Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Днепропетровский государственный аграрно-экономический университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Насинныцтво олийных.doc

Скачиваний:

Добавлен:

01.05.2025

Размер:

1.96 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1314 / 2114 15 16 17 18 19 20 21 > Следующая >>>

* Дослідне поле хдау, сорт вндюк 6540, 1968-1972 рр.

Соняшник— перехреснозапильна рослина. Самозапилення, тобто попадання пилку квітки на її ж приймочку, майже виключається в природніх умовах, бо пиляки й приймочка з'являються в різний час (часова ізоляція). Можливо, однак, перезапилення квіток у межах кошика — гейтоногамія. Популяції соняшнику, як і інших перехресників, складаються з автофертильних та автостерильних біотипів, що спадково передають схильність до певного способу запилення.

Пилок соняшнику зберігає життєздатність протягом 6—12 діб, однак уже через 6 діб вірогідність запліднення різко знижується.

Масове проростання пилку на приймочці маточки спостерігається уже через 5-Ю хв після запилення, а через 1-1,5 год вибувається запліднення яйцеклітини. При запиленні великою кількістю суміші пилку численні пилкові трубки досягають основи стовпчика маточки уже через 30-40 хв. а невеликою кількістю - через 23 год.

зародковий мішок проникають декілька пилкових трубок, роте спермії тільки однієї з них беруть участь у заплідненні,

інших трубок використовується як поживний матеріал, лі ^1Шник спилюється головним чином бджолами. Опти-^На ^К1Л,^ЬКІСТЬ бджіл — одна комаха на 4-Ю кошиків, або 1-2 _ПРЦи ^ЇОС1М * ^На 1 га посівів. Найбільш ефективне бджолозапи-^ННи ^в загущених посівах.

Фізіологічна стиглість насіння настає при пожовтінні ка. Характерна особливість фази — достатньо високі по урожайні якості насіння, не нижчі, ніж у зібраного в заг прийняті строки. Однак визначати фазу за кольором к можна лише приблизно, бо колір — суб'єктивне відчуття більш доцільно користуватися віком насіння — кількіст після цвітіння: фізіологічна стиглість настає в середньом; 25 днів (коливання — від 20 до 30 днів) залежно від сорту

рОКу. ФІЗІОЛОГІЧНО СТИГЛИЙ СОНЯШНИК НасІННЄВИХ ДІЛЯНО]

на збирати (роздільним способом), хоча насіння перебуває спокою, а накопичення врожаю триває.

Технічну стиглість відмічають у момент завершення насіння. Характерна ознака цієї фази — максимальна (не: юча) маса сухої речовини сім'янок.

Найточніший метод визначення технічної стиглості -вий або метод висушування.

Методика визначення технічної стиглості. Аналіз почі наприкінці наливу сім'янок — через 35—37 днів після цвіт повторюють через кожні два-три дні.

Рухаючись східцевою діагоналлю, у 20 місцях поля в 5 ] підряд виймають з кошика 3 сім'янки — по одній з пери ної, середньої й центральної зон — всього 300 сім'янок. С ки вміщують у тару, яка виключає випарування вологи. ^ раторїї сім'янки перемішують, відраховують 3 проби по 1 зважують, висушують при температурі 105—110°, доводячи солютно сухого стану. Аналіз припиняють після того, яі лютно суха маса залишається незмінною (не зростає) пр трьох визначень.

Дату настання технічної стиглості відмічають у той де: ли маса сухої речовини сім'янок досягла максимального

Цей метод найточніший з усіх відомих, але надто тру/ кий, потребує спеціального лабораторного обладнання, лого часу, значних витрат насіння та електроенергії.

Г.К. Фурсова запропонувала експрес-метод визначені нічної стиглості насіння соняшнику, який за точністю не пається ваговому, але надзвичайно простий, економічні змогу визначити стиглість сім'янок безпосередньо в полі

Відбір сім'янок проводять так, як описано вище, з тієк різницею, шо кожну сім'янку легко одноразово шкребуть ножем чи скальпелем (навіть нігтем). Дію можна повтор зворотному боці сім'янки.

Окремо піДрах°^вУ^ють і обчислюють у відсотках кількість сі-' ок в яких епідерміс зішкрябаний і незішкрябаний. Налив ^М ^Яч!чився (настала технічна стиглість), якщо сім'янки, в яких ^3аК' оміс не зішкрябується, становлять не менш 75%. "'крім фенофаз, відмічають етапи органогенезу — періоди, про-ягом яких формуються певні органи рослини (табл. 19). Таблиця 19. Міжфазні періоди й етапи органогенезу соняшнику* ~~МІ^фазнГперїоди___________Етапи органогенезу______________

періоду І Д"¹ І У^код^ єгапу |_______________________________________

Досаодовий: 12 І Перетворення зародка на паросток:

сівба —[сходи (8-19) ріст корінця, гіпокотиля,

сім'ядолей, зародкових листочків

Листоутіюрен- 38 II Утворення та ріст листя, стебла,

ця: сходи — (31-42) початок утворення кошика

поява кошиків

Активний ріст: 40** III Утворення та ріст елементів

поява кошикін (29—52) кошика (обгортки, квітколожа,

— шїітіння приквітників)

IV Утворення квіткових горбочків

V Формування оцвітини, закладання генеративних органів квітки (археспорогенез)

VI Формування пиляків і маточки, мікро- та макроспорогенез

IIІ Ріст бутонів трубчастих квіток, гаметогенез

VIII Розкриття язичкових і трубчастих квіток, поява пиляків і пилку, гаметогенез

ІХ Поява приймочок, запилення,

запліднення, зиготогенез

ормування \ Формування оплодня та насіннєвої

насіння: цвтн- оболонки, ембріогенез.

- фізіоло- виникнення спокою зародка пчна стиглість

XI Ембріогенез, інтенсивний палиїї,

початок виходу Із спокою, зневоднення насіння

Достигання на- VI т п

сіння- (Ь Прогресуюче згасання наливу.

гічна стигл'^Л°~ активний вихід із стану спокою

- гі?\т_Чна

СТИГЛІСТЬ

2а даними г.К. Фурсової.

-Рахуванням тривалості періоду цвітіння кошика.

На І етапі органогенезу нові органи не утворюються, за вЛ нятком бічних корінців, а лише розвиваються органи зародки тобто формується паросток.

II етап органогенезу розпочинається з диференціації клітя основи конуса наростання, внаслідок чого утворюються елемеЛ ти стебла та зачатки листків. Цей процес триває до початку дЛ ференціації верхівки конуса наростання — закладання елементі суцвіття. Таким чином, у період листоутворення формуються крім листя, усі інші вегетативні органи рослини.

Після появи кошика починається активний ріст стебла та іЛ ших вегетативних органів. Це найбільш «відповідальний» періЛ онтогенезу, оскільки саме в цей час формуються органи розмнд ження рослин — від елементів суцвіття до гамет, закладають» підвалини врожаю насіння. На період активного росту принаді 7 етапів органогенезу — від III до IX. Після запліднення трубчі стої квітки починається формування плодів та насіння, то&и перетворення стінок зав'язі на оплодень, а сім'язачатку — м насінину.

На X—XI етапах органогенезу формуються оплодень і насіЛ нєва оболонка, утворюються та інтенсивно ростуть органи зі родка, особливо сім'ядолі, в яких нагромаджуються про дуки фотосинтезу, тобто відбувається налив.

У період достигання насіння (XII етап) інтенсивність надиш прогресуюче знижується, розміри зародка, насінини та плоду деііі зменшуються внаслідок їхнього усихання, насіння активно ви ходить Із стану спокою.

Вважається, що саме етапи органогенезу є ті «кілочки», яких слід «прив'язувати» агротехнічні заходи впливу на росли Несвоєчасне застосування певного агрозаходу призводить до мщ нотратства, а інколи й шкодить рослинам.

Агрозаходи слід застосовувати з упередженням, тобто завча но створювати умови для нормального перебігу певного про це органотворення. Так, на початку II етапу органогенезу (фаза З пар листків) рекомендується проріджувати сходи з метою і ліпшення освітленості їх, тому що світло сприяє утворенню біл шої кількості листків, а на початку НІ етапу— квіткових го| бочків. Недостатня кількість вологи й елементів живлення V—X етапах органогенезу спричиняють аномалії розвитку та ц тіння трубчастих квіток, внаслідок чого утворюються різного р дефектні пл84

Налив насіння. Нагромадження продуктів фотосинтезу в на-

■ ні шо супроводжується збільшенням маси сухої речовини, називається наливом.

Дослідження, проведені в умовах східного Лісостепу України,

свідчать, шо:

• налив насіння (ядра сім янок) триває в середньому 40±3 дні; ■ суха маса оплодня збільшується протягом 16—19 днів;

• вологість сім'янок зменшується впродовж усього періоду наливу й досягає на момент його завершення 30—25%; вологість оплодня на цей час становить 50-45%, ядра — 26-21%;

• інтенсивність наливу значно вища в першій половині періоду;,

• маса оплодня після досягнення максимальних значень у

першій половині періоду наливу дещо зменшується протягом другої половини внаслідок відтоку до ядра (реутилізації) деякої кількості пластичних речовин;

• лушпинність сім'янок досягає мінімальних значень (23— 21%) після завершення наливу ядра;

• накопичення олії в насінні починається з перших днів його розвитку й триває до кінця наливу, тобто 40+3 дні; найбільш інтенсивно синтез олії відбувається при вологості ядра в межах 60-30%, з 15-го по 30-й день після цвітіння рослин;

• олійність сім'янок зростає протягом 30-35 днів, а під кінець наливу дещо зменшується внаслідок послаблення процесу жироутворення;

• олійність сім'янок у посушливі роки вища, ніж у роки з нормальним та надмірним зволоженням;

ріст зародка (збільшення маси сухої речовини) триває до кінця наливу насіння;

за тривалістю період плодоутворення найбільш стабільний серед інших періодів онтогенезу соняшнику;

крупність насіння залежить від тривалості й інтенсивності наливу, які, в свою чергу, контролюються температурою як провідним фактором;

основна ознака завершення наливу — максимальна (не-^ростаюча) абсолютно суха маса сім'янок.

ормування посівних та врожайних якостей насіння. Посівні робни ^{Характериз}У^ють насіння (посівний матеріал) як засіб ви-стота ^ЦТВа" ^° ^НИХ ^{належить} енергія проростання, схожість, чи-ніг-г, ' ^ВОлог'^сть> маса 1000 шт., заселеність шкідниками, зараже-^Н1СТЬ ^хв°робами.

Кожен з показників якості грунтується на певних властивої тях (здатностях) насіння: крупність— на здатності накопичував продукти фотосинтезу; схожість— на властивості пророста вологість— зберігати життєздатність при певному рівні оводн ності. Чистота, заселеність шкідниками й ураженість хвороба залежать від властивості культурних рослин створювати пев конструкції біоценоз, рівня їхнього імунітету, а також від агроте: ніки, умов зберігання, режиму роботи очисних машин тощо. П сівні якості нормуються стандартом і можуть бути використа певною мірою для прогнозування врожайності культури, хоч м урожайністю й посівними якостями немає прямої залежності.

Основним показником посівних якостей насіння є лабор торна схожість.

У соняшнику схожим вважається нормально проросле насін яке в стандартні строки й за стандартних умов утворило коріне довжиною не менше довжини сім'янки, гіпокотиль і дві сім'яд лі, що легко звільняються від оплодня. Схожість як показник ст ну функції формується в процесі розвитку насіння на материнсЛ кій рослині й залежить від його віку, умов вирощування. Поодіі нокі сім'янки проростають у 7-денному віці, однак кондипійш схожість забезпечує насіння не молодше 22—25-денного віку.

Проростанню насіння передує набухання — збільшення роя мірів внаслідок поглинання певної кількості води. Початок усмоя тування води — істотний момент у проростанні насіння: вод стимулює гідролітичну активність ферментів.

Інтенсивність набухання не є сталою. Спочатку вода погл нається з великою швидкістю, а приблизно через 2 год інтенси ність набухання різко зменшується і в подальшому залишаєте майже незмінною. Швидкість набухання та кількість поглинуті води залежать від віку насіння: чим воно молодше, тим швид набрякає й більше поглинає води. Для проростання 38-денн сім'янок соняшнику необхідно 53,5% води, 28-денних — 81, 21-денних — 96,8%. Стигле насіння соняшнику може пророс ти навіть при поглинанні 32—35% вологи.

Урожайні якості характеризують насіння як біологічний об'є Його особливістю є здатність до відтворення плодючих росл Про врожайні якості насіння свідчить урожайність потомст Під урожайністю розуміють плодючість популяції, а під прод тивністю — плодючість окремої рослини. Висновок про врож ні якості слід робити, перш за все, з кількості потомства (на нин), а не з їхньої маси.

у жайні якості, як і посівні, формуються під час розвитку ння на материнській рослині. Насіння соняшнику, яке до-^наС1 25-28-денноґо віку, за врожайними якостями не поступався насінню старшого віку (табл. 20).

90 Урожайність потомства різновікового насіння соняшнику залежно від умов року, и/га

Вік насіння, дні	Сприятливі роки (6 років)	Несприятливі роки (6 років)	Середнє за 12 років
16	22,5	16,7	19,6
22	24,9	17,5	21,2
\ 25	25,9	17,3	21,6
28	25,6	17,8	21,7
31	25,2	18,7	21,5
34	26,і	18,6	22,4
37	26,5	18,8	22,7
40	26,7	18,8	22,7
43	26,0	18,1	22,0
Середнє	25,5	18,1	22,0
	1,3	факт. теор.

Умови впрошування потомства більшою мірою впливають на врожайність, ніж умови вирощування материнських рослин. У посушливі спекотні роки врожайні якості формуються швидше (виникають у більш молодому віці), ніж у прохолодні.

Таким чином, формування врожайних якостей насіння соняшнику триває залежно від умов року 19—28 днів.

Спокій та дозрівання насіння. Спокоєм називають стан життєздатного насіння, яке за сприятливих умов не проростає або має низьку схожість. Це органічний, або природний спокій. Стан насіння, що не проростає через відсутність необхідних умов, називають вимушеним спокоєм, або анабіозом. У такому стані пере-оуває насіння сільськогосподарських культур під час зберігання, щомий також вторинний або індукований спокій, який вини-п дією несприятливих факторів — високої або низької теми і

рливих факто ператури, надмірного зволоження тощо.

*^)Гаш*^Шии спокій принципово відрізняється від вимушено-

ппо ^Перюд органічного спокою здійснюються конструктивні

' ^пов ^язані з розвитком насіння, а для вимушеного спо-

кою характерні прогресуючі з часом процеси деструкції, які дуть до зниження життєздатності насіння та до його загибелі.

Причини органічного спокою узагальнено поділяються на! групи: зовнішні або екзогенні— непроникність плодових і Д сіннєвих оболонок для води та повітря, фізичний опір, яки вони чинять зародку тощо; внутрішні (ендогенні) — особливою метаболізму та ступінь розвитку зародка, співвідношення в ньс] му різних гормонів, вміст води тощо.

СвІжезібранІ сім'янки соняшнику не проростають у стандарті строки, тобто перебувають у стані спокою, з якого виходять пі час зберігання насіння. У цей період відбувається так зване пШ лязбиральне дозрівання насіння, що проявляється в підвищена його схожості. Зрілим вважають насіння, яке забезпечує кой диційну (не менше 87%) схожість у стандартні (через 5 дні строки.

Тривалість післязбирального дозрівання залежить від віку н| сіння: чим воно молодше, тим довший період. Найбільше — щ 50 днів— дозріває 22—25-денне насіння, найменше— 15 20 днів — насіння, зібране в день завершення наливу.

Достигання насіння на рослині та дозрівання поза нею — аіі логічні процеси. Дозріти поза рослиною може насіння певно) віку— не молодше 19—28 днів.

Стан спокою виникає у насінні соняшнику в середньому рез 22 лні після цвітіння рослин і триває до кінця наливу протягом дозбирального періоду та деякий час після збирагі Хоча насіння за цих умов не проростає, в ньому відбувают процеси, які ведуть до проростання: перебуваючи в стані сгй кою, воно водночас виходить з нього. Вихід із стану спокою] період наливу називають власне дозріванням.

Тривалість спокою змінюється залежно від фази розвитку сіння. Так, «стаж» спокою в період власне дозрівання станови у 25-денного насіння — 3 дні, 34-денного — 12, 40-денного — днів (табл. 21). Насіння, зібране в кінці наливу (через 40 Д після цвітіння), перебувало в стані спокою 18 днів у період вл не дозрівання (т днів залежно від сорту й погодних умов) і стигало 18 днів після збирання, Отже, загальна тривалість с кою становила 36 днів.

Після завершення наливу починається дозбиральне дозрів ня, «стаж» якого щоденно збільшується при одночасному ско ченні тривалості післязбирального дозрівання. Через п днів п ля припинення наливу незібране насіння виходить із стану с

Тривалість спокою насіння соняшнику в різні періоди його Таолии ■ розвитку, дні

	Дозрівання
Вік насіння	^г власне__\|	дозбиральне	післязбиральне	Разом
_-----------------'	0	—	0	0
22	0	-	52	52
25	3	—	39	42
28	6	—	30	36
31	9	—	27	36
34	12	—	22	34
І"	15	-	19	34
40	18(ш)	0	18	36
43	18„	3	15	36
46	18„	6	14	38
49	18„	9	13	40
52	18„	12	12	42
...п	18,.	п'	0	т+п'

кою, в якому перебувало т + «'днів. Таким чином, тривалість спокою насіння залежить від його віку, тривалості наливу, строків збирання врожаю. Найкоротшим є спокій у 34-37-денного Інасіння. При перестоюванні рослин у полі після завершення на-|ливу насіння тривалість спокою дещо збільшується.

Спокій зародка соняшнику зумовлюється як зовнішніми, так її внутрішніми факторами. Систему цих факторів називають фі-Ьюаогічним механізмом гальмування (ФМГ). ФМГ притаманний Іяк зародку, так і оплодню. Це якісно різні механізми, пов'язані з різними функціями зародка й оплодня. Під час розвитку на-Ісіння змінюється співвідношення цих механізмів, а, отже, — і [тип спокою (табл. 22).

__ ^абдиця 22. Динаміка спокою насіння соняшнику, що достигає

Тип спокою

Вік

насіння, дні

Причини спокою

Маса сухої речовини,%

оплодня

зародка

Вологість, %

оплодня

Екзогенний 13-21 ФМГ оплодня ,100 21-55 Комбінований 22-36 ФМГ оплодня* 99-93 56-94 ФМГ зародка

^енннй Старше ФМГ зародка 93-82 *ІО0 <50

зародка

77-71 73-50

73-51 50-26

<26

У період з 13-го по 21-й день після цвітіння зародок пере ває в спокої екзогенного походження: його проростанню пе шкоджає оплодень. Після видалення оплодня схожість заро, інколи сягає 90%.

Через 22 дні після цвітіння в сім'янках виникає комбіно ний спокій, зумовлений як ФМГ оплодня, так і самого зарод; Спокій насіння старшого віку (понад 36 діб) контролюється в трішніми механізмами, оплодень у цей час не впливає на пе біг процесу дозрівання зародка.

Органічний спокій зародка соняшника виникає внаслідок з воднення, коли вологість його знижується до 55—50%. Од зневоднення не тільки індукує спокій, а й переводить проце метаболізму на його переборення.

Таким чином, органічний спокій — це період онтогенезу, п тягом якого вдосконалюється функція зародка, посилюється й автономізація — здатність до самостійного функціонування в пр. родному середовищі.

При визначенні тривалості спокою й післязбирального дозрі вання слід використовувати біологічні маркери, зокрема вік на сіння (кількість днів після цвітіння), що дасть змогу отримат^ порівняльні дані.

Періоди й фази плодо- та сім'яутворення. Період розвитку Ц сіння від зародження до повної стиглості поділяють на кіль. фаз і подають його у вигляді схеми (моделі). Це полегшує спри няття інформації та ЇЇ використання в практичних цілях.

Плоди (сім'янки) — урожай соняшнику. З них при перерв¹одержують олію та інші продукти, їх використовують як посі ний матеріал. У процесі розвитку плодів формуються їхні сг. живацькі якості. Достигаючи, вони стають придатними до ви ристання в певних цілях. Плоди — нагромаджувачі органіки характеризуються кількісними показниками: масою, вологіс олійністю, лушпинністю тощо.

Сім'я містить у собі зародок— зачаток рослини. Функція мені — збереження й відтворення генетичної інформації. Зріл вважається сім'я, здатне виконати цю функцію. Критеріями з; лості сімені є показники, що свідчать про стан його функід схожість І врожайні якості.

Фази стиглості плоду та зрілості насіння не збігаються: у глому плоді (технічна стиглість) недозріле насіння (табл. 23)-₍

Виходячи з цих міркувань, увесь процес розвитку сім'я поділяють на три періоди: формування, достигання, повна с

Таблиця 23. Періоди й фази розвитку плоду та сімені соняшнику

——-----—	Плід		Сім'я
——-----—	Фаза		Період	Фаза
Період	назва	термін настання або завершення, дні*	Період	назва	тривалість, дні*
Формування	Формування оплодня Формування сімені	16-22 19-28	Формування	Передзаролок Становлення зародка (органогенез)	0-5 6-25
Достигання	Фізіологічна стиглість	25-28	Дозрівання	Власне дозрівання	26-43
	Технічна стиглість	37-43		Дозбиральне дозрівання	44-55
	Збиральна стиглість	49-55		Післязбиральне дозрівання	56-64
Повна стиглість	Повна стиглість	>64	Фізіологічна зрілість	Фізіологічна зрілість	>64

* Дні після цвітіння.

лість. У період формування виділяємо дві фази: формування оплодня, яке завершується через 16-22 дні після цвітіння, та формування сімені— 19-28 днів. Наприкінці першої фази розміри й маса оплодня досягають максимальних значень, а його регуляторна та захисна функції — досконалості (оплодень у цей час забезпечує спокій зародка). Наприкінці другої фази маса насіння та Його структури досягають такого рівня (кількості), що виникає нова якість— здатність проростати й формувати продуктивну рослину. Настає нова фаза - фізіологічна стиглість.

водночас виникає стан спокою, в якому насіння перебуває ня пп^НЦЯ ^На™^ву" ^а ^також >' ^ПЄР'ОД Дозрівання до й після збиран-споктп ■ ^{Фшологіч}*^а стиглість триває стільки, скільки стан нки ,п ^И0Г° ^завеР^шенні настає фізіологічна зрілість. Сім'я-спокою м°^СЯГЛИ ^{фізюлогічної} стиглості, після виходу із стану використан°^ТЬ ^ВИС0К1 ^{П0СІБНІ} ^й УРожайні якості, можуть бути М'янокяк г ^ЯК ^{ПОСШНИЙ} ^матєріал. Технологічні якості таких сі-Що налип і "^РОВИНИ ^для переробки ще недостатньо високі, тому

Після за_й^{Р0МаДЖЄННЯ} °^ЛІЇ ^триває"

еершення наливу настає технічна стиглість. Вона ха-

рактеризується максимальною масою сухої речовини й олії, також високими посівними та врожайними якостями насінн що проявляються після виходу його із стану спокою.

З настанням технічної стиглості насіння інтенсивно знево, нюється, і через 12—15 днів стає придатним до збирання. Маємі фазу збиральної стиглості. У цій фазі вологість сім'янок колив^ ється в межах 16—14%, стан спокою триває.

Фаза повної стиглості настає після завершення наливу та піс. збирального достигання й триває доти, поки зберігаються сп живацькі якості насіння.

У розвиткові сімені, і, в першу чергу, зародка теж виділяюті три періоди: формування, дозрівання, фізіологічна зрілість. У перї| од формування сімені утворюється насіннєва оболонка, а зароГ док у своєму розвитку проходить етапи передзародка й станові лення (органоутворення). На етапі передзародка збільшується кількість, накопичується маса недиференпійованих клітин внасГ лідок багаторазового поділу зиготи (зигота — квадрант — октант -І глобула); органогенез починається з утворення серцеподібного зародка — появою зачатків сім'ядоль — і закінчується формуі ванням усіх структур, насамперед — апікальних меристем. ВнаеліІ док цього зародок набуває автономності — здатності функціонуї вати в природних умовах поза материнською рослиною.

Наприкінці фази зародок «занурюється» у спокій, триваліси якого максимальна. Період, протягом якого насіння, перебуваї ючи в стані спокою, підтримує метаболічний зв'язок з материні ською рослиною, — власне дозрівання.

Дозрівання — це період удосконалення функції зародка. ПіЛ ля виходу зародка із стану спокою настає фізіологічна зрілістт що характеризується здатністю насіння забезпечувати кондишйі ну схожість у встановлені строки й високу продуктивність поі томства.

За фізіологічною зрілістю визначають довговічність насіння господарська довговічність триває доти, поки насіння здатне заі безпечувати кондиційну схожість, біологічна — поки зберігає златі ність до проростання хоч одна насінина.

Таким чином, плід стигне (достигає), а в ньому зріє (дозрі вас) насіння. Достигання— процес формування товарних (спО живацьких) якостей, дозрівання — формування функції насіння -| здатностей до проростання й відтворення продуктивних рослим

Фізіологічна стиглість настає через 22—28 днів після цвітіння фізіологічна зрілість — через 56-64 дні. У момент сформуванН |

фізіологічної зрілості, про що свідчить кондиційна схожість, завершується повний розвиток насіння.

Режими життя. Будь-який організм розвивається тільки за наявності в навколишньому середовищі певних умов — факторів життя. Значення спадкової інформації не в тому, що вона до найменших дрібниць визначає всі деталі будови організму, а в здатності складної системи вибирати з навколишнього середовища ті фактори, за допомогою яких спадкова інформація реалізується в процесі формоутворення. Екологічні фактори поділяють на три групи: 1) необхідні фактори; 2) фактори, які не є необхідними, але вони впливають на рослину; 3) фактори, до яких рослина байдужа. Серед необхідних факторів виділяють тепло, світло, вологу, елементи живлення.

Для створення нормальних умов розвитку рослини необхідно, щоб фактори життя діяли в певних межах, складали певні системи, режими: температурний, водний, живлення, світловий.

Температурний режим. Вегетація соняшнику відбувається за постійного підвищення температури. Максимальна температура спостерігається в період наливу насіння (цвітіння — технічна стиглість).

Максимальна середньодобова температура в період цвітіння соняшнику — 23—25°С. Температура понад 28^СС пригнічує рослину, а понад 30°С — згубна для пилку.

Навіть за короткочасного (ЗО год) підвищення температури до 35—37"С у період бутонізація — цвітіння різко зменшується продуктивність і крупність насіння соняшнику, а високі температури в період появи кошика — технічної стиглості в 2 рази знижували продуктивність рослин і на 10,1 % — олійність насіння.

Соняшник досить стійкий до приморозків. У фазу сім'ядоль він витримує -3...-5°С, але у фазу першої пари справжніх листків така температура пошкоджує рослини. Для нормального розвитку соняшник повинен «набрати» певну кількість ефективних температур (>10°С).

Понад 64% тепла використовується соняшником у період від сходів до цвітіння, а решта — у період наливу насіння.

Температура — головний фактор навколишнього середовища, ^який впливає на швидкість перебігу фізіологічних процесів, а, ^ОтЖе, і на швидкість росту та розвитку рослин. Згідно з правилом Ван-Гоффа, за наявності всіх необхідних факторів в опти-^мальному поєднанні інтенсивність розвитку рослин збільшуєть-^Ся ^в 2 рази при зростанні температури на І0°С.

Для появи сходів і росту паростка найсприятливішою є температура 10—15°С. За температури 25°С паросток інтенсивніше] росте, але помітно втрачає суху речовину підземної частини гі-| покотиля, що призводить до послаблення сходів.

Найактивнішу роль відіграє температура періоду сівба — сходи. Вона впливає майже на всі показники якості насіння, особ-і диво на масу сім'янок. Чим нижча температура в цей період,] тим крупніші сім'янки. Маса сухої речовини сімені залежить,) головним чином, від температури періоду наливу (г=0,88). Олій-| ність сімені визначається температурою періоду сходи — цвітін-| ня: в період листоутворення (сходи — поява кошика) ця залежі ність негативна (г=-0,77), а в період активного росту (поява ко-і шика — цвітіння) — позитивна (г=0,70). Маса накопиченої в ядра олії залежить від температури періоду сівба — сходи (г=-0,62).| Прямий зв'язок між температурою і якістю олії — співвідношення в ній лінолевої й олеїнової кислот. За невисоких температур повітря в період наливу (16— 18°С) частка лінолевої кислоти в олії збільшується, а олеїнової — зменшується. Високі температур ри (35—37"С) гальмують процес жироутворення, зростає частка олеїнової кислоти в олії.

Водний режим. Вважається, що посухостійкість соняшнику не висока через великі витрати вологи та недостатню агресивністн кореневої системи.

Однак соняшник досить добре витримує дефіцит вологи й різко знижує врожайність тільки за умов жорсткого водного стресч в період появи сходів. За період вегетації соняшник витрача^ 3000—6000 т/га води, у тому числі в період від сходів до появі кошика— 20—30%, від появи кошика до цвітіння— 40—50, пі час наливу— 30—40%. Водоспоживання соняшнику зростає міру збільшення норм зрошення й азотних добрив (від 25 д< 50 кг д.р.). Високі дози азотних добрив (г^_|00) знижують цей иоА казник.

Період, протягом якого рослини особливо чутливі до певного фактора життя, називається критичним. Поняття про критичним щодо вологи період у розвитку соняшнику введено Броуновим и 1897 р. (за Іконніковим, 1971). Тривалість цього періоду стано-І вить 40 днів: 20 днів до цвітіння й стільки ж— після цвітіння рослин. У критичний період нестача води навіть протягом ІЯ днів може зменшити врожай на 30-35%, а олійність насіння -4 на 10-20%. Соняшник задовольняє себе водою на 44-53^гс за] рахунок ґрунтових запасів і на 56-47% — за рахунок опадів. Ви-

значено, шо на врожайність соняшнику найсильніше впливають опади осінньо-зимового періоду та в період сходи — поява ко-шика. Опади під час достигання знижують врожайність в основному внаслідок розвитку хвороб.

Посуха зменшує не тільки висоту, масу рослин, а й кількість повноцінного пилку. Як наслідок — кількість нормальних сім'янок і врожайність соняшнику знижуються.

Запаси вологи в грунті зменшуються від сівби до кінця вегетації, однак в окремі роки наприкінці вегетації бувають більшими, ніж на початку.

Для обчислення рівня забезпеченості місцевості вологою використовується гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК). У східному Лісостепу України ГТК соняшнику становить за період вегетації в середньому 1,06, що характерно для режиму нормального зволоження. Посушливі та дуже сухі роки співвідносяться з роками нормальними, вологими та надмірно вологими як 1:1.

Режим мінерального живлення. Потреби соняшнику в елементах мінерального живлення визначаються хімічним складом рослин і врожаю вегетативної маси та насіння. Соняшник нагромаджує у вегетативній масі, особливо надземній, більше калію, у насінні — азоту (табл. 24).

Таблиця 24.	Хімічний	склад різних органів	соняшнику, %
Органи	N	Р₂О₅	К₂О
Стебло, листя	0,65	0,25	3,50
Кошик
Насіння	2,70	1,15	1,46
Коріння	0,71	0,23	0,80

Соняшник — рослина калієфіл («любитель» калію). Для утворення 1 ц насіння та відповідної кількості вегетативної маси він споживає від 8 до 19 кг калію, тоді як фосфору — 2—3, азоту — 4-7 кг.

Урожай сухої речовини надземних органів соняшнику досягає 80-100 ц/га, у тому числі 20—28 ц/га — насіння. Маса коріння становить приблизно 20 ц/га за врожаю насіння 21,5 ц/га й вегетативна надземна маса — 67,5 ц/га. Соняшник утворює майже в 2 рази більше коріння, ніж ярі зернові, і в ньому нагромаджується в 1,5—2 рази більше, ніж у них, фосфору та азоту, в ⁵ Разів - калію.

На початку вегетації, до утворення кошика, соняшник повільно розвивається й споживає мало поживних речовин. З по-і явою кошика й до кінця цвітіння інтенсивність живлення зрос-^ тає, а після цвітіння — прогресуюче зменшується аж до повної^ припинення наприкінці вегетації.

Відомі критичні періоди в споживанні рослиною елементів! живлення. Брак азоту у фазу утворення кошика має найбільший негативний вплив на врожайність соняшнику. Виключення азоч ту зі споживання на початку розвитку рослин дещо знижує вро-Л жайність насіння, а після цвітіння не впливає на неї. Надмірне живлення азотом на початку розвитку соняшнику також при-] зводить до зниження врожаю насіння. Доведено, шо соняшник виносить із ґрунту більше азоту, ніж його надходить у грунт зі добривами. Це перешкоджає проникненню нітратного азоту да ґрунтових вод.

Як критичний шодо споживання фосфору розглядається початковий період розвитку рослин — від сходів до утворення ко-І тика. Навіть короткочасне виключення фосфору з поживного розчину в цей час призводить до зниження врожаю. Нестача фосфору спричиняє порушення азотного обміну, зниження здат-^ ності коріння засвоювати азот. Це призводить до уповільнення розвитку рослин: зменшується їхня висота, кількість листя, кві-] ток у суцвітті, подовжується період вегетації. Фосфор підвищу осмотичний тиск клітинного соку, в'язкість протоплазми, жаро стійкість рослин, посилює фотосинтез І дихання. За цих умогі крупність насіння збільшується, а лушпинність — зменшується

Якщо рослини були добре забезпечені фосфором від сході до цвітіння, то наявність чи відсутність його в ґрунті після цві тіння не має значення. Адже рослини нагромадили достати кількість фосфору у вегетативних органах, з яких він потім за своюється в процесі реутилізації.

За вмістом фосфору в грунті та в рослинах розраховуєтьс потреба соняшнику в мінеральних добривах (табл. 25).

Наведені дані свідчать, що при високому рівні забезпеченості] грунту фосфором немає потреби вносити азотні добрива. І нав-[ паки: чим нижчий цей рівень, тим більшою має бути доза азот-1 них і фосфорних добрив.

Рівень споживання калію рослинами соняшнику залежить від рівня забезпеченості грунту цим елементом. Найбільше знижуй врожайність нестача калію в період утворення кошика. Надмір-1 на кількість калію в грунті на початку розвитку рослин теж нега-І

За вмістом фосфору в грунті та в рослинах розраховуєтьс потреба соняшнику в мінеральних добривах (табл. 25).

Таблиця 25. Шкала ґрунтової та рослинної діагностики потреби соняшнику в мінеральних добривах

рівень забезпеченості грунту фосфором

Вміст Р₂О₅у Грунті за Чириковим, мг/100 г

Доза основного добрива

Вміст Р₂О₅у рослинах, %

Підживлення

———-— „

Низький Середній Високий

до 20 ^Р_и До 0,8 Н_2ОРзо 20-24 М_:оР,₀ 0,8-1,1 0 >24 0 >1,1 0

тивно впливає на врожайність соняшнику, — за цієї умови знижується надходження до рослин азоту та фосфору.

Соняшник виносить з грунту значну кількість хлору, натрію. у зв'язку з цим його рекомендують вирощувати на засолених грунтах з метою розсолення їх. Соняшник споживає багато бору— у 4 рази більше, ніж цукрові буряки. Доцільно разом з іншими елементами живлення вносити бор— 1,2—1,5 кг/га.

Таким чином, мінеральне живлення соняшнику за фізіологічною потребою рослин та їхньою продуктивністю розділяють на три періоди: перший — період помірного живлення азотом і калієм, посилене — фосфором (сходи — утворення кошика); другий (поява кошика — цвітіння) — посилене живлення всіма елементами; третій (цвітіння — технічна стиглість) — помірне живлення азотом і фосфором, посилене — калієм.

Світловий режим. Вважається, що основним фактором росту й розвитку соняшнику є довгий світловий день з підвищеною інтенсивністю світлового потоку, збагаченого короткохвильовою й ультрафіолетовою радіацією. Період від сходів до появи двох-трьох пар листків є критичним для соняшнику щодо світла. У цей час саме світло визначає потенційні можливості популяції. Піл дією світла відбувається активна диференціація клітин ме-ристеми конуса наростання. Завдяки цьому формується більша кількість листків, закладається більше квіткових горбочків, з яких У подальшому утворюються квітки. Максимальне використання світла (95,6%) припадає на фазу наливу: у цей час утворюється основна кількість органічної речовини.

Проте освітленість рослин впливає не тільки на врожайність. виявлено пряму залежність між кількістю годин сонячного сяяння в період від сівби до настання фази двох листів і вмістом °лії в насінні, причому високоолійні сорти мають коротший пе-Р'од підвищеної чутливості до якості світла, ніж низькоолійні.

За короткого дня й високої температури (Африка) олійніст^ соняшнику нижча, ніж в умовах довгого дня та низьких тем неї ратур у Центральній Європі. У роки з сонячною весною сонящі ник сильніше вражається вовчком, але олійність його зростам Фони різної якості світла в умовах фітотрону є аналізуючими Вони дають змогу проводити відбір рослин за стійкістю проті вовчка, високою олійністю тощо [ЗО].

Соняшнику властивий фототропізм — зміна напрямку росту стебла у відповідь на однобічну дію світла. Верхівки рослин (а : появою кошиків— і кошики) повертаються за Сонцем. Після припинення росту рослини «завмирають», «дивлячись» на Схід! Явище фототропізму пояснюється різною швидкістю росту освіті лених і неосвітлених (менш освітлених) тканин внаслідок різної концентрації в них гормонів (ауксинів). В освітлених тканина! нагромаджується менше гормонів, ніж у неосвітлених. Тому ріс! освітлених тканин гальмується, а неосвітлених— посилюється що призводить до скривлення стебла в бік світла.

Фототропізм соняшнику вивчений недостатньо. При побіли ному погляді вранці на квітучий лан соняшнику помічаємо. гц<1 всі рослини «дивляться» на Сонце, яке щойно зійшло. Алеї вивчивши спрямування кожного кошика, приходимо до виснові ку, що не всі рослини орієнтовані на Схід, деякі з них «заблукали! і мають інше спрямування (табл. 26).

Наведені дані свідчать, що тільки 60—66% рослин зорієнтовш валися вранці на Схід, увечері — на Захід, решта (40—34%) мали

Таблиця 26. Кількість кошиків, орієнтованих відносно різних сторін І світу, %. Сорт ВНДЮК 6540. Дослідне поле ХДАУ, 25 липня 1981 р. І

Масове цвітіння

щ інш

Сторони свггу	6 годин	18 годин
Схід	60,5	8,7
Захід	6.9	66,1
Північ	5.0	1,7
Південь	4.6	2,0
Південний схід	7,3	8,1
Південний захід	6,8	1,7
Північний схід	5,4	2,2
Північний захід	1.2	1,4
Зеніт	2,3	8,1

Зеніт

2,3

8,1

інші спрямування. Ступінь виявлення фототропізму залежить від різних факторів: фази розвитку рослин, сорту, стану погоди тощо.

На жаль, обмаль спостережень не дає змоги дати задовільну відповідь на запитання: чому деякі рослини відхиляються від основного напрямку руху схід—зеніт—захід?; чому після завершення цвітіння більшість рослин залишається зверненою на Схід?

Відповідь на останнє запитання може бути такою. Оскільки рослини здійснюють фототропічні рухи під час росту, а більш активно вони ростуть вночі (світло гальмує ріст), логічно припустити, що саме вранці (орієнтація на Схід) сонячне світло остаточно загальмовує ріст стебла, який ледь тривав уночі. Рослини, які ростуть і вранці, можуть у будь-який момент припинити цей процес під час руху на г^іляху схід—зеніт—захід або в зворотному напрямку.

Рослини, що «заблукали», можливо, мали недостатню кількість гормонів, морфологічних або анатомічних особливостей, були затінені розташованими поряд рослинами перед посівами тощо.

Властивість соняшнику орієнтувати кошики на Схід слід ураховувати під час сівби. Вважається, що кращі наслідки дає розміщення рядків у напрямку північ—південь. При цьому кошики повертаються в міжряддя, краще освітлюються, швидше висихають, а під час збирання їх менше втрачають. За розміщення рядків у напрямку схід—захід кошики «дивляться в потилицю» один одному, менше опромінюються, а при збиранні врожаю його втрати зростають порівняно з напрямком північ—південь. Це пояснюється тим, що по відношенню до рядків, розміщених у напрямку північ—південь, комбайн, збираючи врожай, рухається під прямим кутом до нахилу кошиків, рівномірно їх зрізає та підбирає. Якщо рядки розміщено в напрямку схід—захід, комбайн, рухаючись на схід, наїжджає на рослини з нахилом у бік поникання кошика, а рухаючись у зворотному напрямку, ударяє кошиком «у лоб». Звідси зростання втрат насіння й кошиків.

Гібриди й сорти

Будь-який сорт соняшнику по суті— гібридна популяція з великою кількістю біотипів. Вони вирізняються за олійністю, ^вРожайністю, стійкістю проти хвороб і шкідників, але вирівняні ^За тривалістю періоду вегетації, висотою рослин, кольором ^сім"янок.

Останнім часом в Україні набули поширення гібриди, що ма- ряд істотних переваг перед сортами: урожайність вища на

10—15%; рослини вирівняні за морфологічними ознаками, три валістю фаз розвитку, дружно достигають, зменшуючи цим ви! трати на післязбиральну обробку насіння; утворюють невеликі вегетативну масу. Останнє сприяє скороченню енерговитрат на збиранні врожаю та підготовці грунту під наступну культуру сі| возміни.

На 2001 р. до Реєстру сортів рослин України було внесено 77 гібридів і 8 сортів соняшнику.

Українські гібриди (їх 20) і сорти (5) створено в науково] дослідних установах Харкова (9), Запоріжжя (8), Одеси (6), Києві (2). Ще 9 гібридів створено разом з працівниками іноземний установ Угорщини, Франції, Австрії, Югославії, Росії.

Із європейських країн найбільша результативність селекції сої няшнику у Франції — 19 гібридів. Крім того, є гібриди УгорщиІ ни, Бельгії, Югославії, Австрії, Голландії.

За тривалістю вегетаційного періоду гібриди соняшнику поі діляють на такі групи:

1. Скоростиглі (період вегетації 80—90 днів). До них належатш Візит, Запорізький 14, Кий, Красень, Одеський 149, ПринтасолІ Тиса, Флорес, Харківський 49.

2. Ранньостиглі (90—100 днів) — Аліанде, Альціон, В206, Галя Дунай, Запорізький 26, Запорізький 9, Красотка, Масса, Натілі Ной, Одеський 122, Одеський 249, Оптизол, Ритм, Савинка, Сані кара, Світоч, Слов'янин, Сонроза, Сула, Український Р,, ФіссІ та, Франкосоль, Хайсан 321.

3. Середньоранні (100—110 днів) — Аламо, Апісол, В306, Дені верз, Днєпр, Згода, Зустріч, Ісостар, Казіо, Казол, Люсил, Марі ко, Медальон, Мелоді, Одеський 123, Одеський 504, Оріон, По-] гляд, Сантьяго, Супер 25, СФ-187, Урсус, Харківський 58.

4. Середньостиглі (понад ПО днів)— Днєстр, Євроф.юр. Краснодарський 885, Опера, Санстар, Хортиця.

За вимогами до грунтово-кліматичних умов гібриди поділ ють на 3 групи:

• гібриди для степової зони: Арена, В206, В306, Візит, Дуна Запорізький 14, Запорізький 26, Згода, Кий, Красень, Мелод Ной, Опера, Погляд, Принтасол, Прометей, Ритло, СФ-187, Тис Фієста;

• гібриди для Лісостепу: Усостар, Апісол, Галя, Денвер-3, Є рофлор, Запорізький 28, Запорізький 9, Касол, Люсил, Марксі Масса, Медальон, Натіл, Сантьяго, Сонриза, Супер 25, Урсу Фантасол, Флорес;

100

. гібриди, які можна успішно вирощувати як у Степу, так і в Шсостепу: Аліанце, Аламо, Альціон, Днєпр, Днєстр, Зустріч, Казіо, Краснодарський 885, Красотка, Одеський 122, Одеський 123, Одеський 149, Одеський 249, Одеський 504, Оптизол, Орі-_оНі Савинка, Санкара, Санстар, Світоч, Слов'янин, Сула, Український Р, Франкосоль, Харківський 49, Харківський 58, Хортиця.

Серед зареєстрованих сортів соняшнику використовуються як олійні Харківський 3, Харківський 7, Прометей, Постолянсь-кий, Чумак. Кондитерськими сортами добре себе зарекомендували Запорізький кондитерський, Донський крупнонасінний, СПК (Краснодар). ч

Олійні сорти характеризуються високим вмістом олії та низькою лушпинністю. За цими показниками, а також за крупністю сім'янок вони переважають гібриди, проте дещо поступаються за збором олії з гектара. Якщо порівняти сорт соняшнику Харківський 3 з гібридом Світоч, то в сорту вміст олії досягає 54-55%, у гібрида— 51—53, лушпинність — відповідно 19—21 і 22-24%, маса 1000 сім'янок— 70-90 г і 58-62 г.

Кондитерські сорти соняшнику крупнонасінні (маса 1000 шт. — до 150 г), з невисокою олійністю (42,5—48,5%), але з підвищеним вмістом білка в сім'янках (16—18%), середньостиглі.

В олії сортів і гібридів соняшнику міститься в середньому 30-35% олеїнової кислоти й 60-65% — лінолевої. Підвищений вміст олеїнової кислоти поліпшує смакові якості, фізіологічну цінність олії. В оливковій олії вміст олеїнової кислоти дуже високий — 80%. Вона вважається еталоном харчової олії.

У Всеросійському НДІ олійних культур ім. В.С. Пустовойта хімічним мутагенезом і добором створили сорт соняшнику Пер-венець, в олії якого вміст олеїнової кислоти досяг 80%.

Наводити характеристики всіх 85 зареєстрованих гібридів соняшнику недоцільно, тому в табл. 27 висвітлено дані про 9 гібридів вітчизняного походження (по три гібриди, створених у Харкові, Запоріжжі, Одесі).

Крім олійних і кондитерських сортів і гібридів соняшнику до Реєстру сортів рослин України внесено 3 сорти й 1 гібрид декоративної форми, а також 1 сорт кормового призначення.

Декоративні форми створено в Інституті олійних культур ^уААН. Це Лунний, Кармен, Надія, гібрид Юліана. . Сорт кормового соняшнику Печеніг виведено в Одеському ^С1_:іьськогосподарському інституті схрещуванням соняшника з топінамбуром з наступним відбором гіллястих, стійких проти вов-

101

* Вміст олеїнової кислоти 85%.

чка, високорослих рослин. Урожайність зеленої маси в серед-; ньому 820 ц/га, максимальна — 1075 ц/га. Районований з 1983 р., внесений до Реєстру сортів рослин України також і на 2001 р.

Технологія вирощування, обробки та зберігання насіння

Вирощувати насіння означає, перш за все, створення умов для формування його високих урожайних якостей при збереженні всіх інших спадкових ознак і властивостей сорту.

Урожайні якості насіння (здатність відтворити популяцію зі певним рівнем продуктивності) формуються, в основному, в пе-Г ріод його розвитку на материнській рослині. Насіння не тількі несе в собі генетичну інформацію, але й у широкому значенні «спадкоємцем» усіх впливів навколишнього середовища на материнську рослину. Значного збільшення врожайності можна очікувати тоді, коли встановлено закономірності впливу материнської рослини на насіння й розроблено селекційні програми, щ< забезпечують отримання відповідних реакцій.

Отже, задача насіннєзнавства й насінництва — виявити фактори, здатні викликати максимум позитивних модифікацій в ембі ріональний період, задача селекції — створення сортів з ширСИ кою нормою реакції в цей період.

На врожайні якості насіння соняшнику впливають переваж-] но грунтово-кліматичні та погодні умови. Насіння, впрошене в Краснодарському краї, забезпечило в потомстві за умов Самару

102

ської й Воронежської областей вишу врожайність, ніж місцевий _посівний матеріал. Насіння, вирощене в одній місцевості в різні роки, розрізнялося за врожайністю потомства на 2—3 ц/га. Найбільш сприятливі умови для вирощування насіння соняшнику створюються в степовій зоні.

З усіх чинників навколишнього середовища наисильніше впливає на врожайні якості насіння температура, що здатна викликати тривалі модифікації. Вирощування рослин за постійної денної й нічної температури (10, 17, 20°С) викликало зменшення інтенсивності росту і продуктивності рослин протягом трьох поколінь. Тепловий стрес, який зазнає рослина у фазі проростання, може вплинути нахгривалість спокою насіння.

Рослини надзвичайна чутливі й схильні до мінливості на надранніх етапах розвитку, коли навіть незначні зрушення можуть призвести до помітних наслідків при формуванні врожаю.

Сім'я (насінина), як орган розмноження, формується на рослині протягом певного часу: утворюється його структура, з'являється й удосконалюється функція, через деякий час (у певному віці) насіння набуває здатності проростати, відтворювати продуктивну рослину. Вік (час) є основним критерієм стиглості та зрілості насіння, показником його посівних і врожайних якостей.

У біології час— така сама фундаментальна категорія, як і у фізиці. Будь-який процес, здійснюваний у живій природі на будь-якому рівні, характеризується певною тривалістю.

Формування врожайних якостей насіння соняшнику практично завершується при досягненні 25—30-денного віку: насіння, зібране через 25—30 днів після цвітіння рослин, за врожайними якостями не поступається насінню пізніших строків збирання.

Цей процес завершується раніше, ніж формування врожаю в цілому (налив насіння триває 40—43 дні). У цьому є біологічна Доцільність: економія енергії (реалізація функції за менших витрат енергії) у сполученні з можливістю накопичення надлишку метаболітів (елемент системи міцності онтогенезу). Біологічна Доцільність полягає ще й у тому, що сім'я закінчує формування своїх основних структур і функцій до початку відмирання рослини: жива рослина — надійний захист.

Десикація — штучне підсушування рослин перед збиранням УРожаю — давно відомий і загальновизнаний агрозахід. Його суть полягає в тому, що десиканти (реглон, грамоксон, дипиридил-

103

фосфат, диметилин, хлорат магнію, баста та ін.) викликають зневоднення тканин і на 10-15 днів прискорюють достигання соняшнику. Десикацш зменшує втрати при збиранні насіння, його засміченість, гальмує розвиток гнилей, підвищує врожайність і якість насіння. Воно, зібране з попередньою десикацією, краше зберігається, менше вражається мікроорганізмами. Десикацію за її наслідками прирівнюють до роздільного збирання; збільшується маса насіння, підвищується його схожість, поліпшуються врожайні якості.

Проте десикація поліпшує врожайні якості тільки молодого (15—20-денного) насіння, зменшуючи водночас олійність потом-стпа. На посівні та врожайні якості насіння старшого віку воно помітно не впливає. Рання десикація в умовах надмірного зволоження в 2-3 рази збільшує ураженість рослин гнилями порівняно з необробленими рослинами.

Рекомендується товарні посіви обробляти десикантами через 40-45 днів після цвітіння рослин, насіннєві ділянки — через 35— 40 днів за вологості насіння не вищій за 40%.

Відома величезна кількість заходів і засобів впливу на насіння в післязбиральний період. Найбільш відомий захід — протруювання насіння, тобто обробка його інсектофунгіцидами з метою знищення патогенної мікрофлори, захисту від шкідників. Шкідники й хвороби не тільки фізично порушують структуру насіння, утруднюючи функціонування його органів, але й спричиняють гормональний дисбаланс, виділяють сторонні фізіологічно активні речовини. Для відновлення структури, гомеостаза й гомеореза потрібні додаткові енергія, час. Внаслідок цього адап-тивність і продуктивність систем знижується. Для поліпшення посівних і врожайних якостей рекомендують: замочувати насіння у воді, розчинах фізіологічно активних речовин, солей, кислот, лугів, антибіотиків, екстрактів з пророслого насіння; сонячно-теплове обігрівання; використання електричних, магнітних полів, ультразвуку, вібрації, лазерних променів і т.ін.

Однак більшість із перелічених засобів нетехнологічні або нерентабельні. Тому питання впливу на насіння в післязбиральний період залишається актуальним і донині. Низька ефективність способів впливу на насіння пояснюється також несвоєчасним застосуванням їх. З теоретичного погляду, враховуючи винятково важливу роль екологічної інформації в момент «зчитування» нових порцій генетичної інформації, ефективно впливати на рослину та насіння можна у фази мейозу, утворення зиго-

104

ти, на початку набрякання, проростання насіння, диференціації конуса наростання стебла тощо.

Вибір попередника. Кращі попередники соняшнику — озимі та ярі колосові, задовільні — кукурудза на силос і зерно, небажа-_НІ __ гречка, цукрові буряки, овочеві культури. Не рекомендується розміщувати соняшник після сої, гороху, квасолі, тому що ці попередники можуть накопичувати інфекцію сірої й білої гнилей. Не допускається розміщення соняшнику після кукурудзи, вирощуючи яку, застосовували триазинові гербіциди, а також — повернення соняшнику на попереднє місце раніше, ніж через 6—8 років.

Дотримання сівозміни дає змогу без додаткових витрат запобігати накопиченню вгрунті інфекції, хвороб та шкідників.

При повторному розміщенні соняшнику його врожайність у Запорізькій області знижувалась у середньому на 6,9 ц/га, а олійність насіння — на 1,1—3,2%.

Обробіток грунту. Залежно від грунтово-кліматичних умов застосовують різні системи основного обробітку грунту: звичайний зяб, поліпшений зяб, напівпар, пошаровий, протиерозійний обробіток і т.ін.

Звичайний зяблевий обробіток включає лущення стерні дисковими лущильниками й зяблеву оранку на 20-22 см. В ерозійно небезпечних районах замість дискового лущення застосовують неглибокий обробіток культиватором-плоскорізом, а замість оранки — глибоке розпушування грунту плоскорізом — глибокорозпушувачем.

Поліпшений зяблевий обробіток застосовують на полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами. Протягом літа такі поля 2-3 рази обробляють дисковими й лемішними лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см, а у вересні—жовтні здійснюють оранку на 20—22 см. При сильному засміченні поля коренепаростковими бур'янами їхні сходи (розетки листя) обробляють гербіцидом 2,4-Д (2,5 кг/га) за 1,5-2 тижні до оранки.

З метою знищення багаторічних бур'янів шляхом виснаження застосовують пошаровий обробіток грунту на 6-8, 8-Ю, 12-14 см і глибоку оранку на 27—30 см.

Вибір системи основного обробітку грунту залежить не тільки від рівня його засміченості та видів бур'янів, погодних умов, але й від економічних можливостей господарства.

Мета будь-якого способу роботи з грунтом — знищення бур'янів та накопичення вологи. Соняшник слабо реагує на глибо-

105

кий обробіток грунту: глибока оранка (27—30 см) не має переваги перед звичайною (20—22), а в деяких випадках дає навіть негативний економічний ефект.

Доцільно перед сівбою соняшнику проводити передпосівну культивацію з боронуванням і шлейфуванням без закриття вологи рано навесні за умови вирівняння зябу восени. При цьому знищується значно більше бур'янів, ніж за інтенсивного обробітку (закриття вологи + рання культивація + передпосівна куль-. тивація), а врожайність не зменшується.

Протипоказані мінімальному обробітку переущільнені, запливаючі грунти з низьким вмістом гумусу (<4%), неякісно зорані тощо.

Удобрення. Для утворення 1 ц насіння й відповідної кількості вегетативної маси соняшник використовує в середньому 6 кг] азоту, 2,6 кг фосфору й 18,6 кг калію. Будучи рослиною-¹калієфілом, він використовує калій, якого не беруть інші росли- і ни. Рівень споживання елементів живлення залежить від багатьох факторів, у тому числі — від генетичних особливостей сор-| ту чи гібрида.

Соняшник належить до культур з помірною реакцією на удоб- | рення: максимальний приріст урожайності від оптимальних доз] добрив становить 4—5 ц/га. Ефективність добрив обумовл юється строками, способами їх внесення, наявністю елементів живлення, особливо фосфору, погодними, грунтово-кліматичними умо-1 вами тошо (табл. 28).

Таблиця 28. Орієнтовні дози мінеральних добрив для соняшнику в основних зонах вирощування, кг/га д.р.

Зони	N	Р₂О₅	к₂о
Південний Степ	30-60	40-90	0
Північний Степ:
центральні райони	30-40	60	0
східні райони	60	40-60	40-60
Лісостеп центральний і південний	60	40-90	40-60
Лісостеп північний	45	60	90-120

На чорноземах вилугуваних, карбонатних звичайних і південних, де розмішуються основні посіви соняшнику, кращі результати забезпечують азотно-фосфорні добрива при співвідношенні М:Р=1:1,5 або 1:1, найбільш ефективна норма Г\ї р

ї„„ р

40-6СГ60.

106

ійних добрив виправдано тільки на грунтах з низьким вмістом цього елементу. Найбільш доцільно вносити добрива локально — перед сівбою за допомогою сівалок або культивато-рів-підживлювачів, а також під час сівби в дозі ^₀Р₁₅К₁₅ Останнім часом у деяких господарствах Запорізької, Луганської, Донецької та інших областей під соняшник стали вносити гній по 20—25 т/га, що забезпечує зростання врожайності на 2—5 ц/га.

Для сівби використовують насіння, яке відповідає нормам Держстандарту (табл. 29).

Таблиця 29. Норми якості насіння соняшнику за ДСТУ 2240-93

Категорія насіння	Типовість, % (мінімум)	Панцирність, % (мінімум)	Стерильність материнських ліній, % (мінімум)	Вміст насіння				Енергія проростання, % (мінімум)	Схожість, % (мінімум)
				основної культури, % (мінімум)	у т.ч. облущених, % (мінімум)	інших видів, шт./кг (максимум)
				основної культури, % (мінімум)	у т.ч. облущених, % (мінімум)	культурних	бур'янів
				Сорти
ОН	99,9	99,0	-	100	1,0	0	0	87	92
ЕН	99,8	98,0	-	99	1,0	3	2	87	92
РНі-з	98,0	96,0		98	2,0	10	5	82	87
			Батьківські форми гібридів
ОН	99,9	99,0*	98	98	1,0	5	3	80	85
ЕН	98,0	98,0*	95	97	2,0	10	5	80	85
рн,_₃	98,0	97.0*	95	97	3,0	10	5	-	80
			Перше покоління гібридів
Р,	98,0	97,0	-	98,0	3,0	10	5	-	85

* Лише для материнських форм.

Маса 1000 насінин батьківських форм І першого покоління гібридів не нормується, вміст склероціїв білої та сірої гнилей у насінні не повинен перевищувати 3 шт./кг.

Для обробки насіння перед сівбою використовують ровраль, апрон, ТМТД, Тиган С, аклеллік та ін.

Сіють соняшник сівалками СУПН-8, СПЧ-6М при стійкому прогріванні 10-сантиметрового шару грунту до 8— 10°С.

Глибина загортання насіння у вологий грунт — 5—6 см, при пересиханні верхнього шару грунту— 7—8 см, оптимальна нор-

107

ма висіву й густота рослин залежать від призначення посіву. На товарних посівах перед збиранням має бути на гектарі 50—60 тис. рослин гібридів, 40-45 тис. — сортів.

Догляд посівів передбачає розпушування грунту й знищення бур'янів, а також боротьбу з хворобами та шкідниками.

Через 5—6 днів після сівби проводять досходове боронування, а в період утворення 2—3 пар листків — посходове. Швидкість руху агрегату в першому випадку — 5—6 км/год, у другому — 4— 5 км/год. Міжрядний обробіток здійснюють, у першу чергу, на полях, засмічених коренепаростковими бур'янами. Глибина першого обробітку міжрядь— 10—12 см, другого— 8—10 см. Для боротьби з однорічними бур'янами ефективне передпосівне внесення гербіцидів — трефлана (1,25—1,5 кг/га д.р.) або прометри-на (1,5—2 кг/га д.р.). За наявності на 1 м² двох і більше жуків сірого бурякового довгоносика посіви обробляють амбушем (0,1л/га), волатоном (1,5 л/га), децисом (0,5 л/га) чи іншими інсектицидами. Якщо чисельність попелиці перевершує поріг шкодочинності (>50 шт./м²), застосовують карбофос.

За несприятливих умов у період достигання соняшнику проводять десикацію товарних посівів, якщо вологість насіння ЗО— 25%, насіннєвих ділянок — 35—30%. Для десикації застосовують препарат баста (2—3 л/га), реглон (2—3 л/га), хлорат магнію (15— 20 кг/га), або суміш реглону та хлорату магнію (1 л+10 кг). Витратна норма розчинів — 100—120 л/га.

Збирають соняшник комбайном СК-5 «Нива» із пристосуванням ПСП-1,5, або комбайнами Дон-1200 і Дон-1500 з пристосуваннями відповідно ПСП-8 і ПСГТ-10 (вологість насіння 8-10%).

Післязбиральна обробка й зберігання насіння. Зразу після обмолоту кошиків ворох негайно очищують, а за необхідності — підсушують.

Для первинного очищення насіння використовують різні насіннєочисні машини й комплекси: ОСП-25, СМ-4, «Петкус К547А» та ін.

Не виключено підсушування насіння на зерносушарках барабанного (СЗПБ-2, СЗПБ-8) або шахтного типів, а також активним вентилюванням, повітрянагрівачами ВПТ-400, ВПТ-600. Сушать насіння соняшнику при температурі теплоносія 6О-8О°С, температура самого насіння не повинна перевищувати 40°С. Тривалість сушіння, залежно від початкової вологості насіння, 8-10 год.

108

Повторне очищення насіння соняшнику доцільно здійснювати на машині «Петкус-Гігант К531» з відповідно підібраними решетами (табл. 30).

Таблиця 30. Форма і розміри (мм) отворів решіт до машини «Петкус-Гігант К531» для очищення насіння соняшнику

Отвори

форма

параметри

Верхні решета

перше

друге

Нижні решета

перше

Друге

Круглі Довгасті

Діаметр Довжина

9,0-10,0

2,5

4,5-5,0

2,0-2,4

Після повторної очистки насіння соняшнику не потребує калібрування.

Склероції білої та сірої гнилей видаляють з насіння за допомогою сортувальних пневматичних столів ССП-1,5, СПС-5 або зануренням насіння в підігріту до 37—40°С воду. Насіння засипають у дерев'яні або металеві чани ємкістю 1—2 м³, заливають водою так, щоб вона покривала його шаром 15—20 см, ретельно перемішують протягом 7—8 хв. Потім насіння виловлюють за допомогою решіт (насіння спливає, склероції — тонуть) і висушують у сушарках протягом 2,5—3 год. При цьому протягом перших 30—40 хв температура нагрівання не повинна перевищувати 30°С, решту часу— 35—37°С.

Очищене й висушене насіння затарюють у мішки, складують з дотриманням певних правил: кількість рядів мішків у штабелі в холодний період року — 5 шт., теплий — 4 шт. Вологість посівного матеріалу під час зберігання не повинна перевищувати 10%.

З моменту надходження насіння до складу в кожній партії, засіці й штабелі систематично контролюють вологість і температуру насіння. Вологість визначають раз на місяць, якщо температура вдень нижча за 0°С, і двічі на місяць — коли температура

вища за 0°С.

Так само систематично й ретельно здійснюють органолептичний контроль за насінням (зовнішній вигляд, запах і т.ін.). Кожна партія, що зберігається, має пройти повний аналіз у ДНІ, який повторюється для насіння, не ураженого клішем, через 4 місяці, ураженого — через 2 місяці.

Методи прискореного розмноження нових сортів і гібридів

Коефіцієнт розмноження будь-якого організму — спадкова ознака, що змінюється під впливом умов життя.

109

Найвищої продуктивності досягають рослини в оптимальні за зволоженням роки.

Відомо, що плодів на рослині утворюється значно менше, ніж квіток, а реальна насіннєва продуктивність рослини завжди менша за потенційну. У багатьох рослин частина квіток опадає, деякі утворюють дефектні плоди.

У соняшника квітки, що загинули, залишаються в кошику, і їх білі дрібні зав'язі різко вирізняються на фоні темних плодів. Частина квіток утворює порожні плоди.

Загиблі сім'янки сформовують так звану пустозерність, яка інколи сягає 35—40%.

У кошиках соняшнику різних сортів утворюється в середньому по 1100 нормальних сім'янок із 1500 квіток. Загиблі зав'язі зосереджені, в основному, у центрі кошика, хоч трапляються й на периферійних зонах, порожні — «розкидані» по всьому кошику. Кількість порожніх сім'янок І загиблих зав'язей збільшується в напрямку від периферії до центра кошика. Це свідчить про однакові причини виникнення цього явиша: нестача вологи та елементів живлення.

Для прискореного розмноження насіння соняшнику потрібно застосовувати такі агротехнічні заходи:

1) використання для сівби молодого, 25—28-денного, насіння;

2) створення сприятливих умов на початку життя рослин (період сівба—сходи): накопичення вологи в допосівний період, оптимальні строки сівби, збільшення площі живлення рослин, забезпечення їх елементами живлення;

3) створення сприятливих умов у період наливу насіння: забезпечення вологою, бджолозапилювання.

Крім того, для прискореного розмноження соняшнику, як і інших рослин, використовують засоби штучного клімату. У фітотроні, наприклад, можна отримати нормальні рослини соняшнику від свіжезібраного 13—16-денного насіння з достатньо сформованим зародком, який ще не «занурився» у спокій, отримати завдяки цьому кілька поколінь на рік.

Застосовують також методи біотехнології, особливо при створенні міжвидових гібридів, культивуванні 4—5-денних зародків соняшнику іп уіТго на поживних середовищах.

110

Методика виробництва оригінального, елітного та репродуктивного насіння

Розроблена академіком В.С. Пустовойтом система поліпшуючого насінництва дали змогу свого часу підвищити врожайність і олійність сортів соняшнику.

Система передбачає поліпшення сортів соняшнику в процесі самого насінництва щорічним сортооновленням. Це гарантує щорічне підвищення врожайності та якості продукції.

Сучасне насінництво сортів соняшнику здійснюють за схемою, що включає наступні ланки:

1. Насінницька еліта.

2. Розсадник оцінки потомства.

3. Насінний розсадник (маточник).

4. Супереліта.

5. Еліта.

6. Перша репродукція.

Перші чотири ланки називають первинним насінництвом. Ним займаються наукові установи — оригінатори сортів: відбирають і формують кращі з кращих біотипи рослин, які випробовують у розсаднику оцінки потомства. В усіх чотирьох ланках жорстко вибраковують нетипові й малопродуктивні форми.

Насінницька еліта передбачає відбір елітних рослин у декількох географічно віддалених місцях на ділянках супереліти, де рослини вирощуються з однаковою площею живлення — 70x70 см. При відборі враховують висоту рослин, нахил, форму та розміри кошика, розміщення та міцність утримання в ньому насіння, виповненість центральної частини, а також колір І панцирність сім'янок.

Насіння відібраних елітних рослин аналізують у лабораторії — визначають лушпинність (відсотковий вміст оплодня) ваговим методом і олійність методом ЯМ Р. У теплицях або камерах штучного клімату на інфекційному фоні виявляють стійкість рослин проти вовчка (суміш рас) і проти несправжньої борошнистої роси (європейська раса). Насіння кращих рослин наступного року висівають для оцінки порідних якостей потомства. Невикористаний посівний матеріал цих рослин залишають у резерві.

Розсадник оцінки потомства. У розсаднику вивчають потомства 500—600 кошиків кожного сорту. Контроль — насіння суперелі-ги врожаю останнього року. Ділянки дворядні, два повторення. За даними польових і лабораторних досліджень, з урахуванням

111

комплексу ознак, 25—30% номерів перевищує контроль. Резерви цих номерів об'єднують у фонд для отримання маточного насіння в насіннєвому розсаднику.

Насінний розсадник призначений для вирощування маточного насіння. Тут висівають суміш резервів кращих елітних рослин, вирощених на інфекційних фонах і в розсаднику оцінки потом-ства. Просторова ізоляція насінного розсадника від посівів інших сортів соняшнику становить 1,5—2 км. В окремих випадках його розміщують на ділянках супереліти даного сорту. В Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва в насінному розсаднику практикують квадратно-гніздові посіви — 70x70 см, по одній рослині в гнізді.

У насінному розсаднику особливу увагу приділяють якісним і своєчасним сортовим прочисткам, щоб не допустити перезапилення районованого сорту з небажаними рослинами інших типів. Упродовж вегетаційного періоду в розсаднику проводять про-чистки напередодні цвітіння, у період масового цвітіння та в період фізіологічної стиглості.

При перших двох прочистках видаляють рослини, уражені хворобами й вовчком, гіллясті, фасцїйовані, що мають відхилення по висоті, рано чи пізно квітують, слаборозвинені. Під час третьої прочистки видаляють рослини з неправильним нахилом, виродливими та дрібними кошиками, з насінням іншого забарвлення, уражені хворобами, шкідниками, вовчком. У насінному розсаднику під час прочисток видаляють понад 15% рослин.

Для отримання високоякісного насіння в цьому розсаднику врожай рекомендується збирати роздільним способом; кошики зрізають і нанизують на стебло насінням догори. Перед цим їх уважно переглядають і вибраковують хворі та нетипові. Починають роздільне збирання наприкінці наливу— через 37—40 днів після масового цвітіння рослин. У випадку загрози поширення гнилей збирання можна починати раніше — через 25—30 днів. За цієї обставини можна отримати високоякісне насіння при дещо нижчому врожаї. Обмолот комбайнами починають за вологості насіння не вищій за 8%. Напередодні збирання відбирають насінницьку еліту за описаною вище методикою.

Насіння, отримане в насіннєвому розсаднику, використовують в якості маточного при вирощуванні супереліти.

Супереліту вирощують з маточного насіння, де просторова ізоляція 1 — 1,5 км. Вирощують супереліту з площею живлення рослин 70x35 см. Протягом періоду вегетації організовують дві

112

сортові й одну фітосанітарну прочистки. Насіння після збирання ретельно калібрують і використовують для вирощування еліти.

Еліту вирощують елітгоспи, а також сортостанції Держсорт-мережі, яким на підставі Закону України «Про насіння» надано таке право.

Технологія вирощування еліти така сама, як і супереліти.

Елітне насіння щорічно надходить до господарств першої групи, які мають патент на вирощування першої репродукції.

Така система виробництва насіння сортів соняшнику дає змогу підтримувати їхню типовість, однорідність, олійність, стійкість проти хвороб. Це забезпечує щорічну надбавку врожаю 1,5—3 ц/га.

Апробація сортових посівів і ґрунтовий контроль

На посівах сортів-популяцій апробатор, проходячи поле діагоналлю, зупиняється через рівні проміжки та в кожному з 50 пунктів відбирає з 10 рослин підряд по дві нормально розвинені сім'янки (відступаючи приблизно на одну третину від краю кошика) і складає їх у мішечки з тканини або цупкого паперу. Одночасно з відбором сім'янок апробатор оглядає ці самі рослини, визначаючи ураження їх вовчком і хворобами, та записує результати огляду в журнал.

Відібрані сім'янки в кількості 1000 шт. ретельно перемішують і ділять на дві рівні частини, одну з яких аналізують, а другу зберігають на випадок перевірки. Аналіз зразка починають з визначення типовості сім'янок, яку встановлюють за розмірами, формою й забарвленням кожної сім'янки. У результаті цього аналізу всі сім'янки кожного зразка розділяють на дві групи: типові для даного сорту й нетипові.

Внесені до Реєстру сорти соняшнику за забарвленням сім'янок слід розбити на групи. Для них типовими є: темно-смугасте (тобто чорне з сірими смужками), сіро-смугасте (тобто сіре з білими смужками), чорновугільне, буре,

Нетиповими вважаються гризові фуксинки (чорно-фіолетові), білі та сріблясті сім'янки.

Після закінчення аналізу підраховують кількість типових і нетипових для сорту сім'янок і записують одержані дані до журналу. Визначають панцирність типових сім'янок.

Панцирність сіро-смугастих сім'янок вивчають, зішкрябуючи епідерміс і пробкову тканину з ребра (світлої смуги) кожної сім'янки, або ошпарюючи їх окропом. Для цього сім'янки кладуть у скляну чи емальовану, алюмінієву посудину, заливають

113

окропом, витримують 10 хв, потім воду зливають і кожну насінину оглядають: безпанцирні сім'янки після ошпарювання набувають світлішого забарвлення, а панцирні стають майже чорними.

Панцирність чорних і бурих сім'янок аналізують хімічним способом у лабораторіях. Поміщені до склянки типові сім'янки заливають сумішшю з 85 частин (за об'ємом) 13%-го розчину дво-хромоокислого калію (К₂Сг₂О₇) і 15 частин концентрованої сірчаної кислоти (Н₂8О₄), витримують ЗО хв за кімнатної температури. Під дією реактиву безпанцирні сім'янки знебарвлюються, а панцирні залишаються чорними. Типовість і панцирність визначають у відсотках.

Приклад. З 500 сім'янок 478 — типові. Типовість становить 478/500x100=95,6%. Серед типових сім'янок виявлено 465 панцирних, 13— безпанцирних. Панцирність дорівнює 97,3% (465/478x100).

Хвороби соняшнику — сухі й сірі гнилі, склеротинія, несправжня борошниста роса показують у відсотках до кількості оглянутих рослин.

Кількість рослин, уражених вовчком, підраховують у відсотках до кількості оглянутих, а ступінь ураження — діленням кількості квітконосів вовчка на кількість уражених рослин.

Польовий контроль у гібридному насінництві. Щоб зберегти повну біологічну та морфологічну вирівняність ліній, що розмножуються, виростити високоякісне насіння на ділянках розмноження та гібридизації, необхідно вчасно проводити сортові прополювання та фітосанітарні прочистки як в материнських, так і в батьківських рядках.

За утворення 5—6 пар справжніх листків нетипові рослини виділяються могутністю розвитку та висотою, розмірами, формою, забарвленням листя, особливостями його зазублення та гофрування.

Напередодні цвітіння особливо старанно видаляють рослини, які:

• помітно відрізняються за висотою від рослин основного типу;

• мають іншу форму стебла, розміри, форму, зазубленість, забарвлення та опушеність листя;

• уражені хворобами;

• розгалужені в рядах стерильних аналогів, однокошикові — в рядах багатокошикових ліній.

114

Не можна допускати до квітування жодної рослини, що відрізняється за якоюсь ознакою від рослин основного типу.

Контроль повноти стерильності. Біологічна цінність стерильних аналогів і врожайні якості гібридного насіння першого покоління залежать від вчасного й якісного видалення кошиків з фертильними (виділяють пилок) квітками в рядах стерильного аналога. Для цього з початку квітування на ділянках розмноження стерильних ліній і в материнських рядах цих самих ліній, а також на ділянках гібридизації основну увагу звертають на видалення вищеплених або випадкових фертильних рослин. Стерильні кошики вирізняються палево-жовтим забарвленням пиляків, тоді як фертильні пиляки темного кольору. Зрізані фертильні кошики кладуть тут же на землю квітками вниз і придавлюють, а стебло виламують повністю.

Фертильні кошики в стерильних рядах обов'язково виявляють і зрізають з самого початку їхнього квітування, коли цвітуть не більше одного кругу квіток у кошику. Цю роботу не припиняють до повного закінчення квітування ділянки, проводячи її щоденно, незалежно від погоди, з 6-ї до 9-ї години ранку, тобто до початку розтріскування пиляків.

Після повного закінчення квітування масиву на ділянках гібридизації батьківські ряди повністю викошують, а звільнені смуги грунту дискують.

Рівень гібридності, типовості й стерильності вирощеного насіння визначають ґрунтовим контролем. Контроль при вирощуванні насіння гібридного соняшнику включає проведення в установленому порядку польових обстежень, апробації та ґрунтового контролю вирощеного насіння.

Польові обстеження ділянок розмноження материнських форм здійснюють комісії в складі агронома-контролера, агронома районного управління, представника господарства та селекційної установи.

За 10—15 днів до початку цвітіння члени комісії попередньо обстежують ділянки розмноження батьківських форм або ділянки гібридизації з метою перевірки правильності вирощування насіння; дотримання норм просторової ізоляції, чергування батьківських форм, проведення сортових прополок і фітосанітар-них прочисток, наявності актів проведення їх, а також актів при-йомки посівів. Від початку й до повного квітування рослин стерильних форм комісія проводить три польових обстеження: перше — коли квітують 10—15% рослин стерильного аналога; дру-

115

ге — близько 50; третє — 90—100%. Такі перевірки здійснюють з

інтервалом у 3—4 дні.

При першому обстеженні беруть по 4 рослини на 1 га, при другому й третьому— по 20 рослин. Рослини вивчають через рівні відстані в 20 пунктах. Наприклад, при першому обстеженні ділянки площею 125 га беруть по 25 рослин у кожному пункті (125x4/20=25), при другому й третьому— по 125 рослин (125x20/20=125).

Таким чином, за першого ознайомлення з посівами необхідно опінити 500 рослин, другого і третього — по 2500 рослин.

При обстеженні ділянок розмноження та гібридизації комісія спочатку проходить діагоналлю й обстежує рядки рослин стерильної форми. При цьому враховують кількість фертильних рослин, що залишилися після проведення останньої прочистки й новоутворених. Не перевернуті квітками до землі фертильні кошики, зрізані під час біологічних прополювань, також враховують як фертильні рослини.

Одночасно з фертильними рослинами в стерильних формах враховують рослини, уражені хворобами.

У такому самому порядку при проходженні по діагоналі в зворотному напрямку обстежують низку рослин фертильного аналога (закріплювача стерильності) на ділянках гібридизації. Тут ураховують не типові та уражені хворобами рослини.

Кількість фертильних рослин у стерильних формах на ділянках гібридизації не повинна перевищувати 2%, на ділянках розмноження супереліти й еліти— 1%. На ділянках розмноження маточного насіння домішки не допускаються.

У разі перевищення цих норм і недотримання просторової ізоляції ділянку вибраковують з числа насінних.

Кількість фертильних рослин обчислюють у відсотках по відношенню до кількості обстежених рослин. Наприклад, при обстеженні ділянки гібридизації площею І 00 га оглянуто 2000 рослин і виявлено 15 фертильних, що становлять 0,75%. Результати обстеження заносять в «Акт польових обстежень посівів на ділянках гібридизації й розмноження стерильних батьківських форм» {форма 194, сільгоспоблік). Середніх показників не виводять.

При польовій апробації визначають придатність вирощеного насіння на насіннєві цілі.

Результати апробації батьківських ліній заносять в «Акт польових обстежень посівів на ділянках гібридизації й розмноження стерильних батьківських форм» {форма 196, сільгоспоблік).

116

Апробацію посівів починають на початку повної стиглості. Методика апробації така сама, як і для сортів-популяцій. Результати апробації на ділянках розмноження ліній-відновлювачів фертильності та ліній-закріплювачів стерильності заносять до «Акта апробації» {форма 197, сільгоспоблік).

Товарні посіви гібридів соняшнику першого покоління оформляють «Актом реєстрації сортових і гібридних посівів» {форма 199). Якщо ділянка вибраковується з числа насіннєвих посівів, то складають «Акт вибраковки посівів з придатних для використання на насіннєві цілі» {форма 200, сільгоспоблік). Усі форми актів складають у трьох примірниках, один з яких залишається в насінницькому господарстві, а два направляють насіннєвій інспекції та заготівельній організації.

Оформлення сортових і посівних документів. Щоб запобігти механічному змішуванню насіння при зберіганні, реалізації та сівбі батьківських форм, необхідно в усіх документах, які засвідчують посівні та сортові якості, до назви лінії-закріплювача стерильності дописувати літеру «Б» (фертильна), до назви фертильного аналога — літеру «А» (стерильна), батьківської лінії-віднов-лювача фертильності пилку — слово «відновлювач».

При затарюванні насіння батьківських форм на мішках із стерильним аналогом лінії ставлять літеру «А» і проводять по діагоналі мішка червону смугу шириною 5 см, на мішках із закріплювачем стерильності — літеру «Б» і синю смугу, а на мішках з батьківською лінією-відновлювачем фертильності — літеру «В» без смуги.

Партії батьківських ліній супроводжують «Атестатом на насіння» {форма 216), партії насіння гібридів першого покоління — «Свідоцтвом на гібридне насіння кукурудзи й соняшнику» [форма 219).

На насіння гібридів соняшнику першого покоління, яке реалізується державі або міжгосподарським насіннєвим заводам, призначене для сівби на товарні цілі, оформляють «Свідоцтво» {форма 214).

Ґрунтовий контроль і визначення гібридності насіння. Задача ґрунтового контролю — завчасне (до сівби) визначення придатності насіння стерильних аналогів материнських форм гібридів соняшнику на насіннєві цілі. Ґрунтконтроль визначає рівень генетичної чистоти за показником закріплення стерильності й морфологічної однорідності насіння.

Ґрунтовому контролю підлягає насіння стерильних материн-

117

ських форм усіх репродукцій— маточні, суперелітні й елітні, вирощене на ізольованих ділянках розмноження.

Згідно з наказом Мінсільгосппроду України №117/27 від 16.04.96 р. «Про проведення ґрунтового контролю насіння батьківських форм і гібридів соняшнику», організацію й проведення цього заходу покладено на Інститут олійних культур УААН і Запорізьку обласну державну насіннєву інспекцію.

Оцінку стерильних аналогів ліній здійснюють двома методами.

Перший передбачає відбір зразка (проби) масою в І кг згідно з ГОСТом 12036-85. Зразок відбирають представники районних державних насіннєвих інспекцій разом із спеціалістами селекційно-дослідної установи після очистки даної партії насіння, але не пізніше 20 жовтня, і надсилають на адресу науково-дослідної установи, якій доручено проведення ґрунтового контролю. Зразок супроводжується актом відбору проби та етикеткою. Із середньої проби відбирають дві наважки по 100 г, потім з кожної беруть по 130 сім'янок і висівають у грунт теплиці в двох повтореннях по одній сім'янці в гніздо з таким розрахунком, щоб після випадання рослин їх було не менше 100 у кожному повторенні на момент обліку. Сіють з міжряддям 40 см і через 15 см у рядку. Проривку не проводять. При вибірці в 100 рослин і 5%-й ймовірності помилки ознаки фертильності рослин з насіння першої категорії коливаються в межах 0—7%, другої— 2—11%.

Оцінку ступеня закріплення стерильності проводять по мірі розкривання трубчастих квіток у кошику кожної рослини, Повністю або частково фертильні рослини відмічають мітками.

Після закінчення цвітіння обчислюють кількість стерильних рослин у відсотках до загальної кількості підрахованих рослин даної форми.

Одночасно з обліком повноти стерильності виокремлюють рослини (фертильні й стерильні), які відрізняються за зовнішніми ознаками від основної форми. Відсоток таких рослин по відношенню до загальної кількості облікових рослин покаже рівень типовості (сортової чистоти) (табл. 31).

Другий — електрофорезнип — грунтується на результатах біохімічних досліджень білків або ізоферментів.

Результати ґрунтового контролю оформляють «Актом реєстрації ґрунтового контролю за показником — закріплення стерильності материнської форми гібрида соняшнику» (форма 219а).

Насіння, яке пройшло грунтконтроль, залежно від ступеня стерильності ділять на дві категорії: перша — стерильних рослин не менше 98%, друга— не менше 95%.

118

Таблиця 31. Граничні норми типовості насіння соняшнику (%, не менше)

Показник		Категорії посівів
Показник	ОН	ЕН	РН..З/
	Сорти
Типовість	99,9	99,8	98,0
Панцирність	99,0	98,0	96,0
	Гібриди першого покоління
Типовість	-	-	98,0
Панцирність	-	-	97,0
	Батьківські форми гібридів
Типовість	99,9	98,0	98,0
Панцирність	99,0	98,0	97,0

Маточне насіння за стерильністю повинно бути на рівні 99,5%, але не нижче норм першої категорії, сулерелітне та елітне насіння — не нижче другої категорії.

Допустимі відхилення при перевірці правильності визначення сортової чистоти елітних посівів— 0,1%; першої репродукції — 0,5; другої та наступних репродукцій — 1%.

На насіннєвих посівах соняшнику до початку апробації по-нинно бути проведено не менше двох фітопрочисток з видаленням рослин, уражених хворобами, з указанням часу їхнього проведення.

Гібридність насіння й методи її визначення. Гібридність насіння визначають двома способами. Перший передбачає використання фону, інфікованого несправжньою борошнистою росою. У зв'язку з тим, що всі материнські форми гібридів уражуються Ріазторага НеГшпіИі, а батьківські форми забезпечують генетичний захист генами Р11 і Р12, оцінку гібридності проводять таким способом: із наважки в 1 кг відбирають 4 проби по 110 сім'янок для пророщування. Насіння, яке наклюнулось (довжина коріння 3-4 мм), заражають зооспорами Р.ИеііаШИі при температурі 13-18°С, і за спороутворенням на сім'ядолях визначають гібридність партії насіння.

Другий спосіб — біохімічний — передбачає вивчення електро-форезного спектра запасних білків або ізоферментів, який дає Цілісну картину відмінностей самозапилених ліній у гібридах першого покоління.

119

Систематика й морфологія

Соя відноситься до родини бобових— Седшпіпозае ^и55., порядку метеликових— Іеріііопаіае РаиЬ., триби квасолевих — РЬааеоїаае Вгопп., роду гліцине — Сіусіпе Ь.

Рід Сіусіпе нараховує велику кількість видів, але в культурі землеробства знаходиться лише один вид — Оіусіпе МзрШа Мах. Не існує єдиної думки щодо видової й родової назви культурної сої. Першу ботанічну назву культурній сої дав К. Лінней у третьому виданні книги «Види рослин» 1767 р. — ИоНсИоз зо/а. Після довгих наукових суперечок американські вчені прийняли назву Оіусіпе тах (і). МеггіН.

1873 р. академік К.І. Максимович дав назву сої — Сіусіпе Ьізрійа Мах, яка набула визнання й признасться більшістю ботаніків, але з уточненням, як Сіусіпе НізрШа (МоепсИ) Мах.

Походження культурної сої також не встановлено. Вчені дотримуються точки зору, що соя походить від дикоростучої Сіусіпе иззигіепзіз Кецеї є! тааск, її синоніми — Сіусіпе зо/а 5іеЬ еі 2исс. Представники Сіусіпе пізріа'е Мах і Сіусіпе иззітепзіз Кецеї еі Мааск диплоїдні, мають по 40 хромосом. Вони схрещуються між собою й дають життєздатне потомство, запилюються своїм пилком. Соя — однорічна трав'яниста рослина з грубим, стрижневим коренем, який проникає на глибину грунту 1,5—2,0 м. Від стрижневого кореня відходять довгі бічні коріння. Основна маса коріння залягає в орному шарі грунту. Глибина залягання кореневої системи залежить від сорту, умов вирощування.

Стебло сої має висоту від 20 см до 2,0 м. Стебло пряме, товсте або тонке, у деяких сортів нутуюче й витке. Стебло й бокові гілки закінчуються грубою верхівкою з квітковою китицею або витягнутою тонкою верхівкою, яка несе листки. Перше властиво формам з прямим грубим стеблом, друге — формам з тонким витким стеблом. Крім цього, у першому випадку рослини характеризуються завершеним ростом, у другому — незавершеним.

Основні форми куща — стисла або компактна, проміжна, розкидиста. У рослин зі стислою формою куща бічні гілки відходять від стебла під кутом 45°, з проміжною— під кутом 60°, з розкидистою — під прямим кутом від центрального стебла.

Уся рослина покрита опушенням. Колір опушення — жовтий, білий. Опушення — коротке, густе, довге, дуже рідке, повстяне.

120

При достиганні стебло сої набуває жовтого, буро-жовтого, рудого кольору.

Листки сої складні, трійчасті, з прилистниками. Основна форма листків — широколанцетна, овальна, ромбічна, широкояйце-подібна, майже округла. Форма й розмір листків різні навіть на одній рослині. Пластинка листка гладенька або зморшкувата, м'яка або груба.

Колір листків різних відтінків — від світло- до темно-зеленого. До початку збирання, при досягненні стиглості, у більшості випадків листки з рослин опадають.

Суцвіття сої — багатоквіткова китиця. Вона знаходиться в пазухах листків, має 15-26, а іноді більше квіток, метеликового типу. Віночок квіток ліловий або білий, іноді малиновий і складається з округлого, з виїмкою посередині, паруса, подовжених крил і човника, який зрісся по спинці з двох пелюсток і має вгнутість посередині.

Маточка має одну верхню одногніздову зав'язь, що складається з одного плодолистика, у зав'язі розвивається декілька на-сінин-зачатків. Стовпчик маточки невисокий, а приймочка — пласка, густо вкрита залозистими сосочками. Плід сої — біб. Боби опушені, вкриті волосками як і вся рослина. Вирізняють: дрібні боби (довжиною 3-4 см), середні (довжиною 4-5 см), крупні (довжиною 6-7 см)- Боби за формою прямі, мечоподібні, серпоподібні. Ширина бобів змінюється від 0,5 до 1,2 см у межах сорту. Кількість насінин у бобі від одного до чотирьох, частіше два-три, а іноді зустрічаються форми з п'ятьма насінинами. Кількість насінин у бобі — ознака, що успадковується. Кількість бобів на рослині замінюється в досить широких межах — від Ю до 350.

Боби розташовані на рослині більш-менш рівномірно або стисло у верхній або нижній частинах рослин. Колір стиглих бобів світло-бурий, коричневий, темно-сірий, іноді майже чорний. У деяких сортів стиглі боби розтріскуються й насіння випадає на грунт. Висота прикріплення нижніх бобів коливається від 2-3 до 20-30 см.

Насіння сої вирізняється за кольором, формою, величиною. Колір насіння коричневий, зелений, чорний, жовтий з різними відтінками. Є також двокольорове: чорне чи зелене з жовтим, зелене з коричневим або чорним, коричневе з чорним.

За формою насіння буває шароподібне, якщо відношення довжини до ширини дорівнює 1:0; овальне— при відношенні 1:25;

121

подовжене— при відношенні 1:5; а також пласке, коли поперечний розріз через рубчик має форму овалу; випукле, якщо в розрізі створюється круг.

Насіння має оболонку й зародок. Саме колір насіння визначається кольором оболонки. Зародок має дві сім'ядолі й бруньку із зачатковим корінцем, стебельцем і листям. Сім'ядолі жовтого й зеленого кольору. У сортів із зеленим насінням оболонки частіше зелені або чорні. У середньому оболонка становить 7,0-8,0%; сім'ядолі — близько 90,0; інші частини зародка — 2,0-3,0% ваги насінини. Місце прикріплення насіннєвого зачатка до сім'яніжки називається рубчиком.

Поверхня рубчика зовсім гладенька або із частиною тканин боба, що залишається на ньому при достиганні й відділенні від материнської рослини. Рубчик буває одного кольору з оболонкою або має відтінки чорного, коричневого, або безкольоровий.

За формою рубчик лінійний, овальний, клиноподібний.

Деякі сорти в середині рубчика мають біле вічко. Воно утворюється, коли під час обмолоту насіння відривається частина епідермісу рубчика разом із сім'яніжкою.

Якщо сім'яніжка під час обмолоту не відірвалась, то вона знаходиться на рубчику у вигляді невеличкого виступу.

Діаметр дрібних насінин 5,0-5,4 мм; середніх 6,0-7,0; вели- І ких 9,5-9,8 мм. Маса 1000 шт. насінин від 45 до 450 г. Об'ємна вага насіння в середньому 0,65-0,75 кг.

Більшість класифікацій сої побудовано на ознаках насіння. Перша класифікація сої була розроблена В. Скворцовим на основі будови рослин у цілому. її недолік полягає в тому, що вона не відповідала географічному принципу й не охоплювала всього матеріалу.

Вперше класифікація, яка грунтувалась на географічному І принципі, була створена В.Б. Єнкеним. Далі доповнили Н.О. Ба-зилевська й В.К. Дагаєва. Ця класифікація є найбільш розробленою. Відповідно до неї, вид культурної сої Сіусіпе НізрШа Мах. ділиться на підвиди, а останні — на праліси (ргоіех).

В основу поділу виду Сіусіпе НізрШа Мах. на підвиди було вибрано такі ознаки:

• розмір І форма насіння;

• розмір і форма бобів;

• розмір і форма листків;

• розмір квіток;

• будова куща сої.

122

При поділі підвидів на ргоїек ураховується такий комплекс екологічних ознак:

• форма куща, що включає ознаки: завершеність росту, характер відходження гілок, здатність стебла та гілок витися;

• розмір і форма листків, співвідношення них ознак у листків середніх ярусів і верхніх ярусів;

• характер опушення;

• довжина китиць.

Рго1е$ встановлюється за кольором опушення, віночка, насіння, бобів, рубчика, за формою та розміром насіння.

У межах виду СІусіпе НізрШа Мах. встановлено підвиди сої:

1. Маньчжурський (з&р. таюИита Епк.) — розповсюджений в Маньчжурії. Завезено в Китай, Японію, Монголію, США, держави снд.

Висота куша 50-70 см, іноді не перевищує 20 см. Гілки відходять під кутом 45° і менше від головного стебла. Форма куща стисла. Форма листків від широкояйцеподібних і ромбічних до подовженоовальних і ланцетних, за розмірами листки крупні й середні. Листки середнього ярусу рослини звичайно крупніші за листки верхнього ярусу, іноді навпаки. Пластинка листка темно-зелена або сірувата, зморшкувата, іноді гладенька. Квітки білі або фіолетові, частіше зібрані в короткі, малоквіткові китиці. Боби середньої величини, не розтріскуються, покриті рудим або жовтим опушенням. Колір стиглих бобів сірий, жовтий, чорний. Насіння звичайно жовте, але зустрічається зеленого, коричневого кольору. У цілому насіння середньої величини, овальне, випукле. Маса 1000 насінин 150-230 г.

В основному форми зернового типу.

Поширення— ПІвнічно-Східний Китай, частково Корея та Японія, США, Україна, держави СНД, Балканські країни.

2. Китайський (щ). сНіпепш Епкеп) — розповсюджений у Китаї, Казахстані.

Його різновидності (рго1е$) пізньостиглі. Стебло та гілки тонкі, мають схильність до нутування. Гілки відходять від головного стебла під гострим кутом, Кущ стислий, компактний. У рослин переважає підвищенні гіллястість та залистяність. Листки овально загострені або широколанцетні, середньої величини. Опушення рослини біде, руде, іноді жовте. Квітки дрібні, білі або фіолетові, зібрані в короткі, малокпіткові пухкі китиці.

Боби середні та дрібні, не розтріскуються. Насіння овально-подовжене, овальне, за розміром дрібне та середнє. Маса 1000

123

насінин 70—130 г. Колір насіння жовтий, зелений, коричневий, чорний.

У китайського підвиду виділено такі різновидності (ргоіез); багатолисткова (уаг. /оііоза Епк.), вологолюбна (уаг. ЬуйгорШа Епк.), дрібноплідна (уаг. тісгосагра Епк.), дунганська (уаг. йипцапіса Епк.), пізньоцвітна (уаг. (агс!і(1ога Епк.), неопушена (\аг. пиіа Епк.), сланка (уаг. ргозіют — Вазі/, ег Вад. ргоргоіез — Епк.), стиснута (уаг. сотргезза Епк.).

Поширення підвиду— Китай, Індокитай, частково Корея та Японія, Казахстан, західна Грузія, США.

3. Японський (ззр. ]аротка Епкеп) — розповсюджений в Японії, Македонії. З Японії завезено до Китаю та Індії.

Кущ сильно розвинений, має товсте та грубе стебло. Висота рослин звичайно 70—90 см, але зустрічаються форми з висотою 20—30 см. Піки товсті, відходять від головного стебла під кутом близько 90°. У підвиді зустрічаються різновидності із компактним кушем. Листки грубі, широкояйцеподібні, темно-зелені. Опушення рослини рудого або білого кольору. Квітки лілового кольору, іноді білі, зібрані в щільні, короткі або довгі китииі. Боби за формою пласкі, довгі, широкі, крупні, темного кольору, при достиганні розтріскуються. Біб містить 2—3 насінини. Насіння нього підвиду має округлу, випуклу, шароподібну форму. За величиною насіння крупне, маса 1000 насінин досягає 520 г. Насіння має жовтий, зелений, коричневий, чорний колір.

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1314 / 2114 15 16 17 18 19 20 21 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
06.02.2016208.9 Кб38Морфологія і функція імунної системи.doc
#
01.04.20251.56 Mб0МР Тваринництво.doc
#
01.05.2025224.26 Кб1МЦП-задачі- рішення.doc
#
01.05.2025434.69 Кб0На модуль.doc
#
06.02.2016230.4 Кб96Насінництво і селекція.doc
#
01.05.20251.96 Mб0Насинныцтво олийных.doc
#
01.05.20253.16 Mб0насоси зошит.doc
#
17.09.20191.15 Mб44Нековаль, редакція.doc
#
17.09.2019379.9 Кб26НековальЛікарські засоби.чстр 167-202doc.doc
#
01.04.202589.6 Кб0нові питання все.doc
#
01.05.202586.74 Кб0нова курсова 2013 год.docx