

Основний і передпосівний обробіток грунту при вирощуванні ози­мого ріпаку. Способи підготовки грунту залежать від багатьох чинників: типу ґрунту, його механічного складу; попередників; видів та строків внесення добрив.

Якщо попередник озимого ріпаку чорний пар, то зяблеву оран­ку здійснюють плугами на глибину 26-28 см. У зоні нестійкого й недостатнього зволоження плуги комплектують кільчастими котками та важкими боронами. Весною зяб вирівнюють культи­ваторами й боронами. Глибина культивацій' 6-8 см. Чорний пар протягом весняно-літнього періоду підтримують у чистому ви­гляді. В міру відростання бур'янів здійснюють культивацію на

155

глибині 6—8, 8—10, 10—12 см. При засміченості поля коренепа­ростковими або кореневищними бур'янами пар обробляють куль­тиваторами при кожній появі сходів бур'янів. Бажано культи­вації щодо пригнічення бур'янів закінчити не пізніше як за 2—3 декади до сівби озимого ріпаку. Щоб запобігти висушенню по­верхневого шару грунту 0—10 см, глибина культивації за 2—3 декади до початку сівби повинна бути не більше 4—5 см. Таким чином, культивації чорного пару здійснюють з поступовим за­глибленням весною до 10— 12 см і зменшують заглиблення в літній передпосівний період. Для більш ефективного пригнічення бу­р'янів проведення культивацій чорного пару поєднують із засто­суванням гербіцидів типу раундап, 2,4-Д та аналогічного їм.

У Степу після ранніх попередників, зайнятого пару викону­ють лущення стерні або дискування на глибину 8—10 см. Після багаторічних і однорічних трав поле потрібно зорати. У районах з достатнім зволоженням для менших витрат вологи грунтом у день оранки, перед її проведенням, ґрунт коткують важкими во­доналивними котками ЗКВГ-1,4 в агрегаті з зубовими боронами БЗСС-1,0. Це дає змогу ущільнити грунт до глибини 6—8 см, дещо відновити капіляри, підтягнути вологу у верхні шари грун­ту. Зубові борони одночасно розпушують шар грунту на 3—4 см, створюють мульчу з дрібних ґрунтових агрегатів, що також знач­но скорочує витрати вологи. Глибина оранки 16—18 см, її здійснюють плугами, які обладнують кільчастими котками та бо­ронами. Після проведення оранки поле негайно вирівнюють куль­тиваторами з боронами. Для ретельного вирівнювання грунту, що є обов'язковим, застосовують ґрунтообробні агрегати РВК-3, РВК-3,6.

Після зернових колосових попередників застосовують поверх­невий обробіток грунту. Після лущення стерні поле обробляють дисковими знаряддями з поглибленням до 5—7 см, потім куль­тивують на глибину 6—8 см, шоб вирівняти підошву та поглиби­ти розпушений шар грунту. В умовах ґрунтової або повітряної посухи для запобігання висушення обробленого шару культи­вацію поєднують з коткуванням кільчастими котками.

У зонах з достатнім зволоженням після збирання ранніх по­передників і після зайнятого пару поле душать на глибину 6— 8 см. У Лісостепу після лущення виконують оранку на глибину 20—22 см. Після оранки грунт ретельно вирівнюють культивато­рами. На Поліссі після лушення або дискування проводять куль­тивацію для пригнічення бур'янів. За 3—4 тижні до сівби вико-

156

глибині 6—8, 8—10, 10—12 см. При засміченості поля коренепа­ростковими або кореневищними бур'янами пар обробляють куль­тиваторами при кожній появі сходів бур'янів. Бажано культи­вації щодо пригнічення бур'янів закінчити не пізніше як за 2—3 декади до сівби озимого ріпаку. Щоб запобігти висушенню по­верхневого шару грунту 0—10 см, глибина культивації за 2—3 декади до початку сівби повинна бути не більше 4—5 см. Таким чином, культивації чорного пару здійснюють з поступовим за­глибленням весною до 10— 12 см і зменшують заглиблення в літній передпосівний період. Для більш ефективного пригнічення бу­р'янів проведення культивацій чорного пару поєднують із засто­суванням гербіцидів типу раундап, 2,4-Д та аналогічного їм.

У Степу після ранніх попередників, зайнятого пару викону­ють лущення стерні або дискування на глибину 8—10 см. Після багаторічних і однорічних трав поле потрібно зорати. У районах з достатнім зволоженням для менших витрат вологи грунтом у день оранки, перед її проведенням, ґрунт коткують важкими во­доналивними котками ЗКВГ-1,4 в агрегаті з зубовими боронами БЗСС-1,0. Це дає змогу ущільнити грунт до глибини 6—8 см, дещо відновити капіляри, підтягнути вологу у верхні шари грун­ту. Зубові борони одночасно розпушують шар грунту на 3—4 см, створюють мульчу з дрібних ґрунтових агрегатів, що також знач­но скорочує витрати вологи. Глибина оранки 16—18 см, її здійснюють плугами, які обладнують кільчастими котками та бо­ронами. Після проведення оранки поле негайно вирівнюють куль­тиваторами з боронами. Для ретельного вирівнювання грунту, що є обов'язковим, застосовують ґрунтообробні агрегати РВК-3, РВК-3,6.

Після зернових колосових попередників застосовують поверх­невий обробіток грунту. Після лущення стерні поле обробляють дисковими знаряддями з поглибленням до 5—7 см, потім куль­тивують на глибину 6—8 см, шоб вирівняти підошву та поглиби­ти розпушений шар грунту. В умовах ґрунтової або повітряної посухи для запобігання висушення обробленого шару культи­вацію поєднують з коткуванням кільчастими котками.

У зонах з достатнім зволоженням після збирання ранніх по­передників і після зайнятого пару поле душать на глибину 6— 8 см. У Лісостепу після лущення виконують оранку на глибину 20—22 см. Після оранки грунт ретельно вирівнюють культивато­рами. На Поліссі після лушення або дискування проводять куль­тивацію для пригнічення бур'янів. За 3—4 тижні до сівби вико-

156

нують оранку на глибину 20—23 см на грунтах з важким ме­ханічним складом, або зі щільним підорним горизонтом. Перед оранкою проводять глибоке рихлення на глибину 35—40 см роз­пушувачем РС-1,5 або РН-80Б.

Після проведення оранки грунт ретельно вирівнюють. Через 10—14 днів після оранки, коли з'являються сходи бур'янів, поле обробляють культиваторами або комбінованими агрегатами ти­пу РВК. Перед проведенням сівби виконують передпосівну куль­тивацію на глибину 4—5 см і коткування грунту.

Сіють озимий ріпак на насіння в оптимальні строки: на Поліссі— 1—5 серпня, в Лісостепу— 5—10, Степу— 10—15 сер­пня. Практика підтверджує, шо оптимальні строки сівби ріпаку для кожної зони настають за 20 днів до оптимальних строків сівби озимої пшениці. Але строки сівби значною мірою зале­жать від наявності вологи в грунті, випадання опадів. Тому вони можуть зміщуватися на 4—5 днів у той або інший бік. При сівбі в оптимальні строки посіви ріпаку формують восени рослину з розеткою 6—8 листків, а кореневу систему— до 80—150 см.

Озимий ріпак дуже чутливий до строків сівби. Запізнення з посівом на 5—10 днів проти оптимальних строків знижує рівень зимостійкості ріпаку на 10—30% , а іноді — на 30—50%, і навіть є випадки повної загибелі посівів. Надранні строки сівби, особли­во по добре удобрених попередниках, спричиняють переростан­ня рослин і сприяють зниженню зимостійкості або й загибелі посівів. При надранніх і пізніх строках сівби рослини менш стійкі проти шкідників та хвороб.

Кращий спосіб сівби озимого ріпаку на насіння є широко­рядний з міжряддям 45 см. Правда, при цьому виникають додат­кові труднощі боротьби з бур'янами, відчутно зростають затрати на проведення міжрядного рихлення. Інститут олійних культур УААН рекомендує для запобігання цих труднощів сіяти озимий ріпак з шириною міжряддя 15 см.

Глибина заробки насіння в зоні недостатнього зволоження 3—4 см, у зоні достатнього зволоження на легких ґрунтах — 2,5— 3,0, на важких— 1,5—2,0 см. На відміну від інших культур, ози­мий ріпак потребує твердого ложа для насіння, що забезпечує­ться дотриманням глибини передпосівної культивації з прове­денням після неї обов'язкового коткування, а при сівбі ріпаку бажано застосування сівалок з анкерними сошниками.

Норма висіву схожого насіння становить 5—6 кг/га. Загущені посіви знижують щільність рослин взимку на 30—55 %, а рос-

157

лин, шо збереглися, весною погано створюють гілки першого та другого порядків. На таких посівах формується дрібне насіння з невеликою масою 1000 насінин.

Після проведення сівби ріпаку поле коткують. Після появи сходів на широкорядних посівах (ширина міжряддя 45 см) здійснюють механічний обробіток міжрядь на глибину 4—5 см культиваторами, які обладнують лапами-бритвами. Для кращо­го перезимування ріпаку пізно восени в міжряддях розпушують грунт на 8—10 см.

Взимку для боротьби з притертою льодовою кіркою розсівають на полі темно пофарбовані матеріали.

Весною, коли грунт достиг, посіви боронують. На широко­рядних посівах після боронування обробляють міжряддя на гли­бину 8—10 см, а при необхідності — до 12 см.

Заходи боротьби проти шкідників такі самі, як і ті, шо засто­совуються на посівах ярого ріпаку.

Збирання насіннєвих посівів ярого та озимого ріпаку. Насіннєві посіви збирають роздільним способом. Скошувати у валки посіви ярого ріпаку починають, коли нижні листки опадуть, вологість насіння становитиме 25—30%, воно матиме жовтий колір з пере­ходом до коричневого.

Посіви озимого ріпаку починають скошувати у валки, коли нижні листки опадуть, 50% стручків мають лимонно-жовте, а насіння — коричнево-буре забарвлення. При розтиранні на до­лоні насіння не розпадається, його вологість становить 25—30 %. Насіннєві посіви ріпаку скошують на покоси рано вранці по росі або вночі. Висота зрізання 15—25 см. Через 4—5 днів палки підбирають вранці та ввечері. При вимолоті насіння комбайни ущільнюють. Частота обертання молотильного барабана — 500— 600 об./хв, зазори на вході молотильного апарата — 35 мм, на виході — 10—12 мм.

Післязбиральна обробка та зберігання насіння. Ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, містить значну кількість насіння бур'янів, рослинних решток, інших домішок і потребує термінової очистки та сушіння, щоб запобігти самозігріванню.

Як тільки насіння надходить на тік, проводять первинну очи­стку. Для цього використовують повітряно-решетні машини ОВС-25, ОВП-20А, стаціонарні зерноочисні агрегати типу ЗАВ, сепаратор «Петкус — К 527А1О» та інші. Решета для первинного очищення насіння підбирають залежно від розміру насіння. У процесі первинної очистки насіння має бути виділено не менше

158

50% домішок при мінімальному виносі у відходи насіння основ­ної культури.

Після первинної очистки насіння негайно просушують. Для цього використовують установки активного вентилювання, шахтні :зерносушарки М-819, Т-662 і Т-663. У період сушіння форму­ють насип насіння заввишки не більше 30 см. Обов'язкова умо­ва — ретельне переміщування шарів насипу насіння. Нагрівання насіння допускається не більше як до ЗО—35°С. Для збереження посівних якостей насіння та зменшення витрат палива в період роботи сушильних установок використовується змінний режим вентилювання насипу насіння підігрітим та холодним повітрям. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках — розстелюють його в сонячну пого­ду завтовшки 5—10 см і постійно перемішують.

Після сушіння насіння надходить на вторинну очистку. її, а також сортування насіння ріпаку, здійснюють на машинах ОС-4,5А, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1», «Петкус-Селектра К-218» з трієрним блоком К-533. На вторинну очистку подають матеріал вологістю не більше 12% і вмістом домішок не більше 20%. У процесі вторинної очистки втрати насіння ріпаку у фракції відходів і домішок допускаються не більше 7% їхньої маси у вихідному матеріалі.

Для вторинної очистки й сортування насіння використову­ють решета з круглими та продовгуватими отворами, які підбирають залежно від розмірів насіння. За наявності насіння бур'янів у насіннєвому матеріалі, яке істотно не відрізняється за розміром та аеродинамічними властивостями від насіння ріпаку, необхідне застосування додаткової очистки на спеціальних ма­шинах.

Пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 використовуються, в основному, за наявності в насіннєвому матеріалі великої кількості насіння, що пошкоджено грибними хворобами, про­рослого, насіння бур'янів, яке відрізняється від насіння ріпаку за питомою вагою.

Електромагнітні сепаратори ЕМС-1А і К-590А застосовують для вилучення з насіннєвого матеріалу насіння підмаренника чіпкого. Для видалення з насіннєвого матеріалу ріпаку насіння гірчака березкоподібного, частково мишію використовують се­паратор «Змійка»; насіння мишію, частково підмаренника чіпкого — СОМ-300.

Насіння ріпаку зберігають у мішках або насипом у засіках.

159

лин, що збереглися, весною погано створюють гілки першого та другого порядків. На таких посівах формується дрібне насіння з невеликою масою 1000 насінин.

Після проведення сівби ріпаку поле коткують. Після появи сходів на широкорядних посівах (ширина міжряддя 45 см) здійснюють механічний обробіток міжрядь на глибину 4—5 см культиваторами, які обладнують лапами-бритвами. Для кращо­го перезимування ріпаку пізно восени в міжряддях розпушують грунт на 8—10 см.

Взимку для боротьби з притертою льодовою кіркою розсівають на полі темно пофарбовані матеріали.

Весною, коли грунт достиг, посіви боронують. На широко­рядних посівах після боронування обробляють міжряддя на гли­бину 8—10 см, а при необхідності — до 12 см.

Заходи боротьби проти шкідників такі самі, як і ті, що засто­совуються на посівах ярого ріпаку.

Збирання насіннєвих посівів ярого та озимого ріпаку. Насіннєві посіви збирають роздільним способом. Скошувати у валки посіви ярого ріпаку починають, коли нижні листки опадуть, вологість насіння становитиме 25—30%, воно матиме жовтий колір з пере­ходом до коричневого.

Посіви озимого ріпаку починають скошувати у валки, коли нижні листки опадуть, 50% стручків мають лимонно-жовте, а насіння — коричнево-буре забарвлення. При розтиранні на до­лоні насіння не розпадається, його вологість становить 25—30 %. Насіннєві посіви ріпаку скошують на покоси рано вранці по росі або вночі. Висота зрізання 15—25 см. Через 4—5 днів палки підбирають вранці та ввечері. При вимолоті насіння комбайни ущільнюють. Частота обертання молотильного барабана — 500— 600 об./хв, зазори на вході молотильного апарата — 35 мм, на виході — 10—12 мм.

Післязбиральна обробка та зберігання насіння. Ворох насіння ріпаку, що надходить від комбайна, містить значну кількість насіння бур'янів, рослинних решток, інших домішок і потребує термінової очистки та сушіння, щоб запобігти самозігріванню. Як тільки насіння надходить на тік, проводять первинну очи­стку. Для цього використовують повітряно-решетні машини ОВС-25, ОВП-20А, стаціонарні зерноочисні агрегати типу ЗАВ, сепаратор «Петкус — К 527А10» та інші. Решета для первинного очищення насіння підбирають залежно від розміру насіння. У процесі первинної очистки насіння має бути виділено не менше

158

50% домішок при мінімальному виносі у відходи насіння основ­ної культури.

Після первинної очистки насіння негайно просушують. Для цього використовують установки активного вентилювання, шахтні :зерносушарки М-819, Т-662 і Т-663. У період сушіння форму­ють насип насіння заввишки не більше 30 см. Обов'язкова умо­ва — ретельне переміщування шарів насипу насіння. Нагрівання насіння допускається не більше як до ЗО—35°С. Для збереження посівних якостей насіння та зменшення витрат палива в період роботи сушильних установок використовується змінний режим вентилювання насипу насіння підігрітим та холодним повітрям. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках — розстелюють його в сонячну пого­ду завтовшки 5—10 см і постійно перемішують.

Після сушіння насіння надходить на вторинну очистку. її, а також сортування насіння ріпаку, здійснюють на машинах ОС-4,5А, СМ-4, «Петкус-Гігант К-531/1», «Петкус-Селектра К-218» з трієрним блоком К-533. На вторинну очистку подають матеріал вологістю не більше 12% і вмістом домішок не більше 20%. У процесі вторинної очистки втрати насіння ріпаку у фракції відходів і домішок допускаються не більше 7% іхньої маси у вихідному матеріалі.

Для вторинної очистки й сортування насіння використову­ють решета з круглими та продовгуватими отворами, які підбирають залежно від розмірів насіння. За наявності насіння бур'янів у насіннєвому матеріалі, яке істотно не відрізняється за розміром та аеродинамічними властивостями від насіння ріпаку, необхідне застосування додаткової очистки на спеціальних ма­шинах.

Пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 використовуються, в основному, за наявності в насіннєвому матеріалі великої кількості насіння, що пошкоджено грибними хворобами, про­рослого, насіння бур'янів, яке відрізняється від насіння ріпаку за питомою вагою.

Електромагнітні сепаратори ЕМС-1А і К-590А застосовують для вилучення з насіннєвого матеріалу насіння підмаренника чіпкого. Для видалення з насіннєвого матеріалу ріпаку насіння гірчака березкоподібного, частково мишію використовують се­паратор «Змійка»; насіння мишію, частково підмаренника чіпкого — СОМ-300.

Насіння ріпаку зберігають у мішках або насипом у засіках.

159

При штабелюванні кількість мішків не повинна перевищувати за висотою 6—8 шт. Засіки недовантажують на 15—20 см до кінця перегородки, висота насипу в засіках 1,5 м. У засіках насіння розміщують таким чином, щоб поряд не було культур чи сортів, які важко відокремити.

Стандартна вологість насіння в період зберігання 8% при тем­пературі 10°С. При таких параметрах насіння зберігається без втрат посівних властивостей 260 тижнів. Партії насіння розміщують згідно з документами за сортовими та посівними якостями.

Температуру насипу заввишки до 1,5 м вимірюють на трьох глибинах. При зберіганні насіння в мішках перекладати їх треба так, щоб нижні ряди перемістити вгору, а верхні — вниз.

В атестатах і свідоцтвах на сортове насіння обов'язково запи­сують дані про біохімічні показники якості насіння — ерукова кислота, глюкозинолати, олійність. Масова частка ерукової кис­лоти в оригінальному насінні безерукових сортів не повинна пе­ревищувати 1%, глюкозинолатів — 25 мкмоль/г.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів

Для збільшення коефіцієнта розмноження дефіцитних та пер­спективних сортів ріпаку на насіннєвих ділянках створюють ви­сокий фон родючості.

Сорти ярого та озимого ріпаку висівають по чорному пару. Враховуючи великий коефіцієнт розмноження насіння (1:100 і більше), при розмноженні сортів застосовують широкорядні посіви з міжряддям 45—70 см. Розмноження здійснюють при розріджених посівах. Норма висіву схожого насіння — 2,5—3,0 кг/га, викорис­товують тільки насіння високих посівних якостей.

У період вегетації посіви обстежують, вилучають з них нети­пові для даного сорту, хворі, уражені шкідниками рослини. На насіннєвих посівах здійснюють апробацію.

Методика виробництва оригінального, елітного, репродукційного насіння

У процесі господарського використання сорти ріпаку втрача­ють свої особливості й погіршуються. Кожен сорт потребує без­перервного поліпшення, оскільки має певні вади.

Під час репродукування насіння сортів ріпаку вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів у насінні зростає й поступово пере­вищує норми, що допускаються держстандартами. У господарст-

160

вах, де не здійснюється сортооновлення, за декілька років вміст ерукової кислоти в насінні зростає до 10—25%.

Виробництво оригінального, елітного, репродукційного насін­ня ярого та озимого ріпаку проводять за такою схемою:

• науково-дослідні установи отримують і вирощують оригі­нальне насіння, суперелїту;

• науково-дослідні установи, елітно-насінницькі господарства вирощують насіння еліти;

• спеціалізовані насінницькі господарства вирощують посів­ний матеріал першої репродукції;

• всі інші господарства культивують ріпак у товарних посівах. Отримане насіння йде на переробку, а при потребі — для сівби

на зелений корм чи сидерати.

У період виробництва насіння створюють страхові фонди в таких розмірах: для оригінального насіння — 100%, для елітного насіння — 50, для репродукційного насіння — 25—30%. Просто­рова ізоляція між насіннєвими ділянками безерукових сортів від високоерукових повинна бути не менш як 500 м, а з природни­ми перешкодами (лісосмуги) — 250 м.

Збереження в сортів ріпаку безеруковості, низькоглюкозино-латності здійснюється в розсадниках добору. Далі насіння сортів вирощують за такою схемою:

• розсадник випробування потомств першого року;

• розсадник випробування потомств другого року;

• розсадник розмноження;

• супереліта;

• еліта.

Розсадники засівають відсортованим насінням. Спосіб сівби в розсадниках широкорядний з міжряддям 45—70 см. Норми висіву 1 — 1,2 млн. схожого насіння на 1 га. У розсадниках протя­гом вегетації здійснюють видові та сортові прополювання. За 10—12 днів до цвітіння ріпаку обов'язково виполюють інші ка­пустяні культури, хрестоцвіті бур'яни, які сприяють збільшенню вмісту ерукової кислоти в насінні малоерукових сортів ріпаку. Насіннєві ділянки вимагають постійної уваги й систематичного контролю. їх обов'язково обстежують, здійснюють апробацію посівів.

Апробація сортових посівів і ґрунтконтроль

Апробацію сортових посівів ріпаку проводять у фазі бутоніза­ції — на початку цвітіння методом візуального огляду посівів.

161

Сніп не відбирають. Огляд рослин виконують у 25 пунктах по діагоналі поля. У кожному пункті оглядають по 10 рослин. Сор­тову чистоту, засміченість, інші показники визначають у відсот­ках, як і для інших культур. Сортова чистота сортів ріпаку оці­нюється за морфологічними ознаками рослин.

Для підтвердження сортової чистоти сортів ярого ріпаку здій­снюють грунтконтроль. Отримане насіння супереліти, еліти, пер­шої репродукції висівають у двох повтореннях (по 500 рослин у кожному) взимку у фітотронах або зимових теплицях, або насту­пного року в польових умовах. У фазі бутонізація — початок цвітіння за морфологічними ознаками визначають типовість ро­слин основного сорту в кожному повторенні. На основі отрима­них даних підраховують відсоток типовості рослин.

Одержаний результат типовості показує сортову чистоту сор­ту, що вирощувався в попередньому році.