Стандартизація методів оцінки якості посівного матеріалу

На перший погляд може здатися, що стандартизовані мето­дики оцінки якості посівного матеріалу не мають прямого від­ношення до насінництва. Але це не так. Візьмемо, наприклад, організацію відбирання проб насіння для проведення аналізів. Якшо цю операцію здійснювати так, як передбачено ГОСТом 12036-85 (за участю осіб, зацікавлених у тому, щоб вироблене ними насіння хоча б на папері відповідало вимогам стандарту, або за безпосередньою і винятковою їхньою участю), то, приро­дно, виникає спокуса видалення з проби небажаних домішок до її опечатування та передачі до державної насіннєвої інспекції. Іншими словами, створюються умови для фальсифікації показ­ників якості з усіма негативними наслідками — погані сходи, засмічення посівів, а в разі продажу такого насіння — низька конкурентоспроможність насіннєвої продукції, рекламації, арбіт­ражні тяганини, недовіра з боку споживача й т.ін.

З такою організацією насіннєвого контролю вихід на міжна­родний ринок взагалі неможливий. Не випадково за міжнарод­ними правилами І5ТА (МП) відбирання проб насіння повинно проводитися незалежними інспекторами — висококваліфікова­ними фахівцями з контрольно-насіннєвої справи, тобто— осо­бами незапікавленими. Цими самими правилами забороняється навіть на короткий термін залишати відібрані зразки у власника насіння. Більше того, ними ж передбачено різні категорії серти­фікатів — на партію й на пробу залежно від того, ким і коли проби відбиралися та аналізувалися.

Суттєва різниця між ГОСТами й міжнародними правилами І5ТА (МП) виявлена в техніці відбирання проб насіння. Якщо за ГОСТом 12036-85 для більшості зернових та інших культур максимальний розмір партії насіння, від яких відбирається се­редній зразок, становить 60 т, то за міжнародними правилами — лише 25 т. Привертають увагу різні норми добору робочих проб. За МП вони більші, ніж за ГОСТом 12037-81. Наприклад, у со­няшнику— вдвічі, у сої— у 5 разів.

Певні розходження виявлено в обох методиках і щодо кілько­сті відібраних проб, особливо з насипу (бурта) насіння. За МП проби відбирають довільно, а за ГОСТом 12036-85 — у шахово-^І0Рядку; у 5 точках, коли маса партії не перевищує 25 т, і в 11

53

точках — понад 25 т. Тобто, при масі партії до 25 т за ГОСТоь беруть 15 точкових проб, а за МП — 50 проб.

Наведені розбіжності в правилах відбирання проб не можуті не впливати на представництію або репрезентативність (вирі­шальну здатність) останніх. Цілком очевидно, шо репрезента тивність проб, відібраних від партії насіння за ГОСТом, нижча ніж за МП. Це — одна з причин недовіри закордонних фахівці до «союзних» стандартів.

Таким чином, ще до того, як розпочати оцінку якості посів ного матеріалу, ГОСТами допускаються серйозні організаційн й методичні недоліки, особливо при відбиранні проб насінш Адже неточності або помилки в цій справі позбавляють будь-якого сенсу подальші аналізи. Навіть якщо вони проводяться надзвичайною точністю.

Серйозні розбіжності існують і в методах оцінки якості на сіння, особливо чистоти та відходу. Вони зумовлені неоднако вим трактуванням самої суті насіння.

Згідно з МП, до насіння відносять незріле, недорозвинуте дрібне, зморщене, хворе й проросле зерно за умови, що йоп можна чітко ідентифікувати та визначити конкретний вид абс різновидність. За ГОСТом же багато з цих складових відносят до відходу, який просіюється крізь отвори підсівного (контроль ного) решета.

Наші дослідження показали, шо за умов погано очищеного відсортованого насіння (завдяки неоднозначному трактуванні його суті) обидві методики дають результат, завищений за МП занижений за ГОСТом 12037-81. Різниця в чистоті насіння мі же сягати 10% і більше, і значно перевищуючи допустимі ро: ходження. З цих же причин розходяться й методи визначенн маси 1000 насінин. Різниця в цьому показнику, визначеному з ГОСТом 12041-80 і МП на погано підготовленому насінні, досіл помітна — від 1 до 10 г. На добре очищеному насінні викориї тання цих методів закінчується майже однаковим результатом

Достовірно розходяться між собою й підходи до визначенг вологості насіння. Вони зумовлені чисто технічними причині ми, насамперед— режимом висушування розмеленого зерні Більш жорсткий за ГОСТом 12041-81 температурний режи (150"С). за якого починається підгоряння органічної маси, з оі ного боку, та нерівномірне висушування робочої проби (навал ки) протягом дуже короткого часу (20 хв), з іншого, — призве дять до спотворення результатів аналізу. Висушування проби :

54

вимогами МП (температура 130— 133'С, експозиція 1—4 год) сприяє повнішому вилученню з насіння вільної вологи без поміт­них втрат сухої маси й, таким чином, підвищує точність аналізу. Деякі розходження помітні в результатах визначення за ГОСТами й МП лабораторної схожості та життєздатності насіння, хоча в цілому обидві методики певною мірою задовольняють аналітика.

Отже, наведена аргументація свідчить про недоцільність ко­ристування ГОСТами вже неіснуючої держави. І не тому, що вони, як і вся інша нормативно-технічна документація, стати власністю Росії. Головне в іншому: у науковому й методичному плані вони явно застаріли, у багатьох аспектах не узгоджуються з міжнародними правилами випробування насіння. Це спричи­нило виникнення нагальної потреби в розробці національних стандартів, що наближаються до рівня зарубіжних. Виходячи з цього, науковці лабораторії насіннєзнавства й стандартизації СГТ разом з ученими інших науково-дослідних установ і сільсько­господарських вузів, а також фахівцями державної насіннєвої інспекції розробили новий стандарт України «Насіння сільсько­господарських культур. Методи визначення якості». Багато з цих методів гармонізовано з МП І5ТА. При цьому враховано резуль­тати порівняльного вивчення методів відбирання середніх та ро­бочих проб насіння на аналіз, визначення його чистоти, відходу, маси 1000 насінин, схожості, життєздатності й вологості. Врахо­вано також рівень матеріально-технічного забезпечення насін­нєвих інспекцій, методичної підготовки їхніх працівників, су­часний стан розвитку насінницької галузі взагалі.

З міжнародною методикою І5ТА узгоджено правила відби­рання проб на аналіз (ця операція покладена на інспекторів з насінництва— фахівців з контрольно-насіннєвої справи), роз­міри партій насіння, з яких відбираються проби (вони ідентичні міжнародним нормам), методи підрахування чистоти (домішки насіння інших рослин визначаються за правилами І5ТА), маси 1000 насінин (вираховується за 8 повторень по 100 зерен), жит­тєздатності насіння (допускається лише тетразольно-топографіч-ний метод, а також запозичена з МП техніка препарування за­родків).

Методика визначення схожості та енергії проростання лише частково гармонізована з МП. Це стосується кількості насінин ^кРУпнонасінних культур, взятих для аналізу, та розходжень, що Допускаються при арбітражному аналізі насіння.

Оскільки перейти на методи аналізу вологості насіння за МП

55

Державна насіннєва інспекція України поки що не готова (неї потребує оновлення лабораторного обладнання та розширення! штату працівників), на засіданні Технічного комітету зі стандар-І тизації насіння сільськогосподарських культур, яке відбулося в І липні 1997 р. (м. Одеса), прийнято компромісне рішення: взяти І за основу проекту методику ГОСТу 12041-66, яка за умовами! проведення аналізу вологості насіння наближається до МП.