Група стиглості: Тривалість вегетаційного періоду, днів:

Ультраранньостигла Менше 80

Дуже ранньостигла 80—99

Ранньостигла 100-109

Середньорання 110— 119

Середньостигла 120-139

Пізньостигла 140-159

Дуже пізньостигла 160 і більше

Поділ груп за скоростиглістю досить умовний, оскільки один і той самий сорт за різних умов (тривалість дня, температурний режим і т.д.) має неоднаковий період вегетації.

Сорти сої за призначенням поділяють на такі групи: зернова, кормова, зернокормова.

Сорти зернової групи дають високі врожаї насіння, достат­ньо скоростиглі, стійкі до вилягання. Сорти кормової групи призначені для вирощування на зелений корм, монокорм, сі­но, вирізняються ніжними листками, достатньо м'яким стеб­лом, невисоким рівнем формування насіння. Зерно-кормові сор­ти забезпечують високий рівень урожайності насіння й зеленої маси.

Характеристика сортів

Сонячна. Тривалість вегетаційного періоду 111 днів. Рослини заввишки 75—78 см. Висота прикріплення нижніх бобів 15 см.

Боби коричневі або темно-коричневі. Опушення бобів густе, ру­де. Насіння жовте, без пігментації. Рубчик жовтий, середній. Маса 1000 насінин 134,2 г. Насіння містить 38,6% білка, 22,9% олії. Урожайність зерна 11 — 16 ц/га, зеленої маси 168—171 ц/га.

Юг-30. Тривалість вегетаційного періоду 90 днів. Висота рос­лин 70—85 см. Висота прикріплення нижніх бобів 13 см. Колір віночка квітки білий. Колір опушення рослини сірий. Боби світ­ло-коричневі, насіння жовте, з матовим відблиском. Маса 1000 на­сінин 170—190 г. Рубчик насіння має світло-коричневий колір. Насіння містить 39,6% білка, 23,2% олії. Урожайність 22,5 ц/га. Призначений для вирощування на зерно в основних та повтор­них посівах. Сорт створено в Інституті землеробства південного регіону УААН (с. Наддніпрянське, Херсонська обл.).

Бистриця 2. Тривалість вегетаційного періоду 110 днів. Висо­та рослин 109 см. Нижні боби мають висоту прикріплення 14 см. Колір віночка квітки білий. Колір опушення рослин коричне­вий, Боби темно-коричневого кольору. Насіння жовте. Маса 1000 насінин 160 г. У насінні міститься 41,0% білка, 22,3% олії. Вро­жайність зерна 21,7 ц/га. Призначення — вирощування на зерно в основних посівах. Створено у Всеросійському інституті олій­них культур (м. Краснодар).

Усього на 2001 р. внесено до Реєстру сортів рослин України 43 сорти сої.

131

Технологія вирощування насіння, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Вибір і застосування агроприйомів у технології вирощування сої визначається грунтово-кліматичними умовами регіону, за­сміченістю полів, рівнем вологозабезпеченості, підбором сортів сої, що за своїми біологічними особливостями відповідають умо­вам їхнього вирощування. Усі агроприйоми повинні бути спря­мовані на створення оптимальних умов вирощування сої, на за­безпечення якомога більшого розкриття сортами сої свого гене­тичного потенціалу в умовах виробництва.

Найбільш повно потенціальні можливості соя реалізує при її вирощуванні на структурних, з великим вмістом гумусу чорно­земах зі слабко кислою реакцією ґрунтового розчину. На таких і грунтах вона здатна формувати врожайність 25—30 ц/га. На ка­штанових грунтах сорти сої формують врожайність 20-25 ц/га.

Основним чинником, що лімітує рівень урожайності сої в ра­йонах з чорноземами та каштановими грунтами, є волога, дефі­цит котрої в господарствах вирішують за рахунок зрошення.

На підзолистих, дерново-підзолистих, сірих лісових грунтах, що розташовані в зонах достатнього зволоження, та мають неве­ликий вміст гумусу й підвищену кислотність ґрунтового розчи­ну, сорти сої формують врожайність рівня 10-15 ц/га, іноді до 20-25 ц/га.

Враховуючи це, здійснюють підбір агроприйомів і технології вирощування сої.

Місце в сівозміні. Для вирощування сої на насіння в сівозміні потрібні попередники, що залишають поле чистим від бур'янів, з достатньою кількістю вологи.

Добрими попередниками для сої є озимі зернові культури (ози­ма пшениця, озимий ячмінь, озиме жито), кукурудза. Не реко­мендується вирощувати сою в повторних посівах. Категорично не допускається розміщувати насіннєві посіви сої після бобових однорічних та багаторічних культур, ріпаку, соняшнику раніше, як через 4 роки, щоб запобігти захворюванням рослин сої небез­печними хворобами, такими як біла гниль, бактеріози, рак стеб- і ла та інші.

Під насіннєві ділянки вибирають грунти в низинних місцях, з близьким заляганням ґрунтових вод.

Щоб запобігти пошкодженню тахіусом, люцерновою совкою, акацієвою вогнівкою, посіви сої слід розміщувати на відстані не

132

менше, як 1000 м від посівів люцерни, чини, лісонасаджень з білої акації.

У сівозміні соя є одним з кращих попередників для зернових, кормових культур, окрім соняшнику, суданської трави, ріпаку, бобових культур. У рисових сівозмінах соя є добрим попередни­ком. У господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні сої, доцільно засвоювати короткоротаційні, зерно-просапні сівозмі­ни: озима пшениця— соя; озима пшениця— соя— кукурудза на силос.

Добрива. Дози внесення органічних і мінеральних добрив уточ­нюють у кожному господарстві, враховуючи родючість грунту, рівень удобреності попередника, вміст поживних речовин в ор­ному шарі, величину запланованого врожаю.

Внесення органічних добрив, застосування органо-мінеральних сумішей здійснюється лише на малородючих, бідних на гумус грунтах. При застосуванні лише органічних добрив вносять гній у дозі 20 т/га восени під оранку. Мінеральні добрива при цьому можна не використовувати.

Внесення органо-мінеральної суміші добрив здійснюють в та­кій послідовності: 2-3 т/га перегною та 60-70 кг/га суперфосфату восени під оранку; 20-30 кг/га суперфосфату під передпосівну культивацію.

При застосуванні мінеральних добрив на підзолистих, дерно­во-підзолистих, сірих лісових ґрунтах оптимальною дозою вне­сення є >^₆₀Р₆₀. Мінеральні добрива в дозі Г^₆₀Р₆₀ вносять восени під оранку. Азотні добрива в дозі К_зо У вигляді аміачної селітри вносять як підживлення в період гілкування та цвітіння сої.

Азотні добрива весною до сівби вносити не рекомендується, оскільки їхня висока концентрація пригнічує бульбочкові бакте­рії. Необхідність у підживленні азотним добривом у період веге­тації встановлюють за розвитком бульбочок, інтенсивністю за­барвлення листків сої та за вмістом азоту в листках за допомо­гою приладу ОП-2.

У насінницьких посівах сої, розміщених на чорноземах півд­ня України, застосування азотних мінеральних добрив може бу­ти тільки у вигляді пізнього підживлення в дозі N-,^30-

Фосфорні добрива вносять (з розрахунку вмісту в ґрунті Р₂О₅) восени під оранку в таких дозах: при низькому забезпеченні ґрунту фосфором (< 1,5 мгна 100 г грунту) — 80-90 кгд. р. на 1 га, при середній забезпеченості (1,6-3,0 мг на 100 г ґрунту)— 40-60, при високій (> 3,1 мг на 100 г ґрунту) — 20-30 кг д. р. на 1 га.

133

Калійні добрива в дозі 70 кг д.р. на І га вносять тільки на малородючих грунтах. На чорноземах та каштанових грунтах з високим вмістом калію їх не застосовують.

На зрошенні дозу внесення мінеральних добрив збільшують за рахунок зростання норм застосування фосфору — М₆₀Р₉₀. На зрошуваних землях підживлення сої азотними добривами про­водять у пізні строки — в період формування бобів та наливу насіння по 20 кг д. р. азоту на 1 га.

Під сою, як бобову культуру, обов'язковим є застосування бак­теріального добрива нітрагіну. Інокуляцію насіння сої нітрагіном проводять безпосередньо перед сівбою (у день сівби) з розрахунку 200 г нітрагіну на гектарну норму зволоженого насіння сої.

Обробіток ґрунту має 2 періоди: літньо-осінній (система ос­новного обробітку) та весняний (допосівний обробіток). Ефек­тивність обробітку ґрунту визначається правильним та грамот­ним підбором комплексу агроприйомів, що здатні забезпечити максимальне пригнічення бур'янів і створити оптимальні умови росту й розвитку рослин сої.

При невеликому рівні засміченості однорічними бур'янами застосовують систему раннього зябу. Після збирання озимої пше­ниці поле лущать на глибину 6—8 см, а далі виконують оранку на глибину 28—30 см.

На дерново-підзолистих та інших малородючих грунтах оранку проводять на всю глибину орного шару з поступовим поглиб­ленням. При засміченості поля коренепаростковими бур'янами застосовують систему поліпшеного зябу з пошаровим обробіт­ком грунту.

Після збирання попередника поле лущать дисковими знаряд­дями на глибину 6—8 см. Коли після цього лущення відростуть розетки коренепаросткових бур'янів, поле лущать лемішними знаряддями, а за відсутності їх можливе застосування знаряддя КПЕ-3,8; КПШ-5; КПШ-9 на глибину 12-14 см. Далі, в міру відростання бур'янів, проводять поверхневий обробіток грунту дисковими знаряддями (лущильниками або важкими боронами БДТ-7, БД-10) на глибину 8-10 см.

Завершує систему основного обробітку грунту оранка на гли­бину 28—30 см, котра виконується наприкінці вересня — на по­чатку жовтня.

Якщо сою в сівозміні розміщують по кукурудзі, то після зби­рання попередника проводять дискування грунту важкими бо­ронами в двох напрямках, а далі виконується глибока оранка.

134

Кореневищні бур'яни найефективніше пригнічуються, коли із системі основного обробітку грунту застосовується метод заду­шення кореневищ. Після збирання попередника грунт обробля­ють дисковими знаряддями в перехресному напрямку на глиби­ну розповсюдження основної маси кореневищ (10—12 см). Далі, після появи на поверхні грунту проростків кореневищних бур'я­нів, здійснюють оранку на глибину 23—25 см. Відрізки корене­вищ з бруньками, що пробудилися, які укладають на дно бороз­ни, у більшості випадків не дають сходів, оскільки вони витра­тили значну частину елементів живлення на відростання з бруньок після дискування.

На полях, які сильно засмічені коренепаростковими, одно­річними злаковими та дводольними, кореневищними бур'яна­ми, застосовують у комплексі боротьби з ними агротехнічні та хімічні засоби. Проводять післязбиральне лущення стерні й піс­ля відростання бур'янів вносять гербіцид суцільної дії — раун-дап у дозі 2,0—4,0 кг/га, строк його дії становить 10—15 днів, після здійснюють глибоку оранку.

У південних районах України зяблеву оранку проводять із боронуванням, а потім, в міру відростання бур'янів, поле куль­тивують. Такий систематичний обробіток звичайного раннього зябу від негайного післязбирального обробітку грунту до пізньої осені переходить у напівпаровий обробіток.

Не можна проводити боронування та культивацію зябу після оранки на грунтах, що запливають, на грунтах, де є загроза віт­рової або водної ерозії. Як правило, поверхню грунту не вирів­нюють після зяблевої оранки в Північних та Західних регіонах України.

Весняний допосівний обробіток грунту. По вирівняному восе­ни зябу застосовують мінімальний допосівний обробіток грунту, що складається з проведення однієї передпосівної культивації, яку здійснюють за масової появи сходів ярих бур'янів. Рання весняна культивація на вирівняному зябу виконується лише при засміченості полів озимими та зимуючими бур'янами, падали­цею озимих зернових культур.

Допосівний обробіток по невирівняному зябу восени склада­ється з проведення ранньої весняної культивації з боронуван­ням, передпосівної культивації. Глибина передпосівної культи-ІШЦІЇ4—6 см.

При сильній засміченості полів мало річ ними бур'янами здій­снюють 2—3 культивації, якими послідовно пригнічують ранні

135

ярі бур'яни. Залежно від засміченості поля, після обстеження його на засміченість бур'янами, вносять грунтові гербіциди з заробкою їх у грунт під час проведення передпосівної культива­ції.

Під передпосівну культивацію можна вносити такі гербіциди: трефлан 48% к.е. (4,0—6,0 кг/га), дуал 95 (1,6—2,6 кг/га), паніт-ран 33 (3,0—5,0 кг/га), харнес 81,5 (1,5—3,6 кг/га), стомп 33% к.е. (3,0-6,0 кг/га), гезагард 50% з.п. (3,0-5,0 кг/га).

Підготовка насіння до сівби. При сівбі сої на насінницьких ділянках насіння повинно мати високі посівні кондиції. Не до­пускається застосування для сівби насіння з наявністю в ньому карантинних об'єктів, живих шкідників та їх личинок. Не дозво­ляється висівати щупле насіння, дуже дрібне й недорозвинене, незалежно від високих сортових його якостей. Відбирають для сівби найбільш крупне й ваговите, з високою енергією пророс­тання та схожістю. Сіють доброякісним насінням, вирівняним за розмірами.

Для зменшення ушкодження насіння сої грибними й бактері­альними захворюваннями, підвищення польової схожості його протруюють фундазолом (3 кг/т), або його аналогом — бенлатом (З кг/т) не раніше, як за два тижні до сівби. Допустимо перед сівбою насіння сої обробляти суспензією БМК (3 кг препарату + 10 л води на 1 т насіння з одночасною нітрагінізацією).

Обов'язково в день сівби насіння інокулюють нітрагіном. Ні­трагінізацію проводять у складських приміщеннях за відсутності попадання на насіння прямих сонячних променів.

Сівба сої здійснюється, коли на глибині ґрунту 10 см темпе­ратура стійко встановиться в межах 12— 14°С і мине небезпека сильних весняних заморозків. У степових районах, у роки із швид­ким наростанням температури, доцільно сіяти сою, коли грунт на глибині 10 см стійко прогріється до 10—12°С.

Глибина заробки насіння сої становить 4—6 см. Соя не ви­тримує глибокої заробки насіння в грунт. Глибину сівби насіння визначають, помножуючи діаметр насіння на 10. Таким чином, якщо діаметр насіння 4—5 мм, то глибина заробки його стано­вить 4—5 см. Сівба насіння сої глибше 6 см веде до зниження польової схожості, а в результаті — щільності рослин у посівах. Глибина заробки насіння на 6—8 см допускається при переси­ханні верхнього посівного шару грунту, відсутності випадання опадів, наростанні середньодобових температур повітря та грун­ту. При цьому норма висіву насіння збільшується на 10—15%.

136

ярі бур'яни. Залежно від засміченості поля, після обстеження його на засміченість бур'янами, вносять грунтові гербіциди з заробкою їх у грунт під час проведення передпосівної культива­ції.

Під передпосівну культивацію можна вносити такі гербіциди: трефлан 48% к.е. (4,0—6,0 кг/га), дуал 95 (1,6—2,6 кг/га), паніт-ран 33 (3,0—5,0 кг/га), харнес 81,5 (1,5—3,6 кг/га), стомп 33% к.е. (3,0-6,0 кг/га), гезагард 50% з.п. (3,0-5,0 кг/га).

Підготовка насіння до сівби. При сівбі сої на насінницьких ділянках насіння повинно мати високі посівні кондиції. Не до­пускається застосування для сівби насіння з наявністю в ньому карантинних об'єктів, живих шкідників та їх личинок. Не дозво­ляється висівати щупле насіння, дуже дрібне й недорозвинене, незалежно від високих сортових його якостей. Відбирають для сівби найбільш крупне й ваговите, з високою енергією пророс­тання та схожістю. Сіють доброякісним насінням, вирівняним за розмірами.

Для зменшення ушкодження насіння сої грибними й бактері­альними захворюваннями, підвищення польової схожості його протруюють фундазолом (3 кг/т), або його аналогом — бенлатом (З кг/т) не раніше, як за два тижні до сівби. Допустимо перед сівбою насіння сої обробляти суспензією БМК (3 кг препарату + 10 л води на 1 т насіння з одночасною нітрагінізацією).

Обов'язково в день сівби насіння інокулюють нітрагіном. Ні­трагінізацію проводять у складських приміщеннях за відсутності попадання на насіння прямих сонячних променів.

Сівба сої здійснюється, коли на глибині ґрунту 10 см темпе­ратура стійко встановиться в межах 12— 14°С і мине небезпека сильних весняних заморозків. У степових районах, у роки із швид­ким наростанням температури, доцільно сіяти сою, коли грунт на глибині 10 см стійко прогріється до 10—12°С.

Глибина заробки насіння сої становить 4—6 см. Соя не ви­тримує глибокої заробки насіння в грунт. Глибину сівби насіння визначають, помножуючи діаметр насіння на 10. Таким чином, якщо діаметр насіння 4—5 мм, то глибина заробки його стано­вить 4—5 см. Сівба насіння сої глибше 6 см веде до зниження польової схожості, а в результаті — щільності рослин у посівах. Глибина заробки насіння на 6—8 см допускається при переси­ханні верхнього посівного шару грунту, відсутності випадання опадів, наростанні середньодобових температур повітря та грун­ту. При цьому норма висіву насіння збільшується на 10—15%.

136

Сорти з невеличкими сім'ядолями й довгим підсім'ядольним коліном витримують глибше загортання насіння, ніж крупносі-м'ядольні форми. Але сою з дуже дрібним насінням не можна загортати при сівбі в грунт глибше 4-5 см. Насіння повинно лягати на ущільнений вологий шар грунту. У випадку переси­хання верхнього шару грунту перед сівбою його коткують глад­кими або кільчастими котками.

На насінницьких полях сою висівають тільки широкорядно з шириною міжряддя 70 см. Норма висіву повинна бути опти­мальною, щоб не витрачати дороге насіння та досягти високого коефіцієнта їх розмноження. На півдні України, в зоні недостат­нього зволоження, норма висіву для сортів усіх груп стиглості становить 300—350 тис. насінин на 1 та, що гарантує передзби­ральну оптимальну густоту стояння рослин — 250—300 тис./га. У зоні достатнього зволоження передзбиральна густота стояння ро­слин вища й становить 300—350 тис./га. Загущення насінниць­ких посівів призведе до перевитрат насіння, до зниження його посівних якостей від більшого розповсюдження хвороб.

Після проведення сівби сої посіви коткують, а в роки з воло­гою весною, коли верхній шар грунту перезволожений, замість коткування здійснюють боронування.

Догляд за посівами сої проводять до- та післясходових боро­нувань, їх виконують з метою пригнічення однорічних бур'янів, руйнування ґрунтової кірки, якщо вона створилась у період між сівбою та появою сходів, розпушення грунту.

У період вегетації сої для пригнічення бур'янів здійснюють 2—3 міжрядні культивації. У степових районах глибина першої культивації сягає 9—11 см, другої — 7—8. Глибина інших культи­вацій, які здійснюються в міру необхідності, 5—7 см, щоб не пошкодити корінці й не пересушити грунт.

У районах достатнього зволоження на родючому грунті пер­шу культивацію посівів виконують на глибину 7—8 см, другу — на 10—12, далі— на 5—6 см, а на малородючих дерново-підзолистих грунтах глибина культивацій відповідно становить 8-10, 6-8, 5-6 см.

Захист посівів сої від шкідників. Для захисту насіннєвих посі­вів сої від комах застосовують такі хімічні препарати: карате к.е. (50 г/л) —0,4 л/га. суміцидін к.е. (200 г/л) — 0,5, ровікурт к.е. (250 г/л)- 0,8 л/га.

Проти кліщів використовують омайт КЕ (570 г/л) — 1,3 л/га. Якщо посіви сої уражені комахами та кліщами, у цьому разі

137

необхідні фуфанон к.е. (570 г/л) — 0,6-1,0 л/га, золон к.е. (350 г/л)- 1,3 л/га.

Пестициди застосовують тільки при розповсюдженні шкід­ників вище порогу шкодочинності. Він становить для павутин­ного кліщика 10-12 шт. на 100 листків сої, гусені люцернової совки— 8—10 шт. на 1 м², рипійниці — 2 гусені на 25 рослин, підточуючої совки — 2—3 гусені на 1 м².

Поливи. При розміщенні сої на зрошенні поливи повинні за­безпечувати вологість грунту 75% НВ. Кількість поливів у період вегетації 2—5 залежно від запасів вологи в грунті, кількості опа­дів, що випадають за вегетаційний період. Поливна норма 400-450 м³/га, зрошувальна — 800-2200 м³/га.

Строки проведення поливів встановлюють на основі аналізів за вмістом продуктивної вологи в шарі грунту 0—50 см.

Для всіх сортів велике значення має вологозарядковий по­лив, проведення поливів у фазі створення бобів та формування насіння. Поливи у фазах гілкування та бутонізації більш ефекти­вні при вирощуванні на насіння ранніх і середньоранніх сортів.

Поливи припиняють по завершенні фази наливу насіння, щоб не затягнути достигання та погіршення в майбутньому посівних якостей насіннєвого матеріалу.

Збиранняу очищення та зберігання насіння. Стиглість насіння сої супроводжується опаданням листків, висиханням стебла та бобів. Збирати сою треба одразу ж після достигання бобів у сти­слі строки. Збирання насіннєвих посівів проводиться раніше, ніж товарних посівів, — при вологості насіння 15—17%, щоб за­побігти подрібнюванню їх та травмуванню.

За теплої сухої погоди восени процес достигання насіння про­ходить швидко, тому використання десикантів недоцільне. При вирощуванні пізньостиглих сортів сої, коли погода волога, до­щова, існує загроза затягування строків збирання, проводять де­сикацію посівів у фазі побуріння бобів у нижньому та середньо­му ярусах, коли вологість насіння становить 45—50%. У більш ранні строки десикацію виконувати не рекомендовано, щоб за­побігти зниженню врожайності та схожості насіння.

Для проведення десикації використовують хлорат магнію (20— ЗО кг/га), еділ (2 кг/га), реглон (2—3 л/га). Витрати робочого розчину — 250—300 л/га. Реглон доцільно вносити з додатком ло нього аграла 90 (100 мл на 100 л води). Десикацію потрібно про­водити в ясний, сонячний день, при низькій вологості повітря та його температурі не нижче 15°С.

138

Збирають сою через 7—10 днів після проведення десикації. Збирання починають, коли в рослини опадуть листки, боби по­буріють або приймуть типовий для сорту колір. При низькій температурі повітря та атмосферних опадах насіння загниває, а в жаркі дні боби починають розтріскуватися, тому збирання не­обхідно проводити в стислі строки.

Під час збирання необхідно запобігати механічному засмі­ченню одного сорту іншим, не допускати попадання насіння карантинних бур'янів, а також насіння бур'янів і культурних ро­слин, шо важко відділяються від насіннєвого матеріалу сої.

Насінницькі посіви збирають прямим комбайнуванням зер­нозбиральними комбайнами: «Дон-1200», «Дон-1500», «Ротор».

Комбайни «Дон-1500», «Ротор» обладнують хедером суціль­ного зрізу ХС-5-12 з шириною захвату 7 м. Хедер ХС-8/12 агре­гатується комбайнами «Дон-1200» і «Дон-1500».

Кількість обертів молотильного барабана встановлюють 350— 400 об./хв, відстань між декою та молотильним барабаном регу­люють так, щоб запобігти дрібненню й травмованості насіння. При збиранні насіння застосовують м'який режим вимолоту. При вимолоті засміченість маси насіння в бункері не повинна пере­вищувати 5% і не можна допускати видування насіння з соло­мою. Цих параметрів досягають регулюванням вентиляційного апарата комбайна.

Насіння, зібране та вимолочене комбайнами, транспортують на тік. Якщо насіння поступає на тік з підвищеною вологістю — 15^20% і вище, його негайно попередньо очищують від крупно­го сміття, невимолочених бобів, битого, щуплого насіння.

Первинна (попередня) очистка насіння виконується на ЗАВ-20 (40), ОВП-20А; ОВС-25, Вибрант-К-521 та інших.

Далі насіння доводять до кондиційної вологості— 14%. Для зниження вологості насіння від 20 до 14% застосовують соняч­но-повітряну сушку. Насіння розгортають на току тонким ша­ром — 10-15 см у вигляді паралельних смуг завширшки 1,0— 1,5 м, з проміжками між смугами 40—50 см. Насіння в смугах перелопачують через кожні 2 год. Наніч, оскільки насіння сої — гігроскопічне й може знову відволожитися, насіння згортають у купи та вкривають брезентом. Не допускається при цьому змі­шування сухого й вологого насіння.

При вологості насіння вище 20% застосовують активне вен­тилювання для зниження її до кондиційної. Є декілька способів активного вентилювання. Його можна проводити в нерухомому

139

шарі насіння в бункерах активного вентилювання ОБВ-25, ОБВ-100, ОБВ-160 холодним повітрям з відносною вологістю більше 65%, або підігрітим повітрям до температури 30°С.

При вентилюванні через деякий час необхідно здійснити цир­куляцію насіння з нижньої конусної частини у верхню частину бункера.

Для сушіння насіння сої з вологістю більше 20% також мож­на використовувати сушарки стелажного та сітчастого типу на природній тязі. Насіння спочатку, за 2—3 доби до завантаження в сушарню, просушують під навісами на току або декілька разів перепускають на віялках-сортовушках. Тільки після цього на­сіння загружають у сушарні. При вологості насіння під час за­вантаження 18% товщина шару його повинна бути З—10 см, при більшій вологості — 4—7 см. Температура нагрітого повітря від­повідно становить 40—45 і 35—40°С.

Основний показник при сушінні— температура самого на­сіння. Нагрівання шару насіння в першій половині сушіння не повинно перевищувати 32°С, а в кінці — 36°С. Сушіння насіння з вологістю до 18 % триває 12—16 год, при вищій вологості — 24— 36 год. Через кожні 2—4 год насіння перемішують. Після сушін­ня насіння поступово охолоджують — розгортають тонким ша­ром у холодному приміщенні. Після охолодження насіння під­дають основній (вторинній) очистці. При цьому повністю вилучають насіння бур'янів, інших культурних рослин, бите, щуп­ле, дрібне, недозріле насіння сої. Сортування насіння за крупні-стю та питомою масою здійснюється одночасно з очисткою. На посів відбирають першу та другу фракції за крупністю насіння. Основну, вторинну очистку насіння, виконують на машинах ОС-4,5А; СВУ-5А; СМ-4; «Петкус-Пгант К-531».

Якщо зібране насіння сої поступило на тік з вологістю 14% і менше, то на початку їх піддають попередній очистці, а потім основній та сортуванню.

Насіння сої вважають сухим, якщо вологість його не переви­щує 12%, середньо-сухим— вологість становить 12—14, воло­гим — 15—16, вогким — більше 16%.

Приміщення, де буде зберігатися насіння сої, попередньо очи­щають, дезінфікують розчином каустичної соди, хлорного вапна й добре провітрюють.

Зберігають насіння сої в мішках або насипом у складських приміщеннях роздільно за сортами, репродукціями, категорі­ями сортовою чистотою. Насіння еліти та І репродукції зага-

140

рюють у мішки та зберігають у штабелях висотою не більше 7— 8 мішків.

Відстань штабеля від стіни — не менш 0,7 м, а між штабеля­ми — 1,5 м. Під штабель підкладають дерев'яний піддон, що має відстань від підлоги не нижче 15 см. На штабель закріплюють ярлик. Маса контрольної одиниці — не більше 25 т.

Зберігання насіння другої репродукції допускається насипом. Висота насипу насіння повинна бути не більш 1,5 м.

Усе заготовлене насіння передають на зберігання за актом комірнику й реєструють у книзі обліку насіння.

У період зберігання насіння — навесні, влітку, восени — тов­щину шару насіння зменшують на 1/3 порівняно з визначеною в табл. 32, а штабелі вкладають у 2—3 мішки.

Таблиця 32. Умови зберігання насіння сої залежно від його вологості

„ ■ № Товщина шару насіння Висота штабелем,

Вологість насіння, % ."" „ ■ ■

' насипом, м шт. мішків

До 12 2,5 8

12-15 1,5 6

14-16 1,0 4

Більше 16 0,2-0,4 Не допускається

Необхідно через кожні 5—6 днів перевіряти стан насіння в різних місцях і на різній глибині. При підвищенні температури або вологості насіння в насипах перелопачують, а в штабелях — перекладають мішки.

Складські приміщення провітрюють. Не допускається про­вітрювання насіннєвих складів під час дощів, туманів, зимових відлиг, підвищеної пологості повітря, коли вогкість та темпера­тура повітря значно вищі, ніж у зерносховищі.

Не менше двох разів перевіряють насіння в насіннєвих лабо­раторіях на вологість і схожість. Останню перевірку роблять за 10—12 днів перед сівбою сої.

У період догляду за насінням сої у високих штабелях насипом перелопачування його роблять обережно, дерев'яними лопатами.

При обчислюванні кубатури приміщення під сою врахову­ють, що обсяг І т повітряно-сухого насіння становить в серед­ньому 1,25 м³ , вага мішка брутто — 70—75 кг.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів сої. Насіння дефіцитних і нових сортів, які тільки що занесені до

141

державного реєстру й на них є попит сільгоспвиробника, протя­гом 1-3 років вирощують прискореним способом з підвищеним коефіцієнтом розмноження. Будь-яку репродукцію сорту висі­вають на добре підготовленій ділянці. Сіють квадратно-гніздовим способом. При сівбі 45x45 см у гнізді залишають по 2-3 росли­ни, при сівбі 70x70 см — по 4-5 рослин.

Під час вегетації ділянку підтримують у чистому від бур'янів стані, проводять сортові прочистки в період цвітіння та перед збиранням сортів сої у фазі повної стиглості насіння.

У першу прочистку вилучають рослини з іншими, ніж у сор­ту, кольором віночка квіток, формою листків, уражені хвороба­ми, слаборозвинені.

При прочистці перед збиранням вилучають контрастні за ви­сотою та строками достигання рослини, хворі, нетипові за фор­мою та габітусом куща, з іншим кольором опушення, нехарак­терними розмірами, формою та кольором бобів. Вибраковані рос­лини виносять з поля й використовують на корм тваринам. Сортові прочистки завершують до проведення апробації.

При відповідних сортовій чистоті та фізичних якостях насін­ня з таких посівів вважають елітним.

З 1 кг насіння сої середніх розмірів через 2 роки спрямовано­го розмноження одержують посівний матеріал сорту на площу близько 1000 га.

Для прискореного розмноження сортів сої також використо­вують зимові теплиці, фітотрони науково-дослідних установ.

Сівбу сортів сої обов'язково здійснюють при знижених нор­мах висіву, високому фоні родючості.

Методика виробництва оригінального, елітного, репродукційного насіння

Отримання та вирощування оригінального насіння здійснюєть­ся в умовах науково-дослідних інститутів, вищих навчальних сіль­ськогосподарських закладів, де за науковою програмою викону­ється селекційна робота. Оригінатори нових сортів сої — науко­во-дослідні інститути, вищі навчальні сільськогосподарські заклади — забезпечують вихідним насіннєвим матеріалом свої дослідні станції, дослідно-виробничі господарства, учбово-дос­лідні господарства, які входять до структури оригінаторів сортів.

Названі типи господарств далі розмножують насіння еліти та 1 репродукції в розмірі, що буде покривати попит на них сіль­госпвиробників.

142

Наведемо основні ланки виробництва насіння сортів сої.

Вказані вище типи господарств впрошують насіння еліти та частково або в повній мірі (залежно від обсягу вирощування) першої репродукції сортів.

Якщо обсяг отриманого насіннєвого матеріалу не покриває попит на сорти сої, далі розмножують насіння еліти та першої репродукції за договорами сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні насіння сільськогосподар­ських культур. Розмноження насіння в цих господарствах здійс­нюється під контролем і доглядом спеціалістів наукових уста­нов.

Оригінальне насіння вирощується в наукових установах у конт­рольних розсадниках, розсадниках відбору.

Елітне насіння сортів сої отримують методом індивідуально-родинного відбору. Цей метод застосовують за такою схемою:

• відбір кращих типових рослин у розсаднику відбору або на посівах супереліти, еліти, розсадників розмноження;

• розсадники випробувань родин першого та другого року;

• розсадники розмноження першого та другого року;

• супереліта;

• еліта.

Насіння висівають у розсаднику відбору за схемою 10x45 см або 20x45 см по 3 насінини в кожне гніздо.

Після проривки залишають у кожному гнізді одну кращу рос­лину. Відбирають найбільш продуктивні рослини, не уражені хво­робами, за типовими ознаками сорту.

Відібрані рослини окремо вимолочують та аналізують: визна­чаючи масу й кількість насінин з рослини, висоту, тип куша, якість насіння, висоту прикріплення нижніх бобів.

Розсадники випробувань потомств закладають оригінатори сортів після розсадників відбору.

У розсаднику першого року вивчається 500—600 родин. За період вегетації вибраковують звичайно до 50—60%, а родини, що залишились після вибраковування, обмолочують і насіння висівають у розсаднику другого року. Після збирання оцінюють урожайність їх, найврожайніші залишають і використовують як маточний матеріал для отримання супереліти. До цього матеріа­лу додають 15—20% маточного насіння двох попередніх років, якщо воно не знизило посівних якостей.

Матеріал з розсадника випробувань другого року для отри­мання супереліти лише використовують у тому разі, коли це на-

143

сіння за врожайністю, посівними властивостями краще супер-еліти попереднього випуску. У цьому випадку частину насіння висівають, а частину залишають як страховий фонд. Коли насін­ня з розсадника випробувань другого року гірше за насіння су-переліти попереднього випуску, тоді висівають останню супер-еліту із страхового фонду.

У розсадниках випробувань потомств посів проводять без повторення, а контроль— супереліта або еліта останнього ви­пуску — розміщують через 5—6 номерів. Вибракування прово­дять цілими родинами.

У розсадниках розмноження супереліти, еліти, 1 репродукції застосовують оптимальні строки та способи сівби, норми висіву, прийоми догляду, збирання, прийняті в даному районі.

Еліту старих константних сортів, а також мало розповсюджених сортів та сортів-популяцій вирощують за скороченою схемою:

• розсадник відбору;

• розсадник розмноження першого та другого року;

• супереліта;

• еліта.

Щоб не погіршити спадковість сорту, відбирають 4—5 тис. вихідних рослин.

За договорами, що заключає оригінатор сортів, розмноження насіння першої, а при необхідності — і другої репродукції здійс­нюється в господарствах, де вже отримується репродукційне на­сіння.

При вирощуванні супереліти, еліти, репродукційного насіння виконують сортопрочистки; посіви, починаючи з розсадників розмноження, апробуються.

При вирощуванні репродукційного насіння в умовах госпо­дарств не допускається змішування насіння сорту з іншими сор­тами.

Щорічно необхідність в сортовому насінні сої за репродукці­ями визначається площею, котру займає даний сорт, а також строками сортопоновлення.

Сортопоновлення сої проводиться 1 раз у 5 років насінням другої репродукції. Але цей строк в умовах господарств може бути скороченим або більш тривалим, залежно від чистосорт­ності та якості насіння сорту.

Розрахунок необхідної кількості насіння на насіннєві ділянки починається з потреби в насінні другої репродукції з урахуван­ням страхового фонду. Страховий фонд може становити віл 95

144

до 100%. Страхові фонди оригінального насіння (первинні лан­ки насінництва) закладаються в розмірі 100%, супереліти — 50% від потреби в цьому насінні. Страховий фонд насіння еліти та першої репродукції становить 25—30% потреби для сортопонов-лення в господарствах.

Апробація сортових посівів і ґрунтконтроль

Апробацію посівів сої здійснюють спеціально підготовлені агро­номи, які мають посвідчення апробаторів. Апробацію проводять у фазі господарської стиглості бобів. Максимальна площа насіннє­вої ділянки сої — 300 га. Зразок складають з двох проб по 500 бобів, які відбирають по діагоналі поля в 50-ти пунктах на рівній відстані на 30-ти рослинах. З кожної рослини беруть по 2 боби й кладуть їх по одному в два мішечки (аналіз та контроль).

Чистосортність рослин сорту, що апробують, встановлюють за ознаками: колір опушення, колір бобів, крупність насіннії (маса 1000 шт.), колір насінної оболонки та її відблиск, пігментація, колір рубчика насіння.

При визначенні кольору бобів беруть до уваги: умови вегета­ційного періоду й ураження грибними захворюваннями, що мо­жуть призвести до зміни кольору бобів від типового апробова­ного сорту.

Пігментація насіння визначається як генотипом сорту, так і умовами вирощування. У деяких сортів на рослинах знаходяться насінини з пігментацією й без пігментації. У цьому випадку до основного сорту відносять пігментовані та непігментовані рос­лини.

В акт апробації, на основі апробаційних ознак сорту, зано­сять число рослин:

• основного сорту;

• інших сортів;

• з пігментованим насінням;

• пошкоджених шкідниками (з переліком шкідників);

• уражених хворобою (з переліком хвороб).

Сортову чистоту посіву сорту встановлюють у відсотках. Пошкодження шкідниками та ураження хворобами не підрахо­вують.

За результатами апробації складають акти апробації: на на-сІннєвІ посіви в сільськогосподарських підприємствах — у двох примірниках, на загальні сортові посіви — у трьох, на ділянки розмноження елітного насіння в науково-дослідних установах,

145

учбово-дослідних господарствах, у насінницьких господарствах — у чотирьох примірниках.

На всі сортові посіви, що признані непридатними як насін­ний матеріал, складається акт вибраковки.

Для більш точного визначення чистосортності еліти та ре­продукції сортів сої отриману еліту або репродукцію сорту пере­дають на грунтконтроль. Його здійснюють у науково-дослідних установах: в умовах штучного клімату (фітотрони, зимові тепли­ці) або наступного року в польових умовах.

Грунтконтроль — це аналіз на чистосортність посіву, викона­ний з насінням сорту, вирощеного й апробованого в попередній рік. При цьому засівають дві повторності насінням еліти або репродукції, що були отримані попереднього року. Насіння ви­сівають з таким розрахунком, щоб у кожному повторенні на мо­мент визначення сортових ознак сорту було по 500 рослин.

Визначення сортових ознак здійснюють у фазі цвітіння та го­сподарської стиглості насіння. Оцінка посівів сорту в грунткон-тролі, визначення чистосортності виконується за тими самими ознаками, що й апробація.

Грунтконтроль дає змогу оцінити фактичну, дійсну чистосор­тність еліти або репродукції сорту.